WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Рід Festuca l. (Poaceae) у флорі західних регі-онів України (автореферат) - Реферат

Рід Festuca l. (Poaceae) у флорі західних регі-онів України (автореферат) - Реферат

Впровадження результатів дослідження в практику. Практичні рекомендації, що грунтуються на основних положеннях дисертації, впроваджені в практику роботи відділення торако-абдомінальної хірургії вроджених вад розвитку у дітей УДСЛ "ОХМАТДИТ", відділення торако-абдомінальної хірургії вроджених вад розвитку у дітей Інституту ПАГ АМН України, обласних дитячих лікарень Житомира, Вінниці, Івано-Франківська, Інституту клінічної хірургії та трансплантології АМН України.

Теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи використовуються для викладання студентам та лікарям на лекціях та практичних заняттях на кафедрах дитячої хірургії вищих медичних учбових закладів України.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно виконав пошук літературних джерел, обрав тему дослідження, довів доцільність і необхідність даної наукової праці, визначив мету, завдання, об'єм та методи дослідження, більшістю з яких досконало оволодів. Дисертант власноручно виконав аналіз клінічно-інструментальних обстежень у 249 оперованих пацієнтів, серед яких 80 хворим проведено гістологічне дослідження біоптатів кишечника, 56 паціентам –досліджено функцію анального сфінктеру, і у 113 хворих досліджені результати черевно-промежинної резекції товстої кишки з накладанням колоректального анастомозу апаратом СПТУ. Автором особисто розроблено та впроваджено методики власної розробки в лікуванні 89 хворих.

Дисертант є автором і співавтором 9 наукових друкованих праць та 1 патенту України за темою дисертації. Здобувач особисто написав всі розділи дисертації.

Апробація результатів дисерації. Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на VII Конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (м.Ужгород, Україна, 1998), на II Конгресі хірургів України (м.Донецьк, Україна, 1998), на Міжнародній конференції хірургів, присв'яченій 50-річчю кафедри госпітальної хірургії УжДУ "Актуальні питання госпітальної хірургії" (м.Ужгород, Україна, 1999), на ХIХ Конгресі хірургів України (м.Харків, Україна, 2000) і на засіданнях наукового товариства хірургів м.Києва та Київської області (м.Київ, Україна, 1989, 2001), на Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю "Хірургія новонароджених та дітей раннього віку" (м.Львів, Україна, 2003). Автор доповів матеріали дисертації англійською мовою на 4-му Европейському конгресі з дитячої хірургії (Будапешт, Угорщина, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 робіт, із них 5 статей у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 2 - у збірниках матеріалів і тез симпозіумів, конференцій, 2- у міжнародних виданнях. Отриманий 1 патент України на винахід.

Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації – 175 сторінок машинописного тексту (основний текст викладано на 155 сторінках) та складається зі вступу, огляду літератури, 4 розділи власних досліджень, заключення, висновків, практичних реомендацій і списку використаних джерел. Робота містить 28 таблиць та 32 рисунки. Список літератури містить 181 джерело, серед них 12 робіт вітчизняних і 169 закордонних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика та методологія дослідження.

В основу даної роботи закладений досвід обстеження та лікування 249 дітей віком від 2 днів до 18 років, за період з 1987 по 2004 рік. Всі хворі оперовані на базі відділеннь торако-абдомінальної хірургії вад розвитку УДСЛ "ОХМАТДИТ" та НДІ ПАГ кафедри дитчої хірургії Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця.

Всі хворі були розподілені на три групи, в кожній групі було проведено порівняння результатів нового підходу з результатами попередньої методики лікування. До першої групи віднесені 56 хворих, у яких виконана оцінка функції анального сфінктеру за допомогою ультразвукового дослідження. До другої групи віднесено 80 хворих, яким проведено гістологічне дослідження біоптатів кишечника на вміст нервових гангліїв підслизового та міжм'язового сплетінь. До третьої групи віднесли 113 хворих, у яких досліджені результати одноетапної операції з приводу хвороби Гіршпрунга – черевно-промежинної резекції товстої кишки у власній модифікації з накладанням колоректального анастомозу за допомогою апарату СПТУ.

Морфо-функціональні зміни сфінктерного апарата прямої кишки дітей за даними УЗД. Була проведена сонографічна оцінка морфо-функціональних змін сфінктерного апарату прямої кишки у 10 дітей після дилатацій анального сфінктеру з приводу анальної ахалазії, 16 паціентів – з діагнозом мегаректум та енкопрез, 12 паціентів, оперованих з приводу хвороби Гіршпрунга, 3 пацієнти – оперовані з приводу атрезії анусу та у 15 умовно здорових пацієнтів, лікованих від захворювань, що не мали відношення до аноректальної зони. Для порівняння змін анального сфінктеру при вищеназваних станах вперше використовувалася відома методика ультразвукового дослідження дистальних відділів товстої кишки за Дворяковським [Дворяковский И.В. и соавт., 1997].

Вік дітей цільової підгрупи, яким була проведена анальна дилатація, становив від 4 до 17 років. Час після першої дилатації складав від 0,5 до 13 років ( в середньому 5,7 років). Діагноз анальної ахалазії встановлювали при наявності хронічних запорів в анамнезі, за даними іригографії (відсутність транзиторної зони за наявності мегаректуму), аноманометрії (мав місце збільшений тонус анального сфінктеру в спокої та відсутність релаксаційного рефлексу). На жаль, на той час гістологічні дослідження гангліїв прямої кишки для підтвердження діагнозу хвороби Гіршпрунга в клініці не виконувались. Кількість анальних дилатацій становила від 1 до 9 (в середньому - 2,5).

Вперше було показано, що насильні дилатації при ахалазії анусу приводили до формування рубцевих змін в сфінктері в усіх 10 випадках, внаслідок чого формувалось зіяння сфінктеру у половині випадків. Такі симптоми були відсутніми у паціентів в нормі та після радикальних операцій Соаве-Болея в нашій модифікації при хворобі Гіршпрунга та за Пена при аноректальних вадах. Ці дані можна пояснити тим, що при хірургічній коррекції вад за нашою методикою маніпуляції в анальній зоні є завжди дозованими, менш травматичними, а краї кишки зшиваються анатомічно під візуальним контролем. Внаслідок цього післяопераційні зміни в сфінктері невиражені і навіть не візуалізуються фронтом ультразвукових променів.

Ми вважаємо, що патогенез виникнення рубцевих змін після анальних дилатацій може бути схожий на патогенез спортивної травми м'яза, коли надмірне розтягнення приводить до внутрішньом'язових крововиливів, внаслідок чого на протязі певного часу він знаходиться в стані функціонального парезу. Пошкодження м'язових волокон та крововиливи заміщуються з часом рубцевою тканиною.

У всіх дітей досліджуваної групи після анальної дилатації спостерігався рецидив запорів та каломазання через один місяць після анальної дилатації. Короткочасний період покращення функції випорожнення кишечника ми можемо пов'язувати зі станом функціонального парезу анального сфінктеру після дилатації. Процес рубцювання, вірогідно, співпадав з поступовим клінічним погіршенням стану дефекації у цих хворих. Рецидив запорів після анальної дилатації привів до необхідності проведення радикальної операції у чотирьох з десяти дітей в досліджуваній групі. Результати операції добрі – діти мають самостійний стул кожен день або через день, каломазання не спостерігається. Батьки 6 дітей відмовились від операції. У всіх спостерігаються запори до 2-4 днів. Одна дитина з них має самостійний стул лише при щоденному прийомі висівок (3 стакани на день), решта користується клізмами та проносними засобами.

При порівнянні результатів анальної дилатації з результатами радикальної операції при анальній формі хвороби Гіршпрунга виявилося, що частота рецидиву запорів після дилатацій становила 100% (у 10 хворих), зіяння анусу – у 5 хворих (50%), каломазання – у 5 хворих (50%). З них оперовані чотири дитини; у трьох з них зберігається епізодичне каломазання навіть після радикальної операції. У 7 хворих з анальною формою вади, яким не було проведено дилатації, а натомість радикальну операцію, рецидиву запору не спостерігається у жодного (0%), зіяння анусу не спостерігалося у жодного (0%), епізодичне каломазання спостерігалося лише напротязі 1 року спостереження - у 2 (29%) (табл.1).

Loading...

 
 

Цікаве