WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Функціональні порушення уродинаміки нижніх сечових шляхів у хворих на діабетичну нейропатію (автореферат) - Реферат

Функціональні порушення уродинаміки нижніх сечових шляхів у хворих на діабетичну нейропатію (автореферат) - Реферат

Проведено порівняльну оцінку впливу різних остеокондуктивних матеріалів на регенерацію кістки в ділянці сформованого кісткового дефекту щелепи і вперше встановлено, що для остеопластики дефектів щелеп в умовах остеопорозу найбільш ефективним є комбінація гідроксіапатиту і трикальційфосфату.

Установлено високий відсоток зниження мінеральної щільності кісткової тканини скелета у хворих на генералізований пародонтит ІІ-ІІІ ступеня, що вказує на необхідність проведення остеоденситометрії для планування та оцінки ефективності комплексного лікування.

Розроблено метод і встановлена висока терапевтична ефективність комплексного лікування генералізованого пародонтиту II-III ступеня в осіб зі зниженням МЩКТ, що включає операцію остеогінгівопластики з використанням остеокондуктивних матеріалів і диференційоване застосування препаратів остеотропної дії.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано метод комплексного лікування генералізованого пародонтиту II-III ступеня в осіб зі зниженням МЩКТ, що включає операцію остеогінгівопластики з використанням остеокондуктивних матеріалів і застосування препаратів остеотропної дії і дозволяє поліпшити результати лікування, досягти більш тривалої стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонта.

Запропонований метод комплексного лікування ГП II-III ступеня в осіб зі зниженням МЩКТ впроваджений у клінічну практику відділу захворювань пародонта і щелепно-лицьової клініки Інституту стоматології АМН України, хірургічного відділення Одеської обласної клінічної стоматологічної поліклініки, у хірургічних відділеннях міських стоматологічних поліклінік м. Одеси. Основні наукові і практичні положення дисертації використовуються в лекційному матеріалі і під час практичних занять на кафедрах стоматологічного факультету Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів патентно-інформаційний пошук за темою дисертації, разом з науковим керівником сформулював мету і завдання дослідження, висновки і практичні рекомендації. Особисто автором проведені усі експериментальні дослідження на тваринах, обстеження і хірургічне лікування хворих ГП, статистична обробка та аналіз отриманих даних, підготовка публікацій, написання дисертації.

Біохімічні дослідження виконані разом із співробітниками лабораторії біохімії відділу біотехнології Інституту стоматології АМН України (зав. лаб. – к.б.н. О.А. Макаренко), патоморфологічні – в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, остеоденситометрія – в Одеському кардіоревматологічному центрі (к.мед.н., доцент В.В. Дець).

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладених у дисертації, оприлюднено на науково-практичній конференції Одеського осередку Асоціації стоматологів України (м. Іллічівськ, 2004) та секції „Захворювання пародонта" на II (IX) з'їзді Асоціації стоматологів України (м. Київ, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових праць, з яких 4 статті в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, та 1 тези доповіді на з'їзді.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 6 розділів (огляд літератури, 4 розділи власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів), висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел та викладена на 147 сторінках принтерного тексту. Містить 11 таблиць, 34 малюнка, 251 використаних літературних джерел, з яких 94 – іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Для вирішення поставлених завдань проведені експериментальні дослідження на 80 білих щурах і клініко-лабораторні дослідження в 123 хворих на ГП II-III ступеня віком від 18 до 64 років, у 60 з яких здійснено комплексне лікування з хірургічним втручанням на пародонті (операція остеогінгівопластики).

Експериментальні дослідження. Експеримент проведено на 80 білих щурах-самках лінії Вістар, віком на початку експерименту 7 міс, середньою масою 270,4 г. Як модель остеопорозу використана модель "аліментарного остеопорозу" (Дедух Н.В. с соавт., 2002). Тварин дослідних груп утримували на зерново-овочевій, низькокальцієвій дієті (НКД).

Через 2,5 міс утримування щурів в умовах моделі остеопорозу їм додатково моделювали пародонтит шляхом введення в корм переокисленої соняшникової олії з розрахунку 2 мл на щура щодня ("перекисна" модель пародонтиту (Козлянина Н.П., 1989)). Тривалість моделювання пародонтиту – 3 тижні.

Далі в усіх групах щурів проводили хірургічну операцію на верхній щелепі, яка полягала в травматичному видаленні фрагмента альвеолярного відростка щелепи і подальшому закритті кісткового дефекту без застосування остеопластичних матеріалів (хибнооперовані) та з їх застосуванням. Хід операції: під тіопенталовим наркозом у щурів скальпелем розрізали слизово-надкістковий клапоть відразу за верхніми різцями, відшаровували його, оголювали за допомогою распатора кісткову тканину і травматично, за допомогою кісткових гострозубців, видаляли фрагмент альвеолярного відростка щелепи. Дефект, що утворився, імітував утрату кісткової тканини при пародонтиті. Далі в кістковий дефект поміщали різні остеопластичні матеріали. Рану ушивали з використанням резорбтивних ниток.

Як кісткові замінники використовували такі матеріали: гідроксіапатит гранульований (ГАП) – "ГАП-99 м" (ЗАТ "Полістом", Росія); синтетичний монофазний β-трикальціумфосфат – "CERASORB" ("Curasan", Німеччина); колапан (гідроксіапатит з колагеном і антибіотиком) – "Коллапан-Л" ("Інтермедапатит", Росія); колагенова мембрана – "HYPRO-SORB F" ("Hypro Otrokovice, s.r.o.", Чехія).

З наступного дня після операції і протягом усього періоду реабілітації (6 міс) щурам груп 3-7 уводили щодня внутрішньошлунково у вигляді водної суспензії препарат ЕКСО дозою 300 мг/кг маси тіла щура.

Залежно від проведених втручань і використаних остеопластичних матеріалів усі щури були розділені на 7 груп: 1-ша група (15 щурів) – контроль 1 – дієта віварію, хибнооперовані; 2-га група (15 щурів) – контроль 2 – НКД, пародонтит, хибнооперовані; 3-тя група (10 щурів) – НКД, пародонтит, хибнооперовані, ЕКСО; 4-та група (10 щурів) – НКД, пародонтит, операція - ГАП, ЕКСО; 5-та група (10 щурів) – НКД, пародонтит, операція - ГАП + трикальційфосфат, ЕКСО; 6-та група (10 щурів) – НКД, пародонтит, операція - колапан, ЕКСО; 7-ма група (10 щурів) – НКД, пародонтит, операція - ГАП + трикальційфосфат + колагенова мембрана, ЕКСО.

Тварин виводили з експерименту в кілька етапів: 1) через 3 міс і 1 тиж по 5 щурів груп 1 і 2 для оцінки моделей остеопорозу і пародонтиту; 2) через 3 міс після операції по 5 щурів усіх дослідних груп для оцінки впливу остеопластики і введення ЕКСО на стан мінерального обміну і кісткової тканини; 3) через 6 міс після операції по 5 щурів, що залишилися, в усіх групах.

Щурів декапітували під тіопенталовим наркозом (20 мг/кг маси тіла щура), брали кров і виділяли блоки щелеп з зубами для підрахунку ступеня атрофії кістки альвеолярного відростка по методу (Николаева А.В., 1965) і стегнові кістки: в одній визначали щільність (Леонтьев В.К., Петрович Ю.А., 1976), в другій – активність лужної (ЛФ) і кислої (КФ) фосфатаз (Левицкий А.П. и др., 1973), активність еластази (Visser L., Blaut E.R., 1972) і загальну протеолітичну активність (ЗПА) (Барабаш Р.Д., Левицкий А.П., 1973). У сироватці крові визначали вміст кальцію (Меньшиков В.В., 1987), неорганічного фосфату (Колб В.Г., Камышников В.С., 1982) і активність лужної фосфатази (Левицкий А.П. и др., 1973).

Патоморфологічно досліджували симетричні зразки верхньої щелепи, де проводилась і не проводилась операція (зуб, альвеолярний відросток і навколозубні м'які тканини). Зразки тканин фіксували 10% нейтральним формаліном, декальцинували у рідині Ебнерра, після чого вони були залиті у целлоїдин. Целлоїдинові зрізи, товщиною 5 мкм, фарбували гематоксіліном і еозином.

Клініко-лабораторні дослідження. Обстежено 123 хворих на ГП II-III ступеня віком від 18 до 64 років. Стан тканин пародонта оцінювали на підставі даних анамнезу, клінічного огляду, рентгенографії, визначення об'єктивних пародонтальних індексів і проб: індекса гігієни Грін-Вермільона (OHI-S); індекса РМА; індекса кровоточивості (Mhlemann J., 1971; Cowell I., 1975); пародонтального індекса (ПІ) Рассела (Russel А., 1956), глибини пародонтальних кишень, наявності гнійного ексудату з пародонтальних кишень, ступеня рухливості зубів по шкалі Міллера в модифікації Флезара (1980), наявності вузлів травматичної оклюзії, стану фуркацій зубів. Постановку діагнозу здійснювали відповідно до систематики хвороб пародонта М.Ф. Данилевського (1994).

Для оцінки ступеня і характера деструкції альвеолярної кістки проводили рентгенографію щелеп. Контактні (внутрішньоротові) рентгенограми виконували на дентальному апараті "Siemens", ортопантомографію – з використанням комп'ютерної діагностичної рентгенівської системи SIDEXIS з компонентом панорамної зйомки ORTHOPHOS-3 DS (SIRONA, Німеччина). Аналіз ортопантомограм здійснювали в програмі "Sidexis" у режимі Windows 98.

Loading...

 
 

Цікаве