WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клінічні, гемодинамічні аспекти імунозапалення та апоптозу у динаміці антигіпертензивного лікування (автореферат) - Реферат

Клінічні, гемодинамічні аспекти імунозапалення та апоптозу у динаміці антигіпертензивного лікування (автореферат) - Реферат

При вивченні культуральних, морфологічних, тінкторіальних і біохімічних властивостей у культур мікобактерій, виділених із діагностичного матеріалу та при їх ідентифікації, в якості контролю використовували референтні штами збудника туберкульозу бичачого виду штам М. Vallee, а також штами атипових мікобактерій, із колекції культур лабораторії вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН (M. scrofulaceum, M. intracellularae, M. avium, M. gordonae, M. smegmatis, M. phlei, M. fortuitum, M. vaccae, M. flavescens, M. dierngoferi).

Біологічні властивості виділених культур мікобактерій вивчали у дослідах на 52 морських свинках і 14 кролях.

Досліджувані культури мікобактерій вводили морським свинкам підшкірно, а кролям – внутрішньовенно в дозі 1 мг вологої бактерійної маси в 1 см3 стерильного фізіологічного розчину. Через 30-90 діб після зараження тварин досліджували алергічним методом на туберкульоз. Облік реакцій на туберкулін і КАМ проводили через 36 годин після введення алергенів.

Вивчення можливості оздоровлення ВРХ, ураженої збудником туберкульозу та одночасно сенсибілізованої до туберкуліну атиповими мікобактеріями, вивчали у двох господарствах Луганської та Київської областей на 4757 головах худоби шляхом застосування епізоотологічного, клінічного, алергічного, серологічного, патологоанатомічного та бактеріологічного методів досліджень на туберкульоз.

Отримані в експериментах дані піддавали статистичній обробці за методом Ст'юдента-Фішера, а також за допомогою методу критерію знаків Z (Ашмарін І. Г., Воробйов О. О., 1962, Лакін Г. Ф., 1990).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Стан епізоотичної ситуації щодо туберкульозу ВРХ та заходи боротьби з ним в господарствах України.Аналіз документів та епізоотичної ситуації показав, що система боротьби з туберкульозом ВРХ в Україні

ґрунтується на виконанні організаційно–господарських та спеціальних ветеринарно–санітарних заходів, які спрямовані на забезпечення розриву ланок епізоотичного ланцюга у неблагополучному щодо туберкульозу стаді.

Існуючі нормативні документи щодо боротьби з туберкульозом тварин забезпечують здійснення профілактики в благополучних та ліквідацію захворювання у неблагополучних господарствах. Проте епізоотична ситуація з туберкульозу у післявоєнні роки була нестабільною. Вона залежала від епізоотологічних та економічних факторів.

В післявоєнні роки накопичення збудника туберкульозу відбулось в результаті неможливості повноцінної реалізації заходів профілактики хвороби та внаслідок завозу по репарації з Німеччини хворої туберкульозом худоби. Ці причини і призвели до того, що у 1951 році кількість неблагополучних по туберкульозу господарств досягла 3812. Складність перебігу в них епізоотичного процесу зумовлювалась тим, що майже в кожному господарстві утримувалось хворе поголів'я. Перепоною до здачі його на забій були економічні негаразди післявоєнних років, зумовлені дефіцитом продуктів харчування.

Єдиною можливістю припинити розповсюдження збудника хвороби була організація в таких господарствах туберкульозних ізоляторів, що і було здійснено у 1962 році. В подальші 24 роки їх існування були вжиті заходи щодо вилучення з них тварин з відкритою формою хвороби та знешкодження збудника у молоці і довкіллі.

Реалізовані заходи сприяли покращенню епізоотичної ситуації щодо туберкульозу ВРХ. Доказом тому було зменшення кількості неблагополучних господарств з 1840, що були через чотири роки після створення ізоляторів, до 724-х в останньому 1986 році їх існування.

Проте в подальшому відчутного зменшення кількості неблагополучних щодо туберкульозу господарств в країні не відбувалось. Причиною тому стала контамінація тварин атиповими мікобактеріями, які при надходженні в організм тварин зумовлювали сенсибілізацію його до туберкуліну, але не викликали захворювання в стаді, тобто не призводили до розвитку епізоотичного процесу. За цих обставин виникли ускладнення контролю благополуччя ВРХ щодо туберкульозу та труднощі встановлення діагнозу на захворювання.

Для вирішення цих проблем у 1966, 1974 та 1975 рр. видано ряд нормативних документів. Проте і ці заходи не сприяли покращенню епізоотичної ситуації. Так, кількість неблагополучних господарств, зареєстрованих в країні, у 1976 році зросла до 1883.

Поряд з цим треба було визначити причини повторного спалаху захворювання на туберкульоз ВРХ в оздоровлених господарствах.

Крім цього надзвичайно важливим було вивчити можливість оздоровлення неблагополучних стад, в яких тварини одночасно були уражені

збудником туберкульозу та сенсибілізовані до туберкуліну непатогенними мікобактеріями.

Вивчення причин повторного спалаху туберкульозу в оздоровлених стадах. І дотепер немає чіткого розмежування господарств, в яких повторне виникнення захворювання на туберкульоз може бути наслідком відновлення захворювання за рахунок анергічних до туберкуліну хворих туберкульозом тварин, які залишились в стаді, або результатом зараження тварин M. bovis, що зберігався у довкіллі або був повторно занесений у господарства з хворими тваринами, а також контамінованими відвійками, кормами, молоком та іншим шляхом. Від визначення цих епізоотологічних особливостей залежить спрямованість заходів боротьби з туберкульозом ВРХ при повторних його спалахах.

Для розв'язання поставлених питань були проведені дослідження в трьох областях України. В 38 (13,7%) із 276 оздоровлених господарств вивчали причини повторного захворювання худоби на туберкульоз. Результати цих досліджень наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Результати вивчення причин повторного захворювання худоби на туберкульоз у 38 господарствах

Кількість господарств, (%)

Причини повторного захворювання худоби

2 (5,3%)

Хвора на туберкульоз худоба, яка була в стані анергії до туберкуліну.

27 (71%)

Не знешкоджений збудник туберкульозу, що залишився на фермі в довкіллі внаслідок неякісного виконання заключних оздоровчих заходів.

6 (15,8%)

Збудника туберкульозу занесено хворою худобою, яка без належного контролю придбана для комплектування стада, а також відвійками, які без попередньої пастеризації використані для випоювання телят.

3 (7,9%)

Хворі на туберкульоз люди.

Як видно з даних таблиці, повторне захворювання в 5,3% оздоровлених господарствах виникло внаслідок знаходження в стаді анергічних до туберкуліну тварин. У 71% оздоровлених господарствах причиною повторного спалаху туберкульозу став не знешкоджений збудник туберкульозу, що залишився на фермі внаслідок неякісного виконання заключних оздоровчих заходів. В 15,8% господарств повторне захворювання худоби виникло внаслідок недостатнього контролю епізоотичної ситуації, в результаті чого збудник було занесено хворою худобою, закупленими на молокопереробних підприємствах контамінованими відвійками, які були використані для годівлі

телят, а у 7,9% господарств причиною повторного захворювання були хворі туберкульозом люди. В інших 236 (85,5%) оголошених благополучними господарствах, завдяки ретельно проведеним заключним оздоровчим заходам, забезпечено стійке благополуччя стад з туберкульозу.

Приведені матеріали свідчать про те, що в 5,3% господарств, в яких джерелом інфекції були хворі тварини анергічні до туберкуліну, оздоровлення слід проводити шляхом повної заміни неблагополучного поголів'я здоровим. У господарствах, де захворювання виникло через повторне занесення (71%) збудника хворими тваринами, людьми, незнезараженими молочними продуктами, кормами, необхідно якісно і в повному обсязі проводити профілактичні та заключні оздоровчі заходи.

Розробка методу диференціації у ВРХ реакцій на туберкулін, зумовлених патогенними та непатогенними мікобактеріями. Результати аналізу епізоотичної ситуації щодо туберкульозу ВРХ в господарствах України спонукали до розробки методу визначення природи реакцій на туберкулін у тварин стад благополучних щодо цієї хвороби.

Жоден з окремо взятих існуючих методів діагностики не забезпечував вирішення цього питання. Проте кожен з них створював додаткові можливості для досягнення бажаної мети. В зв'язку з цим нами були відібрані 5 господарств, в яких протягом 2-3 років виділяли реагуючих на туберкулін тварин, але патологоанатомічними та бактеріологічними дослідженнями причина таких реакцій не була з'ясована. Для диференціації специфічних від неспецифічних реакцій на туберкулін в цих господарствах застосували комплексний метод досліджень.

Так, при дослідженні 4689 голів ВРХ у цих господарствах в симультанній алергічній пробі було виявлено 308 корів, що реагували на туберкулін для ссавців та КАМ.

При цьому визначено, що реакції на туберкулін для ссавців були більше виражені лише у тварин одного господарства, а у 4-х господарствах реакції були більше виражені на КАМ.

За допомогою РЗК у сироватці крові від 139 реагуючих на туберкулін тварин комплементзв'язуючі антитіла у діагностичних титрах виявлені у тварин тільки з одного господарства, а саме там, де реакції були вірогідно вираженими на туберкулін. При діагностичному забої 72 голів, відібраних за результатами симультанної алергічної проби та за показниками РЗК, властиві туберкульозу зміни були виявлені у 10 корів із цього господарства. Бактеріологічним дослідженням 47 проб матеріалу, відібраного від забитих тварин, було виділено 6 культур M. bovis з 1 господарства та 11 культур атипових мікобактерій видів: M. avium, M. smegmatis, M. fortuitum, M. phlei та M. vaccae – з 4 господарств.

Loading...

 
 

Цікаве