WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Виявлення, облік, лікування та диспансерне спостереження хворих на туберкульоз у поєднанні з віл-інфекцією (автореферат) - Реферат

Виявлення, облік, лікування та диспансерне спостереження хворих на туберкульоз у поєднанні з віл-інфекцією (автореферат) - Реферат

Для розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні – аналіз проблеми на базі вивчення літератури, систематизація та узагальнення отриманої інформації, побудова теоретичних моделей; емпіричні методи - спостереження, бесіди, анкетування, опитування, тестування, нестандартизоване інтерв'ю; методи обробки (кількісні та якісні) – контент-аналіз, порівняльний аналіз емпіричного матеріалу, математичні методи обробки статистичних даних (порівняння середніх значень, кореляційний, факторний аналіз). Дослідження включало наступні етапи: 1) підготовчий (із застосуванням організаційних методів), 2) збір фактичних даних (емпіричний), 3) опрацювання отриманих даних, 4) інтерпретація результатів та формулювання висновків.

База дослідження. Дослідження проводилось на базі Центральної науково-дослідної лабораторії Львівського медичного університету ім. Д.Галицького, Інституту патологій крові та трансфузійної медицини, Четвертої стоматологічної поліклініки Галицького району м. Львова, Львівської державної обласної бібліотеки для юнацтва впродовж 1999 – 2002 рр.. Усього у дослідженні взяли участь 271 особа: 226 жінок та 45 чоловіків віком від 20 до 60 років, що працювали на посадах наукових співробітників, лаборантів, препараторів, бібліотекарів, лікарів та медсестер.

Наукова новизна дослідження полягає у визначенні психологічного змісту явища самореалізації особистості жінки, виділенні та експериментальній перевірці діагностичних критеріїв професійної самореалізації, визначенні відповідних їм показників, розробці моделі та рівневої структури самореалізації особистості жінки. Встановлено взаємозв'язки між особистісними рисами та успішністю самореалізації жінки у професійній та сімейній сфері. Розкрито взаємозв'язок професійної самореалізації із задоволеністю життям.

Теоретичне значення дослідження забезпечується тим, що знання про самореалізацію особистості доповнено положеннями про зміст, особливості, детермінанти, критерії та механізм самореалізації жінки. Поглиблено уявлення про зв'язок здатності жінки до самореалізації з її характерологічними особливостями, зі змістом сімейно-професійних цінностей, рівнем домагань, комунікативною компетентністю, особливостями потребово-мотиваційної сфери.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що апробовано пакет методик для комплексного дослідження особистості жінки в аспекті її самореалізації, включаючи діагностику особливостей пізнавальної, емоційної, мотиваційної сфер особистості, індивідуальних характерологічних особливостей та специфіки міжособистісної взаємодії. Виявлено психологічні проблеми самореалізації жінки і на їх підставі сформовано й апробовано тренінг особистісного розвитку. Запропонований комплекс методик та результати досліджень можуть бути використані в роботі психологічної служби у школі, вищих навчальних закладах, сімейному консультуванні, для визначення напрямків тренінгової, психокорекційної та консультативної роботи з жінками молодого та зрілого віку, для розробки життєвих програм та засобів їх здійснення. Основні положення дисертації можуть бути використані у доповненні змісту навчальних курсів з психології особистості, вікової, гендерної психології, психології сім'ї. Діагностичний і психокорекційний комплекс застосовуються у навчальній і виховній роботі зі студентською молоддю.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, якісним та кількісним аналізом здобутих даних, застосуванням статистичних критеріїв значимості експериментальних даних.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації доповідались та обговорювалися на міжнародних наукових конференціях "Проблема особистості в сучасній науці" (Київ, 2001), "Гуманізм. Людина. Пізнання" (Дрогобич, 2001), "Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології" (Київ, 2001), "Особистість на шляху від зовнішньої до внутрішньої свободи" (Львів, 2002), на міжнародній конференції "Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації" (Львів, 2003) науково-практичних конференціях "Сім'я та шлюбно-родинні стосунки в Україні" (Київ, 2001), "Нагальні проблеми практичної психології" (Одеса, 2001), на студентсько-аспірантських конференціях, присвячених 10-й річниці заснування філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 24-25 квітня і 29-30 жовтня 2002), на науково-методологічних семінарах та звітних наукових конференціях кафедри психології філософського факультету Львівського Національного університету ім. І.Франка впродовж 2001-2005 років.

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено в 15 публікаціях, 7 із яких - у фахових виданнях, включених до списку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (294 джерела) та додатків. Зміст дисертації викладений на 170 сторінках комп'ютерного набору, містить 10 таблиць, 16 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, теоретичне і практичне значення роботи, розкрито методологічні й теоретичні засади дослідження, його наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані про структуру роботи.

У першому розділі "Теоретичні аспекти проблеми самореалізації та становлення особистості"на основі зарубіжних та вітчизняних літературних джерел розглянуто проблему самореалізації, самоактуалізації та становлення особистості.

На підставі аналізу психологічної літератури можна виокремити два значення, у яких вживається термін "становлення особистості": 1) набуття мінімуму соціальної зрілості (К.К.Платонов, В.Д.Менделєвіч і ін.), що знаменує перехід від юності до дорослості, коли молода людина сформувалась як особистість; 2) становлення зрілої особистості, як результат всевікового особистісного розвитку (Д.О.Леонтьєв, В.М.Кроль і ін.). У своїй роботі ми розглядали становлення зрілої особистості.

В якості показників особистісного становлення у різних психологічних напрямках розглядаються розв'язання внутрішніх конфліктів, набутих у дитинстві (З.Фрейд), індивідуація (К.Юнг), наявність соціального інтересу (А.Адлер), его-ідентичність (Е.Еріксон), самоефективність (А.Бандура), спирання на себе, зрілість, саморегуляція, усвідомлення істинних потреб (Ф.Перлз), самоосмисленість та реалістичне планування (К.Левін) , самоактуалізація (А.Маслоу), конгруентність (К.Роджерс), пропріативне прагнення (Г.Олпорт), наповненість життя сенсом (В.Франкл). На підставі цих даних можна виокремити самоосмисленість, здатність до саморегуляції, прагнення до самоактуалізації, креативність, спирання на себе, наявність соціального інтересу, самоефективність, конгруентність.

Глибинній психології та поведінковому напрямку властиве, відповідно, надання переваги ролі несвідомих потягів і зовнішніх проявів у поведінці та розвитку особистості, тоді як гуманістична психологія підкреслює значення власної творчої активності суб'єкта і досліджує умови, які сприяють її розгортанню. Останнім часом відбувається зближення напрямків психології,взаємне збагачення психологічних теорій.

Вітчизняна наука виділяє кілька аспектів аналізу проблеми самореалізації особистості – психологічний, філософський, соціологічний, фізіологічний, педагогічний. Самореалізація розглядається як природна тенденція, психологічна потреба, як неодмінна мета особистісної активності і як результат діяльності людини в об'єктивному чи суб'єктивному світі.

Спорідненими з терміном "самореалізація", але не тотожними йому, є поняття "самовираження", "самоствердження", "саморозвиток". Самовираження – це активність суб'єкта, що задовольняє потребу в трансляції себе назовні, яка не обов'язково досягає бажаного ефекту особистісного внеску, а іноді й не ставить за мету отримання конкретного результату. Самоствердженняєпрагненням одержати суспільне визнання з боку інших "тут і тепер", реалізуватися обов'язково таким чином, щоб скористатися ефектом цієї реалізації. Саморозвиток можна розглядати як процес збагачення власних сутнісних сил особистості, що не обов'язково має на меті їх реалізацію у конкретній діяльності.

Потреба у самореалізації є властивою людині від природи, випливає із інших природних потреб особистості, сама з одного боку породжується ними, з іншого - спричинює, підпорядковує собі потреби особистості. Необхідними передумовами самореалізації є внутрішня активність особистості, усвідомлення нею своїх життєвих цілей, як елемент самовизначення, самосвідомості, самопізнання. Самореалізація є перманентним станом високорозвиненої особистості, якій властивий певний рівень самосвідомості, самовизначення, рефлексії, самопізнання, яка досягла рівня самотворення, виробила і виробляє самоставлення.

Loading...

 
 

Цікаве