WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Післяпологовий мастит (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Післяпологовий мастит (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Інформативність (Інф) та прогностична значущість вихідних клініко- анамнестичних показників для запропонованих варіантів перебігу ГСПП у хлопців розраховували за допомогою неоднорідної послідовної статистичної обчислюваної процедури Вальда у модифікації Є.В. Гублера, А.А.Генкіна (1978). Для ранжирування ознак за їх інформативністю було застосовано інформаційну міру Кульбака: коли р < 0,05, а інформативність більше 0,25, то відмінності були статистично значущі. Відповідно отриманим значенням мір Кульбака прогностичні ознаки ранжирували в порядку зменшення інформативності. Прогностичне значення ознаки тим більше, чим більше абсолютне значення прогностичного коефіцієнта (ПК).

Був зроблений статистичний аналіз даних, отриманих у процесі роботи, за допомогою пакетів програм "Microsoft Office", "Statgraphics Plus 3.0" (Manugistic Inc. USA) із визначенням основних статистичних показників ряду (M, m, Ме, SD). Для визначення значущості розбіжностей між ознаками, що порівнювались, використовувались критерії "t" Стьюдента, "u" Вілкоксона-Манна-Уітні, "F" Фішера, 2. Проводилися кореляційний (з визначенням рангового коефіцієнта Спірмена та коефіцієнта Пірсона), регресійний, факторний, дискримінантний та дисперсійний аналізи.

Результати досліджень та їх обговорення. Клінічна характеристика хворих на ГСПП.Підсумок даних проведеного дослідження дозволив визначити, що при обстеженні 220 хлопчиків 10-17 років найбільш частими скаргами при зверненні до лікаря були скарги на головний біль (93,24 %), половина хлопчиків відмічали підвищення артеріального тиску (50,24 %), підвищений апетит (50,72 %) та надлишкову масу тіла або ожиріння (39,61 %). Значно менше хворих скаржилися на носові кровотечі, запаморочення, кардіалгії (10,63 – 9,66 %).

Аналіз даних антропометрії дозволив встановити, що у 43,19 % хворих показники росту були вірогідно вище вікових нормативів (pf < 0,05), переважно у хлопчиків 10-13 років. Це свідчить про перевагу високорослості у хворих у період маніфестації захворювання і наявність пубертатного ростового стрибка у більш молодшому, ніж в популяції, віці, що підтверджує і дані, отримані іншими дослідниками (Терещенко І.В., 1991; Панфілова А.В. із співавт., 2001; Строєв Ю.І. із співавт., 2003). Також у цих хлопчиків було встановлено і найбільші розбіжності між показниками маси тіла в порівнянні з популяційними нормами. В цілому в групі обстежуваних у 71,98 % хворих діагностовано ожиріння, найбільш часто ІІ – ІІІ ступеня, а 28,02 % хлопчиків усіх вікових груп мали лише надлишкову масу тіла. Тяжку форму ожиріння IV ст. діагностовано тільки у 8,70 % підлітків старшого віку (15-17 років). Абдомінальний тип ожиріння відзначений у 73,83 % хворих і був найбільш характерним для підлітків 16-17 років, у яких він спостерігався у 73,41 % випадків. У хлопчиків препубертатного віку (10-11 років) цей тип ожиріння визначався тільки у 36,36 %, частота його було нижче, ніж у підлітків (p < 0,05).

Серед педіатрів та ендокринологів є думка, що при ГСПП практично у всіх хворих СТД прискорене. За нашими даними, прискорене СТД реєструвалось тільки у 41,85 % хворих, а майже у половини (50,58%) строки та темпи СТД не відрізнялись від вікових нормативів. У 7,47% хлопців темпи СТД були уповільнені, тобто рівень розвитку геніталій та поява вторинних статевих ознак на два або більш років відставали від вікових нормативів. Можна виділити чотири типи перебігу пубертату у хворих на ГСПП: терміни початку і темпи СТД не відрізняються від нормативних; прискорені темпи СТД при фізіологічних термінах його початку; терміни і темпи СТД випереджають нормативні; уповільнені темпи пубертату, у тому числі затримка статевого дозрівання.

Слід зазначити, що у підлітків 16 - 17 років рівень статевого розвитку вже відповідав показникам, характерним для здорових підлітків, вірогідних розбіжностей у розмірах геніталій та ІМ у порівнянні з контрольною групою не встановлено.

Незважаючи на те, що деякі автори вважають, що наявність гінекомастїї у хлопців із ГСПП - це досить розповсюджена клінічна ознака (Каюшева І.В., 1987), в нашому дослідженні тільки у 9,10 % виявлено справжню гінекомастію, і у 25,45% хворих відмічено надлишкове відкладення жиру в області грудних залоз.

Зміни на шкірі у вигляді смуг розтягнення різного ступеня давнини виявлено у 84,55 % хворих. Наявність стрій не залежала від віку хворих, але звертає на себе увагу той факт, що найбільш численні стрії відмічались у хлопців із прискореними темпами статевого дозрівання в період маніфестації захворювання. Поєднання блідих, "перламутрових" і рожевих стрій виявлено у 23,20 % хворих, що свідчить про рецидивуючий характер захворювання.

При об'єктивному обстеженні у 46,95 % хворих виявлено дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ) І – ІІ ступенів, який спостерігався частіше, ніж у популяції (p < 0,05), переважав І ступінь збільшення залози (32,93 %). Слід зазначити, що найбільш часто збільшення розмірів ЩЗ відзначалося у підлітків у віці 13 - 15 років, тобто в період розвинутих клінічних проявів ГСПП і на піку пубертату. В усіх випадках збільшення ЩЗ в цих підлітків було виявлено вперше, і раніше хворі з цього приводу не лікувалися. Статистично значущої залежності між масою тіла хворих, ступенем ожиріння і частотою наявності ДНЗ не встановлено.

Вивчення кісткового віку (КВ) дозволило встановити, що у більшості підлітків (74,58 %) його випередження в порівнянні із паспортним, становило два-п'ять років. Випередження КВ виявлено в молодшій віковій групі, тобто на тлі маніфестації захворювання. Адже при дослідженні функціонального стану кісткової тканини тільки в 15,7 % підлітків можна говорити про нормальний її стан. У 63,0 % обстежених був зареєстрований остеопенічний синдром. Отже, диференціація кісткової тканини в цих хворих відбувається більш інтенсивно, ніж формування піку кісткової тканини.

У результаті клінічного обстеження встановлено, що в 52,73 % хлопчиків із ГСПП виявлено підвищений АТ, частота якого залежала від віку хворих: в 14-17 років АГ визначено у 64,67 %, що вірогідно вище, ніж у хлопчиків 10 – 13 років (14,71 %, p< 0,01). У групі хворих із підвищеним АТ транзиторну АГ діагностовано у 55,12 % хворих, стійке або стабільне підвищення АТ - у 44,88 %. Частота АГ залежала від ступеня ожиріння (p = 0,0001). При цьому абдомінальний тип ожиріння також частіше (p < 0,05) діагностовано у хворих зі стійкою АГ (85,2%) у порівнянні з транзиторною АГ (56,1 %, p < 0,05).

На відміну від хворих із первинною АГ, при ГСПП найбільш часто відмічаються морфофункціональні порушення правих відділів серця: дилатація правого шлуночка (28,57 %), його вихідного тракту (69,64 %), що супроводжується гіпертрофією міокарда; рідше – розширення кореня аорти і порожнини лівого шлуночка (26,78 %), помірна гіпертрофія його і міжшлуночкової перетинки (17,86 %), а функціональна здатність міокарда шлуночків, їх діастолічна функція взагалі, в більшості випадків не страждали (92,86 %).

При оцінці неврологічного статусу в хлопчиків із ГСПП грубих неврологічних розладів не виявлено. Проте, привертає увагу, що в 43,96 % обстежених діагностовано лікворно-гіпертензійний синдром, який було верифіковано за допомогою додаткових методів обстеження. Офтальмологічне обстеження дозволило виявити початкові ознаки органічних змін судин сітківки - зміни очного дна виявлено в 89,59 % хворих, найчастіше спостерігалася ангіопатія сітківки (61,35 %),

Підсумовуючи отримані дані об'єктивного обстеження хворих на ГСПП, слід відмітити велику варіабельність клінічних проявів захворювання. Тому було проведено систематизацію скарг хворих на ГСПП, даних об'єктивного огляду та деяких інструментальних методів обстеження з метою виділення клінічних форм захворювання та розроблення алгоритму диференційної діагностики.

За допомогою дискримінантного аналізу було побудовано математичну модель розподілу об'єктів на чотири класи, що описується трьома дискримінантними функціями. У рамках цієї моделі правильно класифіковано 87,26 % об'єктів. У результаті лінійного перетворення вихідних ознак у дискримінантні функції були отримані стандартизовані коефіцієнти дискримінації і побудовано діаграму розподілу об'єктів на чотири класи або клінічні варіанти ГСПП (рис.1).

Рис. 1 Діаграма розсіювання об'єктів (клінічних варіантів ГСПП) у просторі дискримінантних функцій

Проведений системний аналіз довів, що такі клінічні прояви захворювання, як рівень АТ, наявність і ступінь ожиріння, рівень статевого розвитку, розміри ЩЗ, наявність підвищеного апетиту, цефалгій, гінекомастії та ангіопатії сітківки, наявність і характер шкірних стрій, є мінімальним набором адекватних діагностичних ознак для диференціальної діагностики клінічних варіантів ГСПП. Обраний метод дозволяє дати характеристику кожній підгрупі:

Перший варіант ГСПП – типова форма - характеризується максимальними проявами усіх провідних клінічних ознак: прискорені темпи СТД, ожиріння ІІІ–IV ст., підвищений апетит, транзиторна гіпертензія, ангіопатія сітківки, наявність багряних стрій на шкірі, справжня гінекомастія, ДНЗ І ступеня.

Другий варіант ГСПП – з провідним симптомом ожиріння, для якого поряд з ожирінням ІІ–ІІІ ст. вірогідно частіше відмічалась затримка СТД, відсутність шкірних стрій, нормальний АТ, підвищений апетит та надмірна спрага.

Loading...

 
 

Цікаве