WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Лектини у медико-біологічних та фітохімічних дослідженнях: сировинна база, отримання, властивості та аспекти практичного використання (автореферат) - Реферат

Лектини у медико-біологічних та фітохімічних дослідженнях: сировинна база, отримання, властивості та аспекти практичного використання (автореферат) - Реферат

У 2-й групі дослідів з введенням ЛП через 3 тижні після операції в проксимальному відрізку пошкодженого нервового стовбура ступінь набряку сполучної тканини та розширення мікросудин були меншими, ніж у першій серії дослідів. Явища подразнення визначалися у меншій кількості нервових волокон. У ділянці пошкодження нерва також визначалася молода сполучна тканина, яка містила численні клітинні елементи: макрофагоцити, фібробласти, лімфо- та плазмоцити. Кількість регенеруючих нервових волокна була значно більшою, ніж у тварин першої групи дослідів. Більша частина новоутворених аксонів мала на кінцях невеликі конуси росту. Розміщення нервових волокон у регенераційній невромі більш упорядковане і значна їх частина проникала у пучки дистального відрізка. Активно формувалися бюнгнерівські тяжі, у складі яких знаходилися регенеруючі аксони.

Через 6 тижнів після операції у сполучній тканині проксимального відрізка пошкодженого нервового стовбура відзначалося незначне, набагато менше, ніж у попередній термін, розширення мікросудин. У частині нервових волокон були незначні явища подразнення. У ділянці травми нервового стовбура визначалася більш зріла, ніж у попередній термін, але менш зріла, ніж у щурів першої групи, сполучна тканина, яка містила макрофагоцити, велику кількість фібробластів, ніжні пучки колагенових волокон. Розміщення нервових волокон у регенераційній невромі було досить упорядкованим, зони щільної сполучної тканини зустрічалися рідко.

Через 12 тижнів після операції спостерігалося певне потовщення, у порівнянні з попереднім строком, епіневрія проксимального відрізка поблизу до місця перев'язування нерва, що обумовлено подальшим збільшенням кількості фібробластів та колагенових волокон. Щільність розміщення капілярів, у порівнянні з першою групою дослідів, була збільшена. У ділянці регенераційної невроми сполучна тканина виглядала в цілому дещо більш щільною, ніж раніше. Але тут рідко зустрічалися зони фіброзу. У зв'язку з цим васкуляризація цієї ділянки також була більш рівномірною, ніж в 1-й групі тварин. Більшість осьових циліндрів, які вступали з проксимального відрізка в ділянку пошкодження нерва, проникали в дистальний відрізок. Лише поодинокі регенеруючі аксони закінчувалися невеликими колбами роста. Зрілість нервових волокон була вищою, ніж раніше, та вищою, ніж у щурів 1-ої групи дослідів. Більшість осьових циліндрів мала більший діаметр і товщину мієлінових оболонок, ніж у щурів 1-ої групи.

Показник щільності аксонів в 2-й групі був достовірно (p<0,05) вищий у всі терміни спостереження (рис. 1), а показник упорядкованості (градуси відхилення) був вірогідно (p<0,05) нижчий при терміні спостереження 3 тижні в порівнянні з даними 1-ої групи (рис. 2).

Тобто, у 2-й групі тварин було виявлено менш щільний та більш однорідний сполучнотканинний рубець, відносно рівномірний характер його васкуляризації та упорядковане розміщення аксонів у регенераційній невромі, компактну невротизацію периферичного відрізку з швидкою мієлінізацією аксонів.

Таким чином, введення ЛП за умов експериментальної тунельної невропатії стимулює регенерацію і ремієлінізацію нервових волокон завдяки створенню умов мікроваскуляризації, формуванню менш щільного і більш однорідного сполучнотканинного рубця та встановленню нейро-десмальних відношень у ділянці пошкодження нервового стовбура.

P<0,05


Кількість аксонів

в 1 мм2

Р

P<0,05


P<0,05

ис. 1. Порівняльні дані щільності аксонів в сідничому нерві у 1-й групі (без ліпіну) та у 2-й групі тварин (з ліпіном).

Рис. 2. Порівняльні дані упорядкованості аксонів в сідничому нерві у 1-й групі (без ліпіну) та у 2-й групі тварин (з ліпіном).

Клiнiчна оцiнка та результати додаткових методiв дослiдження у хворих з компресійно-ішемічними невропатiями. Для клініко-функціонального дослідження було обстежено 293 хворих з КІН (94 ― з невропатією лицевого нерва, 83 ― з синдромом зап'ясткового тунелю і 116 ― з вертеброгенною попереково-крижовою радикулопатією).

З 116 хворих з ВПКР чоловіків було 75 (64,7%), жінок ― 41 (35,3%). Середній вік хворих склав 43,34,9 роки. Найбільше число хворих було віком від 31 до 50 років ― 92 (79,3%). Серед обстежених фізичною працею займались 87 осіб (75%). Розумовою працею та в сфері обслуговування були зайняті 26 осіб (22,4%). Решта – 3 чоловіка (2,6%) – не працювали. У 43 хворих (37%) початку захворювання та загострення передували різні фізичні перевантаження: підняття та переміщення вантажу, особливо перед собою, тривалі статичні навантаження на хребет, стереотипні, часто повторювані рухи в поперековому відділі хребта та тривале перебування в незручному положенні. З переохолодженням зв'язували загострення 32 особи (27,6%), поєднання фізичного перенапруження з переохолодженням відмічено у 35 осіб (30,2%). Ураження лівих корінців зустрічалося дещо частіше, ніж правих, відповідно ― 69 (59,5%) та 47 (40,5%) хворих.

Більшість пацієнтів уже довго хворіли ВПКР і не раз лікувались амбулаторно чи стаціонарно в зв'язку з загостренням. Так, від 5 і більше років хворіли 82 (70,7%) особи, від 1 року до 5 – 19 осіб (16,4%), до одного року ― 15 (12,9%). Розподіл за тривалістю останнього загострення, з приводу якого хворі були госпіталізовані в клініку, був наступним: від декількох днів до 1-го місяця у 19 (16,4%), від 1 до 3 місяців ― 64 (55,1%), від 3 до 6 місяців – 28 (24,1%), від 6 місяців до 1 року ― 5 (4,3%) хворих.

З 83 хворих з СЗТ чоловіків було 44 (53%), жінок ― 39 (47%), віком до 30 років – 16 (19,2%) хворих, віком від 31 до 40 років – 25 (30,1%) хворих, віком 41-50 – 23 (27,7%) хворих і від 51 до 60 років – 19 (22,9%) хворих. Середній вік хворих склав 453,2 років.

Розвиток СЗТ у 43 хворих (51,8%) був позв'язаний з перенесеною закритою травмою верхньої кінцівки (забій, тривала зовнішня компресія, переломи кісток), у 31 хворих (37,4%) ― з тривалою професійною мікротравматизацією. У 9 хворих (10,8%) причина не встановлена. Важкою фізичною працею займались 41 (49,4%), помірно важкою – 32 (38,6%) та легкою ― 10 (12%) хворих. Як правило, СЗТ спостерігався на тій руці, яка більше використовувалась в трудовій діяльності: 42 (50,6%) хворих мали СЗТ на правій руці, у 6 осіб СЗТ виник на обох руках..

Відмічено, що у 51 хворого (61,4%) тривалість захворювання була до 6 місяців, у 20 хворих (24,1%) ― від 6 до 12 місяців, а у 12 хворих (14,5%) ― більше 12 місяців.

Практично у всіх хворих діагноз СЗТ був встановлений вперше, а до цього їм ставили діагноз та лікували остеохондроз шийно-грудного відділу хребта (59 хворих ― 71,1%). У 61 (73,5%) хворого з СЗТ було виявлено вертеброгенну патологію: цервікоторакобрахіалгію (12 хворих ―14,4%), торакобрахіалгію (9 хворих ― 10,8%) та торакалгію (40 хворих ― 48,2%). Болі в хребті ці хворі відмічали протягом останніх 2–15 років.

Під нашим спостереженням на відновному лікуванні перебувало 94 хворих з НЛН. Чоловіків було 51 (54,3%), жінок ― 43 (45,7%). Вік хворих був в межах від 16 до 65 років, середній вік хворих цієї групи складав 323,5 років. Ураження лівого лицевого нерва зустрічалося дещо частіше, ніж правого, відповідно ― 51 (54,3%) та 43 (45,7%) хворих.

Серед хворих на НЛН переважали особи молодого та середнього віку: до 20 років ― 11,7%, від 20 до 44 років ― 52,1%, від 45 до 60 ― 26,6%, більше 61 року ― 9,6%. 85 хворих (94,4%) були працездатного віку, робітників було 37 осіб (39,4%), службовців та інженерно-технічних працівників ― 26 (27,7%), школярів та студентів ― 20 (21,3%), не працюючих та пенсіонерів – 11 (11,7%) осіб.

Тривалість захворювання від початку до прибуття в стаціонар на відновлювальне лікування у більшості хворих складала від 2 до 5 тижнів. Як правило, вони поступали на реабілітацію через 2-3 тижні після лікування в амбулаторних умовах чи в неврологічному відділенні (56 хворих ― 59,6%). 56 хворих (59,6%) лікувалися в гострому періоді (тривалість захворювання менше 1,5 місяця), 21 (22,3%) – в підгострому (тривалість – від 1,5 до 3 місяців), а 15 (16%) хворих – в хронічній стадії (тривалість більше 3 місяців). У 2 хворих була повторна гостра невропатія лицевого нерва на протилежній стороні обличчя.

Анамнестично у 80 хворих (85,1%) виникненню НЛН передувало гостре респіраторне захворювання, у 14 хворих причину хвороби виявити не вдалося. Крім цього, у більшої частини хворих був прямий взаємозв'язок НЛН з переохолодженням та перебуванням на протязі (50 хворих ― 53,2%). У 22 хворих (23,4%) в анамнезі спостерігалися нейроциркуляторна дистонія за гіпертонічним типом або артеріальна гіпертензія, що свідчить про судинну природу НЛН.

Loading...

 
 

Цікаве