WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Застосування високотонової терапії в комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на дисциркуляторну енцефалопатію і та її стадій (автореферат) - Реферат

Застосування високотонової терапії в комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на дисциркуляторну енцефалопатію і та її стадій (автореферат) - Реферат

Рис.1. Співвідношення різних видів МАХ у хворих з Е і аномальними результатами цитогенетичного дослідження.

Молекулярні дослідження проведені в процесі диференційної діагностики форм Е і дозволили знайти у хворих на ФКУ мажорну мутацію R408, а також мутації R281Z, R158Q, Y414C, IVC10. При синдромі Ретта знайдена вперше в Україні мутація в гені MECP усередині транскрипційного домену (рис. 2).

Рис.2. Схема гену MeCP2 і локалізація мутації K286fs.

Використані методи дозволили знайти відмінні особливості хворих з Е в обох групах. Так, вивчення сімейного анамнезу виявило статистично достовірну перевагу в II ОГ слабкості пологової діяльності, можливо, за рахунок м'язової гіпотонії, яка притаманна пробандам з МАХ і може призвести до порушення моторики матки. Мультифакторіальна патологія також достовірно частіше зустрілась у хворих з Е, що сполучається з МАХ (31,8% проти 7,7% в контролі, р<0,05), що може відбивати полігенну обумовленість Е. Другими критеріальними ознаками були обтяженість сім'ї хромосомною патологією, більш ранній дебют Е у пробандів II ОГ. Ускладнення в періоді новонародженності у 45,5% II ОГ і у 61,5% I ОГ свідчать про високий рівень неонатальної захворюваності у дітей, у яких розів'ється у наступному Е поза залежністю від її етіології. Відставання у психомоторному розвитку у 63,6% хворих II ОГ и 76,9% в I ОГ роблять цю ознаку чинником ризику розвитку Е. Анамнестичні дані явились істотною частиною інформації про потенційний ризик розвитку симптоматичної Е, що сполучається із МАХ.

На підставі проведеного аналізу нами виділені анамнестичні діагностичні критерії Е, що сполучаються із МАХ: наявність дії негативних факторів при виношуванні вагітності пробандом; слабкість пологової діяльності при народженні пробанду; обтяженість сім'ї хромосомною і мультифакторіальною патологією; ускладнений перебіг періоду новонародженності; відставання в психомоторному розвитку.

В подальшому вивчені морфогенетичні відмінності, що сформувались внутрішньоутробно у хворих з Е, що сполучаються з МАХ і відображені в їх фенотипі, щоб з'ясувати хоча б одну патогенетичну ланку. Проведена порівняльна оцінка хворих II ОГ з контролем дозволила встановити перевагу в групі хворих з Е і МАХ: мікроцефалії (31,8% проти 1,7%; р<0,01); зменшеного відношення окружності голови до зросту (31,8% проти 3,3%, р<0,01); судинних уражень шкіри (45,5% проти 18,3%, р<0,05); порушень пігментації (63,6% проти 38,3%, р<0,05); тонкого, ламкого волосся (27,3% проти 5,0%, р<0,05); мезодермальної дисплазії (45,5% проти 8,3%, р<0,01); дизморфій (18,5% проти 3%, р<0,01). Перераховані ознаки віднесені до маркерних для хворих з симптоматичними Е, що асоційовані із МАХ. Відмінні фенотипові особливості ілюструють пелюсткові діаграми, які відображають частоти ознак, які знайдені у різних групах обстежених хворих (діаграми 1-3). Вірогідне накопичення у хворих із Е і МАХ носіїв екстраваріантів ХП – 13pstk+, 13ps+, 15pstk+, 15ps+ і 9qh+, наявність ХН як найбільш поширеної характеристики таких хворих (50,1%) розглянуті у відповідності із існуючими сучасними поглядами.

Так, Г.Р. Акопян (2003), В.С. Гайцхокі (1998-2000), M.G. Mattei, J. Luciani (2003), встановили, що порушення функцій ГХ призводить до передчасного розходження хромосом, затримки мітозу, поліплоїдізації хромосом та до індукції апоптозу. На думку авторів, все більшого підтвердження отримують гіпотетичні положення про те, що ГХ впливає на функцію оточуючих генів, має селективну цінність в адаптації людини, а збільшення ГХ лише до певної міри безпечне, а в подальшому підвищує ризик порушень розвитку як у носіїв, так і у їхніх дітей. Ці точки зору підтримали доцільність нашого дослідження, як спроби показати, що невипадковими є фенотипічні зміни у хворих на Е, що сполучається із МАХ.

Діаграма 1. - Частоти фенотипічних ознак, які найбільш часто реєструються у обстежених контрольної групи

Діаграма 2. Частоти фенотипічних ознак у хворих на епілепсію

з нормальними результатами цитогенетичного дослідження,

які найбільш часто реєструються

Діаграма 3. - Частоти фенотипічних ознак у хворих на епілепсію

з аномальними результатами цитогенетичного дослідження,

які найбільш часто реєструються

У наших спостереженнях ХП зустрівся у 40,9% хворих із Е і МАХ у вигляді збільшення навколоцентромірного ГХ району 9 хромосоми (9 qh+); 1 і 9 хромосоми (1 qh+, 9qh+); 13ps+, 15ps+; подовженими супутничними нитками 13 и 15 хромосоми (13pstk+, 15pstk+).

При варіантах збільшення С-блоків хромосоми 9 (9qh+) відмічались ознаки недиференційованих форм мезо- і ектодермальних дисплазій, підвищений рівень хромосомної нестабільності. При 13ps+ знайдені фенотипічні особливості, більш близькі до наслідків метаболічних порушень – органічних ацидурій і ядерних мітохондропатій – порушення маси, зросту, форми і величини черепу, диспластична кардіопатія, ренальна дисплазія в сполученні з гіпераміноацидуріями, глюкозо-, фруктозо-, мальтозурією. При САХ особливостями фенотипу були множинні вади розвитку у поєднанні з епілепсією, при ХН – неспецифічні малі аномалії розвитку (МАР).

Найбільш значущою особливістю обміну амінокислот у хворих із Е і МАХ явилось підвищення рівня проліну, аланіну, ізолейцину, аспарагіну, глютамінової кислоти, серіну, гліцину, метіоніну, цистіну в обох групах обстежених: гіперпролінемія відмічена у 28,5% пацієнтів; гіперпролінурія – у 46,1%; гіпероксіпролінурія – в 53,35% випадків. Знайдене достовірне (p<0,05) збільшення екскреції проліну, яке перебільшує екскрецію даної амінокислоти у здорових індивідів в 100 разів (t=-3,76), а коефіцієнт глютамінова кислота/пролін більш 0,31 спостерігався в 52,4% випадків, що співпадає з уявленням В.С. Гайцхокі (2000), О.В. Євграфова (2003), які свідчать про те, що поліглютамінова експансія веде до запрограмованої клітинної загибелі. Знайдено підвищення коефіцієнта аланін/лізин у 20,6% хворих з Е може бути, на наш погляд, маркером порушення енергетичного обміну. Зроблене припущення, що при Е, що сполучаються з МАХ механізм розвитку патологічної нейронної активності тісно пов'язаний з нейротоксичним ефектом на ранніх етапах ембріогенезу, внаслідок накопичення хромосомних аберацій. За свідченням Г.Р. Акопян (2003) близькі зміни спостерігаються при синдромах атаксії-телеангіектазії і Нійменгема. Так, при А-Т мозочкова атаксія формується як наслідок підвищеного апоптозу постмітотичних нейронів, в яких не відбувається репарація хромосомних аберацій.

Таким чином, результати цитогенетичних і біохімічних досліджень хворих з Е, що сполучаються з МАХ, свідчать про метаболічні порушення як про критеріальні параметри, що необхідно враховувати і в диференційній діагностиці, і в лікуванні Е.

Перевірка висловлених припущень проведена за допомогою електроно-емісійної мікроскопії мозку хворого, який помер від Е (дослідження сумісно з проф. А.Ф. Яковцовою). При цьому було встановлено, що розвиток Е супроводжувався неспецифічними змінами в речовині мозку у вигляді гліозу, гангліозоклітинних запустінь, дистрофічних змін нейронів, можливо, як наслідок тканиноспецифічної генної експресії. Встановлено, що мітохондрії у своїй абсолютній більшості набряклі. Щільність матриксу різко знижена. Крісти частиною зменшені, частиною зруйновані. Зустрічаються остаточні тіла мітохондрій. Таке порушення мітохондрій може бути результатом яскраво вираженого перекисного окислення ліпідів в мембранах мітохондрій. Активний набряк, скоріш за все, пов'язаний із роботою ланцюга переносу електронів. Саме пошкодження мітохондрій, згідно сучасним уявленням, є тим переломним моментом, після якого зміни в клітині, викликані пошкоджуючим агентом, стають незворотними, і клітина гине.

Отримані діагностичні критерії Е, що сполучаються з МАХ, виглядають клінічно логічними і статистично значущими. Однак, для підтвердження їхньої інформативності, ступеня чутливості і специфічності були застосовані статистичні методи. З цією метою був апробований метод послідовного аналізу Вальда, міра інформативності Кульбака, центильний метод, як наочний і найпростіший. Використання дискрімінантного аналізу було зручним через необхідність оцінки кількісних ознак.

Визначені чутливість (частота позитивних результатів при наявності захворювання), яка дорівнювала 100%, специфічність (частота негативного результату при відсутності захворювання) (84,6%), позитивна прогностична цінність (вірогідність захворювання при позитивному результаті) (88,2%) і негативна прогностична цінність (вірогідність відсутності захворювання при негативному результаті) отриманих діагностичних критеріїв (100%).

Таким чином, проведені дослідження і математичний аналіз показали, що майже половина хворих з Е мають специфічні форми, що сполучаються з МАХ. Маркерними ознаками таких форм Е є як анамнестичні, так і фенотипові ознаки: наявність дії негативних факторів при виношуванні вагітності пробандом (68,2%); порушення моторики матки при народженні пробанда (40,9%); обтяженість родоводу хромосомною патологією (13,6%); обтяженість родоводу мультифакторіальною патологією (31,8%); ускладнений перебіг періоду новонародженості (61,5%); мікроцефалія (31,8%); зменшене відношення окружності голови до зросту (31,8%); судинні ураження шкіри (45,5%); пігментні ураження шкіри (63,6%); тонке, ламке волосся (27,3%); ознаки мезодермальної дисплазії (45,5%); дизморфії обличчя, голови, тулуба, кінцівок (18,5%); поліглутамінова експансія, що веде до запрограмованої патології клітин (52,4%), морфологічних порушень мітохондрій.

Loading...

 
 

Цікаве