WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Роль прозапальних цитокінів у прогресуванні діабетичної нефропатії (автореферат) - Реферат

Роль прозапальних цитокінів у прогресуванні діабетичної нефропатії (автореферат) - Реферат

Різна частота рецидивів створювала відповідний ступінь тяжкості перебігу захворювання. У 46% жінок з РГГ спостерігався легкий ступінь захворювання (1-2 рецидиви на рік); у 27% - середній ступінь (рецидиви кожні 3-4 місяці); у 27% жінок тяжкий ступінь (рецидиви щомісячно). Відомо, що під час рецидиву порушуються три взаємозв'язані процеси: активність клітинного імунітету, антиоксидантні властивості плазми та синтез інтерферонів (Малиновська В.В., 1996; Кругляк Г.О., 2004). Вибір методу лікування грунтувався на нормалізації саме цих процесів.

Клінічна картина під час рецидиву РГГ була наступною. Хворі скаржились на печію, поколювання, свербіж у зоні ураження, болючість, парестезії, посилення піхвових виділень, які виникали за 2 доби до появи висипки. Герпетична висипка з'являлась на малих та великих статевих губах, вульві, промежині, супроводжувалась еритемою. Через 3-5 днів пухирці розривались з утворенням ерозії, реепітелізація яких відбувалась на 8-11 добу. У 35 хворих (35%) спостерігалось порушення психо-емоційного стану у вигляді депресивного синдрому. У 15 жінок (15%) спостерігались дизурічні явища у вигляді частого та болючого сечовиділення. У 6 обстежених жінок (6%) виявлено ендоцервіцит, у 16 жінок (16%) - ендоцервіцит і вульвовагініт.

При бактеріоскопічному і бактеріологічному дослідженнях вмісту піхви встановлено порушення мікробіоценозу піхви. У 41 жінки (41%) виявлені дріжжоподібні грибки, у 31 жінки (31%) – гарднерели, у 50 жінок (50%) діагностована змішана флора, у 28 жінок (28%) - паличкова флора, у 22 жінок (22%) – кокова флора. Неспецифічну мікрофлору частіше виявляли у двох- трьохкомпонентних асоціаціях: Esh. Coli – у 64% жінок, Staph. aureus – у 58 %, Peptostreptococcus – у 47 %, Staph. epidermidis – у 42 % жінок, Enterococcus – у 32 % жінок. Високе мікробне число було виявлено у 7% жінок з РГГ та у 27% жінок з РГГ в асоціації з мікст-інфекцією.

За результатами ІФА у досліджуваних групах до лікування рівень імуноглобулінів до ВПГ був різним. Так, рівень IgM у 52% жінок був в межах норми, у - 32% помірно підвищеним, у 16% жінок – був підвищеним у 1,5 рази. Рівень IgG у 54% жінок був підвищеним у 2,5 рази, у 19% - підвищений у 3 рази, у 27% - був підвищеним у 4 рази.

За результатами ПЛР до антигену ВПГ до лікування у 18% жінок була реакція позитивною, як у сироватці крові, так і в слизу цервікального каналу; у 17% жінок - ПЛР у сироватці крові була негативною, а в слизу цервікального каналу - позитивною; у решти жінок ПЛР до антигену ВПГ до лікування була негативною в обох середовищах. Істотне значення в розвитку РГГ мав стан імунної системи організму. Тривалий перебіг РГГ з частими рецидивами призводив до пригнічення клітинної ланки імунітету з одночасною активацією гуморального імунітету. Так, у всіх жінок з РГГ виявлено зниження кількості Т-лімфоцитів (р<0,001), суттєве зниження проліферативної активності лімфоцитів (р<0,001), значне зниження фагоцитарного числа (р<0,05). Поряд з цим, відмічалось збільшення IgМ, IgG (р<0,001), несуттєве зниження IgА (р>0,05).

Для лікування РГГ в ІІа, ІІІа, ІVа групах застосовували сучасні протигерпетичні препарати (циклоферон, вальтрекс, полівалентну герпетичну вакцину) за схемою Ісакова В.А., Борисової В.В., Ісакова Д.В. (1999). Циклоферону 12,5% розчин вводили по 2 мл внутрішньом'язево за схемою: перші дві ін'єкції – кожного дня, другі дві ін'єкції – через день, треті дві ін'єкції – через два дні, наступні дві ін'єкції – через три дні і останні дві ін'єкції – через 4 дні. Жінкам з ендоцервіцитом протягом 21 доби вводили у вагіну тампони з лініментом циклоферону. Після лікування генітального герпесу циклофероном з метою профілактики рецидування за умов відсутності рецидиву протягом 3 тижнів, застосовували полівалентну герпетичну вакцину, яка стимулює специфічний імунітет і відновлює функціональну активність імунокомпетентних клітин. Вакцину вводили внутрішньошкірно по 0,2 мл кожних 3 дні, всього 5 ін'єкцій, через 10 днів повторювали введення по 0,2 мл, всього 5 ін'єкцій. У випадках рецидиву генітального герпесу ми застосовували вальтрекс по 500 мг 2 рази на добу перорально протягом 10 днів разом з циклофероном за схемою та місцево застосовували мазь „Герпевір – КМП" на зону висипки 5-6 разів на добу. Для лікування мікоплазменної інфекції в ІІІ групі застосовували абактал по 400 мг двічі на добу перорально протягом 7 днів. Для лікування уреаплазменної інфекції в ІV групі застосовували доксіциклін по 100 мг двічі на добу перорально протягом 10 днів та метронідазол по 250 мг чотири рази на добу протягом 7 днів. При грибкових кольпітах і бактеріальних вагінозах у піхву вводили кульки або таблетки відповідної дії.

В ІІб, ІІІб, ІVб групах для лікування хворих з РГГ застосовували протефлазід з полівітамінами за запропонованною нами схемою. У хворих з рідкими рецидивами захворювання протефлазід призначали по 10 крапель через годину після їжі 3 рази на добу на шматочку цукру протягом 2 місяців безперервно. Потім препарат призначали по 5 крапель 3 рази на добу протягом 3 місяців. В цілому курс лікування тривав 5 місяців. Одночасно застосовували піхвові тампони з розчином протефлазіду 1:10 протягом 14 днів, при ендоцервіциті та вульвовагініті – протягом 24-28 днів. При грибкових кольпітах і бактеріальних вагінозах у піхву вводили кульки або таблетки відповідної дії. Лікування поєднували з призначенням полівітамінів "Вітрум" по одній таблетці щодня протягом одного місяця з перервою на один місяць. Всього проводили три курси лікування полівітамінами.

У хворих з частими рецидивами генітального герпесу протефлазід застосовували по 10 крапель 3 рази на добу протягом 3 місяців і ще 3 місяці – по 5 крапель 3 рази на добу. Курс лікування тривав 6 місяців. Піхвові тампони з розчином протефлазіду 1:10 використовували протягом 14 днів та 24-28 днів при ендоцервіцитах та вульвовагінітах. Призначали полівітаміни "Вітрум" за вищевказанною схемою. Одночасно лікували грибкові кольпіти, бактеріальні вагінози. Грибкові кольпіти лікували шляхом застосування у подружніх пар флуконазолу по 150 мг 1 раз на 3 дні, всього 3 прийоми препарату. При грибкових кольпітах і бактеріальних вагінозах у жінок застосовували свічки поліжинаксу (№ 12), клотримазолу (№ 12) або бетадину (№ 14). Перед застосуванням свічок проводили санацію вагіни антисептичними розчинами (фурациліну 1:5000, хлоргексидину 0,1%, настою ромашки тощо). Динаміка видужування в кожній групі мала свої особливості і залежала як від ступеня тяжкості перебігу захворювання, так і від вибраного методу лікування.

При застосуванні вибраних протигерпетичних препаратів (циклоферон, полівалентна герпетична вакцина, вальтрекс) вирівнювання показників стану імунної системи відбувалось повільніше і навіть через 6 місяців не досягало бажаного рівня (табл. 1). Поряд з цим, не відбувалось достатнього обмеження реплікації вірусу, внаслідок чого частота рецидивів зменшувалась лише на 10%. Протефлазід проявляє позитивний ефект вже на протягом перших трьох місяців лікування: відбувалось зменшення вираженності симптомів захворювання, спостерігалось скорочення тривалості періоду висипки, прискорювалась епітелізація ерозій, частота рецидивів зменшувалась на 19%, створювались несприятливі умови для персистенції вірусу. Поряд з цим, спостерігалось достовірне покращання імунного статусу хворих .

Поєднання протефлазіду з полівітамінами для лікування має свої переваги. Очевидно, полівітаміни, як природні антиоксиданти, створюють сприятливий фон і посилюють дію протефлазіду, нормалізуючи ефекторну ланку фагоцитозу.

Аналіз клініко-лабораторних досліджень хворих на рецидивуючий генітальний герпес в асоціації з мікст-інфекцією показав, що перебіг захворювання при цьому більш важкий, внаслідок розвитку імунодефіцитного варіанту порушень імунної системи. Це узгоджується з дослідженнями Тіщенко Є.Л., Каримової І.М., 2001; Руденко А.В., Ромащенко О.В., 2002; які стверджують, що РГГ в асоціації з хламідіями, уреаплазмою, мікоплазмою та іншими мікроорганізмами суттєво знижує продукцію ендогенного інтерферону і призводить до розвитку імунодефіциту, що знижує імунну реактивність організму.

В таблиці 2 показана динаміка змін показників стану імунної системи протягом 6 місяців лікування різними протигерпетичними препаратами. Як видно з таблиці, застосування вибраних протигерпетичних препаратів з абакталом у ІІІа групі було менш ефективним, ніж у ІІІб групі. Очевидно, на фоні мікоплазменної інфекції, яка знижує специфічну резистентність організму відбувається послаблення дії циклоферону на індукцію ендогенних інтерферонів. Протефлазід поряд з високим протигерпетичним і імуномодулюючим ефектом проявляє антиоксидантну дію і створюються несприятливі умови для персистенції вірусу. Беручи до уваги більшу ефективність лікування протефлазідом, можна стверджувати, що останній створює сприятливий фон для лікування мікоплазменної інфекції.

Loading...

 
 

Цікаве