WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Функціональні порушення уродинаміки нижніх сечових шляхів у хворих на діабетичну нейропатію (автореферат) - Реферат

Функціональні порушення уродинаміки нижніх сечових шляхів у хворих на діабетичну нейропатію (автореферат) - Реферат

Для оцінки структурно-функціонального стану кісткової тканини скелета усі хворі ГП II-III ступеня направлялися на остеоденситометрічні дослідження. Оцінювали МЩКТ п'яткової кістки на многодетекторному остеоденситометрі "UBIS-5000" (Франція). Згідно рекомендаціям ВООЗ виразність остеопенії або остеопорозу оцінювали по Т-критерію, що являє собою відношення отриманих результатів у даного хворого до ідеальних результатів, що приймаються за 100% (максимальне значення МЩКТ в осіб віком 18-20 років): нормальними вважали значення 1 SD; значення від -1 до -2,5 SD трактували як остеопенію (доклінічна стадія остеопорозу); значення менше -2,5 SD – як встановлений остеопороз (Рожинская Л.Я., 1998).

За результатами клініко-рентгенологічного обстеження та остеоденситометрії для подальшого спостереження і хірургічного лікування були відібрані 60 хворих ГП II-III ступеня: 30 хворих у віці 18-35 років і 30 хворих – 45-60 років.

Першу вікову групу склали 10 хворих ГП II-III ступеня з МЩКТ у межах умовної норми і 20 хворих зі зниженої МЩКТ (у 13 осіб – остеопенія, у 7 – остеопороз). Серед хворих ГП II-III ступеня 45-60 років у всіх обстежених відзначалося зниження МЩКТ, у другу вікову групу ввійшли 18 осіб з остеопенією і 12 – з остеопорозом.

Відповідно до класифікації остеопорозу (Поворознюк В.В. із співавт., 2001), в осіб 18-35 років діагностован системний вторинний остеопороз, який виник при захворюваннях різних органів і систем організму (у 3 дівчин 18, 22 і 25 років – цукровий діабет I типу (ІЗЦД), у 1 жінки – захворювання гіпофіза, у 1 – гіпертиреоз, у 1 пацієнтки – бронхіальна астма й у 1 – ревматоїдний артрит із застосуванням кортикостероїдів). Серед 12 хворих ГП з остеопорозом старшої вікової групи у 6 осіб встановлений системний вторинний остеопороз на тлі супутніх захворювань (2 – цукровий діабет, 1 – ревматоїдний артрит, 1 – після операції гастректомії, 1 – хронічний гепатит, 1 – хронічна ниркова недостатність) і в 6 жінок – первинний постменопаузальний остеопороз. Різні етіологічні фактори розвитку остеопенії та остеопорозу й особливості клінічного перебігу дистрофічно-запальних захворювань пародонта в молодому і зрілому віці послужили підставою для розподілу хворих на 2 вікові групи і визначили підходи до комплексного лікування ГП і призначення остеотропних препаратів.

Комплексне лікування хворих на ГП II-III ступеня включало: професійну гігієну порожнини рота (механічне і/або ультразвукове видалення зубних відкладень і полірування коренів зубів), місцеву антимікробну і протизапальну терапію, вибіркове пришліфування зубів, операцію остеогінгівопластику, за показаннями – системну антибіотикотерапію (у передопераційному періоді в осіб із супутньою патологією), шинування рухливих зубів, ортодонтичне лікування, протезування дефектів зубних рядів. Усіх пацієнтів навчали раціональній гігієні порожнини рота і проводили індивідуальний підбір засобів гігієни.

Усім хворим ГП II-III ступеня проведені клаптеві операції (модифікація методу по Відману-Нейману-Цешинському) на верхній і нижній щелепах з імплантацією в кісткові кишені остеопластичних матеріалів. У пацієнтів молодого віку, з огляду на більш агресивний перебіг пародонтиту, більш виражену запальну реакцію у відповідь на мікробну агресію, для заміщення кісткових дефектів використовували "Коллапан-Л" (гідроксіапатит з колагеном і антибіотиком лінкоміцином) ("Інтермедапатит", Росія). Для хворих ГП старшої вікової групи характерне зниження активності запального процесу в тканинах пародонта, перевага дистрофічно-резорбтивних процесів, атрофічні явища (рецесії ясен), у зв'язку з чим у них у якості кісткових замінників була уперше використана комбінація гідроксіапатита гранульованого "ГАП-99 м" (ЗАТ "Полистом", Росія) і синтетичного монофазного β-трикальціумфосфата - "CERASORB" ("Curasan", Німеччина).

У кожній віковій групі серед хворих ГП зі зниженою МЩКТ були виділені підгрупи хворих (відповідно 10 і 15 осіб), яким призначалися остеотропні препарати. Особам молодого віку 18-35 років, з огляду на підвищену потребу організму в деяких макро- і мікроелементах і вітамінах у період формування піка кісткової маси, пропонувався наступний комплекс: 1) кальцемін-адванс, по 1 табл. 2 рази на день (ранком і ввечері, добова доза – 1500 мг) протягом 2-3 міс; 2) вітамін D (добова доза 400 МО); 3) янтарна кислота, по 0,5-0,6 г на добу, або янтарин, по 1 табл. в день протягом 1 міс; 4) міакальцик, інтраназально (200 МО 1 раз у день) протягом 1 міс. У старшій віковій групі (45-60 років) хворим ГП призначався препарат ЕКСО ("Одеська біотехнологія"), по 2 табл. 3 рази в день протягом 3 міс, як препарат з вираженими пародонтопротекторними, остеотропними і естрогеноподібними ефектами, що визначає вибір його для осіб у постменопаузальний період.

Оцінку ефективності проведеного комплексного лікування хворих на ГП II-III ступеня проводили на підставі клінічних і рентгенологічних досліджень у найближчі і віддалені терміни (через 6 і 12 місяців після операції).

Статистичні методи дослідження. Обробку результатів проводили варіаційно-статистичними методами аналізу на персональному комп'ютері IBM PC у SPSS SigmaStat 3.0 і StatSoft Statistica 6.0 (2003 р.).

Результати дослідження та їх обговорення.Проведені експериментальні дослідження показали, що тривале утримання тварин на харчовому раціоні з дефіцитом кальцію спричинювало вірогідне підвищення вмісту кальцію в сироватці крові (з 1,440,08 ммоль/л до 1,920,09 ммоль/л, р<0,001) на фоні зниження мінеральної щільності стегнової кістки (з 1,8530,012 мг/мм3 до 1,3760,021 мг/мм3, р<0,001), що характеризує розвиток у щурів остеопорозу.

Подальше утримання на НКД, настання менопаузи в щурів (вік тварин через 3 міс після операції дорівнював 13 міс), а можливо й операція на верхній щелепі, свого роду стресорна реакція на організм, призвели до подальшого зниження мінеральної щільності кістки (до 1,3240,024 мг/мм3) і збільшення концентрації кальцію в крові як у щурів, що перебували на дієті віварію (з 1,44 0,08 ммоль/л до 1,840,12 ммоль/л, р<0,05), так і в щурів, що утримувались на НКД (з 1,920,09 ммоль/л до 2,140,11 ммоль/л). При цьому щільність стегнової кістки в щурів групи 2 через 6 міс після операції залишалася вірогідно зниженою порівняно з щурами групи 1 (1,3090,036 мг/мм3 відносно до 1,5440,024 мг/мм3, р<0,001).

Уведення щурам, що перебували на НКД, препарату ЕКСО спричинювало вірогідне зменшення вмісту кальцію в сироватці крові через 3 і 6 міс після операції (через 3 міс – з 2,140,11 ммоль/л до 1,190,04 ммоль/л, р<0,001; через 6 міс – з 2,530,12 ммоль/л до 1,980,02 ммоль/л, р<0,001) з одночасним підвищенням мінеральної щільності стегнової кістки (через 3 міс – з 1,3240,024 мг/мм3 до 1,5300,014 мг/мм3, р<0,001; через 6 міс – з 1,3090,036 мг/мм3 до 1,5130,029 мг/мм3, р<0,001). Це вказує на здатність ЕКСО частково нівелювати порушення мінерального обміну, що були викликані дефіцитом кальцію в харчовому раціоні, шляхом депонування його в кістковій тканині.

У групах тварин, яким було проведено операцію з імплантацією різних замінників кістки (групи 4-7), через 3 міс після операції виявлено вірогідне зниження щільності стегнової кістки порівняно з групою хибнооперованих щурів (група 3) і тенденцію до підвищення вмісту кальцію в сироватці крові (крім групи 5). Очевидно, інтенсифікація остеогенезу альвеолярної кістки під дією остеопластичних матеріалів спричинює мобілізацію в місце травми основних мінеральних компонентів (кальцію, фосфору) з інших ділянок скелета, що і призводить до тимчасового зниження мінеральної щільності стегнової кістки. Через 6 міс після операції стан кісткової тканини нормалізується, про що свідчить підвищення мінеральної щільності стегнової кістки. При цьому спостерігається тенденція до подальшого зростання концентрації кальцію в сироватці крові, очевидно, пов'язаного з розвитком менопаузального остеопорозу.

Необхідно зазначити також, що показники щільності стегнової кістки в групах 4-7 через 3 і 6 міс після остеопластики є вірогідно вищими, ніж у групі 2 (хибнооперовані щури, без застосування ЕКСО), що вказує на позитивний вплив ЕКСО на остеогенез в умовах аліментарного і менопаузального остеопорозу.

Порівняльний аналіз показників мінеральної щільності стегнової кістки через 6 міс після операції показав, що найкращі результати зареєстровано у тварин групи 5 із остеопластикою дефекту альвеолярної кістки гідроксіапатитом і трикальційфосфатом та тривалим застосуванням ЕКСО (хибнооперовані щури, без застосування ЕКСО - 1,3090,036 мг/мм3; ГАП і трикальційфосфат, ЕКСО - 1,5280,025 мг/мм3, р<0,01).

Морфометричні дослідження нижніх щелеп щурів показали, що в умовах моделювання остеопорозу і пародонтиту відбуваються виражені деструктивно-резорбтивні зміни альвеолярної кістки, про що свідчить вірогідне збільшення ступеня атрофії кістки – у 1,3 рази або на 28% (з 29,41,4 % до 37,81,5 %, р<0,001). Операція на верхній щелепі, подальше утримання тварин на НКД і настання менопаузи в сукупності спричинюють подальше прогресування пародонтиту, що характеризується найвищим показником ступеня атрофії альвеолярного відростка в групі 2 через 6 міс після операції – 51,32,1 %, що у 1,4 рази перевищує аналогічний показник у щурів групи 1 (р<0,001).

Через 3 міс після операції в щурів груп 3-7 на фоні щоденного уведення ЕКСО все-таки спостерігається тенденція до росту ступеня атрофії альвеолярного відростка нижньої щелепи порівняно з показником у щурів групи 2 до операції, але дані показники значно нижчі, ніж через 3 міс у щурів групи 2, яким не вводили ЕКСО. Найбільш низький показник ступеня атрофії альвеолярної кістки через 3 міс після операції (навіть нижчі, ніж у групі 2 до операції) визначені у щурів групи 4 з остеопластикою гідроксіапатитом, що вказує на здатність ЕКСО не тільки гальмувати деструкцію кістки, але і стимулювати кісткоутворення, очевидно, за рахунок впливу на остеокласти та остеобласти, а також на можливість ГАП, поміщеного в кістковий дефект щелепи, стимулювати процеси мінералізації в порожнині рота.

Loading...

 
 

Цікаве