WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-імунологічний перебіг бронхіальної астми у дітей залежно від рівня фізичного розвитку (автореферат) - Реферат

Клініко-імунологічний перебіг бронхіальної астми у дітей залежно від рівня фізичного розвитку (автореферат) - Реферат

Хірургічне лікування ортопедичних проявів НФ1.Хірургічне лікування проведено 83 хворим, виконано 131 оперативне втручання. З приводу сколіозу оперовані 21 пацієнт (52 операції), деформацій кісток та суглобів − 18 (24операції), несправжніх суглобів − 35 (47операцій), інших ортопедичних проявів − 9 (8 операцій та декілька лікувальних пункцій при кістах у одного хворого).

Хірургічне лікування сколіозу на підґрунті НФ1. Оперовано 21 хворий. В більшості хворих хірургічне втручання виконано в період активного росту та статевого дозрівання. Вибір методу оперативного втручання залежав від типу сколіозу та індивідуальних обставин його перебігу. Оцінку віддалених результатів сколіозу при НФ1 здійснювали за загальноприйнятою трьохбальною методикою за фронтальними рентгенограмами шляхом вимірювання кутів основної кривизни та противикривлення з урахуванням клінічних проявів неврологічного статусу: добрий результат — корекція стабільно зберігається, чи частково втрачена, повний чи частковий регрес неврологічних проявів сколіозу; задовільний — корекція майже втрачена, деформація стабільна, регрес неврологічних проявів частково (більше 50%) втрачений; незадовільний — корекція втрачена, відмічається прогресування деформації та погіршення неврологічного статусу. Окремо оцінювали результати двох та одноетапного лікування.

Двохетапна методика оперативного лікування сколіозу при НФ1 проведена 10 хворим. У всіх хворих констатований грудний тип викривлення, у 9 з них деформація досягала ІV ступеня, одного — ІІІ ступеня. У всіх 10 хворих у передопераційному періоді в неврологічному статусі органічної патології не виявлено. Перший етап хірургічного лікування — корекцію поперекового відділу хребта металевим дистрактором проведено 10 хворим, другий етап — клиноподібну резекцію хребта на вершині основної кривизни — 9 хворим, одній хворій зі сколіозом ІІІ ступеня виконано енуклеацію грудних дисків. Величина корекції поперекового відділу після застосування металевого дистрактора складала 15 — 20°. Терміни спостережень від 2 до 23 років. У 9 хворих отриманий добрий результат: сколіоз не прогресував, розладу неврологічного статусу не виявлено. Тільки в однієї хворої отримано через 10 років задовільний результат: прогресування сколіозу з слабкістю нижніх кінцівок та однобічним зниженням колінного рефлексу. При одноетапному оперативному втручанні добрий (частково добрий) результат виявлено у 3 з 11 хворих, задовільний — 3, незадовільний — 4 хворих. Результат лікування невідомий в одного хворого.

Таким чином, незважаючи на виняткове раннє прогресування сколіозу на підґрунті НФ1 та порівняно невеликий відсоток позитивних результатів — у 15 з 21 (71, 42%) хворих, оперативне втручання залишається методом вибору лікування таких пацієнтів.

Хірургічне лікування деформації кісток гомілки та гомілковостопного суглоба.

Оперовані 18 хворих. Виконано 24 операції. Вирішувалось наступне ключове завдання: стабілізувати прогресування деформації кісток гомілки та нормалізувати співвідношення в гомілковостопному суглобі. Провідне місце в лікуванні даних проявів захворювання належить розробленим оперативним втручанням, а саме: І – подібному розсіченню окістя з увігнутої сторони деформації з підокісною пластикою по увігнутій поверхні керамічним гідроксилапатитом (патент № 73897 від 15.09.05) та новому способу надкісточкової жолобкової остеотомії, при необхідності в поєднанні з міжгомілковим синтезом гвинтом (деклараційний патент № 61027 від 15.10.2003). Позитивний результат методу І-подібного розсічення окістя пов'язаний з декількома моментами: збереження діастазу між краями окістя по лінії розсічення сприяє повільнішому її зрощенню, а отже й тривалому ефекту зняття напруги по всій увігнутій поверхні кістки, і таким чином сприяє вирівнюванню деформації, а підокісне заповнення гранулами гідроксиапатиту по увігнутій поверхні кістки потовщує витончену кістку і збільшує її міцність. За даною методикою оперовані 6 хворих. У всіх випадках отримано стабілізацію розвитку деформації, у одному – повну її корекцію. Терміни спостережень становлять від 3 місяців до 5 років.

Надкісточковова жолобкова остеотомія виконана 12 хворим з вальгусною деформацією гомілковостопного суглоба при НФ1. Термін спостереження від 1 до 4 років. У випадках загрози зміщення зовнішньої кісточки проксимально з метою запобігання рецидиву вальгусної деформації гомілковостопного суглоба у 6 хворих поряд з розробленою операцією застосований міжгомілковий синтез гвинтом. У всіх хворих результат лікування добрий: скарг немає, пацієнти користуються ортопедичним взуттям, клінічно вісь нижньої кінцівки задовільна, постава стопи правильна. При рентгенологічному обстеженні − щілина гомілковостопного суглоба розташована горизонтально.

Хірургічне лікування несправжніх суглобів. Оперовані 35 хворих (47 операцій). З приводу несправжнього суглоба ключиці оперовані 7 хворих, консолідація досягнута у 4 пацієнтів. У всіх хворих оперативне втручання включало мобілізацію кінців несправжнього суглоба, у випадках значного їх витончення – резекцію з кістковою аутопластикою з крила клубової кістки, металоостеосинтез накладною пластинкою. Троє хворих після багаторазових оперативних втручань від подальшого лікування відмовилися. Всі хворі після операції потребували додаткової фіксації в гіпсовій пов'язці типа Дезо. Консолідація на місці псевдоартрозу ключиці констатована через 4 міс. після оперативного втручання.

З псевдоартрозами кісток передпліччя оперовані 7 хворих: 2 хворих з псевдоартрозом ліктьової кістки, 2 — променевої, 3 — обох кісток передпліччя, у одного з них констатовано прогресуючий лізис кісток передпліччя. Псевдоартрози ліктьової кістки характеризувалися типовою деформацією передпліччя – ліктьовою криворукістю. Ліктьова кістка у всіх випадках була вкорочена, недорозвинута, дистальний фрагмент витончений та атрофований, у тяжких запущених випадках відмічалось вторинне порушення кісткоутворення променевої кістки з порушенням форми дистального епіфіза та вивихом голівки променевої кістки. У цих випадках застосовано двохетапну методику оперативного лікування. Перший етап включав усунення псевдоартрозу ліктьової кістки шляхом його резекції та компресії по лінії псевдоартрозу в апараті Ілізарова. Другий етап лікування − перемонтаж апарату Ілізарова, який включав проведення додаткових спиць через дистальний відділ променевої кістки, дистракцію в апараті Ілізарова як з метою подовження ліктьової кістки, так і з метою усунення звиху голівки променевої кістки. Аналогічні операції виконувались і у випадках псевдоартрозу променевої кістки. Несправжні суглоби обох кісток передпліччя (3 спостереження) характеризувалися розвитком „тяжкого" локального і системного остеопорозу, порушенням цілісності кісток на рівні дистального метадіафіза, витонченням їх кортикального шару. У даному випадку захворювання, враховуючи тяжкість ураження − значний остеопороз, формування псевдоартрозів кісток передпліччя на фоні їх лізису, нами застосовано мікрохірургічну операцію: вільну кісткову пластику з використанням малогомілкової кістки на судинній ніжці. Добрі результати лікування досягнуті у випадках ураження однієї з кісток передпліччя: криворукість ліквідована, на місці несправжнього суглоба − консолідація, функція суміжних суглобів задовільна. Термін спостереження − 6-11 років. У 2-х випадках лікування несправжніх суглобів обох кісток передпліччя − результати невідомі, один хворий знаходиться в стадії лікування.

З несправжніми суглобами кісток гомілки за розробленою методикою (патент № 74084 від 17.10.2005) оперований 21 хворий.Після співставлення фрагментів великогомілкової кістки у 19 хворих фіксацію проводили в апараті Ілізарова, 2 − L-подібною пластинкою, що пояснюється значним остеопорозом та занадто коротким дистальним фрагментом великогомілкової кістки. Строки досягнення консолідації − 6,5 міс. Терміни спостереження 2-15 років. Позитивних результатів досягнуто у 18 хворих − опірність нижньої кінцівки відновлена, постава стопи правильна, усі вони користуються ортопедичним взуттям з компенсацією вкорочення кінцівки. На другому етапі, після досягнення консолідації на місці псевдоартрозу у 6 хворих, при вкороченні більше ніж 4 см проведена корекція довжини кінцівок за допомогою дистракції в стержневому апараті Костюка після остеотомії стегнової кістки на межі верхньої та середньої третини. З урахуванням порушення СФСКТ при НФ1 темп дистракції не перевищував 0,25-0,5 мм на добу, видовження кінцівки проводили на фоні застосування міакальцику та препаратів кальцію. Ускладнення були у 2 хворих: перелом великогомілкової кістки вище ліквідованого псевдоартрозу, та перелом регенерату стегнової кістки після видовження в апараті зовнішньої фіксації. Після проведення відповідних оперативних втручань ускладнення були ліквідовані. При веденні хворих у післяопераційному періоді значна увага приділялась регулярному проведенню медикаментозної корекції СФСКТ терапії та адекватному ортезуванню.

Loading...

 
 

Цікаве