WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетичне лікування урогенітальних мікоплазмозів у жінок репродуктивного віку (автореферат) - Реферат

Клініко-патогенетичне лікування урогенітальних мікоплазмозів у жінок репродуктивного віку (автореферат) - Реферат

Вестибулометричне обстеження проводилося за загальноприйнятою схемою і з експертною оцінкою, розробленою Д.І. Клименко (1997).

Психологiчний метод. Для психологiчних дослiджень використано стандартизований багатопрофiльний метод дослiдження особистостi (СБДО), особистiсний опитувальник Р.Кеттела та методику психологiчної дiагностики типiв вiдношення до хвороби (ТВХ).

Усі хворі були обстежені офтальмологом (стан очного дна, гострота зору) та невропатологом (наявність та стадія гіпертензивної енцефалопатії).

Статистичний метод. Результати досліджень опрацьовувалися статистично на персональнiй електроннообчислювальнiй машинi (ПЕОМ) за допомогою пакету прикладних програм Microsoft Exel 97.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Соціально-гігієнічна характеристика інвалідів внаслідок гіпертонічної хвороби. Аналіз даних офіційної статистики показав, що питома вага інвалідів внаслідок ХСК в Україні протягом 1999-2003 років склала від 29,8% до 26,2%. Тобто, нозологічна структурапервинної інвалідності в Україні за останні п'ять років залишається незмінною за ранговими місцями класів хвороб і перше місце стабільно посідають ХСК.

Аналіз статистичних даних первинної інвалідності за 1999-2003 роки свідчить про те, що протягом періоду, що аналізувався, серед ХСК в Україні третє місце як причина інвалідності посідає ГХ (після цереброваскулярної патології та ІХС) (рис.2).

У 1999 та 2000 рр. серед первинних інвалідів внаслідок ГХ переважали особи пенсійного віку (50,9% та 50,3% відповідно). З 2001р. по 2003р. відмічається зростання питомої ваги, серед цього контингенту, осіб працездатного віку (46,4%, 51,3%, 52,4% відповідно).

Серед вперше визнаних інвалідами внаслідок ГХ переважають особи з другою та третьою групами інвалідності. В Україні за період, що досліджувався, друга група інвалідності при ГХ визначалася в 48,3%-41,8% випадків, найбільша – в 1999, найменша – в 2003 році. Перша група інвалідності внаслідок ГХ загалом по Україні визначалася у 18,3%-19,7% випадків; найбільша кількість була встановлена у 1999 та 2000 роках, в подальшому питома вага інвалідів першої групи зменшилась. Третя група інвалідності внаслідок ГХ в Україні визначалася в 29,8%-36,9% випадків, найменша – в 2003 році.

Таким чином, первинна інвалідність внаслідок хвороб системи кровообігу в Україні протягом 1999-2003рр. характеризується перевагою в її структурі цереброваскулярних хвороб, ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби; більша частина інвалідів є особами працездатного віку; серед вперше визнаних інвалідами внаслідок ГХ переважає тяжка –ІІ група інвалідності; найбільш високий рівень інвалідності спостерігається у осіб працездатного віку.

За даними застосування дисперсійного та кореляційного, факторного аналізів виявлено, що показники інвалідності внаслідок ГХ в Україні залежать від багатьох факторів. Нами не виявлено, як логічно було би очікувати, прямого кореляційного зв'язку інвалідності внаслідок ГХ з показниками захворюваності на ГХ. Навпаки, простежується зворотній кореляційний зв'язок між цими показниками. Наімовірніше, це пов'язано з тим, що деяка кількість виявлених хворих на ГХ залишається без адекватного сучасного лікування , що обумовлює виникнення в них ранніх ускладнень ГХ і за статистичною звітністю вони переходять до інших нозологічних форм (ІХС, ЦВП).

Рис. 2 Динаміка розподілу показників первинної інвалідності в класі хвороб системи кровообігу за період 1999-2003рр.

Не виявлено значного впливу демографічної ситуації на інвалідність, що обумовлено відсутністю пільг у зв'язку з інвалідністю, внаслідок чого хворі похилого віку не звертаються до МСЕК.

Проведене вивчення основних причин та несприятливих факторів, які впливають на інвалідізацію при ГХ показало, що провідними причинами є: несприятливий перебіг і прогноз захворювання, незадовільна якість діагностики та лікування, умови праці (фізичні та емоційні перенавантаження), несвоєчасне й нераціональне працевлаштування, матеріально-побутові умови та фактори ризику.

За даними факторного аналізу встановлено, що формування інвалідності внаслідок ГХ в Україні залежить на 53% від медичних факторів (провідні серед них – якість диспансерного нагляду та лікування, несприятливий перебіг та прогноз захворювання), на 29% - від професійно-трудових факторів (провідні серед них – протипоказаний й характер та умови праці, рівень загальної та професійної освіти), на 11% - від соціально- побутових факторів, головним серед них є забезпечення матеріальними засобами) на 7% - від факторів організації та діяльності закладів медико-соціальної експертизи (основні серед них – укомплектованість кваліфікованими кадрами, матеріально- технічне забезпечення та співробітництво з лікувально- профілактичними закладами).

Таким чином, інвалідність внаслідок ГХ в Україні обумовлена багатьма медичними, соціальними, організаційними та іншими факторами, що знаходяться у складній взаємозалежності. Виявлений комплекс основних факторів, що визначають рівень інвалідності при ГХ, необхідно враховувати при розробці конкретних комплексних міжгалузевих програм, які будуть сприяти профілактиці та зниженню важкості інвалідності.

Встановлено, що за освiтою переважають особи із середньою спецiальною освiтою (41,8%) ; за професiйною належнiстю 58,2% склали особи робочих професiй. Той факт, що серед первинно визнаних iнвалiдами внаслiдок ГХ переважають особи із середньою спецiальною освiтою, свiдчить про недостатню роботу по соцiально-трудовій реабiлiтацiї цих хворих. Середня спецiальна освiта розширює можливості переквалiфiкацiї та працевлаштування цих хворих.

Звертають на себе увагу тi обставини, що 51,3% хворих на ГХ до визначення їм iнвалiдностi антигіпертензивні засоби не приймали та не перебували на диспансерному облiку, при тому, що у 48,7% первинно визнаних iнвалiдами ГХ за анамнезом була протягом 10 та бiльше рокiв. А серед осiб, що перебували пiд диспансерним наглядом, 81,3% хворих приймали антигіпертензiвнi засоби не систематично. Наведен факти пояснюють ситуацю, за якою серед осб, первинно визнаних нвалдами внаслдок ГХ, переважають особи з важкими групами нвалдності.

Встановлено, що у 37,8% випадків експертне рішення МСЕК щодо групи інвалідності у хворих на ГХ не співпадали з рішенням експертної комісії інституту. Виявлені найбільш вагомі труднощі щодо винесення експертних рішень у МСЕК. Це: відсутність адекватної оцінки стану клініко-функціональних порушень (70,1%); неурахування соціального фактора (15,3%) та супутніх захворювань, що обтяжують перебіг ГХ (10%).

Аналіз причин інвалідності внаслідок ГХ показав, що основну частину складають інваліди у зв'язку з загальним захворюванням – 64,2%; причину, пов'язану з ліквідацією аварії на ЧАЕС, мають 30,0% інвалідів, причину „проходження військової служби – 2,3%, інваліди Вітчизняної війни - 0,4%, інваліди у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби склали 3,1% у загальному контингенті інвалідів внаслідок ГХ. Серед чоловіків закономірно більше, у порівнянні з жінками, інвалідів Вітчизняної війни, осіб з причинами інвалідності, що пов'язані з проходженням військової служби та виконанням обов'язків військової служби.

Динаміка групи інвалідності здебільшого стабільна – в 81,6% випадків, позитивна всього у 3,6% та негативна – 14,8% від загального контингенту інвалідів внаслідок ГХ. У 36,8% хворих на ГХ термін перебування на інвалідності був до 5 років, у 44,1% - до 10 років, 19,1% - більше 10 років.

З урахуванням результатів експертно-реабілітаційної діагностики визначена потреба інвалідів у заходах медико-соціальної реабілітації. Щодо медичної реабілітації мали потребу у відновлювальній терапії в амбулаторних умовах 100% інвалідів, в реабілітаційних заходах в умовах стаціонару - 96,2% інвалідів, у реконструктивних операціях на коронарних та магістральних артеріях – 9,2% інвалідів, в санаторно-курортному лікуванні – 51,9%, у диспансерному нагляді – 100% інвалідів внаслідок ГХ.

Встановлено, що в заходах по професійної реабілітації мали потребу 36% інвалідів, серед останніх найбільш суттєва (52,9%) потреба у працевлаштуванні за попереднім фахом зі зменшенням об'єму роботи й зміною умов праці; у професійному навчанні мали потребу 2,3% інвалідів.

В заходах по соціальній реабілітації мали потребу 91,5% інвалідів. Ці заходи стосувалися, головним чином, інвалідів першої та другої груп й у 73,7% полягали в соціально-середовищній орієнтації, в 64,6% випадків - у соціально-побутовій адаптації, у 23,8% - у частковому нагляді на дому, в 28,8% у наданні технічних засобів для самообслуговування і нагляду за інвалідом у побуті, в 69,3% випадків - наданні соціально-побутових послуг. Значна кількість інвалідів внаслідок ГХ мала потребу у соціально-психологічній адаптації та соціальній підтримці (73,8 % та 87,2%).

Loading...

 
 

Цікаве