WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Нова лексика та фразеологія англійської мови сфери охорони довкілля: структурно-семантичні і функціональні параметри (автореферат) - Реферат

Нова лексика та фразеологія англійської мови сфери охорони довкілля: структурно-семантичні і функціональні параметри (автореферат) - Реферат

Результати дослідження та їх обговорення. Вплив фуразолідону, 5-НФДА, БАО, їх СФС та СТС на органолептичні властивості води з оцінкою стабільності. ПКорг (кольоровість) індивідуальні: фуразолідону – 0,187; 5-нітрофур- фуролдіацетату – 1,0; N-бензіліден-3-аміно-2-оксозолідону – 2,5 мг/дм3. ПКорг потрійної СТС за кольоровістю – 0,187 фуразолідону + 8,46 5-нітрофурфуролдіаце- тату + 125,0 N-бензіліден-3-аміно-2-оксозолідону = ∑ 133,64 мг/дм3. Фуразолідон і 5-НФДА – стабільні, а БАО – надзвичайно стабільна речовина з періодом напіврозкладу відносно 6,1; 3,5  30 діб; потрійної СТС період піврозпаду також  30 діб. Потрійна СТС викликає за кольоровістю стійкий антагонізм у водогінній воді при 200 С, який зростає з Ккд за ефектом – 3,12 (перша доба) до 9,52 на 20 добу. Підігрівання води до 600 С підсилює ефект антагонізму (зменшення кольоровості) впродовж 20 діб спостереження і Ккд становить 9,52 у всі строки спостереження. Таким чином, ПКорг СТС за кольоровістю становить 0,187 фуразолідону + 8,46 5-НФДА + 125,0 БАО = ∑ 133,64 мг/дм3. Не дивлячись на антагонізм СТС за кольоровістю, необхідно констатувати, що суміш надзвичайно стабільна речовина, бо протягом усього строку спостереження за Ккд – 9,25 (кольоровість) хоча і зменшувалась, але реєструвались сталі показники цього зменшення (за рахунок надзвичайно стабільної речовини – БАО). Реакції між інгредієнтами у суміші технологічного складу не буде через відсутність відповідних функціональних кислотних і амінних груп у БАО, які здатні з'єднуватись з фуразолідоном і 5-НФДА. Тому антагонізм за впливом на кольоровість відбувається за рахунок накопичення однакових продуктів гідролізу: фуран + амінні з'єднання + кислота (оцтова) + метанол + гідразон (бензтіазон) + етилгідроксамова кислота, які призводять до зменшення кольоровості. Тобто в реальних умовах скидання неочищених стічних вод виробництва фуразолідону, що сильно забарвлені і мають високостабільні інгредієнти, будуть призводити до розповсюдження їх на великі відстані від місця скидання, несприятливо впливати на якість води водоймищ і обмежувати її використання для господарсько-побутових потреб.

Вплив фуразолідону, 5-НФДА, БАО, їх СФС та СТС на загальний санітарний режим водоймищ. ПКсан фуразолідону – 0,04; 5-НФДА – 5,0; БАО – 5,0 мг/дм3 за гальмуванням БПК, що притаманне високостабільним речовинам, і це узгоджується з даними різних авторів (Кузнецов П. І., 1967; Федоренко В. І., 1983; Красовский Г. Н., 1984; Іванова О. П., 1985) про те, що малостабільні речовини звичайно стимулюють, а стабільні призводять до гальмування БПК. Маючи бактеріостатичний ефект, фуразолідон гальмує процес зростання сапрофітної мікрофлори і тому знижується споживання кисню. Так само, але невиразно, діє БАО. Навпаки, 5-НФДА інтенсифікує процес зростання та відмирання сапрофітної мікрофлори і знижує кількість розчиненого кисню (за рахунок накопичення продуктів гідролізу – нітро- і аміногрупи). Фуразолідон та 5-НФДА помірно сприяли інтенсифікації процесів окиснення аміаку та нітрифікації. В присутності БАО процеси амоніфікації та нітрифікації незначно гальмувались. Викликає гальмування БПК і подвійні та потрійна СФС. Потрійна СТС (1:8,46:50) – 0,04 Ф + 42,3 5-НФДА + 250,0 БАО = ∑ 292,34 мг/дм3 (яка є пороговою), в протилежність СФС та окремим інгредієнтам, викликає протилежний, стимулюючий, вплив на процеси БПК на 30 – 36 % в різні строки спостереження. Цей парадоксальний ефект пояснюється нагромадженням великої кількості продуктів гідролізу – нітро-, аміногруп, і тому спостерігається підйом кривої БПК, як наслідок процесу нітрифікації цих з'єднань. При дії СТС в концентрації в частках, що дорівнюють 1/3 порогових – 0,012 Ф + 14,01 5-НФДА + 83,33 БАО = ∑ 97,352 мг/дм3 реєструється незначне стимулювання БПК – 2,96 – 9,20 % (третя – 20 доби), яке не перевищує 20 % від паралельного контролю (або 30 %, як тепер вважається за необхідне для лікарських засобів). Як для СТС, так і для СФС при впливі на процеси БПК необхідно визначати „основний", „переважаючий" тип комбінованої дії – або стимулювання, або гальмування процесів БПК, а терміни „потенціювання", „антагонізм", „сумація" повинні використовуватись як додаток до визначення типу впливу на процеси БПК: – гальмування (потенціювання), стимулювання (антагонізм), інертна дія на БПК (підсумовування). Такі терміни були нами застосовані у зв'язку з тим, що з гігієнічних позицій процеси гальмування самоочищення більш небезпечні, ніж стимулювання. При цьому необхідне чітке диференціювання критеріїв шкідливості залежно від направленості забруднень першої стадії мінералізації. Для лікарських засобів відсоток стимуляції БПК пропонують приймати 30 % – МУ 1.1.726-98, (Жолдакова З. И., Красовский Г. Н., Воронин В. М., 1993); МУ 2.1.5. 720-98 затверджують норматив 20 %. При гальмуванні – пороговою є 15 %, тому що висока варіабельність процесів самоочищення не дозволяє приймати до уваги відхилення від контролю  15 %.

Оцінка пригнічення дегідрогеназної активності В. Аerobacter Аerogenes № 4041 (Klebsiella Aerobines) з метою підвищення точності загальносанітарної лімітуючої ознаки шкідливості. Результати кількісної оцінки пригнічення дегідрогеназної активності B. Aerobacter Aerogenes N 4041 після 30-хвилинної інкубації при 370 С в розчинах метиленового синього з концентраціями від 1:5000; 1:1250000; 1:5120000 у порівнянні з двома концентраціями – стандартною шкалою метиленового синього, приготованого на водопровідній дехлорованій воді та контролем із стічною водою без хімічних речовин в присутності порогових і підпорогових концентрацій окремих препаратів СФС та СТС свідчать, що час повного знебарвлення стандартів 45-56 хвилин в розведенні 1:1250000, яке є найбільш показовим для кількісної оцінки пригнічення дегідрогеназної активності B. Aerobacter Aerogenes N 4041, бо відсоток змін у порівнянні з контролями із стандартною шкалою та стічною водою становив 125-180 % (25-80 %). В цьому розведенні обидва контролі мають однаковий час повного знебарвлення метиленового синього – 20-30 хвилин, бо в стічній воді власне і проживають мікроорганізми вище наведеної культури, а у водогінній дехлорованій воді немає ксенобіотиків, які б гальмували дегідрогеназну активність B. Aerobacter Aerogenes N 4041. Діючими треба вважати такі концентрації ксенобіотиків, які викликають більше, ніж 30 % (130 %) змін по відношенню до паралельних контролів. Експрес-експериментальне біотестування доцільно проводити в першу добу досліду у порівнянні з БПК. Концентрація СТС – 0,012 Ф + 14,01 5-НФДА + 83,33 БАО = ∑ 97,352 мг/дм3 (тобто 1/3 ПКсан ізольованих інгредієнтів у порівнянні з порогами за БПК) є діючою та ГДК суміші за загальносанітарною лімітуючою ознакою шкідливості можна було б прийняти саме за наведеною підпороговою концентрацією, якби метод кількісної оцінки пригнічення активності дегідрогенази B. Aerobacter Aerogenes N 4041 був офіційно включений в методичні рекомендації з розробки ГДК шкідливих речовин в воді водоймищ.

Обґрунтування санітарно-токсикологічної лімітуючої ознаки шкідливості фуразолідону, 5-НФДА, БАО і їх сумішей. Результати визначення ДЛ50 (per os) окремих інгредієнтів виробництва фуразолідону методом трьох точок свідчать, що у відповідності до держстандарту 12.1.007-76 фуразолідон та БАО відносяться до 4 класу небезпечності (малонебезпечні речовини), а 5-НФДА до 3 класу (помірно небезпечні речовини). За МУ 2.1.5. 720-98 фуразолідон та БАО відноситься до 3 класу (ДЛ50 1001 – 10000 мг/кг), а 5-НФДА до 2 класу (ДЛ50 100 – 1000 мг/кг). Для білих щурів ДЛ50 при оральному введенні фуразолідону – 3390,4 (2433,9  4346,9) мг/кг (рівняння „доза-ефект": у = 0,025 х + (-34,76); 5-НФДА – 842,0 (860,0  913,26) мг/кг (рівняння „доза ефект": у = 0,89 х + (–74,36); БАО – 1778,0 (1299,8  2256,2) мг/кг (рівняння „доза-ефект": у = 0,06 х + (-38,9). Отримані нами дані гострої токсичності препаратів фуранового ряду збігаються з результатами оцінки авторами (Данилов В. В. і співавт., 1980; Израйлет Л. И., Квятковская И. Я., 1982, та ін.). ДЛ50 СТС (1 : 8,46 : 50) становила 7675,0 (6018,2  9332,2) мг/кг (методом трьох точок Штабського Б.М.). Відповідна ДЛ50 СФС (1: 1: 1) – 4506,7 (2631,1  6382,3) мг/кг. У першому випадку Ккд становив 1,73 (1,36  2,11), в другому – 5,31 (2,92  7,70) – потенціювання. Метаболізм компонентів потрійних сумішей за типом летального синтезу призводить до збільшення сукупної токсичності (Мошкова В. М., 1972; Мельников Н. Н., 1974; П'ятак О. А. і співавт., 1986; Маненко А. К., 1992; Стежко В. А., 2004). Таким чином у відповідності до ГОСТ 12.1.007 – 78 за величиною ДЛ50 СТС відноситься до 4 класу (малонебезпечні речовини), а за класифікацією токсичності Російської Федерації до 3 класу – ДЛ50 1001 – 10000 мг/кг (МУ 2.1.5.720-98).

Loading...

 
 

Цікаве