Для визначення сирої маси мідій тканини виймали із стулок, висушували на фільтрувальному папері до зникнення вологого сліду і зважували на торсіонних терезах WT-250. Суху вагу визначали шляхом доведення проб до постійної ваги при температурі 100°С. За різницею між сирою та сухою масою визначали вміст в пробі сухої речовини та вологи. Обчислювали гонадо-соматичний, гепато-соматичний і зяброво-соматичний індекси. Для цього розраховували співвідношення сирої маси органу та загальної сирої маси м'яких тканин, виражаючи це співвідношення у відсотках. Розраховували вміст "безвуглеводної знежиреної органіки" (БЗО), яка є різницею між сухою речовиною та сумою всіх компонентів, що визначалися, і приблизно відображає сумарний вміст білку (Шульман, Кокоз, 1971). Вміст глікогену та всіх досліджених показників виражали у відсотках сирої маси і міліграмах.

Статистичну обробку проводили за стандартними методиками (Плохінський, 1961; Рокицький, 1967) з використанням сучасної обчислювальної техніки і пакету комп'ютерних програм. Розраховували середні арифметичні (М), середні квадратичні відхилення (у), помилки середньої (m), довірчі інтервали (Дх), вірогідність відмінностей вибіркових середніх (Р), коефіцієнти варіації (СV).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВМІСТ ГЛІКОГЕНУ У МІДІЙ ПРИРОДНИХ ПОПУЛЯЦІЙ І ВИРОЩЕНИХ НА КОЛЕКТОРАХ

У 1985–1987 рр. динаміка вмісту глікогену в тілі мідій була подібною на колекторах і природних субстратах. У мідій різних фенотипів (табл. 2) його вміст не відрізнявся (Р > 0,01), як і у молюсків розмірних груп 30–40 і 40–50 мм (P > 0,05).

Таблиця 2

Вміст глікогену (% сирої маси) у мідій різних фенотипів

Накопичення глікогену на колекторах впродовж досліджених місяців істот-но змінювалося і було значно вищим, ніж у мідій природних популяцій (рис. 2).

Мінімальним вміст глі-когену був у 1985 р. в квітні, максимальним – в липні, як і у молюсків з природних субстратів. У 1986 і 1987 рр. динаміка була подібною, але пік накопичення був вищим (5,49 та 6,41 % відповідно) і спостерігався на місяць раніше – в червні. Мінімальний рівень на колекторах відзначався у грудні 1986 р. (0,85 %). Характер динаміки вмісту глікогену з природної популяції і мідій колекторів співпадає, проте в першій половині року глікогену у молюсків природної популяції менше (P < 0,05), що може бути пов'язано з більшою концентрацією кисню в зоні колекторів в літні місяці і вищою температурою води. Згідно В.В. Адобовському, концентрація кисню в зоні колекторів в літні місяці складала в середньому 7,15–10,73 мл/л, а температура води 18,1–21,7°С, тоді як в зоні природних субстратів ці показники дорівнювали 2,86–4,29 мл/л і 13,2–17,2°С відповідно. Разом з цим, вміст глікогену у мідій з колекторів у літні місяці знижується різкіше, що повинно свідчити про інтенсивніший вимет статевих продуктів. В осінні ж місяці, у зв'язку зі зміною гідрологічного режиму, кисневі та температурні характеристики в зонах природних поселень та колекторів вирівнюються, що і відображається в близьких значеннях вмісту глікогену у мідій природних та штучних поселень.

Вміст глікогену в тілі мідій в природних популяціях в районі Криму значно вищий, ніж в таких же популяціях в районі Одеси (P < 0,01) (рис. 3).

В 1985 р. максималь-ний вміст глікогену у мо-люсків в районі Криму у літні місяці досягав 5,2–5,7 %, тоді як в Одеській затоці – 1,7–3,0 %. У ве-ресні відповідні величини для Криму складали 3,2–3,5 %, а в Одеському регіоні – 2,0 %. Ці істотні відмінності пов'язані з кра-щим кисневим режимом біля берегів Криму (концентрація кисню 4,94–8,28 мл/л) (Павлова та ін., 1999), у порівнянні з районом Одеси (4,1–6,8 мл/л) (Гаркава та ін., 2000).

У 1991 і 1992 рр. виявлені чіткі відмінності у вмісті глікогену у мідій в різних частинах колектора: він зменшувався протягом усього періоду досліджень від верхньої частини до нижньої (P < 0,05) (рис. 4). Це, без сумніву, пов'язано з кращими кисневими умовами в приповерхневому шарі: 5,04–8,96 мл/л у порівнянні з приглибинним 2,71–5,92 мл/л, а також з вищою температурою вод: 17,8°С та 14,7°С відповідно (Гаркава та ін., 1990). В зовнішньому шарі друзи вміст глікогену у вересні 1991 і 1992 рр. був вищим (P < 0,001), ніж у внут-рішньому, у 1,6 й у 1,8 ра-зів, що пов'язане з різною забезпеченістю молюсків киснем (рис. 5).

ВМІСТ ГЛІКОГЕНУ ТА СУМАРНИХ ЛІПІДІВ У МІДІЙ В РІЗНИХ УМОВАХ МЕШКАННЯ

Проведене дослідження динаміки вмісту глікогену біля мису Ланжерон (1998 р.) на п'яти станціях з різним рівнем водообміну (рис. 1) показало, що у весняні місяці відбувалося накопи-чення глікогену з максиму-мом в червні – липні (рис. 6, 7).

Найінтенсивніше нако-пичення глікогену спосте-рігалося у мідій в зоні вільного водообміну у липні – 4,9 %. Максималь-ний вміст глікогену у мо-люсків послідовно змен-шувався від 5-ї станції до 1-ї (4,9 – 4,0 – 3,3 – 2,5 – 2,1 % відповідно), що від-повідає гідрологічним ха-рактеристикам цих стан-цій. Оскільки накопичення і витрачання глікогену пов'язано з функціональними процесами в життєвому циклі мідій (формуванням енергетичних резервів, виметом статевих продуктів і лінійним ростом), можна говорити про те, що на станції з вільним водообміном ці процеси проходять інтенсивніше, ніж на станціях з обмеженим водообміном. В другій половині літа вміст глікогену зменшувався і знову відновлювався восени.

Вміст сумарних ліпідів у молюсків на всіх п'яти станціях також змінювався (рис. 6, 7). Максимум спостерігався в травні та жовтні, мінімум – влітку. Різниця в рівні накопичення ліпідів у молюсків на більшості станцій відсутня (Р > 0,05) і вияв-лена лише між 5 і 1-ю станціями з червня по жовтень (P < 0,05). На 5 та 4-й станціях з вільним водообміном максималь-ний вміст ліпідів у жовтні досяг, відповідно, 2,0 і 1,7 %, а на 1-й станції з обмеженим водообміном – 1,1 %.

ВМІСТ КОМПОНЕНТІВ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ РІЗНИХ ТКАНИН МІДІЙ НА РІЗНИХ СТАДІЯХ РЕПРОДУКТИВНОГО ЦИКЛУ

Дані по вмісту глікогену у різних органах мідій на різних стадіях репродуктивного циклу (2002–2003 рр.) на 5-й станції з вільним водо-обміном біля мису Лан-жерон подані на графіку (рис. 8).

Вміст глікогену на 5-й станції в гонадах та гепатопанкреасі вищий, ніж на 1-й станції. Максимум на обох станціях відзначається у гонадах, мінімум – у зябрах. Найбільшого рівня запаси глікогену досягають на стадії статевого спокою у всіх органах. З початком оогенезу вміст глікогену у гонадах знижувався, досягаючи мінімуму на стадії вимету, оскільки вуглеводи витрачаються на вітеллогенез. На стадії III С (відновлення гонади між двома виметами) і при переході до статевого спокою, з розвитком везікулярних клітин глікоген знову накопичується. У гонадах різниця у вмісті глікогену на різних стадіях найсильніша, трохи менша – в гепатопанкреасі і майже відсутня в зябрах. Зниження вмісту глікогену в гепатопанкреасі відбувається при переході від переднерестової стадії до стадії вимету. В гепатопанкреасі різниця у вмісті глікогену між стадією статевого спокою та переднерестовою не виявлена (Р > 0,05). Мабуть, розви-ток гонадотропної тканини протікає за рахунок гліко-гену, накопиченого в самих гонадах. В зябрах зменшення вмісту глікоге-ну спостерігається при переході від статевого спо-кою до початку гамето-генеза. Різниця у вмісті глікогену між стадією ста-тевого спокою та стадією вимету виявлена на обох станціях (P < 0,05).

Сумарними ліпідами найбільш багатий гепато-панкреас – їх вміст 0,98–2,47 %, в гонадах – 0,53–1,53 %, в зябрах – 0,30–0,92 % сирої маси (рис. 9).

• <<
Перша Попередня 1 2 3 4 5 6 7 Наступна Остання
• >>