WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стирилціаніни для флуоресцентної детекції нуклеїнових кислот за одно- та двофотонного збудження (автореферат) - Реферат

Стирилціаніни для флуоресцентної детекції нуклеїнових кислот за одно- та двофотонного збудження (автореферат) - Реферат

I

(n=54)

II

(n=54)

III

(n=13)

IV

(n=23)

Хронічний панкреатит

266*

487*

464

3910

Патологія серця (ІХС, кардіоміопатії)

135*

336*

2312

229

Цукровий діабет ІІ типу

63*

205*

87

269

Анемія

377

457

3613

5610

Тромбоцитопенія

266*

447*

2913

239

Артралгії

487

577

3813

4810

Еритематозні та петехіальні висипання на шкірі

377*

114*

3113

2210

Примітка. * розбіжність між І та ІІ групами істотна (р  0,05).

Автоімунний тироїдит і ХЗП. Ми вивчили частоту патології печінки у пацієнтів з АІТ і частоту ураження ЩЗ у хворих на ХЗП. 55% пацієнтів з АІТ мали дискомфорт у правому підребер'ї, 43% - гепатомегалію, 15% - геморагічні прояви, 16% - артралгії, 12% - епізоди жовтяниці. AntiHCV виявлено у 20% хворих.

Ознаки тироїдиту: гіпоехогенність паренхіми ЩЗ і підвищений титр антитироїдних антитіл у хворих на HCV-гепатит виявлено у 64% і 42% відповідно.

Інфіковані HCV хворі на гемофілію мали гіпоехогенність ЩЗ у 22%, а antiTG і antiTPO – у 70% і 65% відповідно. У пацієнтів з невірусними ХЗП 22% пацієнтів мали позитивні antiTG і 17% - antiTPO.

Розділивши усіх хворих з позитивними antiTG та antiTPO на дві підгрупи: хронічні вірусні і невірусні ураження печінки, ми продемонстрували, що пацієнти з ХВГ мали істотно вищу кількість лімфоцитів (344%) у порівнянні з хворими ІІ підгрупи (242%), тенденцію до збільшення гаммаглобулінів (324% і 283% відповідно) та зменшення фібриногену (2,90,5 і 3,90,4 г/л відповідно). У хворих на ХВГ виявили прямий корелятивний зв'язок між величиною антитіл до ЩЗ і гаммаглобулінами (r=0,308, p0,05), обернений - з протромбіновим індексом (ПІ) (r =-0,341, p0,05). Із збільшенням титру антитіл зростає кількість Т4 (r=0,699, p0,05) та ТТГ (r=0,689, p0,05). У хворих на невірусні ХЗП з позитивними антитілами до ЩЗ такі зв'язки не виявляються.

Слід відзначити, що пацієнти з ХВГ і позитивними антитілами до ЩЗ мали істотно нижчий рівень ХС, ніж хворі на невірусні ураження печінки (14812 мг/дл і 21621 мг/дл відповідно, p0,05), як і ТГ – 10715 мг/дл і 19629 мг/дл відповідно (p0,05). Чим більший вміст β-ЛП і ХС-ЛВГ, тим менша величина антитіл до ЩЗ у хворих на ХВГ, кореляційний зв'язок між титрами антитіл і β-ЛП, ХС-ЛВГ - істотний обернений (r = - 0,578 і r = - 0,612 відповідно).

Пацієнти з невірусними ураженнями печінки не мали ознак тироїдиту, в однієї п'ятої з них діагностовано підвищені титри антитіл до ЩЗ. Відомо, що неімунні хвороби ЩЗ теж супроводжуються позитивними antiTG і antiTPO: у 1 % осіб з гіперплазією ЩЗ, у 40% осіб з дефіцитом йоду діагностують навіть високі титри антитіл (Hasanat M.A. et al., 2000). Не можна виключити наявності, крім HCV, недіагностованих вірусів, які можуть бути індукторами противірусних антитіл, що як і антитіла до ЩЗ, відносяться до IgG (Ludewig B. et al., 2004).

Оцінити функціональний стан ЩЗ за визначенням її гормонів у крові пацієнтів з патологією печінки достатньо важко. Синтез печінкою транспортних білків для гормонів ЩЗ впливає на величину вільних Т3 і Т4 у крові (Schriber G., 2002, Palha et al., 2002). Запалення в будь-якому органі веде до зменшення синтезу транстиретину і альбуміну гепатоцитами (Sigal L.H., 1993). Алкоголь та інші стимулятори мікросомальних ензимів сприяють біліарній секреції Т4 (Vansell N.R. et al., 2001). Співвідношення Т3 до Т4 може залежати від синтезу Т4, перетворення Т4 у Т3 і використання останнього периферійними тканинами (Шерлок Ш., Дули Дж., 1999).

Серед хворих на ХВГ найнижча величина Т3 у 10% пацієнтів складала 136 6 нг/дл, у хворих на АХП (15%) − 362 нг/дл, ХНАГ (10%) – 333 нг/дл. Рівень Т4 у них був 7,81,2 мкг/дл, 7,42,3 і 4,40,7 мкг/дл, а коефіцієнт Т3/Т4 – 17,4, 4,8 і 7,6 відповідно. Отже, в певної частини хворих на АХП і ХНАГ є порушення у перетворенні Т4 в Т3.

Ознакою надуживання алкоголю вважають ІР понад 1 (Podolsky D.K. et al., 1998). У хворих на АХП, які мали ІР 1,510,14, рівні Т3 (1678 нг/дл) та Т4 (9,330,59 мкг/дл) були істотно вищими у порівнянні з тими, у кого ІР був 0,600,04 - Т3 10317 нг/дл і Т4 6,810,58 мкг/дл.

Цікаво, що пацієнти з ХНАГ і ІР 0,680,04, мали коефіцієнт Т3/Т4, такий же, як хворі на ХВГ, а у тих з них, у кого ІР був понад 1, коефіцієнт Т3/Т4 - істотно нижчий (131). Прямі істотні зв'язки між Т4, АСТ і ІР (r = 0,429, r = 0,670), Т3 і ІР (r = 0,302) вказують на вищу кількість гормонів ЩЗ у пацієнтів з більшим ІР.

Кожний п'ятий пацієнт з ХВГ мав підвищений рівень Т3 і Т4. Якщо пацієнт з ХВГ надуживав алкоголь, то підвищений Т4 зустрічався вдвічі частіше. Зниження та підвищення понад норму ТТГ спостерігалося лише в окремих хворих на ХВГ і АХП, що вказує на відсутність гіпо- чи гіпертирозу в хворих, а відхилення у кількості Т4 та Т3 є відображенням їх метаболізму, пов'язаного із змінами в гепатоцитах.

Лабораторно-гістологічні паралелі у пацієнтів з мінімальними клінічними ознаками ураження печінки. Гістологічні зміни в біоптатах: ЖД, фіброз, внутрішньочасточкові дегенеративні зміни (ВЧДЗ) виявлені у 18 пацієнтів з 20. Серед них виділили 5 підгруп: 1 з ознаками ЖД, підгрупу 2 – без ознак ЖД, підгрупу 3 – з ознаками фіброзу, підгрупу 4 – без ознак фіброзу та підгрупу 5 – пацієнти, які надуживали алкоголь (табл. 2).

У хворих істотно частіше діагностувалася гіпоХС, ніж гіперХС, незалежно від гістологічних знахідок. Рівень альбуміну в хворих з гіперХС – 56 г/л, а при гіпоХС – 40 г/л. Високий рівень ХС-ЛВГ був характерний для пацієнтів з відсутністю фіброзу. Низький вміст ТГ істотно частіше зустрічався у пацієнтів без ЖД. Високий ІР спостерігався у невеликого відсотка хворих, частіше серед тих, хто надуживав алкоголь.

Таблиця 2

Частота (%) деяких показників метаболізму і гістологічних

ознак ураження печінки

Показник

1

2

3

4

5

Стеатоз

100

57

54

60

Ознаки фіброзу

50

62

100

20

ХС < 180 мг/дл

60

70

67

67

80

ХС > 240 мг/дл

20

17

8

ХС-ЛНГ < 100 мг/дл

70

56

58

67

60

ХС-ЛНГ > 130 мг/дл

10

22

17

17

ХС-ЛВГ < 30 мг/дл

11

8

ХС-ЛВГ > 60 мг/дл

30

70

172

752

40

ТГ < 60 мг/дл

101

601

17

25

60

ТГ > 200 мг/дл

11

24

Альбумін < 40 г/л

40

56

58

34

50

СРП підвищений

30

33

25

33

30

Фібриноген > 4 г/л

60

50

40

43

60

Ступінь ЖД, бали

1,440,181

1,00,18

0,750,16

1,70,41

Інтенсивність ВЧДЗ, бали

2,330,29

2,60,3

3,80,292

1,90,22

2,40,1

Loading...

 
 

Цікаве