WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Післяпологовий мастит (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Післяпологовий мастит (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Третій варіант – з провідним симптомом АГ, для якого були характерні стійка АГ, прискорене СТД, помірне ожиріння І–ІІ ст. або надлишкова маса тіла, головний біль, ангіопатія сітківки, з однаковою частотою реєструвались білі та рожеві шкірні стрії.

Четвертий варіант – стерта форма, при якій вірогідно частіше відмічалось ожиріння І ст, наявність "змішаних" шкірних стрій, справжньої гінекомастії, ДНЗ ІІ ст., уповільнені темпи або затримка СТД, нормальний АТ.

Розроблений математичний алгоритм прийняття діагностичного рішення дозволяє поряд з удосконаленням постановки діагнозу ГСПП у хлопців застосовувати надалі і диференційовані підходи до терапії цих хворих.

Роль спадкових факторів і факторів середовища у виникненні ГСПП у хлопців. Визначено негативні чинники, які мають місце в родоводах хлопців із ГСПП: патологічний перебіг вагітності (сумісні гестози I і II половини вагітності - 16,67 проти 6,38 % в групі контролю, р < 0,05; нефропатія у матерів в період вагітності – 11,11 і 2,22 % в групі контролю, р < 0,05), ускладнений перебіг пологів (слабкість пологової діяльності) встановлено у 44,44 % матерів проти 21,28 % в групі порівняння, р < 0,01. У 25,56 % хворих (в групі порівняння – 6,38 %, p < 0,01) в анамнезі був хронічний тонзиліт, 25,56 % хворих перенесли тяжкі бронхіти (в групі порівняння - 8,51 %, p < 0,01) і у 30,0 % хлопців із ГСПП були закриті черепно-мозкові травми (проти 10,6 % у групі порівняння, p < 0,05).

За останні роки в результаті проведених фундаментальних досліджень по проблемі ожиріння були виявлені генетичні механізми, що детермінують порушення процесів метаболізму вуглеводів і жирів у тканинах, а також зв'язок ожиріння з ЦД 2 типу і ГХ (Friedman I.E. et al., 1997; Tsigos C. et al., 2002). У той же час, ці клінічні симптоми є найбільш характерними і для ГСПП.

Отримані результати співпадають певною мірою із даними літератури (Беневоленська Л.І. із співавт., 1989; Курило Л.Ф. із співавт., 1989, Терещенко І.В., 1991). При аналізі структури спадкової схильності в родоводах хворих визначено, що спадкова схильність до ГХ реєструвалася в 83,33 % сім'ях, до ожиріння – в 72,22 %, до ЦД 2 типу – в 32,22 %, до захворювань ЩЗ - в 16,67 %, до порушень репродуктивної функції – в 11,11%, до онкологічних захворювань – в 44,44 % сім'ях.

Вивчення частоти патології у родичів першого, другого та третього ступеня спорідненості свідчило про наявність родинного накопичення ГХ, ожиріння та інш., з переважанням у родичів по материнській лінії. Проведений аналіз дає підставу стверджувати, що характер перебігу ГСПП залежить від кількості і сполучення патогенних факторів, схованих за обтяженою спадковістю та умовами пре- і постнатального розвитку.

Патогенетичні механізми маніфестації та прогресування ГСПП з урахуванням перебігу та клінічних особливостей захворювання. Вивчення вмісту статевих гормонів у сироватці крові хлопців-підлітків із ГСПП дозволило встановити, що на тлі маніфестації ГСПП у віці 11-15 років середній рівень Т у хворих був вірогідно вище показників у контрольній групі (pu < 0,05) (табл.1). Так, у пацієнтів 11-12 років середній рівень гормону майже вдвічі перевищував вікові показники.

Таблиця 1

Вміст статевих гормонів у крові хлопців, хворих на ГСПП, в залежності від віку

Вік,

роки

Статис-тичний показник

Показник, група спостереження

Основна група

Контроль

Основна група

Контроль

тестостерон ( Т )

нмоль/л

естрадіол ( Е2 )

нмоль/л

10

n

M  m

Me

8

2,33  0,45

2,33

25

2,27  0,04

2,50

8

0,11  0,02

0,1

20

0,10  0,01

0,1

11

n

M  m

Me

11

4,25  1,27

4,4 u

22

2,34  0,38

2,29

11

0,10  0,02

0,10

15

0,10  0,01

0,10

12

n

M  m

Me

15

4,03  1,37

2,5 u

23

2,32  0,47

1,20

15

0,14  0,02

0,10

20

0,12  0,01

0,10

13

n

M  m

Me

29

7,26  1,45

4,7 u

30

5,02  0,45

3,45

19

0,17  0,01

0,10

25

0,13  0,01

0,10

14

n

M  m

Me

35

9,65  1,01

9,8 u

23

7,11  0,42

7,03

35

0,21  0,02

0,18 u

20

0,10  0,01

0,11

15

n

M  m

Me

43

13,89 1,32

11,9 u

33

8,56  0,92

6,89

40

0,18  0,02

0,15

29

0,2  0,03

0,20

16-17

n

M  m

Me

32

13,11  1,22

13,80

34

15,260,56

14,98

29

0,16  0,20

0,13

26

0,10  0,02

0,10

Примітка. u pu < 0,05 вірогідність розходжень в порівнянні з контрольною групою за критерієм Вілкоксона - Манна - Уітні.

Зі збільшенням паспортного віку частота виявлення високих (у порівнянні з віковими нормативами) показників гормону знижується. Якщо у хлопчиків 13- 14 років високий рівень Т зареєстровано у 38,3 % хворих, то в 15-17 років - вже тільки у 14,67 %. Навпаки, у 41,7 % (13-14) - річних і 17,6 % (15-17) - річних пацієнтів зареєстровано його низькі значення. У підлітків, що мають прискорені темпи СТД, значення Т були вище ((17,43  1,02) нмоль/л) ніж у пацієнтів із уповільненим ((11,1  0,95) нмоль/л) і нормальним перебігом пубертату ((14,36  1,25) нмоль/л), pu < 0,01. Встановлено, що у старшій віковій групі (15 - 17 років) рівень Т залежав від перебігу пубертату: у підлітків, у яких раніше мало місце прискорене СТД, вміст гормону був достовірно нижчим (pu < 0,05) у порівнянні з підлітками, що мають нормальний статевий розвиток – (11,37  1,12), (15,26  1,24) нмоль/л відповідно.

Встановлено залежність вмісту Т від ступеня ожиріння: з наростанням ступеня ожиріння спостерігалось зниження вмісту Т в крові хворих. При помірному ожирінні І - ІІ ступеня у 64,52 % хлопчиків в усіх вікових групах рівень Т перевищував вікові нормативи, а при прогресуванні ожиріння (ІІІ ступінь) високий рівень Т не зареєстровано, навпаки, у 47,62 % рівень Т було знижений. Також зареєстровано вірогідне підвищення вмісту Т при абдомінальному типі ожиріння в порівнянні з гіноїдним. Достовірних розбіжностей у показниках Е2 не встановлено, вміст гормону в крові не залежав від віку, СТД, ступеня та типу ожиріння хворих.

Проведення аналізу вмісту гонадотропних гормонів у сироватці крові в пацієнтів різних вікових груп дозволило встановити, що маніфестація ГСПП супроводжувалась підвищеним рівнем гонадотропінів. Найчастіше підвищені показники ЛГ і ФСГ зустрічалися в 13-річних підлітків (у 57,47 і 71,43 % випадків відповідно, p < 0,05 відносно інших вікових груп). З наростанням паспортного віку та тривалості захворювання відмічалась тенденція до зниження рівня гонадотропних гормонів, переважно ЛГ. Вже в групі 14-річних підлітків із ГСПП збільшення вмісту гонадотропінів відзначалося вдвічі рідше в порівнянні з 13-річними хлопцями (ЛГ - 23,08 % і ФСГ - 30,78 %, p < 0,05). У старшій віковій групі високі значення ФСГ і ЛГ були зареєстровані вже тільки у третини обстежених. Більш того, у підлітків 16-17 років зустрічалися і низькі показники ФСГ (35,70 %) і ЛГ (23,50 %).

Аналізуючи вікову динаміку вмісту гонадотропних гормонів у хворих на ГСПП, які мають різні варіанти СТД, встановлено, що вміст ФСГ в крові був вірогідно вищим у пацієнтів 13-15 років із прискореними темпами СТД (p < 0,05). Надалі, у підлітків старшої вікової групи (16-17 років) із прискореними темпами СТД діагностували його зниження, у порівнянні з підлітками, що мають нормальний статевий розвиток (pu < 0,05). Зниження частоти нормальних значень гонадотропних і статевих гормонів у хлопців-підлітків із ГСПП старшої вікової групи з бурхливим перебігом пубертату може свідчити про виснаження резервних можливостей та зниження функціональної активності гіпофізарно-гонадної системи і дозволяє висловити припущення про високий ризик виникнення порушень репродуктивної функції в майбутньому в цієї категорії хворих.

При вивченні вмісту ПРЛ у крові у хлопців із ГСПП, підвищений рівень гормону (вище 23,0 мкг/л) встановлено у 6,82 % хворих. У середньому вміст ПРЛ у сироватці крові склав (6,15  0,47) мкг/л і не залежав від клінічних особливостей ГСПП та ступеня СТД хлопців. Отримані нами дані не співпадають із результатами інших дослідників, які описують значно вищу частоту гіперпролактинемії у хворих на ГСПП (Терещенко І.В., 1991; Лящук П.М., 1995).

Loading...

 
 

Цікаве