WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Післяпологовий мастит (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Післяпологовий мастит (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Вивчення гормональної функції надниркових залоз дозволило встановити, що тільки у 37,06 % хворих на тлі маніфестації захворювання було зареєстровано підвищений рівень кортизолу (К). Діапазон значень коливався в широких межах від 170 нмоль/л до 1000 нмоль/л і в цілому в групі хворих на ГСПП склав (437,61 18,05) нмоль/л і вірогідно не відрізнявся від показників у контролі ((418,46  24,43) нмоль/л, p > 0,05). Між тим, у хворих з ІІ (52,17 %) та з ІІІ клінічним варіантом ГСПП (57,14 %) частота підвищеного рівня К була вірогідне вище, ніж у хворих з І та IV варіантами захворювання: (34,92 та 29,55 % відповідно; p < 0,05).

На відміну від глюкокортикоїдної функції, активація андрогенної функції надниркових залоз у хлопців відмічалась не тільки в період маніфестації захворювання, а і при тривалому перебігу захворювання (більше 3 років), але, в цілому, зберігалась вікова динаміка зростання рівня 17-КС у хворих. Рівень 17-КС був вірогідне вище вікової норми у хлопців 10 – 11 років на тлі маніфестації захворювання і склав (20,50  1,88) мкмоль/добу (p < 0,05). У старшій вікової групі рівень екскреції 17-КС коливався в широких межах від 18,3 до 95,3 мкмоль/добу і в середньому також був вище нормативних показників: (42,16  2,78), (29,56  1,77) мкмоль/добу відповідно, (p < 0,05). Статистично значущих розбіжностей екскреції сумарних 17-КС у хворих в залежності від варіантів ГСПП не виявлено.

Вивчення співвідношення фракцій 17-КС дозволило встановити різко підвищений рівень усіх метаболітів кетостероїдів у хворих на ГСПП незалежно від паспортного віку в порівнянні з контрольними значеннями. У хлопчиків молодшої вікової групи значне підвищення рівня 11-ОН-17-КС ((7,04  0,80) мкмоль/добу, в контролі – (3,370,28) мкмоль/добу) та ДГЕА (6,45  1,34) мкмоль/добу, в контролі – (1,770,21) мкмоль/добу, (p < 0,05) на початкових стадіях захворювання обумовлює бурхливе адренархе та, в цілому, ранній початок і прискорені темпи СТД, а також інші анаболічні ефекти. У підлітковому віці поряд з високим рівнем андрогенів тестикулярної природи (вміст андростерону майже вдвічі перевищує контрольні значення і у середньому складає (14,36  1,83) мкмоль/добу, рівень надниркових андрогенів залишається також високим (11-ОН-17-КС - (6,48  0,78) мкмоль/добу, ДГЕА - (4,43  0,54) мкмоль/добу; p < 0,05 відносно контролю), що свідчить про тривалу стійку гіперактивацію андрогенної функції надниркових залоз.

З метою оцінки впливу альдостерону на формування АГ при ГСПП було вивчено вміст альдостерону та активність реніну плазми у підлітків з нормальним АТ та транзиторною і стабільною АГ. Отримані дані свідчать про значну активацію мінералокортикоїдної функції надниркових залоз: середній рівень альдостерону був вірогідно вище показників у контролі в усіх хворих ((73,5612,7) проти (12,701,70) пг/мл у контролі, pu < 0,001). Високий рівень гормону спостерігався у всіх обстежених підлітків як із стабільною, так і з транзиторною АГ, і коливався в межах від 25,6 до 114,7 пг/мл. У хлопців із нормальним АТ цей показник також був вірогідне вище контрольних значень, але значно нижче, ніж у підлітків з АГ (pu < 0,05). Активність реніну плазми, яка свідчить про рівень функціонального стану юкстамедулярного апарату нирок, у хворих з АГ також була підвищеною відносно контрольної групи і склала (0,58  0,11) нг/мл/час (pu < 0,05 відповідно контролю). Звертає на себе увагу, що у хлопців з нормальним АТ активність реніну плазми була також підвищена відносно нормальних показників (Ме=0,44 нг/мл/час, в контролі – 0,37 нг/мл/час, pu < 0,05). Проведений факторний аналіз дозволив встановити, що одними із провідних факторів у формуванні АГ при ГСПП можна вважати гіперальдостеронемію, гіперкортизолемію на тлі помірного підвищення активності реніну плазми та прогресування ожиріння.

Для хлопців із ГСПП була характерна активація гіпофізарно-тиреоїдної системи, що підтверджується даними ввідносно вмісту ТТГ та тиреоїдних гормонів у крові. Середній рівень ТТГ в групі хворих склав (3,56  0,21) мМЕ/л, втім не виявлено вірогідно значущих розходжень в його рівні у хворих із нормальними розмірами ЩЗ та при наявності ДНЗ І та ІІ ступеня: (3,71  0,54), (2,25  0,43), (3,02  0,38) мМЕ/л відповідно, (pu > 0,05). Рівень тиреоїдних гормонів також був підвищений: в більшій мірі Т3 – у 70,30 % хворих та у 33,66 % – Т4. Найбільш високі показники рівня Т3 відмічались при стертій формі захворювання. Виявлені особливості тиреоїдного статусу в хворих на ГСПП свідчать про напружене функціонування гіпофизарно-тиреоїдної системи, що може служити одним з показників тяжкості нейрогормональних розладів при даному захворюванні.

З огляду на те, що до числа найбільш характерних клінічних проявів ГСПП відноситься ожиріння і підвищений апетит, ми вважали доцільним вивчити вміст гормону лептину у крові хворих із різними формами ГСПП і проаналізувати взаємозв'язок між його базальним рівнем, характером і ступенем ожиріння хворих та в залежності від характеру перебігу пубертату.

Проведене дослідження дозволило встановити, що діапазон значень Л в крові хворих варіює в межах від 0,5 до 193,02 мкг/л, однак у більшості вміст гормону в крові перевищував вікові нормативи. Середній його рівень у хворих склав (41,99  3,19) мкг/л, що майже в 10 разів вище показників у групі порівняння ((4,55  0,63) мкг/л, p < 0,001).

На відміну від здорових хлопчиків, у яких вміст Л в крові залежить від стадій статевого дозрівання, у хворих із ГСПП не виявлено статистично значущих розходжень показників Л у залежності від хронологічного віку обстежуваних і ступеня статевої зрілості (рис. 2). Також незалежно від варіанту захворювання вміст Л у крові в кілька разів перевищував показники, характерні для здорових однолітків. Разом з тим, нижчий рівень Л реєструвався при стертій формі - (30,87  5,26) мкг/л, pu < 0,05 відносно І, ІІ та ІІІ груп.

Рис. 2 Показники рівня лептину в сироватці крові здорових хлопчиків і хворих із ГСПП у залежності від стадій статевого дозрівання

Встановлено залежність між вмістом Л і типом ожиріння – у хлопчиків з абдомінальним його типом рівень гормону складав (52,81  5,17) мкг/л, що вірогідно вище, ніж у групі хворих із гіноїдним типом розподілу жиру ((30,07  6,77) мкг/л, pu<0,01). Ці результати повною мірою узгоджуються з даними літератури, які свідчать про те, що при абдомінальному типі ожиріння рівень Л підвищується максимально (Bjorntorp P. et al., 2000). Проведений дисперсійний аналіз дозволив встановити, що в хворих із ГСПП, який супроводжується ожирінням, паралельно з підвищенням рівня Л в крові підвищується і ступінь вираженості апетиту, тобто Л не виконує своєї основної ролі – підсилювати почуття насичення.

При вивченні епіфізарної функції встановлено порушення вікової динаміки вмісту М у хворих на ГСПП (табл. 2). Найбільш низькі показники гормону були характерні для (13-14) - річних хворих. Середні показники М серед 15 - річних підлітків не відрізнялись від контрольних значень (pu > 0,05), у той час як у старшій віковій групі достовірно частіше реєструвалися більш низькі його значення (р < 0,05). У хворих 16-17 років середні показники М підвищуються, але у 40,3 % залишаються на рівні раннього пубертату, тобто нижче 50 мкмоль/добу. Більш того, найбільш низькі показники М були виявлені в підлітків старшої вікової групи із несприятливим (рецидивуючим) перебігом захворювання - (52,612  7,05) нмоль/добу, pu < 0,05 відносно контролю.

              Таблиця 2

              Рівень екскреції мелатоніну у здорових та хворих на ГСПП хлопців (нмоль/добу)

Вік,

роки

Статистичний показник

Група спостереження

Хворі на ГСПП

Контроль

10-11

n

M  m

Me

9

80,61  5,35

71,10 u

21

42,52  4,21

38,60

12

n

M  m

Me

8

49,412,2

43,25 u

35

47,57  5,82

37,5

13

n

M  m

Me

16

42,026,57

41,90 

24

55,31  4,78

52,78

14

n

M  m

Me

34

48,21  4,41

47,45 u

Loading...

 
 

Цікаве