WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація хірургічного лікування хворих на гастродуоденальну виразку (автореферат) - Реферат

Оптимізація хірургічного лікування хворих на гастродуоденальну виразку (автореферат) - Реферат

АГТП є оригінальними препаратами, у яких домінують комбінації компонентів, що мають дозвіл Державного фармакопейного центру до медичного застосування в Україні. Ефект використання АГТП при народженні пов'язаний з принципом саморегуляції та самовідновлення організму на фоні ОС. Результатами дії АГТП "Traumeel S" є протинабряковий ефект, підвищення тонусу судин та зниження їх проникливості, усунення венозного застою, покращання процесів клітинного метаболізму та окисно-відновних реакцій. В основі дії АГТП "Hepar compositum" - гепатопротекторний, жовчогінний, метаболічний, регенеруючий, седативний, антиоксидантний та венотонізуючий ефекти

АГТП застосовувалися, залежно від тяжкості порушень функціонального стану гепатобіліарної системи, внутрішньовенно струйно або перорально за схемою: 0,15-0,2 мл/кг один раз на добу. Для парентерального введення добова доза АГТП розводилася в 1,0 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. При використанні у вигляді "ампул для пиття" необхідна кількість препарату додається до 2,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду та вводиться перорально.

Для профілактики та корекції дисбіотичних порушень у новонароджених, незалежно від зазначених груп догляду та лікування, було рекомендовано застосування препарату "Симбітер", який є комплексним мультипробіотиком [В.В.Бережной, 2002, Є.Є.Шунько, 2003]. До складу препарату входять різні види біфідобактерій, лактобактерій та пропіоновокислих бактерій, які знаходяться у симбіотичній взаємодії та посилюють пробіотичні властивості один одного. Комплекс мікроорганізмів приймає участь у синтезі вітамінів, ферментів та інших фізіологічно цінних метаболітів в організмі, активує імунну систему, антагоністично діє на спектр патогенної і умовно-патогенної мікрофлори, яка за недостатності імунітету в періоді новонародженості може проявляти свої патогенні властивості. "Симбітер" новонародженим другої, третьої та четвертої груп призначався у дозі 1/3 флакона три рази на добу шляхом обробки слизової оболонки порожнини носа, рота та перорально за умов початку ентерального харчування.

Спостереження за дітьми груп порівняння показало, що використання запропонованого комплексу в ранньому неонатальному періоді дозволяє підвищити ефективність лікування та виходжування новонароджених, у тому числі, досягнути зворотнього розвитку клініко-параклінічних ознак порушень функціонального стану гепатобіліарної системи. У дітей скоріше нормалізувалися розміри печінки, зникали ознаки жовтяниці, набряків та порушень ентерального харчування. Застосування у комплексі лікування засобів метаболічної корекції дозволило зменшити перелік та тривалість використання загальноприйнятих фармацевтичних препаратів. Зменшилася тривалість проведення ШВЛ, інфузійної терапії та виходжування новонароджених у режимі кувезу.

Запропонований діагностичний та лікувально-профілактичний комплекс для дітей з урахуванням ступеня тяжкості порушень функціонального стану гепатобіліарної системи на фоні перинатальної патології використовувався у відділеннях неонатального догляду та лікування, відділеннях інтенсивної терапії новонароджених пологових будинків 9 областей України.

Порівняльна структура ранньої неонатальної смертності у відділенні неонатального догляду та лікування новонароджених клінічного пологового будинку №2 м.Чернівці, який є базовим лікувальним закладом, у динаміці спостереження представлена на рис.2.

За даними статистики базового лікувального закладу за останні чотири роки відмічається зниження показника ранньої неонатальної смертності в 1,4 рази (з 6,0‰ у 2001р. до 4,2‰ у 2004р.).

Таким чином, результати проведених досліджень свідчать про суттєве значення гепатобіліарної системи в адаптації організму новонароджених при переході до нових умов існування. При реалізації негативних факторів перинатального ризику порушення функціонального стану печінки відіграють значну роль у формуванні змін гомеостазу та розвитку клінічних проявів нозологічних форм патології в ранньому неонатальному періоді. Своєчасне прогнозування, діагностика, профілактика і лікування, включаючи засоби метаболічної корекції, є визначальними факторами ефективності лікувально-профілактичних заходів при корекції порушень функціонального стану гепатобіліарної системи. Позитивна динаміка статистичних показників на фоні запропонованого комплексу свідчить за доцільність його використання у практиці сучасної неонатології.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нове вирішення актуальної проблеми неонатології – створення сучасної діагностично-лікувальної концепції порушень функціонального стану гепатобіліарної системи у новонароджених на фоні перинатальної патології на підставі визначення клініко-параклінічних критеріїв та основних патогенетичних механізмів дисфункції, розробки і впровадження методів прогнозування, діагностики, схем догляду, лікування та профілактики.

1. Факторами прогнозу виникнення змін функціонального стану гепатобіліарної системи у новонароджених в ранньому неонатальному періоді є поєднана патологія гестаційного періоду у матері: хронічна внутрішньоутробна гіпоксія та затримка внутрішньоуробного розвитку плода на фоні фетоплацентарної недостатності (62,7%); анемія (57,4%); загроза переривання вагітності (40,9%); ранні та пізні гестози (22,7%). Суттєву роль відіграє ризик реалізації внутрішньоутробного інфікування, зумовлений наявністю у жінок кольпіту (25,0%) та хронічного аднекситу (16,7%). Серед соматичних захворювань у жінок значну роль відіграє нейроциркуляторна дистонія (34,1%) та хронічна патологія жовчного міхура (15,9%). Факторами ризику в пологах є передчасний розрив плідних оболонок та прогресуюча гіпоксія плода.

Групами ризику порушень функціонального стану гепатобіліарної системи є діти, які мають тяжкі нозологічні форми захворювань у ранньому неонатальному періоді. Основною патологією є: гостра асфіксія (22,3%); гіпоксичне ураження організму внаслідок ХВУГ плода (59,7%); гемолітична хвороба новонароджених (7,7%); реалізація внутрішньоутробного інфікування (4,9%), у тому числі, вроджена пневмонія (3,1%); вроджені вади розвитку (1,3%); пологові травми (1,0%). Фоновою патологією є затримка внутрішньоутробного розвитку плода (29,5%).

2. Визначальну роль для діагностики порушень функціонального стану гепатобіліарної системи на фоні перинатальної патології мають такі клінічні ознаки, як збільшення розмірів печінки (r=0,41); периферичні набряки (r=0,87); гіпоглікемія (r=0,85); здуття живота (r=0,87) та синдром ендотоксикозу (r=0,41); додатковими симптомами є геморагічні прояви та анемія. Всі вище наведені клінічні прояви не є специфічними і повинні враховуватися разом з параклінічними даними.

3. Параклінічними маркерами порушень функціонального стану гепатобіліарної системи є: зниження у плазмі крові рівня загального білка, альбумінів і глюкози; підвищення рівня білірубіну, сечовини, сечової кислоти, холестерину і тригліцеридів; зростання активності ферментів АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ЛФ та ГГТ; зміни концентрації кальцію, заліза та неорганічного фосфору. Прогностичне значення для виявлення дисфункції печінки та жовчовивдних шляхів у новонароджених має дослідження у пуповинній крові рівня АФП (чутливість ознаки складає 86,7%, специфічність – 47,6%).

4.Основними діагностичними синдромами порушень функціонального стану гепатобіліарної системи у новонароджених на фоні перинатальної патології є: синдром цитолізу (підвищення активності AлAT, AсAT, ЛДГ); синдром холестазу (зростання активності ЛФ та ГГТ, підвищення рівня холестерину і білірубіну) та синдром мезенхімально-запальної реакції (зменшення рівня загального білка, альбумінів; у важких випадках - і холестерину). За значної тяжкості нозологічних захворювань у ранньому неонатальному періоді визначається синдром печінково-клітинної недостатності.

5.При патології раннього неонатального періоду у новонароджених відмічені порушення формування мікробіоценозу кишківника, які характеризуються збільшенням кількості колоній умовно-патогенної мікрофлори за недостатньої кількості біфідо- і лактофлори, що свідчить про необхідність своєчасної діагностики, профілактики та лікування дисбіозу за наявності нозологічної патології на першому тижні життя. Недостатність уваги до цього факту спричинює підвищення функціонального навантаження на печінку, викликає тяжкі клінічні форми дисбіозу кишківника у дітей раннього віку.

6.Зміни з боку гепатобіліарної системи у новонароджених супроводжуються кількісним та якісним дизбалансом показників імунної системи, а саме, рівня IL1 та IL6, відносної та абсолютної кількості CD2+-асоційованих Т та NK - лімфоцитів, CD14+-асоційованих моноцитів, CD15+- асоційованих нейтрофілів, CD19+-асоційованих В-лімфоцитів та CD54+– асоційованих клітин ІСАМ-1, що зумовлює певні патогенетичні ланки розвитку дисфункції, корелює зі ступенем тяжкості патології та морфо-функціональною зрілістю дитини.

Loading...

 
 

Цікаве