WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Адаптаційні зміни лейкоцитів периферичної крові при дії дозованого фізичного навантаження (автореферат) - Реферат

Адаптаційні зміни лейкоцитів периферичної крові при дії дозованого фізичного навантаження (автореферат) - Реферат

У 2D-режимі з парастернальної позиції за довгою віссю лівого шлуночка визначали кінцевий діастолічний розмір правого шлуночка (КДР ПШ, мм), а у двокамерній верхівковій позиції здійснювали вимір довгої осі лівого шлуночка (L, мм). Проводили розрахунок маси міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) та індексу маси міокарда (ІММЛШ) за формулою "площа – довжина" [Н. Шиллер, М.А. Осипов, 1993]. Для більш повної характеристики геометрії стінок і порожнини лівого шлуночка розраховували співвідношення ТМШП до ТЗСЛШ, що характеризує симетричність гіпертрофії лівого шлуночка, і співвідношення КДР лівого шлуночка до L, що характеризує форму порожнини лівого шлуночка, а також відносну товщину стінки лівого шлуночка (ВТСЛШ).

У 2D-режимі також визначали діаметри лівого передсердя: передньо-задній, верхньо-нижній і медіально-латеральний, а також діаметри правого передсердя: верхньо-нижній і медіально-латеральний. Використовуючи ці показники, за формулами, запропонованими A. Sanfilippo і співавт. [1990 р.], розраховували об'єм лівого передсердя (ОЛП) і об'єм правого передсердя (ОПП).

Для виявлення чи підтвердження аутоімунних процесів у щитоподібній залозі проводилося імуноферментне визначення антитіл до ТГ у сироватці крові наборами БАТ (Біоаналітичні технології, м. Харків).

Реєстрацію показників електроміографії (ЕМГ) здійснювали з допомогою "Нейроелектроміографа-2", фірми "МВN" (Москва); за стандартними методиками тестували функцію рухових волокон серединного і малогомілкового нервів (n. medianus, n. peroneus) і чутливих волокон серединного та литкового нервів (n. medianus, n. suralis). Вивчення провідної функції сенсорних нервів проводили на підставі аналізу нейрограми, моторних нервів — на підставі аналізу міограми. За норму вважали: амплітуду моторної відповіді для малогомілкового нерва і для серединного нерва (рухові волокна) > 3,5 мкВ, амплітуду сенсорної відповіді литкового нерва > 5 мкВ, серединного нерва (чутливі волокна) > 10 мкВ.; швидкість поширення збудження (ШПЗ) малогомілкового нерва > 40 м/с, ШПЗ серединного (руховий) на передпліччі, плечі, до точки Ерба > 50 м/с, ШПЗ литкового нерва > 40 м/с, ШПЗ серединного (чутливого) нерва на долоні > 44 м/с, на передпліччі і плечі > 50 м/с.; резидуальну латентність (РЛ) для серединного нерва < 2,5 мс, малогомілкового нерва < 3 мс.

Визначення концентрації йоду проводилося в разових порціях сечі згідно реакції Sandell-Kolthoff за методом Dunn et al. [1993 р.] у лабораторії епідеміології ендокринних захворювань Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (керівник — доктор медичних наук Кравченко В.І.). Результати вмісту йоду в сечі представлені в мкг/л.

З метою лікування субклінічного гіпотиреозу нами використано метод мікрохвильової резонансної терапії (МРТ), в основі якого лежить вплив нетепловим електромагнітним випромінюванням (ЕМВ) міліметрового діапазону на точки акупунктури. При цьому ЕМВ визначеної резонансної частоти імітує сигнали, що виробляються живими організмами, а їхній вплив сприяє відновленню патологічно змінених функціональних систем організму.

Лікування здійснювалося щоденно, з курсом 10–15 процедур за допомогою апарату для рефлексометрії комбінованого "МИТ 1.2" шляхом впливу на біологічно активні точки акупунктури, які підбирали індивідуально в кожному конкретному випадку залежно від особливостей перебігу захворювання. Довжина хвилі електромагнітного випромінювання становила 4,9 мм, потужність випромінювання — 3–5 мВт, тривалість сеансу – 20 хв.

Статистична обробка отриманих результатів проводилася на комп'ютері з використанням програмного забезпечення Windows 98, МS Excel 2000. При порівнянні двох величин обчислювали Т-критерії вірогідності Стьюдента і ступінь ймовірності P. Статистична обробка малих вибірок проводилася із застосуванням непараметричних статистичних методів — χ2 критерій для аналізу парних порівнянь. Відмінності між показниками вважали достовірними при P < 0,05. Кореляційний аналіз для визначення наявності взаємозв'язку різних ознак проводили з обчисленням коефіцієнта кореляції r. Результати наведені як M  m.

Результати досліджень та їх обговорення. За даними пальпаторного обстеження, збільшення щитоподібної залози було встановлено у 34% обстежених, які проживають за умов низькогір'я (с. Марківка) і у 56% мешканців високогір'я Карпат (с. Замагорів). В усіх випадках серед обстежених мешканців низькогір'я відзначено дифузний нетоксичний зоб 1А та 1Б ступенів, а серед обстежених мешканців високогір'я виявлено і дифузний нетоксичний зоб 2 ст. Наявність зоба відзначено у 49,3% жінок і у 18,7% чоловіків, які проживають у низькогірному селі. Для мешканців високогірного села ці показники становили відповідно 80% і 32%. Співвідношення чоловіків і жінок із зобом становило 1:2,5. Найчастіше діагностували збільшення щитоподібної залози 1А ступеня — у 19,3% обстежених у низькогір'ї і у 32% — у високогір'ї.

Нами визначено, що середні показники рівня гормонів загалом по двох групах обстежених перебували у межах норми. Середній показник рівня ТТГ становив 3,17  0,35 мкОД/мл, середній показник рівня Т4 — 76,83  3,82 пмоль/л. Підвищення секреції ТТГ (> 5,2 мкОД/мл) було відзначено у 3,3% обстежених з низькогірного с. Марківка (у 5,3% жінок і 1,3% чоловіків), і у 5,3% обстежених (8% жінок і 2,7% чоловіків) з високогірного с. Замагорів (табл. 1). При цьому рівень Т3 і Т4 у всіх обстежених перебував у межах нормальних значень.

Таблиця 1

Частота субклінічного гіпотиреозу серед популяції віком 31–40 років у різних клімато-географічних ярусах Карпатського регіону

Групи обстежених

Частота субклінічного гіпотиреозу

Абс.

%

Низькогір'я: жінки (n = 75)

4

5,3

чоловіки (n = 75)

1

1,3

загалом (n = 150)

5

3,3

Високогір'я: жінки (n = 75)

6

8,0

чоловіки (n = 75)

2

2,7

загалом (n = 150)

8

5,3

При визначенні екскреції йоду з сечею медіана йодурії становила 39 мкг/л серед обстежених осіб, які проживають у високогірному ярусі і 47 мкг/л — в осіб, які проживають у низькогірному ярусі Українських Карпат. При аналізі частотного розподілу рівня йоду в сечі встановлено, що нормальна екскреція йоду з сечею (>100 мкг/л) визначена у 15,3% обстежених з низькогірного ярусу і у 10,6% — з високогір'я; зниження легкого ступеня (50–99 мкг/л) — відповідно у 30 і 22%; помірного ступеня (20–49 мкг/л) — відповідно у 38,7 і 42,7%, виражене зниження (<20 мкг/л) — відповідно у 16 і 24%.

Отримані нами дані підтверджують значні компенсаторні можливості щитоподібної залози за умов йодного дефіциту. Відсутність змін у показниках секреції ТТГ у більшості обстежених нами осіб віком 31–40 років свідчить про збережену компенсаторну реакцію системи гіпоталамус-гіпофіз-щитоподібна залоза у відповідь на дефіцит йоду у людей цієї вікової категорії. Однак саме категорія людей цього вікового періоду, в якої відсутні явні прояви патології щитоподібної залози, але вже спостерігається субклінічний гіпотиреоз, повинна бути під диспансерним спостереженням з метою проведення профілактичних заходів.

Вивчення динаміки тиреоїдного статусу у пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом здійснювалось у два етапи. На першому етапі відібрано 177 амбулаторних карт жінок із встановленим упродовж 1990–1992 років підвищеним рівнем ТТГ і нормальними показниками Т4. На другому етапі (1999–2001 роки) по виклику повторно обстежено 145 жінок з цього числа з метою подальшого спостереження. Середній час спостереження за хворими становив 10 років. Під час повторного обстеження визначали рівень ТТГ і тиреоїдних гормонів, а також наявність антитіл до ТГ і тиреоїдної пероксидази. На другому етапі встановлено, що у 47 обстежених (32,4%) розвинувся явний гіпотиреоз. При цьому у 31 з 47 жінок (66%) подібне прогресування відзначене впродовж 1994–1997 років, тобто ці хворі вже одержували замісну терапію з приводу явного гіпотиреозу.

Loading...

 
 

Цікаве