WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Засоби контролю рівня периферичної мікроциркуляції (автореферат) - Реферат

Засоби контролю рівня периферичної мікроциркуляції (автореферат) - Реферат

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз наукової літератури для планування та коректного виконання роботи, визначено мету та завдання досліджень, виконано експериментальну частину роботи, а також математичне опрацювання отриманих результатів, оформлення їх у вигляді таблиць і рисунків, сформульовано висновки. Аналіз та обговорення результатів досліджень проведено спільно з науковим керівником, к. б. н., старшим науковим співробітником Крушевським В.Д.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на: науково-практичній конференції "Актуальні проблеми гігієни праці і профпатології в машинобудуванні та хімічній промисловості" (Харків, 1998); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених "Актуальні проблеми профілактичної медицини" (Київ, 2000); "Fourth Internatіonal Symposіum and Exhіbіtіon on Envіronmental Contamіnatіon іn Central and Eastern Europe WARSAW'98" (Варшава, 1998); 9th Annual Meetіng of SETAC-Europe "Qualіty of Lіfe and Envіronment іn Cultured Landscapes" (Лейпциг, 1999); Third SETAC World Congress "Global Environmental Issues in the 21th Century: Problems, Causes and Solutions" (Брайтон, 2000); 18th International Congress of Biochemistry and Molecular Biology "Beyond the Genome" (Бірмінгем, 2000); 16th FAOBMB Symposium "From Genes to Proteins: Frontiers in Biochemistry and Molecular Biology" (Тайпей, 2002).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладено у 13 наукових публікаціях, 4 з яких у фахових наукових виданнях.

Структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 153 аркушах машинопису, проілюстрована 2 рисунками та 22 таблицями і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, висновків та списку використаних джерел із 300 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. В огляді літератури надано загальну характеристику процесу пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ). Розглянуто питання структурно-функціональної організації антиоксидантної системи (АОС). Обговорено дані щодо перебігу ПОЛ та стану АОС за умов патологічних процесів різноманітної етіології та за дії на організм ксенобіотиків. Розкрито основні особливості та закономірності утворення хромосомних аберацій. Висвітлено біохімічні аспекти дії на організм одних з найбільш розповсюджених у промислових регіонах України ксенобіотиків.

Матеріали та методи досліджень. Експерименти проводили на 150 безпородних щурах-самцях, з початковою вагою 120-180 г, що знаходилися в стаціонарних умовах віварію.

Експериментальні дослідження складались із трьох серій.

I серія - хронічна сумісна інгаляційна дія на організм тварин комплексу ксенобіотиків (в експериментальних камерах, 4 години на день, 5 разів на тиждень). Концентрація оксидів азоту (II, IV) 10 мг/м3, діоксиду кремнію аморфного гідрофобного 35 мг/м3, Pb2+ (ацетат свинцю) 0,05 мг/м3, питома об'ємна активність радону у середньому дорівнювала 2840 Бк/м3. Дослідження тривали упродовж 3-х, 6-ти, 9-ти та 12-ти місяців. Відповідно тварин було розділено на чотири дослідні групи, кожній з яких відповідали контрольні.

II серія - хронічна дія на організм радіоактивного фактору. Одноразове інтратрахеальне введення радійвміщуючого шламу (13,5 мг/100 г маси піддослідної тварини) з питомою об'ємною активністю 222Rn 2840 Бк/м3. Тварин було розділено на дві дослідні групи з відповідними контрольними. Дослідження тривали упродовж 9-ти та 12-ти місяців.

У хронічних експериментах концентрації діючих речовин дорівнювали порогу хронічної дії.

III серія - гостра дія на організм сульфату нікелю. Піддослідним тваринам робили одноразове внутрішньочеревне введення 10 мМ розчину сульфату нікелю (II) (доза: 1,6 мг солі на 100 г ваги тварини – LD50, експозиція 24 години). Контролем були інтактні тварини.

Після закінчення термінів дослідження тварин декапітували.

У роботі використовували препарати нирок, печінки та кісткового мозку, а також сироватку крові.

Сироватку крові отримували згідно з методикою (Меньшиков В.В., 1987).

Препарати нирок та печінки отримували шляхом центрифугування гомогенатів (Kazzaz J.A. et al, 1996).

Для оцінки перебігу ПОЛ у препаратах (Колесова О.Е. и соавт., 1984) визначали вміст дієнових кон'югатів (ДК) (Стальная И.Д., 1977), гідропероксидів ліпідів (ГПЛ) (Романова Л.А. и соавт., 1977) та малонового альдегіду (МА) (Стальная И.Д. и соавт., 1977).

Активність ферментів АОС визначали за загальновизнаними методиками: супероксиддисмутази (SOD) (КФ 1.15.1.1) (Fridovich I., 1986), каталази (КФ 1.11.1.6) (Королюк М.А. и соавт., 1988), пероксидази (КФ 1.11.1.7) (Попов Т. и соавт., 1971), глутатіонпероксидази (GSHPx-SeH) (КФ1.11.1.9) (Власова С.Н. и соавт., 1990), глутатіон-S-трансферази (GST) (КФ 2.5.1.18) (Jacoby W.B., 1985), -глутамілтрансферази (-GT) (КФ 2.3.2.2) (Suresh S. et al, 1985), вміст відновленого глутатіону (GSH) згідно (Марченко М.М. и соавт., 1996).

Підготовку цитогенетичних препаратів та дослідження інтенсивності утворення хромосомних аберацій в клітинах кісткового мозку проводили згідно (Барыляк И.Р. и соавт., 1989).

Отримані результати обробляли статистично, з використанням t-критерію Стьюдента та методів кореляційного аналізу (Митропольский А.К., 1975). Для оцінки системних зв'язків використано метод кореляційних плеяд (Важничая Е.М. та співавт., 1999). Вірогідними вважали результати при р≤0,05.

Інтенсивність перебігу прооксидантно-антиоксидантних процесів та частота хромосомних аберацій за умов сумісного хронічного інгаляційного впливу на організм комплексу ксенобіотиків. Проведені дослідження сумісної дії на організм комплексу ксенобіотиків: оксидів азоту (II, IV), діоксиду кремнію аморфного гідрофобного, свинцю, радону та його дочірніх продуктів розпаду (ДПР) дозволили виявити значні зміни цитогенетичних показників, а також інтенсивності перебігу ПОЛ та антиоксидантних процесів в препаратах, які досліджувались протягом хронічного експерименту (табл. 1, рис. 1 та рис. 2).

В прооксидантно-антиоксидантній системі спостерігались значні зрушення на початкових етапах дослідження. Так виявлено зниження вмісту ДК й ГПЛ в тканинах нирок та ДК й МА в тканинах печінки за умов трьохмісячної та шестимісячної тривалості досліду (рис. 1). Разом з

Таблиця 1

Динаміка загальної частоти хромосомних аберацій у клітинах кісткового мозку за умов дії на організм різних ксенобіотиків

Умови досліду

(серії експерименту)

Тривалість

досліду

Число

проаналізованих метафаз, шт (n)

Загальна частота хромосомних аберацій, % (Мm)

I

3 місяці,

3504

3,1 0,62

6 місяців,

1876

3,0 0,40

9 місяців,

1660

4,4 0,50 *

12 місяців,

1590

3,9 0,49

II

9 місяців,

1114

3,8 0,57

12 місяців,

1379

3,5 0,49

III

24 години,

2048

5,0 0,48 *

контроль

--------------

800

3,1 0,62

Примітка: * - різниця порівняно з контролем вірогідна (р ≤ 0,05).

цим, зазнали значної інтенсифікації активності всіх ферментів антиоксидантної системи печінки та нирок на трьохмісячному етапі експерименту (рис. 2). Таким чином, за умов трьохмісячної сумісної дії на організм комплексу ксенобіотиків у тканинах нирок та печінки спостерігалось інгібування перебігу процесу пероксидації ліпідів на фоні підвищеної активності ферментів АОС та спонтанного рівня утворення хромосомних аберацій. На наступному шестимісячному етапі експерименту відбувається поступове інгібування антиоксидантної активності ферментів нирок та печінки, незначне зростання показників АОС сироватки крові (рис. 2), загальна частота хромосомних аберацій (ЗЧХА) залишилась на контрольному рівні (табл. 1).

Проведені дослідження показали, що дев'ятимісячна сумісна дія на організм комплексу ксенобіотиків викликала значні зміни прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу. Так, за даних умов виявлено інтенсифікацію перебігу пероксидації ліпідів, про що свідчать підвищення вмісту продуктів ПОЛ – МА сироватки крові на 36%, ГПЛ нирок на 17%, ДК та МА печінки відповідно на 19% та 23% відносно контролю (рис. 1). Виявлені зміни відбулися на фоні падіння активності пероксидази сироватки крові (в 1,2 рази), GSHPx-SeH й пероксидази в тканинах нирок (відповідно в 5,7 та 5,3 рази), каталази (в 6,9 рази), GST (в 5,2 рази) та пероксидази (в 9,5 рази) в тканинах печінки (рис. 2). З іншого боку, у цей час зросла активність каталази в сироватці крові (в 2,7 рази), GSHPx-SeH та -GT в тканинах печінки відповідно в 2,1 та в 2,0 рази.

Loading...

 
 

Цікаве