WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Збереження опороздатності у хворих із глибокими трофічними розладами нижньої кінцівки (автореферат) - Реферат

Збереження опороздатності у хворих із глибокими трофічними розладами нижньої кінцівки (автореферат) - Реферат

У п'ятому розділі представлений аналіз ефективності результатів лікування контрактур із застосуванням різних методів. Оцінка результатів хірургічного лікування проводилася на підставі критеріїв, які дозволяли оцінити: а) ступінь корекції контрактури, наявність рецидивів, динаміку рентгенологічних показників б) наявність фізіологічних і морфологічних змін у м'язах в) стан рухової активності й вплив проведених хірургічних втручань на психоемоційний розвиток дитини і його соціальну адаптацію.

  1. Гарний результат: а) досягнута повна корекція контрактур і відсутність рецидивів деформації протягом 5 років після операції, є позитивна динаміка рентгенологічних показників; б) позитивна динаміка електроміографічних і морфологічних показників; в) істотно поліпшувалася рухова активність і психоемоційний розвиток хворого;

  2. Задовільний результат: а) отримана повна корекція, але протягом 5 наступних років відбувалося скорочення амплітуди активних рухів, не було достовірної позитивної динаміки рентгенологічних ознак; б) незначна позитивна динаміка електроміографічних і морфологічних показників; в) поліпшувалася рухова активність хворого і його психоемоційний розвиток;

  3. Незадовільний результат: а) у післяопераційному періоді отримана повна корекція контрактур, але протягом 5 років виникали їхні рецидиви; б) не було позитивної динаміки морфологічних і електроміографічних показників; в) не покращилися стато-кінетичні можливості й психоемоційний стан дитини;

У контрольній групі гарні результати отримані у 12 (14,8 %) дітей, задовільні – в 51 (63 %) і незадовільні – у 18 (22,2 %) хворих. В основній групі гарні результати отримані в 68 (87,2 %) хворих, задовільні – у 9 (11,5 %) хворих, незадовільні – у 1 (1,3 %) дитини (мал. 2).

Мал.2. Порівняльна діаграма результатів лікування дітей контрольної (1) і основної (2) груп

Ряд 1 – гарні результати

Ряд 2 – задовільні результати

Ряд 3 – незадовільні результати

У дітей з контрактурами кульшових суглобів за критерієм "а": безпосередньо після оперативного лікування збільшилася амплітуда активних рухів у кульшових суглобах до 50°4,2° (р<0,05) у контрольній групі й до 60°3,5°(р<0,05) в основній групі (за 0-прохідним методом). Скорочення амплітуди активних рухів протягом трьох років після операції спостерігалося в 29(72,5 %) дітей контрольної групи й в 4 (11,1 %) – основної. Однак у групі хворих після міо-тенотомій протягом першого року після операції скорочення амплітуди активних рухів склало до 16,5°5,4° (р<0,05), і до 32,4°4,1° (р<0,05) впродовж трьох наступних років. А аналогічні показники після операцій на нервових стовбурах склали відповідно 8,1°1,2° і 9,4°2,1° (р<0,05) (мал.3).

Мал. 3. Порівняльний аналіз скорочення амплітуди активних рухів у кульшових суглобах у різний термін після операції залежно від виду оперативного втручання.

Ряд 1 – група хворих після міо- і тенотомій

Ряд 2 – група хворих після сполучення міо- і тенотомій з операціями на нервових стовбурах

Відновлення рентгенологічних показників кульшових суглобів відзначено в обох групах хворих протягом 2-5 років з моменту операції. Зменшення шийно-діафізарного кута у хворих після операцій на сухожильно-м'язовому апараті протягом двох років склало 5,3° 2,5° (р<0,05), а у хворих після втручань на нервових стовбурах – 12,4°1,5° (р<0,05). Кут вертикальної відповідності збільшувався на 4,2° 1,3° (р<0,05) у контрольній групі й на 11,6° 2,1° (р<0,05) – у основній, зменшувався кут нахилу вертлюжної западини на 2,1° 0,8° (р<0,05) у дітей контрольної групи й на 5,2° 1,5° (р<0,05) у дітей основної групи. Поступово зникав розрив по лінії Шентона й ставала більш вертикальною зона росту проксимального відділу стегнової кістки.

У дітей з контрактурами колінних суглобів за критерієм "а": у післяопераційному періоді в 21 (51,2 %) хворого контрольної групи був досягнутий бажаний результат, але протягом першого року спостерігалося скорочення амплітуди активних рухів у колінних суглобах на 8,3° 2,1° (р< 0,05) і на 10,4°1,2° (р< 0,05) за наступні три роки після проведеного оперативного втручання. В основній групі скорочення амплітуди розгинання відзначено не було, оскільки відбувалося формування нових реципрокних зв'язків. У 3 (7,1 %) хворих основної групи, яким проведене хірургічне лікування у віці старше 14 років, відзначене обмеження активного згинання гомілки до 90°, оскільки у зв'язку з контрактурами III ступеня, вираженими артрогенними змінами їм проводилася транспозиція m. biceps femoris і м'язів групи semi. Рецидиви деформації виникли в 11(26,8 %) хворих контрольної групи (6 з них проведене пластичне подовження гомілки, 5 – транспозиція м'язів згиначів гомілки на горбистість великогомілкової кістки) у термін від 3 до 5 років після операції. Рецидиви виникали у віці 13-15 років, тобто в період інтенсивного росту хворих. В основній групі рецидив деформації виник в однієї дитини (2,4 %), якій були проведені операції тільки на нервових стовбурах. Від самого початку в нього була контрактура III ступеня, яка була усунута гіпсовими пов'язками. Рецидив виник через 6 місяців після операції, тобто в період, коли не сформувалися нові реципрокні зв'язки.

За критерієм "б": у дітей з контрактурами кульшових суглобів амплітуда біоелектричної активності великого сідничного м'яза при довільному скороченні збільшувалася до 251 35 мкВ (р< 0,05) в 7 (19,4 %) хворих основної групи, до 201 65 мкВ (р< 0,05) в 25 (69,4 %) хворих основної групи й до 143 35 мкВ в 8 (20 %) дітей контрольної групи. У дітей основної групи також знижувався коефіцієнт реципрокної іннервації 0,30,05 (р<0,05) і з'являлася біоелектрична активність великого сідничного м'яза при активному приведенні стегна – його амплітуда дорівнювала 458,4мкВ (р<0,05) у перший рік після операції, а в наступні роки досягала 8011,6мкВ (р<0,05). У 25 (62,5 %) хворих контрольної групи коефіцієнт реципрокної іннервації залишався високим 0,40,08 (р<0,05), а біоелектрична активність великого сідничного м'яза при скороченні аддукторів стегна не визначалася. У 7 (17,5 %) дітей контрольної групи не спостерігалося позитивної динаміки ЕМГ-показників. У дітей з контрактурами колінних суглобів амплітуда біоелектричної активності широкого медіального м'яза стегна при довільному скороченні зросла до 310 45 мкВ (р< 0,05) в 13 (31 %) хворих основної групи, до 255 35 мкВ (р< 0,05) в 25 (59,5 %) хворих основної і в 4 (9,8 %) хворих контрольної групи. У хворих основної групи коефіцієнт реципрокної іннервації знижувався до 0,30,06 (р<0,05), зникали рудиментарні позо-тонічні рефлекси, а також з'являлася електрична активність невротизованого м'яза при скороченні м'язів – аддукторів стегна – його амплітуда дорівнювала 808,2мкВ (р< 0,05) у перший рік після операції, а в наступні роки досягала 13510,5мкВ (р< 0,05). У 4 (9,5%) хворих основної і в 26 (63,4 %) хворих контрольної групи амплітуда біоелектричної активності при довільному скороченні залишалася зниженою й становила 14535 мкВ (р<0,05). Коефіцієнт реципрокної іннервації залишався високим 0,480,08 (р<0,05). У 11 (26,8 %) дітей контрольної групи не спостерігалося позитивної динаміки ЕМГ-показників.

При морфологічних дослідженнях у невротизованих м'язах через 3 місяці були видні аксони, що розростаються в місці імплантації нерва, які розташовувалися хаотично й мали колби росту. Більша частина нервових волокон розташовувалася по ходу м'язових волокон. До 6 місяця в невротизованому м'язі відзначалася велика кількість рухових нервових закінчень і сформованих аксом'язових синапсів: аксон Т-подібно розгалужувався на довгі й короткі термінали. Паралельно завдяки трофічному впливу пересадженого нерва відбувалося відновлення структури м'язової тканини. Спостерігалося відновлення балансу між волокнами першого й другого типу. Діаметр більшості м'язових волокон наближався до норми, а їхня мікроскопічна й субмікроскопічна будова була близькою до звичайної. Після операцій на м'язах і сухожиллях структурних змін у м'язах не спостерігалося.

Виявлені зміни в м'язах нижніх кінцівок свідчили на користь строго цілеспрямованого хірургічного лікування такого виду контрактур. Запропонована методика прямої міоневротизації забезпечувала повноцінне відтворення кінцевих ланок рухових гілок змішаного нерва.

Loading...

 
 

Цікаве