WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Прогнозування та профілактика ускладнень при штучному перериванні незапланованої вагітності на ранніх термінах (автореферат) - Реферат

Прогнозування та профілактика ускладнень при штучному перериванні незапланованої вагітності на ранніх термінах (автореферат) - Реферат

Досліджуючи антропоцентризм західноєвропейської культури, Л.Уайт критикує християнство, як панівну релігію цієї культури, за формування утилітарного відношення людини до природи. Однак, думки щодо причетності християнства до такої ситуації різняться. Так опонент Л.Уайт – Р.Атфілд не лише захищає християнство, а й вказує на можливість існування й інших чинників, які формують відношення людини до природи.

Такими могли б бути наука та техніка. Вивчення філософських проблем науки і техніки вказує на різноплановість їх причетності до життя людини та існування природи: для М.Гайдеґґера наука та техніка – засоби розкриття прихованого, спосіб пізнання світу. Для Р.Коена техніка – соціальне явище, що спричинило зміни, перш за все, в сфері антропологічній, а не лише в природі. Г.Рополь розглядає техніку як протилежність природі, повний антипод, що несе загрозу для останньої. К.Ясперс визначає техніку як сукупність дій знаючого індивіда, бачить у ній благо, тому що вона полегшила життя людини, але, разом із тим, ствердила панування над природою.

Дослідження формування індустріального суспільства здійснювалися разом із розглядом проблеми пошуку людиною місця в ньому: про відчуження людини в індустріальному суспільстві пише Е.Фромм (але це зовсім не означає, що його ідеї втратили свою актуальність. Сучасна людина більше, ніж будь-коли, почувається самотньою та відчуває трагічність свого існування.), про „масову" людину – Х.Ортега-і-Гассет, Р.Гвардіні.

Сучасна ситуація змушує коригувати завдання наук (в новітніх дослідженнях йдеться вже про некласичну науку) та примушує їх рухатися в напрямку до екологізації, етизації (позбавлятися „етичної нейтральності" до того, що здійснюється на основі одержаних знань) та до створення нової філософії природи. На це в своїх дослідженнях вказують В.Гьосле, Р.Карпінская, І.Лісєєв, О.Огурцов.

Зважаючи на те, що сучасне суспільство вступило в нову фазу свого розвитку – постіндустріальну (чи інформаційну), філософські дослідження теж змістилися в цю сферу. Аналіз соціальних, культурних, економічних тощо явищ індустріального суспільства поступився місцем розгляду, по-перше, процесів інформаційного суспільства, по-друге, глобалізаційних рухів, по-третє, людини та природи як основних суб'єктів сучасної історії. Поле вказаних досліджень має великий діапазон: вивчення історії та процесів глобалізації (М.Булатов), прав людини (А.Вебер) та спроб вирішення екологічної проблеми (Т.Гардашук) в добу глобалізації, трансформацій сучасного наукового мислення через призму екологічного знання (А.Матвійчук), зміни ціннісних орієнтацій (Л.Озадовська), місця культури в новому суспільстві (С.Пролеєв, В.Шамрай), ролі церкви в умовах глобалізації (О.Уткін).

Такий різноплановий підхід в дослідженнях змушує нас до проведення аналізу особливостей гуманістичного відношення людини до природи, що полягає в єдності гносеологічних та соціально-практичних аспектів, чого не було в попередніх дослідженнях. Серед інших причин, які спричинили проведення дослідження, була зміна умов співжиття між людьми (а вона накладає, безперечно, і відбиток на відношення людини до природи) на сучасному етапі, що спричинена векторами розвитку інформаційного суспільства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є:

– здійснити аналіз гуманістичного відношення людини до природи, його витоків, парадигм, форм в філософсько-культурній традиції;

– дослідити єдність гносеологічних та соціально-практичних аспектів як особливості гуманістичного відношення людини до природи;

– прослідкувати зміни у відношенні людини (парадигм, традицій, форм) до природи в умовах становлення інформаційного суспільства та глобалізації в Україні та світі.

Відповідно до мети, об'єкту та предмету основні завдання дисертаційного дослідження такі:

– дослідити гуманістичне відношення людини до природи в філософсько-культурному перерізі: по-перше, утилітаризм відношення до природи в „західній" парадигмі, по-друге, особливості „східної" парадигми, що полягають в єдності екофільної та утилітарної форм відношення до природи, по-третє, здійснити дослідження специфіки відношення людини до природи та природокористування в Україні;

– здійснити аналіз еволюції єдності гносеологічних та соціально-практичних аспектів як особливості гуманістичного відношення людини до природи: дослідити синкретизм вказаних аспектів у контексті міфологічних уявлень, що формують відповідне відношення до природи, ідейне підґрунтя природокористування в християнстві, синтез науково-технічного мислення та природокористування на індустріальному, а згодом і на постіндустріальному етапі розвитку суспільства;

– дослідити необхідність уникнення опозиції в системі „природа-людина-культура" задля збереження її складових у зв'язку з посиленням глобалізаційних процесів у світовому співтоваристві, інформатизацією суспільства та втратою за їх вивченням пріоритетності у дослідженні відношення людини до природи;

– довести необхідність коригування гносеологічної та соціально-практичної діяльностей у комплексі, виходячи з розуміння того, що сучасна екологічна, антропологічна, культурна кризи пов'язані з недостатнім розумінням та знанням світу живого та суспільною діяльністю, що спирається на це знання;

– дослідити сучасні тенденції відношення людини до природи у світлі заходів намагання уникнути згаданих криз.

Об'єктом дослідженнядисертації є специфіка гуманістичного відношення людини до природи.

Предмет дослідженнянаступний: єдність гносеологічних та соціально-практичних аспектів як особливість гуманістичного відношення людини до природи.

Методи дослідження.В дисертації використовуються загальні принципи та методи наукового пізнання: принцип системності (в аналізі теоретичного підґрунтя та основних засад відношення людини до природи), метод типологічного аналізу (в розгляді процесів становлення міфологічних уявлень, релігії та науки через взаємодію людини та природи та їх впливу на формування певного типу відношення до природи), метод єдності історичного та логічного (в аналізі сучасних проблем гуманістичного відношення людини до природи). Особлива роль надається міждисциплінарному підходу, оскільки проблеми, які постали перед сучасним людством, вимагають досліджень та вирішення не лише на рівні філософії, а й в інших наукових галузях (екологічній, економічній, політичній, освітній тощо). При розгляді проблеми важливе значення мали підходи та ідеї вітчизняних та зарубіжних філософів: зокрема, Р.Атфілда щодо етики екологічної відповідальності, В.Борейка стосовно необхідності не лише теоретичного відпрацювання концепту „дика природа", а й потреби провадження діяльності задля її збереження; Л.Василенка про історичні традиції відношення людини до природи; Ф.Канака про принцип антропності; М.Кисельова щодо гуманістичних засад екології, особливостей національної культури в залежності від екологічних реалій; ідеї „екологічної культури" В.Крисаченка та О.Мостяєва; екофілософські дослідження О.Леопольда, А.Наеса, Х.Ролстона ІІІ, Б.Тейлора та ін. Вказані ідеї та підходи використовувалися в дисертаційному дослідженні комплексно, а також в окремих випадках, як цього вимагали мета та завдання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вперше виконаному комплексному (через єдність утилітарних та екофільних установок щодо світу) аналізі гносеологічних та соціально-практичних аспектів гуманістичного відношення людини до природи. Основні твердження, що характеризують новизну проведеного дисертаційного дослідження і виносяться на захист, наступні:

– доведено, що особливістю гуманістичного відношення до природи є визнання самоцінного статусу природи з урахуванням сучасних уявлень про світ, що сформувалися на основі таких наук як екологія, генетика, інформатика, галактична астрономія та ін.;

– досліджено, що гуманістичне відношення людини до природи передбачає, крім визнання за природою статусу самостійної та рівноцінної людині, наголос на її пріоритетній цінності в гносеологічній і соціально-практичній сферах людської активності;

– обґрунтована необхідність перегляду дуального поділу „людина-природа" (де людина – первинна, самостійна відносно природи як вторинного, залежного від неї та її діяльності) задля перегляду „західної" парадигми відношення до природи з її перетворюючим відношенням та утилітаризмом у сфері природокористування;

– шляхом аналізу традиційних та сучасних підходів виявлено необхідність не лише змінити установки та форми взаємовідношень людини та природи, а й внести корективи у способи організації взаємин між людьми, заснованих на ідеалах гуманізму;

– визначено сучасну потребу органічного поєднання екологічної етики та нової філософії (екофілософії), а також організації на його основі соціально-практичної діяльності.

Loading...

 
 

Цікаве