WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії і фізичних навантажень на кардіореспіраторну систему, мікроциркуляцію та жирнокислотний спектр ліпопроте - Реферат

Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії і фізичних навантажень на кардіореспіраторну систему, мікроциркуляцію та жирнокислотний спектр ліпопроте - Реферат

В усіх органах вміст сумарних ліпідів макси-мальний в період дозрі-вання статевих продуктів, оскільки вони є важливим компонентом зрілих ооци-тів; тому переднерестова стадія перевищує всі інші (P < 0,05). Мінімум відмі-чений у період вимету статевих продуктів.

Вміст сухої речовини в гонадах та гепатопанкреасі максимальний на переднерестовій стадії, мінімальний – на стадії вимету. Після нересту суха маса гонад знизилася у 1,9, гепатопанкреасу – у 1,7 разів. Найменший середньорічний вміст на всіх стадіях репродуктивного циклу спостерігався в зябрах.

Вологість органів мідій варіює в межах 73–89 % на різних стадіях репродуктивного циклу. Максимальний вміст вологи відмічений у зябрах: 85–89 % на всіх стадіях репродуктивного циклу. Різниці у гонадах та у гепатопанкреасі на різних стадіях репродуктивного циклу не знайдено (Р > 0,05), за винятком стадії відновлення гонади між двома виметами, коли різниця відмічається на обох станціях. Найбільший вміст вологи спостерігається на стадії вимету: в гонадах – 85,5 % та у гепатопанкреасі – 83,3%. Мінімальний вміст вологи в гонадах (72,5%) виявлено на переднерестовій стадії, коли гонади наповнені статевими продуктами і йде витрата накопиченого глікогену.

Динаміка абсолютної кількості (у мг) глікогену і сумарних ліпідів повторює динаміку відносних величин.

Сира маса мідій складала 990–1552 мг, з максимумом на переднерестовій стадії – в основному за рахунок гонад, маса яких складала на цій стадії 450 мг, у меншій мірі за рахунок гепатопанкреаса – 293 мг. Мінімум відмічено на стадії вимету (183–219 мг відповідно). Подібна динаміка відмічена і в окремо взятих цих органах. Після вимету маса гонад майже в 2,5 рази нижча, ніж перед нерестом, гепатопанкреасу – в 1,3 рази. Маса зябер на всіх стадіях вірогідно нижча і коливається – 146–188 мг.

Кількість глікогену в гонадах складає 1,1–17,8 мг, в гепатопанкреасі – 0,9–5,3 мг, в зябрах – 0,5–1,6 мг. В гонадах максимум спостерігається на стадії статевого спокою; в гепатопанкреасі на переднерестовій стадії; з настанням вимету воно різко знижується до мінімуму в усіх органах. Різниця у вмісті глікогену між гонадами і гепатопанкреасом відмічена на всіх стадіях репродуктивного циклу, окрім стадії вимету. У зябрах відмінностей на різних стадіях репродуктивного циклу не виявлено (P > 0,05). Динаміка вмісту глікогену у зябрах на 5 і 1-й станціях має подібний характер, але на станції з вільним водообміном його кількість вища.

Кількість сумарних ліпідів в гонадах та гепатопанкреасі не відрізняється, вона максимальна на переднерестовій стадії (7,26–7,68 мг), мінімальна – на стадії вимету (1,17–1,98 мг). В зябрах ліпідів менше (P < 0,05) на всіх досліджуваних стадіях – 0,60–1,85 мг.

Найбільша кількість сухої речовини відміченана переднерестовій стадії в гонадах та гепатопанкреасі – 127,8 та 82,7 мг відповідно, мінімум – на стадії вимету – 26,9 і 36,7 мг. В зябрах різниці на різних стадіях репродуктивного циклу не виявлено.

Найбільша кількість вологи відміченатакож на переднерестовій стадії: в гонадах 32,4 мг, гепатопанкреасі – 21,1 мг, у зябрах – 16,0 мг. Після вимету вона мінімальна: 15,7, 18,2 і 14,6 мг відповідно. В зябрах кількість вологи стабільна.

Гонадо-, гепато- та зяброво-соматичні індекси відображають питому масу кожної з досліджених тканин в тілі мідій. Динаміка розглянутих індексів у певній мірі відповідає динаміці сирої маси досліджених органів. Звертають на себе увагу "ножиці" в гонадо- і гепатосоматичному індексах при дозріванні мідій (стадії I–II і III А), коли при збільшенні маси гонад частка, що припадає на масу гепатопанкреасу, зменшується. При виметі відбувається зворотний процес: різке зменшення маси гонад приводить до збільшення гепато-соматичного індексу, хоча маса гепатопанкреасу при цьому не збільшується.

Статеві особливості хімічного складу мідій вивчали в листопаді 2002 р. та березні 2003 р. Залежність відносного вмісту глікогену від стадій репродуктивного циклу однакова для обох статей. У самців в березні вміст глікогену нижчий, ніж у самок на переднерестовій стадії (2,70 і 3,88 % відповідно) і на стадії відновлення гонад між двома виметами (0,81 і 1,28 відповідно). Статевих відмінностей у вмісті сумарних ліпідів не виявлено, за винятком стадії вимету. На цій стадії в гонадах у самців вміст сумарних ліпідів нижчий (0,32 %), ніж у самок (0,52 %). Статеві відмінності у вмісті вологи відсутні. Різниця у вмісті сухої речовини виявлена тільки на стадії відновлення гонади між двома виметами: в березні в гепатопанкреасі у самців цей вміст нижчий, ніж у самок (22,96 і 26,06 % відповідно). Аналіз абсолютного вмісту компонентів хімічного складу тканин мідій не виявив статевих відмінностей у органах щодо сирої та сухої маси, а також за морфо-функціональними індексами на всіх стадіях репродуктивного циклу. У самців в березні вміст глікогену був нижчим у гонадах на переднерестовій та стадії відновлення гонади між виметами; сумарних ліпідів – на стадії вимету у гонадах (0,52 порівняно з самками 1,02 мг) та гепатопанкреасі (1,77 і 2,44 мг відповідно); волога – в гонадах також на стадії вимету.

ОБГОВОРЕННЯ: ЗНАЧЕНЕННЯ ЕКОЛОГО-ФІЗІОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ В ОЦІНЮВАННІ ПОПУЛЯЦІЇ МІДІЙ

Несприятливі умови існування Mytilus galloprovincialis Lam. в Одеській затоці (антропогенний прес, евтрофікація, що веде до гіпоксії, часті замори) призводять до великої нестійкості вмісту глікогену в тілі молюсків. Проте, вміст глікогену – основного запасного джерела енергії в тілі молюсків – у різних фенотипів мідій з Одеської затоки вірогідно не відрізняється. Мабуть, відсутність цієї різниці пов'язана з надзвичайно великою лабільністю вмісту глікогену в тілі мідій, яка "перекриває" їх фенотипічні особливості.

Максимальний вміст глікогену в тілі мідій, який відмічається влітку (червень – липень), коли у молюсків завершується накопичення цього енергетичного субстрату, в природних популяціях Одеської затоки істотно нижчий, ніж в районі Криму (2,98 і 5,20–5,70 % відповідно). Найважливіші екологічні чинники, які могли б вплинути на рівень вмісту глікогену в тілі мідій – це вміст кисню та забезпеченість їжею. За наявними даними, вміст кисню в прибережній зоні Криму влітку складає 4,94–8,28 мл/л (Павлова та ін., 1999), а в Одеській затоці 4,1–6,8 мл/л (Гаркава та ін., 2000). Навпаки, концентрація фітопланктону в Одеській затоці значно вища (максимум – 13160 мгм-3) (Нестерова та ін., 1992), ніж в районі Криму (максимум – 95мгм-3 ) (Сенічкіна, 1995). Отже, чинником, що визначає рівень вмісту глікогену в тілі мідій в порівнюваних районах, повинен бути кисень (точніше, забезпеченість ним мідій). Глікоген – найважливіший енергетичний субстрат, що використовується двостулковими молюсками на енергетичні потреби як при нормальному існуванні, так і при нестачі кисню – за рахунок гліколізу. І дійсно, насиченість води киснем на природних субстратах в 1985 р. складала всього 55–60 % (Гаркава та ін., 1990), що відповідає "передгіпоксійному" стану молюсків (Столбов, Вялова, 2001; Трусєвич та ін., 2004).

Особливо чітко різниця у максимальних рівнях вмісту глікогену у мідій виявляється при порівнянні даних, одержаних на п'яти прибережних станціях з різною інтенсивністю водообміну в 1998 р. Інтенсивність водообміну може служити інтегральним показником стану середовища, що визначає як забезпеченість мідій киснем, так і їжею. Рівень вмісту глікогену послідовно зменшується від п'ятої станції з вільним водообміном до першої – з обмеженим (4,9–4,0–3,3–2,5–2,1 %). Чисельність (11,541 тис. екз/м2), біомаса (18,058 кг/м2) і добовий об'єм фільтрації (39,55м3/доб) мідій на п'ятій станції вищі, ніж на першій (8,032 тис. екз/м2, 6,641 кг/м2 і 15,86 м3/доб відповідно) (Говорін та ін., 2004). До речі, вищий рівень глікогену у мідій на п'ятій, четвертій і третій станціях (1998 р.) порівняно з природним субстратом (1985–1987 рр.) можна пояснити тим, що в прибережній зоні, де були розташовані станції, глибина складала 1,5 м, а в зоні природних субстратів – близько 11 м, і, отже, у поверхневому шарі води концентрація кисню повинна бути вищою.

Особливо чітко виявляється різниця в максимальному вмісті глікогену у мідій при порівнянні розглянутих вище молюсків з мідіями, вирощуваними в марікультурі на колекторах. Дані 1985–1987 рр. показують, що останні за цим показником перевищують перших в 1,8 рази (в 1985 р. мідії колекторів містили 5,15 % глікогену, а мідії з природних субстратів – 2,98 %; в 1986 р. відповідно – 5,49 та 3,20 %; а в 1987 р. – 6,41 та 3,55 %). Така значна різниця, поза сумнівом, пов'язана з кращими кисневими умовами мешкання мідій на колекторах. Але особливо чіткими є дані щодо змісту глікогену у мідій, вирощених в різних частинах колектора: у верхній частині 4,58 %, середній – 4,00 % та нижній – всього лише 2,68 % (1991 р.); та 3,90 %, 3,45 %, 2, 00 % відповідно (1992 р.). Більш того, вміст глікогену у мідій в зовнішній частині друзи вищий, ніж у внутрішній в 1991 р. в 1,6 рази, а в 1992 р. – в 1,8 рази. Матеріали, одержані на мідіях, вирощених на колекторах, підтверджують виявлену вище залежність вмісту глікогену від інтенсивності водообміну та забезпеченості молюсків киснем.

Loading...

 
 

Цікаве