WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Експериментально-математичне обґрунтування багатоплощинного кортикального остеосинтезу при поперечних діафізарних переломах великогомілкової кістки (а - Реферат

Експериментально-математичне обґрунтування багатоплощинного кортикального остеосинтезу при поперечних діафізарних переломах великогомілкової кістки (а - Реферат

На підставі аналізу результатів експериментальних даних, наведених на рис. 1, для подальшого детального дослідження стійкості були обрані розчини стабілізаторів, які забезпечували найбільшу стабільність зразків суспензії, а саме: 5% розчин ПВПн, 2% розчин натрій-КМЦ, 2% розчин пектину яблучного, 5% розчин МЦ, у кількості 10,0 г на 100,0 г суспензії. Результати стійкості зразків з обраними стабілізаторами наведені на рис. 2.

Таким чином, аналіз кінетичних кривих седиментації суспензій, представлених на рис. 2, дозволив обрати як стабілізатор 0,5 % ПВПн та 0,5 % МЦ.

Для оцінки якості суспензій була вивчена їх здатність до ресуспендування. Кількість струшувань, необхідну для ресуспендованості суспензій після різного терміну зберігання, визначали у суспензіях з масовою часткою силіксу 4% без добавок та з добавками обраних стабілізаторів.

Експериментальні дані показали, що зразки нестабілізованої суспензії та суспензії з додаванням 5% розчину МЦ при зберіганні погіршували свою ресуспендованість, а саме мали осади, які поступово зміцнювалися внаслідок утворення щільної структури.

Виходячи з одержаних даних, до легкоресуспендованих суспензій (до 5 струшувань) можна віднести зразки, що містять 0,05% і 0,2% натрій-КМЦ та 0,3% і 0,5% ПВПн.

Рис. 2. Кінетичні криві седиментації зразків суспензії з силіксом,

що стабілізовані: 1 – 0,5 % ПВПн; 2 – 0,2 % натрій-КМЦ;

3 – 0,2 % пектину яблучного; 4 – 0,5 % МЦ.

З метою вибору оптимальної концентрації запропонованих стабілізаторів у отриманих зразках була додатково вивчена седиментаційна стійкість протягом 5 діб, результати якої надані на рис.3.

Рис.3. Кінетичні криві седиментації зразків 4% суспензії силіксу зі стабілізаторами: 1 – 0,05% натрій-КМЦ; 2 – 0,2% натрій-КМЦ; 3 – 0,3% ПВП;

4 – 0,5% ПВП.

Як видно з рис. 3, зразки суспензії силіксу №2 і №4 проявляли кращу стабільність, ніж №1 та №3. Результати дослідження ресуспендованості зразків №1–4 показали, що усі зразки повертали свою однорідність після 3-5 струшувань.

Таким чином, враховуючи результати проведених досліджень як стабілізатор суспензії, що розробляється, для подальших мікробіологічних досліджень було вибрано 0,2% натрій-КМЦ або 0,5% ПВПн.

Сорбуюча здатність запропонованих зразків (зразок №1 - 0,2% натрій-КМЦ ; зразок №2 - 0,5% ПВПн) в залежності від часу взаємодії надана на рис. 4.

    Як видно з рис. 4, найвища сорбуюча активність з перших хвилин контакту (майже 100% ) спостерігалася у зразку №2 (А, В).

    Таким чином, результати комплексу проведених фізико-хімічних та мікробіологічних досліджень дали підставу рекомендувати як стабілізатор 4% суспензії силіксу ПВПн у концентрації 0,5%.

Наявність у стабілізованій суспензії специфічного в'яжучого смаку притаманного субстанції, стало підставою для маскування його за допомогою комплексу коригентів.

    Рис. 4. Вплив допоміжних речовин у зразках суспензії (№1 та №2) на їх сорбційну активність по відношенню до штамів (А – S.aureus; В – P.aeruginosa; С – E.coli; Д – K.pneumoniae) при КУО/мл = 109.

      Як коригенти було обрано наступні речовини: сахароза, глюкоза та натрію сахаринат у різних концентраціях (табл. 3). Дослідження проводили за оцінкою смаку згідно методики Тенцової А.І.

    З даних таблиці 3 видно, що маскування терпкого смаку силіксу з приємною залишковою солодкістю досягається при введенні 0,1% натрію сахаринату (композиція № 6).

    Окрім цього, для органолептичної оцінки наведених коригуючих складів нами були складені смакові карти та формули смаку за методикою Єгорова І.А. (табл. 4).

    Таблиця 3

    Вплив коригентів на зміну терпкого смаку силіксу

    п/п

    Коригент, %

    Значення числового індексу (бал)

    відчуття смаку

    відчуття основного смаку

    1.

    Сахароза 4,0

    3,80

    4,00

    2.

    Сахароза 6,0

    4,00

    4,10

    3.

    Глюкоза 4,0

    3,80

    4,00

    4.

    Глюкоза 6,0

    4,00

    4,10

    5.

    Натрію сахаринат 0,05

    3,80

    4,00

    6.

    Натрію сахаринат 0,1

    4,60

    4,80

    7.

    Натрію сахаринат 0,2

    4,40

    4,50

    8.

    Натрію сахаринат 0,3

    4,00

    4,10

    9.

    Натрію сахаринат 0,4

    4,20

    4,30

    10.

    Натрію сахаринат 0,5

    4,20

    4,30

    На підставі даних оціночної смакової панелі, було обрано склад суспензії за прописом № 6, який у порівнянні зі складом № 7 містить на 0,1 г менше коригенту, не погіршуючи при цьому смаку. Такий вибір узгоджується із результатами, одержаними за методикою А.І.Тенцової (див. табл. 3).

    Недолік маскування смаку силіксу тільки за допомогою підсолоджувача було підставою для введення до складу суспензії харчової кислоти - кислоти лимонної.

    Таблиця 4

    Смакова панель зразків суспензій з різним вмістом підсолоджувача

    № п/п

    Підсолоджувач, %

    Формула смаку

    Загальний смак

    1.

    Сахароза 4,0

    О2

    слабо-солодкий

    2.

    Сахароза 6,0

    О2

    слабо-солодкий

    3.

    Глюкоза 4,0

    О2

    слабо-солодкий

    4.

    Глюкоза 6,0

    О2

    слабо-солодкий

    5.

    Натрію сахаринату 0,05

    О2

    слабо-солодкий

    6.

    Натрію сахаринату 0,1

    О3

    солодкий

    7.

    Натрію сахаринату 0,2

    Г2О3

    слабо-гіркий, солодкий

    8.

    Натрію сахаринату 0,3

    Г3О3

    гіркувато-солодкий

    9.

    Натрію сахаринату 0,4

    Г2О4

    гіркий, дуже солодкий

    10.

    Натрію сахаринату 0,5

    Г2О4

    гіркий, дуже солодкий

      Вибір її концентрації для кожного окремого складу суспензії проводили за оцінкою основного смаку. Результати дослідження впливу концентрації кислоти лимонної на смакові відчуття дегустаторів надані у табл. 5.

    Таблиця 5

    Вплив концентрації кислоти лимонної на смакові

    відчуття дегустаторів суспензії

    Харчова кислота, %

      Середні бали

      основного

    смаку

    Середні бали смаку з точки зору об'єктивних

    відчуттів

    Кислоти лимонної 0,1

      3,8

    4,10

    Кислоти лимонної 0,2

    4,5

    4,80

    Кислоти лимонної 0,3

    4,2

    4,40

    Як видно з табл. 5, найвищий індекс смаку (4,80) мала суспензія, що вміщувала 0,2% кислоти лимонної. На підставі отриманих даних нами було обрано як підкислюючу речовину кислоту лимонну з концентрацією 0,2%.

    Для маскування специфічного запаху водної суспензії силіксу бажано додавати ще й фруктові харчові ароматизатори, які підбирали на чотирьох зразках суспензій (табл. 6) за допомогою органолептичної оцінки смаку з точки зору об'єктивних відчуттів.

      Як видно з табл. 6, найбільший індекс смакового відчуття одержав склад суспензії № 2 з вмістом барбарисового ароматизатору у концентрації 0,1%.

    Таблиця 6

    Результати оцінки впливу харчового ароматизатору на смак суспензії

    за допомогою об'єктивних відчуттів

    п/п

    Ароматизатор, %

    Середній бал

    об'єктивних відчуттів

    1.

    Ароматизатору абрикосового 0,1

    4,20

    2.

    Ароматизатору барбарисового 0,1

    4,80

    3.

    Ароматизатору вишневого 0,1

    3,80

    4.

    Ароматизатору суничного 0,1

    4,60

    Loading...

     
     

    Цікаве