WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Адаптаційні зміни лейкоцитів периферичної крові при дії дозованого фізичного навантаження (автореферат) - Реферат

Адаптаційні зміни лейкоцитів периферичної крові при дії дозованого фізичного навантаження (автореферат) - Реферат

У 78 (53,8%) осіб із встановленим упродовж 1990–1992 років субклінічним гіпотиреозом динаміки показників ТТГ і тиреоїдних гормонів не відзначено, тобто у них і далі залишався діагноз "Субклінічний гіпотиреоз". На другому етапі спостерігалася нормалізація показників функціонального стану щитоподібної залози у 20 (13,8%) обстежених. Характерно, що на час діагностики субклінічного гіпотиреозу рівень ТТГу 18 з них не перевищував 10 мкОД/мл, у 17 з них не відзначалося підвищеного титру антитіл до ТГ. Разом з тим серед осіб, у яких розвинувся явний гіпотиреоз, у 28 (59,6%) рівень ТТГ на початковому етапі перевищував 10 мкОД/мл, у 23 (48,9%) спостерігалося значне підвищення титру антитіл до ТГ. У той же час при початковому рівні ТТГ, що не перевищував 12 мкОД/мл, явний гіпотиреоз розвинувся лише у 16,2%.

Нами вивчено порушення ліпідного метаболізму і визначено ефективність замісної терапії препаратами L-тироксину в пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом. Усіх учасників проведеного дослідження було розподілено на підгрупи залежно від ступеня підвищення рівня ТТГ. До першої підгрупи увійшло 12 осіб у стані еутиреозу та рівнем ТТГ до5 мкОД/мл; до другої — 14 пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом та рівнем ТТГ від 5 до 10 мкОД/мл; до третьої — 15 пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом та рівнем ТТГ від 11 до 20 мкОД/мл; до четвертої — 9 осіб із субклінічним гіпотиреозом та рівнем ТТГ понад 20 мкОД/мл.

Середній показник вмісту холестерину сироватки крові у пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом був істотно вищим, ніж його рівень в осіб у стані еутиреозу (відповідно 5,85  0,12 мМ/л проти 5,21  0,08 мМ/л; P < 0,05). Рівень холестерину ЛПНЩ серед цих же осіб з підвищеною концентрацією ТТГ був також вірогідно вищим, ніж серед порівнювальних за віком та статтю осіб у стані еутиреозу (відповідно 3,72  0,04 мМ/л проти3,59  0,02 мМ/л; Р < 0,05). У показниках концентрації інших ліпідних фракцій, а саме холестерину ЛПВЩ не встановлено вірогідних відмінностей (1,53  0,02 мМ/л і 1,54  0,03 мМ/л; Р > 0,5 ).

Після призначення десятитижневого курсу терапії L-тироксином у дозі 0,4–0,6 мкг/кг/добу (середньодобова доза 37,5 мкг) спостерігали зниження рівня ТТГ до його нормалізації (3,11  0,24 мкОД/мл). Рівень холестерину після проведеного лікування знижувався від 5,850,03 мМ/л до 5,64  0,02 мМ/л (Р < 0,05).

З метою вивчення впливу на організм порушеного тиреоїдного статусу нами здійснено оцінку показників структури та гемодинаміки серця у пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом до і після застосування замісної терапії L-тироксином. Нами не встановлено явних доказів систолічної дисфункції у пацієнтів з діагностованим субклінічним гіпотиреозом. Лише відхилення одного параметра (зниження середнього аортального прискорення) було статистично вірогідним (табл. 2).

Таблиця 2

Допплер-ехокардіографічні параметри лівошлуночкової функціїу пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом та здорових осіб

Показники

Контрольна група(n = 30)

Пацієнти із субклінічним гіпотиреозом (n = 26)

Систолічна функція лівого шлуночка

фракція скорочення (%)

36  4,0

36  4,5

швидкість циркулярного скорочення волокон (м/с)

1,3  0,1

1,2  0,2

середнє аортальне прискорення (м/с2)

10,1  0,1

9,3  0,2*

максимальна швидкість аортального потоку (см/с)

0,9  0,1

0,9  0,2

системний судинний опір (дин/с.см-5)

1460  343

1470  372

Діастолічна функція лівого шлуночка

швидкість ранньодіастолічного потоку Е (см/с)

79  11

74  13

швидкість потоку, зумовленого систолою передсердь А (см/с)

45  4

58  5*

Коефіцієнт Е/А

1,76  0,15

1,28  0,12*

Період ізометричного розслаблення (мс)

84  3

94  3*

Примітка. * – Р<0,05

При дослідженні допплер-ехокардіографічних ознак діастолічної функції лівого шлуночка встановлено явні відхилення міокардіального розслаблення, про що свідчить статистично вірогідне подовження часу ізометричного розслаблення, вірогідне зниження коефіцієнта співвідношення швидкості ранньодіастолічного потоку до швидкості потоку, зумовленого систолою передсердь (коефіцієнт Е/А), головним чином за рахунок підвищення швидкості потоку, зумовленого систолою передсердь А.

У підгрупі пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом, які приймали замісну терапію L-тироксином упродовж 6 місяців, рівень ТТГ нормалізувався, знизившись від 9,2  1,2 до 1,7  0,2 мкОД/мл; Р < 0,005, тоді як концентрація Т3 і Т4 підвищувалася (для Т3: від 0,9  0,05 до1,3  0,10 нг/мл, Р < 0,05; для Т4: від 60,1  8,2 до 93,4  9,4 нг/мл, Р < 0,005), майже досягаючи величин у здорових осіб контрольної групи.

За аналізом співвідношення ІММЛШ і ВТСЛШ і показників геометричної адаптації лівого шлуночка у хворих на субклінічний гіпотиреоз із артеріальною гіпертензією у 3 (37,5%) пацієнтів виявлено нормальну геометрію лівого шлуночка, у 2 (25%) — ознаки концентричної гіпертрофії лівого шлуночка та у 2 хворих (25%) — концентричну перебудову лівого шлуночка і в одного пацієнта (12,5%) — ексцентричну гіпертрофію лівого шлуночка.

У 6 хворих на субклінічний гіпотиреоз без артеріальної гіпертензії (37,5%) виявлена нормальна геометрія лівого шлуночка та у 10 (62,5%) — ознаки концентричної перебудови лівого шлуночка.

При проведенні кореляційного аналізу встановлено, що у загальній групі хворих на субклінічний гіпотиреоз до початку лікування відзначався помірний позитивний зв'язок ММЛШ із діастолічним артеріальним тиском(r = 0,61; Р < 0,05) і питомим периферичним опором (r = 0,63; Р < 0,05).У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалася пряма середня кореляційна залежність показників ТМШП, ТЗСЛШ, ММЛШ і ІММЛШ від діастолічного, середнього артеріального тиску й питомого периферичного опору (r = 0,70, Р < 0,01). Показник ІММЛШ у хворих на субклінічний гіпотиреоз з нормальним артеріальним тиском перебував у прямій залежності від концентрації ТТГ сироватки крові (r = 0,66; Р < 0,05), що свідчить про можливий функціональний зв'язок підвищення ММЛШу даній підгрупі із ступенем тиреоїдної недостатності.

Нами вивчено особливості клінічної картини, функціональний стан соматичних периферичних нервів і м'язів за даними електроміографії (ЕМГ), а також вплив замісної терапії на зворотність нервово-м'язових розладів при гіпотиреозі в 140 хворих на субклінічний та явний гіпотиреоз.

При встановленні особливостей нервово-м'язових порушень у 140 хворих на субклінічний гіпотиреоз було виділено два основних клінічних синдроми нервово-м'язових розладів: гіпотиреоїдна нейропатія та міопатія.

Loading...

 
 

Цікаве