WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Динаміка генетико-демографічної структури луганської популяції та обтяженість вродженою та спадковою патологією (автореферат) - Реферат

Динаміка генетико-демографічної структури луганської популяції та обтяженість вродженою та спадковою патологією (автореферат) - Реферат

Розраховані економічні втрати у віддаленому періоді були вище у пацієнтів, яким не проводили комплексне лікування, причому більшою мірою – після резекції шлунка, ніж після СПВ з дренувальною операцією. Це свідчить про більшу ефективність реабілітації після виконання органозберігальних операцій.

Таким чином, комплексне хірургічне лікування і цілеспрямовану медичну реабілітацію слід проводити за спільної участі хірурга і терапевта–гастроентеролога. Це забезпечує наступність у лікуванні, і деякі оперативні втручання, невдалі через виникнення рецидиву виразки, стають етапом у загальному комплексі лікування пацієнтів за агресивного перебігу ВХ, ускладненої ГШКК.

Проведене дослідження свідчить, що перспективними є подальша розробка органозберігальних методів оперативного втручання, цілеспрямована медична реабілітація хворих з виразкою шлунка і ДПК, ускладнених ГШКК.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлений науково обґрунтований новий напрямок невідкладної хірургії – тактика комплексного лікування пептичних і медикаментозних гастродуоденальних виразок, ускладнених шлунково–кишковою кровотечею.

1. Консервативна терапія з застосуванням антацидних, протигелікобактерних препаратів не забезпечила вагоме зниження частоти ускладнень виразкової хвороби. Кількість оперативних втручань, які виконують з приводу ускладнень виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, в Запорізькій області в останні роки має тенденцію до збільшення (у 1993 р. – 230 операцій, у 2002 р. – 1148).

2. В структурі пептичних виразок гастродуоденальної зони 20% становлять хронічні медикаментозні виразки, що виникають внаслідок застосування переважно нестероїдних протизапальних засобів при різних захворюваннях, що характеризуються морфологічними ознаками хронічної виразки, з утворенням широкої зони фібриноїдного некрозу у дні виразки, сегментарним або тотальним некрозом стінки судин і навколишньої сполучної тканини, відсутністю регенераторних процесів у крайових відділах, дні виразки і вираженого набряку підслизистого прошарку, що поширюється більш ніж на 2 см.

3. Впровадження розробленої програми раціонального хірургічного лікування пацієнтів з виразковою хворобою, ускладненою кровотечею, в основу якої покладений принцип швидкого реагування, може бути ефективним за умови синхронної роботи хірургічного та ендоскопічного відділень, лабораторної та діагностичної служб, а також відділень інтенсивної терапії і реанімації, організаційно об'єднаних у єдиний центр хірургії шлунково–кишкової кровотечі, що функціонує цілодобово.

4. Застосування розробленого алгоритму тактики лікування хворих з гастродуоденальними і хронічними медикаментозними виразками, ускладненими кровотечею, спрямованого на оптимізацію всіх ланок центру з надання допомоги хворим з шлунково–кишковою кровотечею, дозволяє знизити післяопераційну летальність при гострій шлунково–кишковій кровотечі з 10,5 до 1,7%.

5. Динамічний ендоскопічний моніторинг за умови прецизійного технічного виконання процедури дозволяє визначити джерело кровотечі і його локалізацію, характер виразкового субстрату, здійснити біопсію, остаточний або тимчасовий гемостаз, не обтяжує стан хворих і дає можливість оцінити доцільність подальшого спостереження або прийняття рішення про необхідність виконання невідкладного хірургічного втручання.

6. Комбінований ендоскопічний гемостаз з застосуванням розробленої методики, що включає кріокоагуляцію, діатермокоагуляцію та аплікацію плівкоутворювальних розчинів з подальшим активним клініко–еэндоскопічним спостереженням є ефективним засобом гемостазу і профілактики рецидиву кровотечі, особливо за наявності медикаментозних виразок, ускладнених кровотечею дозволяє у 86% хворих уникнути виконання невідкладного оперативного втручання.

7. Операція з приводу виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, а також хронічних медикаментозних виразок, ускладнених кровотечею, повинна бути радикальною, малотравматичною, адекватною стану хворого. Цим принципам відповідають розроблені модифікації існуючих операцій, що застосовують у плановій хірургії, і запропоновані способи органозберігальних операцій, адаптованих до невідкладної хірургії, що забезпечило сприятливі результати у 98% хворих.

8. Хірургічну тактику і строки виконання оперативних втручань у хворих з гострою гастродуоденальною кровотечею виразкової етіології обирають на основі використання лікувально–діагностичного алгоритму, критеріями якого є: визначення ступеня операційного ризику з огляду на стан імунної системи, стан гемостазу в кратері виразки, імовірність виникнення рецидиву кровотечі, забезпечення надійного ендоскопічного гемостазу.

9. Оперативне лікування хворих з пілородуоденальною виразкою, ускладненою кровотечею, передбачає пріоритетність органозберігальних принципів, обов'язкове видалення виразкового субстрату, адекватну ваготомію і хірургічну корекцію порушень прохідності дуоденоєюнального переходу.

10. Масивна крововтрата спричиняє зниження основних показників імунітету, особливо його гуморальної ланки і фагоцитозу, найбільш повільно відновлюються показники імунного захисту організму після профузної кровотечі. Найбільш швидке відновлення імунореактивності відзначають після органозберігальних операцій у порівнянні з таким після застосування резекційних методів.

11. Застосування клітинно–тканинної терапії в перед– і післяопераційному періодах, що справляє імуномодулюючий, протизапальний і репаративний вплив, сприяє нормалізації клінічних і біохімічних показників крові, що дозволяє у 8 разів знизити частоту ускладнень, у 3 рази – післяопераційну летальність і тривалість лікування пацієнта у стаціонарі.

12. Індивідуалізація хірургічного лікування і медичної реабілітації за участю хірурга і терапевта–гастроентеролога, забезпечує поліпшення як найближчих, так і віддалених результатів оперативного втручання з приводу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, а також хронічних медикаментозних виразок гастродуоденальної зони, ускладнених кровотечею, зниження в 1,5–2 рази кількості хворих з диспептичними явищами, яким показане надання лікарської допомоги. Застосування розробленої системи активної індивідуально–раціональної тактики лікування, спрямованої на збереження життя хворого, і цілеспрямованої гастроентерологічної, загальносоматичної і психологічної реабілітації сприяє відновленню основних показників гомеостазу і функціонального стану оперованого шлунка, поліпшуючи якість життя пацієнтів.

13. Впровадження розробленого підходу до лікування пацієнтів з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладненої кровотечею, основаного на органозберігальному принципі з огляду на корекцію порушень симпатоадреналових реакцій, імунного статусу, застосування противогелікобактерної терапії сприяло поліпшенню найближчих і віддалених результатів, післяопераційна летальність знизилася з 10,5 до 1,7%, частота післяопераційних ускладнень – з 21,8 до 5,3%, несприятливих результатів у віддаленому (1–6 років) періоді – з 29,5 до 5,2%, частота рецидивів – з 5,7 до 0,8%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ганжий В. В., Гавриленко Т. С. Организационо–тактические вопросы при желудочно–кишечных кровотечениях язвенной этиологии // Запорож. мед. журн. – 2000. – № 4 (6). – С. 42–45.

2. Ганжий В. В. Профилактика острого послеоперационного панкреатита при лечении гастродуоденальной язвы, осложненной кровотечением // Запорож. мед. журн. – 2001. – № 3–4 (11). – С .61–63.

3. Ганжий В. В. Выбор хирургической тактики при острых кровотечениях из гастродуоденальных язв // Запорож. мед. журн. – 2002. – № 4 (14). – С. 26–29.

4. Ганжий В. В. Тактика хирурга при гастродуоденальном язвенном кровотечении // Клін. хірургія. – 2002. – № 8. – С. ЗЗ–36.

5. Ганжий В. В. Хирургическое лечение гастродуоденальных кровотечений язвенной этиологии у больных с тяжелыми сопутствующими заболеваниями // Запорож. мед. журн. – 2002. – № 5 (15). – С. 19–22.

6. Ганжий В. В. Нові технології у хірургічному лікуванні гастродуоденальних виразок ускладнених кровотечею, у ревматологічних хворих // Альманах клін. медицини. – 2002. – Вип. № 2. – С. 55–58.

7. Ганжий В. В. Лечение операционной гнойной раны у больных с тяжелым желудочно–кишечным кровотечением язвенной этиологии // Клін. хірургія. – 2002. – № 11–12. – С. 18–19.

8. Ганжий В. В. Хирургическое лечение острокровоточащих гастродуоденальных язв, осложненных перфорацией // Запорож. мед. журн. – 2002. – № 6 (16). – С. 12–14.

9. Ганжий В. В. Послеоперационные осложнения у больных с кровоточащей гастродуоденальной язвой // Харк. хірург. школа. – 2002. – № 4 (5). – С. 13–16.

10. Ганжий В. В. Хирургическое лечение множественных язв желудка, осложненных желудочно–кишечным кровотечением // Хірургія України. – 2002. – № 4. – С. 19–21.

11. Ганжий В. В. Лечение панкреатогенного перитонита и острого послеоперационного панкреатита у больных с острым желудочно–кишечным кровотечением // Клін. хірургія. – 2003. – № 1. – С. 14–15.

12. Ганжий В. В. Хронические медикаментозные гастродуоденальные язвы, осложненные кровотечением // Запорож. мед. журн. – 2003. – № 1 (17). – С. 55–57.

Loading...

 
 

Цікаве