WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація тактики ведення вагітності у жінок з ВІЛ-інфекцією (автореферат) - Реферат

Оптимізація тактики ведення вагітності у жінок з ВІЛ-інфекцією (автореферат) - Реферат

Оцінка зворотної динаміки ознак депресії у хворих підгрупи "А" визначила, що помітне покращення показників кластерів HAM-D21 відмічалось на 14-й день лікування. При цьому найбільшої редукції набував кластер II "порушення мислення" (28,5% проти 5,8% і 8,9% у підгрупах "Ф" і "Т", р  0,05 та 24,3% - в підгрупі "М", р  0,05). Регрес ознак кластерів І, III та IV був порівняним з аналогічними показниками у хворих підгрупи "М" (16,1%, 15,2% і 18,3% проти 15,4%, 17,6% і 20,4% відповідно, р  0,05).

Отримані дані дозволяють визначити показання до диференційованого призначення антидепресантів із врахуванням клініко-динамічних особливостей ОДР у пацієнтів літнього віку. Так, флуоксетин є найбільш ефективним при наявності в структурі депресії ознак загальмованості, тіанептин – при тривожно-депресивному симптомокомплексі, міансерин – при виражених порушеннях сну у хворих з ознаками тривоги чи ажитації. Терапевтичний ефект амітриптиліну був найбільшим у хворих з ажитованим варіантом депресивного розладу.

Вибір оптимальної антидепресивної терапії передбачає врахування, поряд зі спектром психотропної активності препаратів, їх переносимості та взаємодії з іншими лікарськими засобами. Це положення є особливо важливим для хворих літнього віку з огляду на їх соматоневрологічну обтяженість. Результати обстеження пацієнтів терапевтичних підгруп за шкалою побічних ефектів наведено в табл.3.

Таблиця 3

Порівняльна характеристика побічних ефектів лікування

в терапевтичних підгрупах (% хворих)

Побічний ефект

Терапевтичні підгрупи

"Ф"

n=36

"Т"

n = 32

"М"

n = 35

"А"

n = 37

головний біль

інсомнія

диспепсія

тривога

астенія

нервозність

запаморочення

сонливість

гіпергідроз

сухість у роті

затримка сечовиведення

тремор

58,3

41,7*

19,4

25,0*

44,4

19,4

47,2

8,3*

-

22,2*

5,6*

5,6*

12,5*

15,6

9,3*

-

18,7*

-

9,4*

6,3*

-

9,4*

-

6,3*

17,1*

-

20,0

-

14,3*

-

8,6*

37,1*

-

5,7*

-

-

62,2

18,9

21,6

10,8

45,9

16,2

59,5

67,6

37,8

70,3

35,1

16,2

Примітка. * – р  0,05 в порівнянні з підгрупою "А".

Для хворих літнього віку з органічним депресивним розладом була характерною підвищена чутливість до побічних ефектів антидепресантів, про що свідчить висока частота їх реєстрації. Найменш сприятливий профіль переносимості визначався в амітриптиліну, нерідко відмічалися небажані явища при терапії флуоксетином, у той час як тіанептин і міансерин виявили себе як досить безпечні антидепресанти для дослідженої категорії хворих.

Всім хворим, що увійшли у дослідження, після виписки із стаціонару, було рекомендовано продовжити прийом базисного антидепресанту в якості підтримуючої терапії. Катамнестичне спостереження (на протязі 1,5 років) охопило 76 (54,2%) хворих основної групи, з яких 24 (31,5%) поступило на повторне лікування. Аналогічний показник у чоловіків літнього віку з ОДР, які не були включені у дослідження, складав, за архівними даними, 47,3% (р  0,05).

Таким чином, проведене дослідження дозволило вдосконалити й об'єктивізувати діагностичну процедуру, а також оптимізувати терапію і підвищити її ефективність у хворих літнього віку з органічним депресивним розладом.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі на підставі дослідження клініко-динамічних особливостей органічного депресивного розладу у чоловіків літнього віку в процесі лікування наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної задачі вдосконалення й об'єктивізації діагностики та оптимізації антидепресивної терапії цього розладу.

2. Особливості клінічних проявів органічного депресивного розладу у хворих літнього віку полягають у більшій вираженості депресії у цілому і окремих її ознак. Тяжкий депресивний епізод виявлено у 19,3% пацієнтів основної групи (в групі порівняння – 11,4%, р  0,05), помірно виражений – у 80,7% (88,6%). Сильний кореляційний зв'язок з літнім віком (r = 0,7) визначено для симптому "безсоння", значний (r = 0,5-0,7) – для "пригнічення настрою" і "соматичної тривоги".

3. Зіставлення психопатологічної структури органічного депресивного розладу у пацієнтів літнього віку з результатами обстеження за кластерами шкали HAM-D21 дозволило виділити три основних клінічних варіанти депресивного розладу: 1) загальмований – 37,9% хворих; 2) ажитований – 16,4%; 3) тривожний – 45,7% пацієнтів.

4. Для хворих літнього віку з органічним депресивним розладом характерною була більш значна обтяженість соматичними захворюваннями, а також більш високий рівень особистісної тривожності. Разом з цим не встановлено залежності від віку таких факторів, як спадкова обтяженість психічними захворюванням та частота органічного ураження ЦНС.

5. Встановлено діагностичні можливості стандартних оціночних шкал (HAM-D21, GDS15, MMSE, опитувальників Зунга та Спілбергера-Ханіна) у хворих літнього віку з органічним депресивним розладом, визначено найбільш інформативні пункти шкали HAM-D21: психічна тривога, працездатність, пригнічений настрій, загальмованість, а також її кластери: "ознаки тривоги та порушення у соматичний сфері", "загальмованість". Виявлено сильний кореляційний зв'язок між шкалами HAM-D21 і GDS15 (r = 0,969), що дозволяє рекомендувати GDS15 для використання в геріатричній клініці.

6. За результатами дослідження розроблено і впроваджено диференційований підхід до антидепресивної терапії хворих літнього віку з органічним депресивним розладом. Помітний терапевтичний ефект, незалежно від призначеного антидепресанту, спостерігався через чотири тижні лікування, при цьому всі досліджені препарати виявили порівняну антидепресивну дію. За профілем переносимості найбільш сприятливими для даної категорії хворих були антидепресанти класів CCЗЗС і СІЗЗН, найменш безпечним – амітриптилін.

7. Застосування запропонованих діагностичних процедур та підходів до антидепресивної терапії дозволяє, за даними катамнестичного обстеження, суттєво підвищити ефективність лікування хворих літнього віку з органічним депресивним розладом.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

        1. Хоменко О.О. Клінічна характеристика депресивних розладів у хворих похилого віку // Таврич. журн. психиатрии. – 2003. – Т. 7, № 3 (24). – С.39-42.

        2. Хоменко О.О. Особливості терапії депресивних розладів у хворих похилого віку // Арх. психіатрії. – 2003. – Т. 9, № 4 (35). – С. 47-50.

        3. Пішель В.Я., Полив'яна М.Ю., Хоменко О.О. Депресивні розлади у хворих літнього віку: діагностика, клініка, терапія // Арх. психіатрії. – 2004. - №1 (36). – С.91-97.

        4. Пішель В.Я., Марценковський І.А., Здорик Ф.О., Дзеружинська Н.О., Полив'яна М.Ю., Блажевич Ю.А., Хоменко О.О., Попкова В.Ф. Стратегії лікування хворих з депресивними розладами: реальна вітчизняна практика та міжнародні стандарти // Арх.психіатрії. – 2004. – №2. – С.125-130.

5. Пішель В.Я., Літвінов В.Б., Хоменко О.О. Нейробіологія депресивних розладів // Арх. психіатрії. – 2003. – Т. 9, № 1 (32). – С. 49-52.

Loading...

 
 

Цікаве