WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Післяпологовий мастит (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Післяпологовий мастит (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

35

75,66  5,80

77,60

15

n

M  m

Me

38

76,44  7,45

60,70

31

76,39  5,45

69,37

16-17

n

M  m

Me

28

73,61 15,48

67,80 u

31

87,37 16,08

96,90

Примітка. u -рu < 0, 05 вірогідність розходжень стосовно контрольної групи за критерієм Вілкоксона - Манна - Уітні.

Вивчення стану симпатико-адреналової системи (САС) дозволило підтвердити роль катехоламінів (КА) у патогенезі ГСПП. Маніфестація захворювання (10-12 років) супроводжується гіперактивацією САС, про що свідчить статистично значуще підвищення рівня екскреції ДА ((699,70  54,97) мкмоль/добу), НА ((156,28  16,53) мкмоль/добу), А ((34,98  3,54) мкмоль/добу) та попередника КА – ДОФА ((495,50  10,93) мкмоль/добу), pu < 0,05 відносно контролю. У хлопчиків 13-14 років зберігається високий рівень ДОФА, НА та А в добовій сечі при зменшенні показників ДА нижче вікової норми: (570,17  52,52) мкмоль/добу, pu < 0,01. У підлітків 15-17 років рівень НА та А вже відповідає віковим нормативам при низьких показниках ДОФА (Ме = 30,788 мкмоль/добу) та ДА (Ме = 671,18 мкмоль/добу), pu < 0,05 відносно контрольної групи.

Високий вміст НА та А відзначений переважно в хлопців 12 - 13 років, для яких були характерні прискорені темпи статевого дозрівання. У хворих старшої вікової групи (15-17 років), навпаки, з найбільшою частотою були зареєстровані нормальні (59,6 %) та знижені (26,4 %) показники цих моноамінів. Таким чином, на ранніх етапах статевого дозрівання в хлопчиків із ГСПП відзначається виражена активація САС, яка і обумовлює в значній мірі формування інших гормональних порушень та бурхливий перебіг пубертату.

Проаналізовано вміст серотоніну (С) в крові і продукту його метаболізму – 5 - ОІОК у сечі (табл. 3).

Таблиця 3

Вміст серотоніну у крові та рівень добової екскреції 5-ОІОК у хлопців із ГСПП в залежності від віку

Вік, роки

Статистичний показник

Показник, група спостереження

Серотонін, мкмоль/л

5-ОІОК, мкмоль/добу

ГСПП

Контроль

ГСПП

Контроль

10-12

n

M  m

Me

15

0,52  0,17

0,43

17

0,47  0,06

0,45

11

23,78  7,55

15,50

17

20,891,80

22,0

13-14

n

M  m

Me

52

0,70  0,10

0,57

25

0,38  0,04

0,34

52

16,44  2,02

21,80

25

23,182,90

19,90

15-17

n

M  m

Me

70

0,65  0,06

0,54

22

0,34  0,06

0,32

58

21,38  1,64

21,30

22

21,781,74

19,85

Примітка.-рu < 0, 05 вірогідність розходжень стосовно контрольної групи за критерієм Вілкоксона –Манна – Уітні.

Якщо у здорових однолітків рівень С вірогідно знижувався в періоді раннього пубертату (II і III стадії статевого розвитку за Таннер), то у хлопців із ГСПП рівень серотоніну вірогідно підвищувався до 15 років і залишався високим практично на всіх стадіях СТД, не залежачи від ступеня вираженості вторинних статевих ознак та клінічних особливостей перебігу ГСПП.

Особливості метаболічних порушень у хворих на ГСПП. Вивчення вуглеводного обміну у хлопців, хворих на ГСПП, дозволило встановити, що середній рівень базальної глікемії у цілому в групі був у межах нормальних значень і склав (4,64  0,05) ммоль/л. Але при проведенні СТТГ порушення толерантності до глюкози (ПТГ) діагностовано в 10,91% випадках і тільки у хворих із абдомінальним типом ожиріння. "Плоска" (гіперінсулінемічна) глікемічна крива теж була виявлена в 34,55 % хворих, вірогідно частіше у пацієнтів з абдомінальним ожирінням III - IV ступеня (43,23%), p < 0,05 відповідно групі з гіноїдним типом ожиріння (23,53 %).

Виявлені порушення вуглеводного обміну в хлопчиків із ГСПП дають підставу припустити, що у хворих можуть мати місце приховані чи явні порушення секреції й утилізації інсуліну. Вивчення базального рівня ІРІ дозволило встановити високу варіабельність його вмісту в крові: від 39,0 до 799,0 пмоль/л. Середній рівень ІРІ по групі склав (172,76  14,91) пмоль/л, у контрольній групі – (98,40  9,65) пмоль/л (pu < 0,05) (табл.4).

Таблиця 4

Середні значення показників інсуліну в крові та індексу НОМА у хворих на гіпоталамічний синдром у залежності від клінічного варіанта захворювання

Клінічний варіант захворювання та кількість спостережень

Статистичний показник

ІРІ, пмоль/л

    НОМА

    I

    n = 27

    M  m

    Me

    206,70  34,04

    154,0 u

    8,47  1,30

    6,45 u

    II

    n = 10

    M  m

    Me

    155,10  21,86

    135,0 u

    6,16  0,85

    5,65 u

    III

    n = 10

    M  m

    Me

    186,14  45,51

    190,0 u

    7,77  0,19

    6,70 u

    IV

    n = 20

    M  m

    Me

    132,0  12,62

    131,0

    5,38  0,48

    5,55 u

    Контрольна група

    n = 18

    M  m

    Me

    98,40  7,13

    97,00

    3,32  0,27

    3,26

    Примітка. u - рu < 0, 01 вірогідність розходжень стосовно контрольної групи за критерієм Вілкоксона - Манна - Уітні.

    У 52,24 % пацієнтів рівень ІРІ був підвищений. З найбільшою частотою виявлено гіперінсулінемію у хворих із типовою формою ГСПП і в групі з провідним симптомом артеріальної гіпертензії: 66,67 і 71,43 % відповідно (p < 0,05 відносно ІІ та IV клінічних варіантів). При цих варіантах ГСПП встановлено і найвищі показники індексу НОМА. У хворих зі стертою формою захворювання цей показник був найбільш низьким – (5,38  0,48), але вірогідно вище в порівнянні з контролем (3,32  0,27, pu < 0,05). Взагалі в групі хворих на ГСПП значення індексу НОМА склали (7,13  0,67) (pu < 0,05 відносно контролю).

    Рівень гіперінсулінемії та інсулінорезистентності зростав у залежності від ступеня збільшення маси тіла хворих. Виявлено позитивний кореляційний зв'язок між ступенем ожиріння і рівнем ІРІ (r = 0,42; p < 0,05) та індексом НОМА (r = 0,47; p = 0,03). При абдомінальному ожирінні в підлітків із ГСПП відзначається вірогідне (p < 0,05) підвищення рівня ІРІ та НОМА у порівнянні з підлітками, у яких виявлений гіноїдний його тип. При цьому з наростанням ступеня ожиріння зростає і гіперінсулінемія. При IV ступені ожиріння вже й при гіноїдному його типі показники ІРІ і НОМА досягають високих значень ((443,83  28,18) пмоль/л та (15,73  2,91) відповідно) і вірогідно перевищують контрольні (pu < 0,01), залишаючись усе-таки нижче, ніж при андроїдному типі ожиріння ((623,0  17,30) пмоль/л та (22,80  0,65) відповідно, pu < 0,001).

    Ступінь вираженості гіперінсулінемії залежала і від рівня АТ хворих. Встановлено позитивний кореляційний зв'язок між рівнем діастолічного АТ і вмістом ІРІ в крові (r = 0,28; p = 0,03). Найбільш високий рівень ІРІ ((214,31  22,03) пмоль/л) відзначений у хворих зі стійким підвищенням АТ, він зустрічався в 56,3 % випадків. При транзиторній АГ у 43,8 % пацієнтів також виявлено гіперінсулінемію. Рівень базальної глікемії статистично значуще не відрізнявся у хворих у залежності від стадії статевого розвитку. Між тим, у хлопчиків вже на ранніх стадіях пубертату (ІІ – ІІІ стадії за Таннером) виявлено вірогідне (pu < 0,05), стосовно контрольної групи, підвищення вмісту ІРІ в крові та індексу НОМА. Тобто у хворих на ГСПП вже в ранньому підлітковому віці починають формуватись порушення вуглеводного обміну і інсулінорезистентність, що при наявності АГ та абдомінального ожиріння є підставою для формування метаболічного синдрому в дорослому віці.

    Ще одним доказом щодо формування метаболічного синдрому у хлопців, хворих на ГСПП є і наявність порушень ліпідного обміну, а саме атерогенних ДЛП, які було зареєстровано у 56,85 % осіб, вираженість і спрямованість ДЛП значною мірою визначається варіантом та характером перебігу захворювання (табл.5).

    Loading...

     
     

    Цікаве