WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Лектини у медико-біологічних та фітохімічних дослідженнях: сировинна база, отримання, властивості та аспекти практичного використання (автореферат) - Реферат

Лектини у медико-біологічних та фітохімічних дослідженнях: сировинна база, отримання, властивості та аспекти практичного використання (автореферат) - Реферат

Для встановлення патогенетичного та саногенетичного значення порушень мієлінових оболонок та аксонів, змін стану НМА, біомеханіки хребта та периферичного кровообігу в формуванні, перебігу та лікуванні КІН було розроблено відповідні схеми терапії. В залежності від застосованої методики лікування хворі на КІН (ВПКР, СЗТ, НЛН) були розділені на три групи, співставимих за віком, статтю і вираженістю клініко-інструментальних проявів патологічного процесу.

І група включала 89 хворих, яким проводилось традиційне комплексне лікування: медикаментозні блокади з введенням суміші дексаметазону, лідокаїну, застосовували вітаміни, біостимулятори, судинорозширювальні, антихолінестеразні та розсмоктуючі препарати, ноотропи. Для хворих з вертеброневрологічною патологією проводили масаж, мануальну терапію у вигляді нейром'язових м'яких технік (постізометрична релаксація) та тракційних прийомів на хребті, лікувальну фізкультуру, імобілізацію.

ІІ групі хворих в кількості 106 осіб в комплексне лікування ввели ЛП. ЛП мав інгібуючий вплив на сполучну тканину неврального рубця та сприятливо діяв на нейро-десмальні відношення, регенерацію та ремієлінізацію аксонів. В схему комплексного лікування входило введення параневрально до ураженого нерва (корінця) за методикою блокад суміші дексаметазону, лідокаїну та ЛП. Всього здійснювали від 3 до 5 корінцевих блокад при лікуванні хворих на ВПКР і 2-3 параневральні блокади при лікуванні хворих на СЗТ та НЛН. Крім цього, вводили розчин ЛП в зону іннервації ураженого нерва (корінця), в больові м'язові точки, в рухові точки ослаблених м'язів та в ділянки міонейродистрофії. ЛП в точки вводили щоденно, використовуючи від 3 до 7 точок (курс лікування  15-20 процедур). Інші лікувальні засоби, які входили до комплексного лікування, повністю відповідали тим, що застосовувались в першій групі. На цей спосіб лікування периферичних невропатій нами отримано деклараційний патент України "Спосіб лікування периферичних невропатій" (№ 21174А).

ІІІ (основна) група нараховувала 98 хворих, які приймали комплексне лікування з застосуванням ЛП та НМЕС. Вони отримували диференційовану ФЕКТ в залежності від типу та вираженості змін в НМА, біомеханіці. ЕС в реабілітації хворих з руховими порушеннями компенсує дефіцит природних біоелектричних імпульсів нейронів та м'язової тканини. Використовували медикаментозні параневральні (паравертебральні корінцеві) блокади з введенням суміші: дексаметазону, лідокаїну, ЛП. Вони чергувалися з блокадами, до складу яких замість дексаметазону входив вітамін В12. Крім цього вводили плазмол, скловидне тіло та вітамін В12 в міофасціальні больові та тригерні (вертебральні та екстравертебральні) точки, а також прозерин ― в рухові точки гіпотрофічних, гіпотонічних, дистрофічних та ослаблених (паретичних) м'язів. Щоденно використовували від 3 до 7 точок, на курс лікування 15-20 процедур.

При ВПКР в ІІІ групі хворих в залежності від стану м'язів у ділянці сколіозу застосовували диференційоване введення фармпрепаратів. При наявності сколіозу на вигнутому боці з гіпертонусом паравертебральних м'язів здійснювали інфільтрацію лідокаїном, а на протилежному (ввігнутому) боці, де паравертебральні м'язи ослаблені, вводили прозерин. При наявності функціонального блокування сегмента та вираженого больового синдрому застосовували місцево в міжостисті проміжки та паравертебрально блокади суміші лідокаїну з плазмолом та вітаміном В12. Через 30-40 хвилин після введення прозерину проводилась ЕС м'язів апаратом "Ампліпульс" у відповідності до особливостей виявлених змін: больового синдрому з підвищенням тонусу м'язів, гіпотонії, гіпотрофії м'язів, міодистрофії та парезів. При проведенні ЕС орієнтувались на якість м'язового скорочення ― шукали найбільш близьке до фізіологічного виду скорочення, тобто живе (швидке) скорочення м'яза, яке охоплює найбільшу його частину при оптимально підібраній частоті та найменшій силі струму. На курс лікування використовували 15-20 процедур. Після блокад та ЕС хворим здійснювали мануальне лікування у вигляді нейром'язової терапії (постізометричної релаксації) та тракційних прийомів на хребті, яке закінчували іммобілізацією за допомогою корсета. При вираженому больовому синдромі та стійкому підвищенні м'язового тонусу призначали анальгезуючу та міорелаксуючу суміш оксибутирату натрію, дімексиду і лідокаїну у вигляді компресу на ділянку напружених м'язів.

В лікуванні хворих на СЗТ ІІІ групи використовували блокади у ділянку зап'ясткового тунеля, вводили ЛП та інші медичні препарати по руховим та больовим точкам, зонам нейродистрофії в зону іннервації серединного нерва (тенар). Потім проводили ЕС на м'язи тенара і паравертебральні м'язи в грудному відділі хребта. При вираженому больовому синдромі накладали компреси з дімексидом, дексаметазоном, лідокаїном. При наявності показань в комплекс включали мануальну терапію на грудний відділ хребта.

При лікуванні хворих на НЛН ІІІ групи використовували блокади ЛП і кортикостероїду в проекцію шилососкоподібного отвору та вводили ЛП і інші медичні препарати у ділянки уражених гілок нерва та мімічних м'язів, рухові та больові точки. Проводили ЕС на м'язи тенар і паравертебральні м'язи в грудному відділі хребта. При наявності підвищеної збудливості використовували постізометричну релаксацію м'язів в поєднанні з компресами з суміші оксибутирату натрію, дімексиду і лідокаїну.

В комплексне лікування хворих ІІІ (основної) групи включали ДМХ-терапію на зону компресії нерва (корінця), судинорозширювальні препарати, ноотропи, масаж і лікувальну фізкультуру.

Результати досліджень обробляли методами варіаційної статистики із застосуванням параметричних та непараметричних критеріїв.

Результати власних досліджень та їх обговорення. За основу цієї роботи взяті результати експериментального та клініко-інструментального дослідження.

Експериментальне обгрунтування використання лiпiну на моделі тунельної компресiйно-iшемiчної невропатiї. У щурів 1-ої групи дослідів через 3 тижні після операції у проксимальному відрізку пошкодженого нервового стовбура відзначався незначний набряк сполучної тканини, помірне розширення мікросудин, навколо яких спостерігалася невелика кількість нейтрофільних гранулоцитів, макрофагоцитів, фібробластів, тканинних базофілів, лімфоцитів, плазмоцитів. Більша частина фібробластів характеризувалася підвищеною базофілією цитоплазми, наявністю великих ядер та ядерець. У нервових волокнах виявлено виражені явища подразнення (дисхромія та місцеве набухання). Частина аксонів були в стані висхідної дегенерації ― розділені на овоїди відносно невеликого розміру. У ділянці травми нерва спостерігалась молода сполучна тканина з численними клітинними елементами: макрофагоцитами, фібробластами, лімфо- та плазмоцитами, невеликою кількістю нейтрофільних гранулоцитів. Велика кількість новоутворених капілярів і регенеруючих нервових волокон проникали з проксимального відрізка в ділянку пошкодження нерва, досягаючи дистального відрізка. Розміщення нервових волокон у регенераційній невромі було досить упорядкованим, однак невелика кількість аксонів була розміщена поперечно або рекурентно і прямували у міжпучкову сполучну тканину. В окремих ділянках регенераційної невроми зустрічалися зони щільної сполучної тканини, що містили колагенові волокна та невелику кількість клітинних елементів і капілярів. Новоутворені аксони, які проникали у такі ділянки, як правило, формували затримані колби росту. Стан сполучнотканинних і судинних елементів дистального відрізка нервового стовбура нагадував такий у ділянці проксимального. У дистальному відрізку активно формувалися бюнгнерівські тяжі, у складі яких знаходилися регенеруючі аксони.

Через 6 тижнів після операції у сполучній тканині проксимального та дистального відрізків пошкодженого нервового стовбура відзначалося набагато менше, ніж у попередній термін, розширення мікросудин. У частині нервових волокон явища подразнення були незначними. У ділянці травми нервового стовбура визначалася більш зріла, порівняно з попереднім спостереження, сполучна тканина, яка містила макрофагоцити, фібробласти, пучки колагенових волокон. Інші особливості морфології були аналогічні таким, що спостерігались через 3 тижні після операції.

Через 12 тижнів після операції в епіневрії проксимального відрізка нерва, у порівнянні з попереднім строком, зросла кількість фібробластів та колагенових волокон. У регенераційній невромі сполучна тканина була більш зрілою, ніж у термін 6 тижнів. Як і раніше відмічалася деяка нерівномірність її диференціювання. Спостерігалися ділянки, які містили досить велику кількість фібробластів, тканинних базофілів, макрофагоцитів та лімфоцитів, інші ж ділянки знаходилися у стані фіброзу. У таких зонах розміщувалися товсті колагенові пучки та нечисленні кровоносні судини. У цей період у ділянці пошкодження нерва знаходилося набагато більше, ніж раніше, новоутворених осьових циліндрів. На кінцях частини з них виявлялися затримані колби росту. Більша частина аксонів проникала в дистальний відрізок нерва, у ендоневрії якого була дещо збільшена кількість фібробластів, макрофагоцитів, тканинних базофілів. Нервові волокна дистального відрізка були більш морфологічно зрілими, ніж раніше. Це проявлялося збільшенням діаметра осьових циліндрів.

Loading...

 
 

Цікаве