WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стирилціаніни для флуоресцентної детекції нуклеїнових кислот за одно- та двофотонного збудження (автореферат) - Реферат

Стирилціаніни для флуоресцентної детекції нуклеїнових кислот за одно- та двофотонного збудження (автореферат) - Реферат

Особистий внесок здобувача. У дисертації наведені результати самостійних досліджень, проведених автором: повне клінічне обстеження всіх хворих, основні біохімічні дослідження, аналіз гістологічних препаратів;аналіз, систематизація та статистична обробка отриманих даних, підготовка рукопису та наукових публікацій.

Апробація результатів дисертації. Апробація дисертації проведена на засіданні кафедри факультетської терапії ЛНМУ 29 листопада 2004 року, протокол № 6. Основні положення дисертації викладено на міжнародному симпозіумі "Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы" (Київ, 2001), науковій конференції Львівського обласного товариства терапевтів і кафедри факультетської терапії "Гіпохолестеролемія: значення в нормі та патології" (Львів, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю "Сучасні аспекти діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів" (Вінниця, 2003), VII з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Тернопіль, 2003), пленумі асоціації ендокринологів України, присвяченому 25-річчю кафедри ендокринології ЛДМУ ім. Данила Галицького (Львів, 2003), XV з'їзді терапевтів України (Київ, 2004), всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю "Сучасні методи діагностики і лікування в клініці внутрішніх хвороб" (Вінниця, 2004).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 18 друкованих робіт, з них 7 (у тому числі 2 – самостійних) – у фахових наукових виданнях, рекомендова-них ВАК, 1 стаття у збірнику та 10 тез в матеріалах з'їздів і конференцій.

Обсяг і структура дисертації: дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису методів дослідження, 4 розділів з викладенням отриманих результатів, узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку літературних джерел з 289 найменувань, 1 додатку. Основний текст займає 169 сторінок, дисертація ілюстрована 63 таблицями, 38 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 269 хворих. Клініко-лабораторні особливості перебігу ХЗП проаналізовані в 144 осіб. 66 хворих з АІТ обстежені на наявність патології печінки. Частоту ураження ЩЗ та її клінічні прояви аналізували в хворих на ХЗП і 20 хворих на гемофілію, інфікованих HCV.

Для вивчення зв'язків між морфологічними змінами у печінці і показниками метаболізму ліпідів ми скористалися біопсією печінки, яку з діагностичною метою проводили під час операції у 20 хворих з патологією органів травлення, які мали незначно підвищені амінотрансферази і/або сонографічні ознаки стеатозу печінки.

Пацієнтів з патологією печінки розділено на 4 групи. Перша (I) група вміщувала 54 хворих із ХВГ В і С, друга (ІІ) - 54 пацієнти з АХП. У третю (ІІІ) групу увійшло 13 хворих із ХВГ, які надуживали алкоголь. Четверту (IV) групу склали 23 особи з ХНАГ з ознаками жирової дистрофії (ЖД) при сонографічному дослідженні, які заперечували надуживання алкоголю, не мали маркерів вірусних гепатитів, гемохроматозу та інших хвороб печінки.

Алгоритм обстеження названих вище чотирьох груп пацієнтів включав аналіз скарг, анамнезу, результатів опитування за анкетою CAGЕ (Etter J.F., 2004), фізикальне обстеження і комплекс лабораторних та інструментальних методик, необхідних для верифікації діагнозу. В усіх хворих визначали інфікованість HBV і HCV: маркери вірусного гепатиту В (HBsAg, HBeAg, antiHBcor) та гепатиту С (antiHCV сумарні, antiHCV IgM) методом ІФА у вірусологічній лабораторії інфекційної клінічної лікарні м. Львова; якісне визначення ділянок вірусного геному - методом ПЛР із використанням тест-системи для визначення RNA HCV "Медбіосервіс". Маркери віремії виявлені у 30 хворих ХВГ.

Серед біохімічних показників крові визначали активність аланінамінотрансфе-рази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) тест-системами фірми "KONE", активність гаммаглутамілтранспептидази (ГГТП) - тест-системами фірми "Реагент" на автоаналізаторі "Kobas Emira"; загальний білок - реагентами фірми "KONE", альбумін тест-системами фірми "Human" на автоаналізаторі Humalyser-2000. Білкові фракції розділяли електрофорезом на ацетаті целюлози з подальшою денситометрією. Гострофазовий білок − С-реактивний протеїн (СРП) діагностували за аглютинацією сироватки крові з моноклональними антитілами проти людського СРП (тест-система „Humatex CRP" фірми „Human").

При сонографії печінки враховували ехогенність паренхіми печінки, ступінь візуалізації судин печінки, однорідність структури, розміри хвостової частки печінки, діаметр портальної та селезінкової вен, асцит (Капустин С.В. и др., 2003).

Функціональний стан ЩЗ вивчали за вмістом тироїдних гормонів: Т3, Т4 та тиротропного гормону (ТТГ) методом ІФА реактивами фірми "Human" на автоаналізаторі Stat Fax 303 Plus; антитіла до тироглобуліну (antiTG) та тиpеопероксидази (antiTPO) − методом ІФА (тест-системи "Антитела к антигенам щитовидной железы – ИФА"). Об'єм, ехогенність та однорідність структури ЩЗ оцінювали сонографічно.

Рівень ХС та ТГ сироватки крові визначали ензиматичним методом, ХС-ЛВГ виявляли після преципітації ліпопротеїнів, що вміщують апопротеїни В, реактивами фірми „Human" на аналізаторі Humalyser-2000.

Кількість ХС ліпопротеїнів дуже низької густини та ХС-ЛНГ розраховували за формулою W.T. Fridewald et al. (1972 р.).

Морфологічне дослідження гепатобіоптатів проводилось за участю завідувача кафедри патологічної анатомії, д. мед. н., проф. Поспішіля Ю.О. Активність патологічного процесу оцінювали за індексом гістологічної активності R.G. Knodell et al. (1981), ступінь ЖД та фіброзу - за чотирибальною системою.

Результати опрацьовували за основними статистичними характеристиками з урахуванням критерію Стьюдента та коефіцієнта кореляції Пірсона.

Клінічна характеристика обстежених хворих.Пацієнти чотирьох груп з патологією печінки суттєво не відрізнялися за віком, лише у IV групі 39% осіб мали понад 60 років. У цій же групі була найбільша кількість жінок (44%), у перших трьох переважали чоловіки. Надуживання алкоголю за анкетою CAGE констатовано в пацієнтів ІІ і ІІІ груп. Фактори ризику інфікування HBV і HCV виявляли у хворих всіх груп, а найчастіше – у І і ІІІ групах. Третина хворих ІV групи мала в анамнезі тривалу інфузійну терапію.

За активністю синдрому цитолізу на першому місці - пацієнти з ХВГ (І та ІІІ групи), холестазу – ІІ і ІІІ групи. Гіпербілірубінемія зустрічалася майже у половини хворих І, ІІ, ІV груп і у 75% пацієнтів ІІІ групи.

Астенічний синдром діагностувався з частотою 86-96% пацієнтів І, ІІ і ІV груп, геморагічний - найчастіше спостерігався у пацієнтів з ХВГ (І група) – у 41%.

Група хворих на АІТ включала 9 чоловіків, 57 жінок віком 402 роки. Фактори ризику можливого інфікування вірусами гепатиту виявлялися у більшості хворих цієї групи. Симптоми, які могли б вказувати на хворобу печінки серед хворих на АІТ (астенічний синдром, дискомфорт у правому підребер'ї, гепатомегалія, відхилення у функціональному стані печінки) діагностовано у 25% хворих.

Група хворих на гемофілію, інфікованих HCV, мала клінічні ознаки АІТ: гіпоехогенність паренхіми ЩЗ у 22%, підвищені antiTG та antiTPO у 70% і 65% відповідно. Клінічні ознаки ХВГ у них, за винятком гепатомегалії, були відсутні.

Результати дослідження та їх обговорення. Отримані дані можна згрупувати наступним чином: значення позапечінкових проявів у діагностиці ХЗП; АІТ як позапечінковий прояв ХВГ; зміна вмісту гормонів ЩЗ в крові при ХЗП – результат їх метаболізму в печінці; значення відхилень вмісту ліпідів крові у діагностиці ХЗП, показники ліпідів крові як ознаки ЖД і фіброзу в печінці.

Позапечінкові прояви ХЗП. Патологія печінки в усіх групах хворих супроводжувалася ураженнями інших органів і систем (табл. 1). Хронічний панкреатит найчастіше діагностувався у пацієнтів тих груп (ІІ і ІІІ), які не приховували надуживання алкоголю. Кожен четвертий з І групи теж мав клінічні ознаки цієї хвороби. Виключити алкогольне ураження підшлункової залози в групах І і ІV, базуючись на даних анамнезу, не вдалося. Патологія серця діагностувалася у кожного третього пацієнта з АХП і четвертого – з ХНАГ. У кожного п'ятого пацієнта з АХП – цукровий діабет ІІ типу.

Анемія зустрічалася більше, ніж у третини хворих кожної групи, тромбоцитопенія – в 23–44% хворих.

Артралгії та висипання на шкірі вважаються позапечінковими проявами ХВГ. Однак у нашому дослідженні вони зустрічалися і у ІІ–ІV групах хворих.

Таблиця 1

Частота (%) ураження органів та систем у хворих на ХВГ (І), АХП (ІІ), ХВГ, що надуживають алкоголь (ІІІ), і ХНАГ (IV)

Loading...

 
 

Цікаве