WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Лектини у медико-біологічних та фітохімічних дослідженнях: сировинна база, отримання, властивості та аспекти практичного використання (автореферат) - Реферат

Лектини у медико-біологічних та фітохімічних дослідженнях: сировинна база, отримання, властивості та аспекти практичного використання (автореферат) - Реферат

Функціональні порушення в хребетно-рухових сегментах виявлені у всіх хворих з ВПКР. Найчастіше були блоковані сегменти LV-SІ та LIV-V, потім – ThXІІ-LІ. У 27 хворих (23,3%) діагностовано стан гіпермобільності. Виконані функціональні рентгенограми у 13 (11,2%) хворих виявили в передньозадньому напрямку патологічну рухливість сегмента (нестабільність). У цих хворих на першому місці був больовий синдром у поперековому відділі з іррадіацією в ногу, який завжди раптово з'являвся чи підсилювався при статодинамічних навантаженнях.

Дані клінічного обстеження свідчили про наявність у хворих вертебрального та екстравертебрального вертеброгенного синдрому, стато-динамічних розладів у поєднанні з ознаками неврологічних корінцевих порушень.

Такі ознаки, як біль та парестезії, які іррадіюють в зону іннервації відповідного корінця, незначні та помірно виражені парези, зниження або випадіння рефлексів, м'язові гіпотрофії, вегетативні ангіодистонічні розлади в поєднанні з анталгічними позами, зглаженістю лордозу або кіфозом поперекового відділу, а також наявність симптому Ласега вказували на корінцевий компресійний синдром.

Таким чином, зміни патоморфологічного субстрату поперекового остеохондрозу обумовили загострення неврологічних проявів: набряк, асептичний запальний процес, випинання грижі, патологічну рухливість з іритативними та компресійними ефектами, кістковохрящеві та сполучнотканинні розростання тіл хребців, суглобів, що зумовило звуження міжхребцевого отвору або хребтового каналу. Останні привели до іритації рецепторів синувертебрального нерва, розвитку в тканинах міодистонічних, ангіодистонічних, асептично-запальних, нейродистрофічних змін, в результаті механічного впливу на спинномозкові нерви, їх оболонки, а при рефлекторно-компресійних синдромах – і на периферичні нерви, – розвиток іритативних та дефіцитарних феноменів, вегетативно-трофічних, ішемічних змін в периферичних тканинах (м'язах, шкірі). Патологічний процес з рефлекторним, компресійним або ішемічним механізмом розвився в хребцевих та біляхребцевих тканинах, м'язовосухожилковопериартикулярних тканинах опорнорухового апарату, спинномозкових корінцях з можливими змінами в мотонейронах передніх рогів та в периферичних нервах.

У хворих на СЗТ були неврологічні ознаки компресії, що проявлялись в чутливих, легких чи помірних рухових та трофічних порушеннях в області кисті, які посилювались проведенням провокаційних тестів. Виявлено також функціональні порушення в хребетно-рухових сегментах: найчастіше відмічалися блоковані сегменти ThI–II, ThII–III, ThIII–IV, ThІV–V, ThV–VI.

Неврологічно у всіх хворих з НЛН спостерігався нижній рівень ураження лицевого нерва, тобто нижче відходження барабанної струни з грубо порушеною руховою функцією лицевого нерва та мімічних м'язів.

Отже, при неврологічному обстеженні виявлено ознаки ураження периферичних нервів трьох форм периферичних КІН з наявністю рухових, чутливих та вегетативних порушень.

Аналіз даних ЕНМГ у хворих на ВПКР свідчив про достовірне (P<0,001) зниження величини ШПІ по малогомілковому та великогомілковому нервах при порівнянні середніх показників на хворій стороні з відповідними значеннями у практично здорових осіб при всіх варіантах корінцевого ураження. Зниження ШПІ по великогомілковому нерву на здоровому боці було недостовірне (P>0,05). На ураженому боці відмічалось статистично достовірне (P<0,05―0,01) ηниження ШПІ порівняно з показниками здорового.

Амплітуда М-відповіді як з черевця короткого розгинача пальців ступні (малогомілковий нерв), так і з черевця відвідного м'яза великого пальця ступні (великогомілковий нерв) була достовірно (P<0,001) знижена на хворій стороні та при порівнянні показників отриманих на здоровому боці з відповідними значеннями у здорових осіб (P<0,05―0,01). Ρередні значення амплітуди М-відповіді, зареєстровані з хворої сторони, були нижчі порівняно з показниками здорової сторони.

Ступінь зниження амплітуди М-відповіді дещо залежав від рівня уражених корінців та їх кількості. Найнижчі показники на ураженому боці були у хворих з радикулопатією L5―S1 (P<0,05).

У хворих з ВПКР дані /М коефіцієнта трьохголового м'язу гомілки на стороні ураження були достовірно (P<0,001) нижчі порівняно із показниками у практично здорових осіб.

Порівняльні дані величин амплітуди М-відповіді, отримані у практично здорових осіб і у хворих з СЗТ трьох груп, свідчили про статистично вірогідне зниження показників у цих хворих. Підвищення середніх показників латентності у хворих з СЗТ до лікування на хворій стороні порівняно із показниками у практично здорових осіб було недостовірне (P>0,05). Показники М-відповіді та латентності між трьома групами хворих з СЗТ статистично не відрізнялись (P>0,05).

Амплітуди інтерференційних кривих при глобальній електроміографії на стороні ураження були достовірно (p<0,05—0,001) нижчі в порівнянні з показниками здорової сторони у хворих з НЛН. При аналізі ЕНМГ показників, які вивчали на лобному м'язі, круговому м'язі ока та круговому м'язі рота, амплітуди М-відповіді на стороні ураження були нижчі в порівнянні з показниками здорової сторони (p<0,01―0,001). На хворій стороні середні величини латентності були достовірно вищі за величини на здоровій стороні (P<0,05―0,001).

Таким чином, дані глобальної та стимуляційної ЕНМГ у хворих на КІН вказували на зміни біоелектричної активності НМА. У хворих до лікування при глобальній міографії виявили достовірне зниження амплітуди, при стимуляційній ЕНМГ – зниження амплітуди М-відповіді та збільшення латентності. Порушення даних ЕНМГ на здоровій стороні при відсутності клінічних ознак ураження вказували на функціональні зміни М-відповіді та невральної провідності, що відображало генералізовану реакцію периферичної нервової системи (корінців та нервів).

Результати РВГ гомілок у хворих з ВПКР вказували на достовірне (P<0,001) зниження показників пульсового кровонаповнення при порівнянні середніх величин хворої і здорової сторін з відповідними значеннями у практично здорових осіб. Виявлено достовірне (P<0,05) зменшення реографічного індексу на хворій стороні порівняно із показниками здорової. Величина коефіцієнту /Т свідчила про підвищення тонічної напруги судин на хворій стороні (P<0,05). Дані діастолічного індексу вказували на утруднення (P<0,05) відтоку крові з артерій в вени та підвищення тонусу вен тільки на хворому боці при порівнянні з відповідними значеннями у практично здорових осіб. Коефіцієнт асиметрії у всіх групах був достовірно вищий (P<0,01) при порівнянні з показником у здорових осіб.

Порівняльна оцінка результатів РВГ у хворих з СЗТ трьох клінічних груп та здорових осіб виявила статистично достовірне зниження пульсового кровонаповнення на хворій (P<0,001) та здоровій сторонах (P<0,05), підвищення тонічного напруження судин (P<0,001) та діастолічного індексу (P<0,05) на хворій стороні, підвищення коефіцієнта асиметрії (P<0,01).

Аналіз порівняльних данних реофаціографії у хворих з НЛН до лікування вказував на вірогідну відмінність показників у хворих від показників у практично здорових осіб: на хворій стороні виявлено зниження РІ (P<0,001), підвищення α/T (P<0,001) та ДСІ (P<0,001), збільшення КА (P<0,001). Між хворою та здоровою стороною відмічалась вірогідна різниця усіх трьох показників (р<0,01―0,001).

Таким чином, виявлені відхилення при оцінці реографії свідчили про зниження пульсового кровонаповнення та підвищення тонусу як артеріальної, так і венозної частини судин у всіх групах хворих з КІН. Виявлені достовірні зміни показників регіонарної гемодинаміки призвели до суттєвого зменшення кровопостачання та порушення обмінно-трофічних процесів.

Згідно даних комп'ютерної томографії у хворих на ВПКР дегенеративно-дистрофічні зміни знайдені практично в усіх структурах хребцево-рухового сегмента ― дисках, суглобах, зв'язках, тілах хребців, однак провідна роль належала патологічним змінам в міжхребцевих дисках і саме вони стали причиною компресії нервовоих структур в хребтовому каналі. Неврологічні прояви, як правило, відповідали рівню, ступеню та напрямку випинання дегенеративно зміненого диска, а також змін з боку інших елементів сегмента. Найбільше було малих гриж (до 6 мм – 60,3%).

Ефективність комплексного лікування з використанням лiпіну та поєднання ліпіну з диференційованою фармако-електро-кінезитерапєю нейром'язового апарату у хворих з компресійно-ішемічними невропатiями. З метою визначення можливих шляхів оптимізації лікування КІН були застосовані три лікувально-реабілітаційні програми у хворих на ВПКР, СЗТ та НЛН з відповідним розподілом їх на три групи: І групу склали хворі, що приймали комплексну традиційну (базисну) терапію, ІІ групу – хворі, у яких традиційна терапія доповнювалась ЛП, ІІІ групу – хворі, у яких традиційне лікування поєднувалось з ЛП та диференційованою ФЕКТ НМА.

В ІІІ групі лікування хворих з ВПКР проводилось з урахуванням локалізації процесу (вертебральний, екстравертебральний ― м'язовий, нейросудинний та невральний симптомокомплекс), механізму вертебрального синдрому (компресійний, дисфіксаційний, дисциркуляторний, запальний), ступеня вираженості саногенетичних реакцій (адаптована чи дезадаптована форма), етапу захворювання (прогресування, стаціонарний, регресування), вираженості рефлекторних та невральних порушень, статодинамічних змін опорно-рухового апарату. З позиції мануальної діагностики мали значення такі показники, як: вид функціонального порушення (функціональний блок, гіпермобільність, нестабільність), його характер (функціональний чи органічний), локалізація (сегмент ураження), напрямок, вираженість обмеження функції рухливості або зміщення хребця, ступінь болючості пасивних і активних рухів, ступінь ослаблення та укорочення м'язів.

Loading...

 
 

Цікаве