WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація тактики ведення вагітності у жінок з ВІЛ-інфекцією (автореферат) - Реферат

Оптимізація тактики ведення вагітності у жінок з ВІЛ-інфекцією (автореферат) - Реферат

Для зручності визначення та клінічної інтерпретації отриманих даних була також використана оцінка симптомів і ознак чотирьох кластерів HAM-D21: загальмованості (пригнічений настрій, працездатність, загальмованість мислення), порушення мислення (відчуття провини, схильність до самогубства, ажитація), порушення сну (труднощі засинання, безсоння, раннє пробудження) і ознаки тривоги та порушення в соматичній сфері (психічна та соматична тривога, шлунково-кишкові порушення, загальносоматичні симптоми, іпохондрія).

Сумарна бальна оцінка за виділеними кластерами виглядає наступним чином: "загальмованість" – 7,74  2,31 бала у хворих основної групи, 5,57  1,94 бала – в групі порівняння, "порушення мислення" – 2,84  0,56 і 1,65  0,67 балів відповідно, "порушення сну" – 3,8  0,92 і 2,8  0,75 балів, "ознаки тривоги та порушення у соматичній сфері" – 7,04  1,47 і 4,42  1,26 балів. Розбіжності статистично вірогідні для всіх кластерів (р < 0,05). Найбільш інформативними для хворих з депресивними розладами літнього віку виявилися кластери "ознаки тривоги та порушення в соматичній сфері", а також "загальмованість".

Три з чотирьох кластерів HAM-D21 віддзеркалюють певні клінічні підтипи депресивних розладів. Четвертий кластер відображає порушення сну і не кваліфікується як клінічний варіант депресії (M.Hamilton, 1967). Відповідно до цього зіставлення даних обстеження хворих літнього віку за HAM-D21 з психопатологічною структурою депресивних розладів дозволило виділити три основних клінічних варіанти: 1) загальмована депресія (кластер загальмованість"); 2) ажитована депресія (кластер "порушення мислення"); 3) тривожна депресія ("ознаки тривоги та порушення у соматичній сфері").

Загальмований варіант депресії відмічався у 53 (37,9%) хворих. Власне депресивні скарги на знижений настрій, загальмованість мислення, занижену самооцінку, відсутність життєвої енергії і впевненості у собі пацієнти виявляли тільки після активного розпитування і застосування скринінгових методик. У хворих із загальмованим варіантом депресії відмічались скарги на порушення сну, апетиту, важкість зосередження уваги, зниження пам'яті, підвищену психічну і фізичну втомлюваність. Також виявлялися емоційна лабільність і прояви роздратованої слабкості, неможливість сприйняття голосних звуків і яскравого світла, труднощі прийняття рішень. Деякі пацієнти говорили про емоційні вибухи, які не відповідали силі подразника. В клінічній картині депресивного розладу також відмічались підвищена сенситивність, ригідність мислення, загострення особистісних рис, деяке інтелектуально-мнестичне зниження. Більшість пацієнтів говорили про погіршення свого самопочуття увечері.

Ажитований варіант депресії визначався у 23 (16,4%) хворих. В даному випадку фіксувались скарги на сильне хвилювання, збудженість, втрату цілеспрямованості власних дій. Пацієнти скаржилися на відчуття пустоти і здатності встановлювати логічні зв'язки. При цьому відмічалися сомато-вегетативні розлади, інтенсивність яких зростала і досягала максимуму при генералізованій тривозі, коли психомоторне збудження знаходилось на рівні ажитації. Паніка, страх, безпричинне очікування небезпеки, передчуття катастрофи, що наближується, характеризували стан хворих.

Тривожний варіант депресії було констатовано у 64 (45,7%) хворих. На перший план в клінічній картині ОДР виходили тривога і страх. Підвищена тривожність проявлялася неспокоєм, важкістю зосередитись, порушенням засинання і чуткістю сну. Вищезгаданий стан пацієнтів доповнювався серцебиттям, тахікардією, підвищенням артеріального тиску, пітливістю, ознобом, відчуттям нестачі повітря і ознобом дистальних відділів кінцівок. Однак на тлі цієї симптоматики виявлялися зниження життєвої енергії, втрата почуття задоволення і відсутність інтересу до улюблених занять, подавлений настрій, занепокоєння, ідеї самозвинувачення і власної неповноцінності.

Аналіз результатів обстеження з використанням різних оціночних шкал дозволив визначити та об'єктивізувати клінічні особливості органічного депресивного розладу у пацієнтів літнього віку, що стало підставою для удосконалення діагностики та оптимізації антидепресивної терапії.

У відповідності до мети на другому етапі дослідження хворі основної групи були розділені на чотири підгрупи в залежності від призначеної терапії. Для лікування використовувалися сучасні антидепресанти різних груп першої лінії вибору (СІЗЗС – флуоксетин, ССЗЗС – тіанептин, СІЗЗН – міансерин), а також антидепресант трициклічної структури амітриптилін. Ці препарати призначались пацієнтам літнього віку у відповідності до клінічних особливостей органічного депресивного розладу з урахуванням наявної соматоневрологічної патології.

За соціо-демографічними показниками та супутньою терапією виділені підгрупи суттєво не відрізнялись. Першу ("Ф") склали 36 хворих, яким призначався флуоксетин у дозі 20 мг/добу; другу ("Т") – 32 хворих (тіанептин 37,5 мг/добу); третю ("М") – 35 пацієнтів (міансерин 30 мг/добу); четверту ("А") – 37 пацієнтів (амітриптилін 75 мг/добу). Ефективність та переносимість терапії оцінювались за шкалами HAM-D21, GDS15 та шкалою побічних ефектів до лікування (0-й день), а потім – на 7, 14, 28 і 42-й дні терапії.

Статистичний аналіз результатів оцінки редукції депресивної симптоматики за шкалами HAM-D21 та GDS15 виявив наступне (табл.2).

Таблиця 2

Ступінь редукції депресивної симптоматики в терапевтичних підгрупах (% редукції сумарного балу HAM-D21 та GDS15)

День

тера-пії

Терапевтичні підгрупи

"Ф"

n = 36

"Т"

n = 32

"М"

n = 35

"А"

n = 37

HAMD21

GDS15

HAMD21

GDS15

HAMD21

GDS15

HAMD21

GDS15

7-й

14-й

28-й

42-й

12,7

24,1

48,6

62,1

9,8

21,8

45,7

64,1

13,4

22,3

46,2

63,6

14,6

20,0

48,2

64,6

13,1

20,6

47,7

63,5

8,5

15,1

46,3

65,1

11,4

20,0

41,2

60,0

8,8

11,7

38,9

59,3

Після першого тижня лікування за шкалою HAM-D21, незалежно від призначеного базисного антидепресанту, помітної редукції депресивної симптоматики не спостерігалось. Поліпшення стану хворих усіх підгруп відзначалось через 4 тижні терапії, а наприкінці спостереження загальна редукція проявів депресії становила 62,1% (підгрупа "Ф"); 63,6% ("Т"); 63,5 ("М") та 60,0% ("А"). Статистично вірогідної різниці між отриманими результатами не відмічалось, тобто всі препарати виявили порівняну антидепресивну дію.

Співставлення результатів обстеження хворих за шкалами HAM-D21 та GDS15 визначило, що на протязі перших двох тижнів терапії реєструється різний темп редукції депресивної симптоматики: шкала HAM-D21 виявилась дещо більш чутливою до змін у клінічному стані хворих особливо в підгрупах "М" та "А". Однак починаючи з 28 дня лікування дані обох шкал в значній мірі збігаються.

Кореляційний аналіз результатів, отриманих за шкалою GDS15 і показників HAM-D21 та її кластерів, виявів прямий та тісний взаємозв'язок між даними параметрами (з HAM-D21 r = 0,969; з кластером I – 0,951; II – 0,968; III – 0,624; IV – 0,967). Отримані дані свідчать про можливість використання шкали GDS15 для оцінки динаміки клінічних проявів ОДР у пацієнтів літнього віку в процесі терапії.

Для уточнення спектру психотропної активності антидепресантів різних класів був здійснений порівняльний аналіз зворотної динаміки ознак депресії за чотирма окремими кластерами HAM-D21.

У підгрупі "Ф" після 2-х тижнів лікування найбільш помітної редукції набував кластер I "загальмованість" (21,4%) та кластер IV "ознаки тривоги та порушення в соматичній сфері" (14,7%), менш значної – II "порушення мислення" (5,8%) і III "порушення сну" (9,1%). На 28-й день терапії ці показники становили 58,2; 43,6; 35,5 та 37,8 відповідно. У хворих підгрупи "Т" ступінь зворотної динаміки кластеру IV на 14-й день лікування був вищим (23,7%, р  0,01), інших кластерів – вірогідно не відрізнявся від попередньої підгрупи (I – 22,4%, II – 8,9%, III – 10,4%, р  0,05). У пацієнтів підгрупи "М" після 2-х тижнів лікування визначалась значна редукція кластеру III "порушення сну" (17,6% проти 9,1% і 10,4% в попередніх підгрупах, р  0,01), регрес ознак кластеру IV був порівняним із таким у підгрупі "Т" (20,4%, р  0,05).

Loading...

 
 

Цікаве