WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація тактики ведення вагітності у жінок з ВІЛ-інфекцією (автореферат) - Реферат

Оптимізація тактики ведення вагітності у жінок з ВІЛ-інфекцією (автореферат) - Реферат

3

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

ХОМЕНКО Олександр Олександрович

УДК 616.89-008.454

Клініко-динамічна характеристика та оптимізація лікування органічного депресивного розладу у чоловіків літнього віку

14.01.16-психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Пішель Віталій Ярославович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ медико-соціальних проблем терапії психічних розладів, завідувач відділу

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Напрєєнко Олександр Костянтинович,

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Пшук Наталія Григорівна,

Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, кафедра психіатрії та медичної психології, професор кафедри

Провідна установа

Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського

МОЗ України, м. Сімферополь

Захист відбудеться "26" ___травня____ 2005 р. о _10.00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий "25" ___квітня____ 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Згідно з даними ВООЗ, розповсюдженість афективних розладів, в структурі яких значну питому вагу мають депресії, у розвинених країнах світу за останні 10 років зросла з 0,4-0,8% до 5-10%. Це означає, що кожен рік близько ста мільйонів осіб виявляють ознаки депресії і потребують надання адекватної медичної допомоги (И.К.Сосин, Н.Г.Пшук, 1994; T.Ustun, N.Sartorius, 1995; В.С.Битенский и др., 1999; Н.А.Марута, 2001; А.Б.Смулевич, 2001; Н.А.Корнетов, 2003; Б.В.Михайлов и др., 2003; В.С.Подкорытов, Ю.Ю.Чайка, 2003; В.Д.Мішиєв, 2004).

В загальній структурі афективної патології особливе місце займають депресії в осіб літнього віку. Згідно даних епідеміологічних досліджень, депресивні розлади виявляються більш ніж у 15% населення віком понад 65 років (Y.Gustafson et al., 1995; Я.Б.Калын, С.И.Гаврилова, 1997; В.В.Безруков и др., 1999). При цьому важкий депресивний епізод відмічається у 3% осіб загальної популяції і зростає до 5% серед пацієнтів лікувальних закладів (S.Evans, 1993).

Багатьма дослідниками підкреслюється, що клінічна картина депресій в осіб літнього віку має свої особливості. Визначення проявів депресивного розладу в похилому віці пов'язане зі значними труднощами через наявність патопластичних наслідків старіння організму. Ознаки деменції у літніх хворих також нерідко ускладнюють діагностику даної патології. В результаті цих та інших причин депресія у людей літнього віку дуже часто не діагностується, хоча на сьогоднішній день існує реальна можливість надання таким пацієнтам адекватної терапевтичної допомоги (R.Terry, 1994; D.Galasko, 1994; Н.Ф.Шахматов, 1996; В.А.Концевой и др., 1997; Я.Б.Калын, 2001; О.К.Напрєєнко та ін., 2001, 2002; Н.А.Дзеружинская, 2002, 2003; В.Я.Пишель, М.Ю.Полывяная, 2003).

Депресивні розлади у похилому віці розвиваються на фоні хронічних захворювань, таких як серцево-судинні, хвороби обміну речовин і опорно-рухового апарату, онкологічні та неврологічні захворювання тощо. На біологічному рівні відбуваються зміни в системах регулювання гомеостазу, імунній і репаративній системах. Наявність несприятливих психологічних, психосоціальних, медичних чинників і функціональних перешкод робить свій внесок у патогенез депресивних розладів і ускладнює їх лікування (С.Н.Мосолов, 1995; A.Beekman et al., 1997; D.J.Galanis, L.J.Petrovitch, 1997; А.С.Мелентьев, А.К.Рылова, 1998; В.Н.Краснов, 2002; В.А.Абрамов, А.Ю. Васильева, 2003). Крім того, існують певні гендерні відмінності в клінічних проявах депресії, а також у фармакокінетиці лікарських засобів (у тому числі – антидепресантів) у хворих літнього віку (F.R.Fenton et al., 1994).

Виходячи з вищезазначеного, терапія таких хворих повинна мати певні відмінності, насамперед, підвищені вимоги до переносимості та безпечності антидепресантів через високий ризик виникнення небажаних побічних ефектів.

Разом з цим, багато аспектів діагностики, клініки і терапії афективних розладів як у чоловіків, так і у жінок літнього віку, вивчено недостатньо. Зокрема, необхідна розробка оптимальних алгоритмів діагностики і терапії органічного депресивного розладу у літніх чоловіків з урахуванням зазначених особливостей на основі принципів і методів доказової медицини, що і визначило актуальність даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за темами: "Розробка сучасних підходів до діагностики афективних розладів у людей літнього віку" (№ державної реєстрації 0102U000103) і "Розробити стандарти клінічної практики та науково обґрунтувати гарантовані обсяги лікувально-діагностичної допомоги хворим з афективними розладами" (№ державної реєстрації 0102U000102).

Мета і задачі дослідження. На підставі дослідження клініко-динамічних особливостей органічного депресивного розладу у чоловіків літнього віку розробити оптимальні підходи до його діагностики та терапії.

Для реалізації цієї мети були поставлені наступні задачі:

  1. Виявити клініко-динамічні особливості органічного депресивного розладу у чоловіків літнього віку.

  2. Визначити діагностичні можливості стандартних оціночних шкал і опитувальників при органічному депресивному розладі у хворих літнього віку.

  3. Провести порівняльний клініко-фармакологічний аналіз терапевтичної ефективності та переносимості антидепресантів різних класів у пацієнтів літнього віку з органічним депресивним розладом.

  4. Розробити та впровадити оптимальні підходи до антидепресивної терапії чоловіків літнього віку з органічним депресивним розладом.

Об'єкт дослідження – органічний депресивний розлад у чоловіків літнього віку.

Предмет дослідження – клініко-динамічні особливості органічного депресивного розладу, ефективність та переносимість антидепресантів різних класів у чоловіків літнього віку.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, клініко-фармако-терапевтичний, психодіагностичний, електрофізіологічний, статистичний.

Клініко-психопатологічний метод базувався на загальноприйнятих підходах до психіатричного обстеження пацієнтів шляхом стандартизованого інтерв'ю із застосуванням дослідницьких критеріїв МКХ-10. Для визначення особливостей органічного депресивного розладу в осіб літнього віку використовувались стандартні оціночні шкали HAM-D21 (М.Hamilton, 1960) і GDS15 (J.A.Yesavage et al., 1983).

Клініко-фармакотерапевтичний метод полягав в оцінці ефективності терапії за показниками динаміки проявів органічного депресивного розладу із застосуванням шкал HAM-D21 і GDS15 в процесі лікування. Переносимість і безпечність антидепресивної психофармакотерапії оцінювалась за шкалою побічних ефектів (Г.Толлефсон и др.,1997).

Психодіагностичний метод використовували для диференціальної діагностики органічного депресивного розладу і деменції (шкала MMSE, M.F. Folstein et al., 1975), а також для визначення суб'єктивного рівня вираженості депресивного розладу (шкала Зунга, W.W.Zung et al.,1965) та особистісної тривожності – шкала Ч.Д.Спілбергера-Ю.Л.Ханіна (1995).

Електроенцефалографічне дослідження проводили усім хворим з метою верифікації діагнозу "органічний депресивний розлад", візуальний аналіз та оцінка параметрів здійснювались за О.О.Жирмунською (1984).

Loading...

 
 

Цікаве