WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Функціональний стан систем дихання, кровообігу та фізична роботоздатність хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (автореферат) - Реферат

Функціональний стан систем дихання, кровообігу та фізична роботоздатність хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (автореферат) - Реферат

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІОВЕНКО АРТЕМ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК: 619:616.98:579.852.1(477.7)

Особливості епізоотичного процесу сибірки у південному регіоні України

16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

ОДЕСА – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському державному аграрному університеті

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор

Атамась Валентин Якимович,

Одеський державний аграрний університет,

завідувач кафедри епізоотології та паразитології

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН,

Завірюха Анатолій Іванович

Інститут ветеринарної медицини УААН,

завідуючий лабораторією бактеріології;

доктор ветеринарних наук, професор

Ткаченко Олексій Андрійович

Дніпропетровський державний аграрний

університет, завідувач кафедри епізоотології та

інфекційних хвороб.

Провідна установа: Національний аграрний університет, кафедра епізоотології

та інфекційних хвороб, м. Київ.

Захист відбудеться "18" листопада 2005 р. об 11 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 41.372.01 в Одеському державному

аграрному університету за адресою: 65039, м. Одеса, вул. Канатна, 99, ауд.

225.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного

аграрного університету за адресою: 65039, м. Одеса, вул. Канатна, 99, к.

120.

Автореферат розісланий "15" жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат ветеринарних наук С. І. Масленікова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сибірка – одна з гостроперебігаючих небезпечних зооантропонозних хвороб, яка спричинюється мікроорганізмом Bacillus anthracis і перебігає з явищами септицемії або утворенням карбункулів. У свиней хвороба перебігає переважно в локальній ангінозній формі.

Збудник сибірки належить до числа аеробних спороутворюючих мікроорганізмів і існує у вигляді двох основних форм: вегетативній, тобто у вигляді бацил, які мають форму палички з обрубленими кінцями, і споровій. Вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати капсулу (Колесов С. Г., 1976).

У минулому хвороба наносила величезні збитки тваринництву і нерідко спричинювала масові захворювання людей (Колесов С. Г., 1976). З появою ефективних засобів специфічної профілактики з'явилась можливість профілактувати сибірку і попереджувати масові захворювання тварин та людей. Однак, одна масова вакцинація не забезпечує повної ліквідації хвороби, так як постійно існує загроза виникнення сибірки серед невакцинованих тварин (Колесов С. Г., 1976). Це пов'язано з біологічними властивостями збудника Bacillus anthracis, спори якого можуть тривалий час зберігатись у ґрунті (Черкасский Б. Л, 1999), а при відповідних умовах й розмножуватись (Чуйская Г. Я., 1966; Van Ness G. B., 1971).

Дані міжнародного епізоотичного бюро свідчать про значне поширення сибірки серед тварин різних видів на всіх континентах. У 1996 році було зареєстровано 1176 великих спалахів у 50-ти країнах, в результаті чого уражено 11170 сільськогосподарських тварин (Бакулов И. А., Гаврилов В. А., 2000).

Епізоотична ситуація з сибірки в Україні за повідомленням Завірюхи А. І. (2000) складна й напружена. На обліку перебуває близько 10 тисяч стаціонарно неблагополучних пунктів і до 6 тисяч ґрунтових вогнищ збудника антракса.

Бусол В. О. (1997) відмічає, що за останні роки в Україні було виявлено неблагополучних пунктів щодо сибірки великої рогатої худоби, овець та свиней: у 1986 р. – 27; у 1987 р. – 10; у 1989 р. – 27; у 1990 р. – 19; у 1991 р. – 13; у 1992 р. – 21; у 1993 р. – 20; у 1994 р. – 28; у 1995 р. – 24.

Про погіршання ситуації з сибірки в Україні за останні 10 років свідчать повідомлення епідеміологів Шабловської Є. О. і співав. (1998), згідно яких серед тварин захворюваність збільшилась в 1,3, а серед людей – в 5,1 рази. Випадки захворювання тварин були зареєстровані в 24 областях, а людей – в 15 областях України. Погіршився за останні 10 років показник співвідношення сибірки тварин та людей. Так, у 1989 – 1992 рр. цей показник складав 8:1, а у 1993 – 1997 рр. – 1:1.

Питанням епізоотології сибірки в Україні присвячено ряд робіт вітчизняних вчених (Погребняк Л. И., 1974; Бондаренко Г. Ф, Погребняк Л. И., Дубровин Е. И. та ін., 1973; Завирюха А. И., Харчук А. Н., Шепченко В. У., 1977; Завирюха А. И, 1979), які вказують на те, що найбільша кількість стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на умовну одиницю території припадає на лісостепову та степову природно-географічні зони (Погребняк Л. И., 1974; Завирюха А. И, 1979).

Завірюха А. І. (1979) відмічає, що лісостепова зона України є найбільш неблагополучною щодо сибірки у порівнянні з іншими природно-географічними зонами. Захворюваність тварин на сибірку та втрати від неї у лісостеповій зоні найбільш високі. З загальної кількості захворілих на сибірку тварин за 50 років (1920 – 1970 рр.) в Україні 50,2% припадало на лісостепову зону. В структурі захворюваності велика рогата худоба складала 77,8%, вівці, кози – 11,7%, свині – 6,2%, коні – 4,3%. Смертність від цього захворювання сягала 97,7%.

За даними Погребняк Л. І. (1974) кількість стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на 1000 км2 в зоні Степу Одеської області майже вдвічі менша ніж у лісостеповій зоні. Автор вважає, що виявлені відмінності у значній мірі обумовлені перш за все неоднаковими ґрунтовими умовами тієї чи іншої природно-географічної зони.

Питанням вивчення епізоотології сибірки у південному регіоні України (Одеська, Миколаївська та Херсонська області) присвячено лише декілька робіт (Погребняк Л. И., 1974; Измайлов И. А. та співав., 1974), тому, враховуючи й те, що саме ці області розташовані у зонах Лісостепу та Степу, вивчення крайових особливостей епізоотичного процесу сибірки на їх території є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є розділом теми науково-дослідної роботи кафедри епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету "Крайова епізоотологія найбільш поширених інфекційних захворювань тварин та птиці півдня України (номер державної реєстрації 0101U001736).

Мета і задачі досліджень. Вивчити особливості епізоотичного процесу сибірки у південному регіоні України; розробити науково обгрунтований прогноз щодо цього захворювання та удосконалити систему профілактичних протисибіркових заходів.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:

- вивчити природно-географічні передумови виникнення сибірки сільськогосподарських тварин у південному регіоні України;

- вивчити епізоотичну ситуацію з сибірки сільськогосподарських тварин у південному регіоні України (Одеська, Миколаївська та Херсонська області);

- визначити показники неблагополуччя південного регіону України з сибірки сільськогосподарських тварин;

- вивчити сезонність сибірки сільскогосподарських тварин у південному регіоні України;

- вивчити вплив ґрунтового фактору на розташування стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на території південного регіону України;

  • провести дослідження проб ґрунту з території пасовищ неблагополучних щодо сибірки пунктів на наявність у ньому збудника сибірки;

  • розробити науково обгрунтований прогноз епізоотичної ситуації з сибірки сільськогосподарських тварин для південного регіону України на 2005 – 2010 рр.;

  • удосконалити систему профілактичних протисибіркових заходів у південному регіоні України.

Об'єкт дослідження – епізоотичний процес сибірки.

Предмет дослідження – статистичні дані Управліннь державної ветеринарної медицини в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях; статистичні дані обласних державних лабораторій ветеринарної медицини Одеської, Миколаївської та Херсонської областей; сезонність; показники неблагополуччя південного регіону України з сибірки; результати бактеріологічних досліджень проб ґрунту; проби ґрунту.

Методи досліджень – комплексний епізоотологічний (епізоотологічне обстеження господарств і спостереження за ними; порівняльно-історичний і порівняльно-географічний описи епізоотичного процесу; статистичне дослідження і епізоотологічний аналіз), бактеріологічний.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у південному регіоні України вивчено: епізоотичну ситуацію з сибірки за період з 1970 по 2004 рр.; сезонність хвороби; вплив ґрунтового фактору на розташування стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на території південного регіону України; визначені показники неблагополуччя південного регіону з сибірки за період з 1920 по 2003 рр.; розроблено прогноз епізоотичної ситуації з сибірки сільськогосподарських тварин для південного регіону України на 2005 - 2010 рр.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень покладені в основу "Рекомендацій з профілактики сибірки сільськогосподарських тварин у південному регіоні України" (затверджені Управліннями ветеринарної медицини в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях).

Матеріали дисертації, викладені в наукових статтях, використовуються викладачами кафедри епізоотології та паразитології і мікробіології та вірусології на лекціях і лабораторно-практичних заняттях в Одеському державному аграрному університеті.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто обгрунтував тему дисертаційної роботи, опрацював літературу за темою дисертації, розробив методичні підходи до вирішення поставлених завдань, виконав весь обсяг експериментальних робіт, проаналізував отримані результати, дав їм наукову інтерпретацію, написав дисертацію.

Loading...

 
 

Цікаве