WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Антиоксидантні властивості та молекулярна будова природних і синтетичних фенолів та n-вмісних гетероциклів (автореферат) - Реферат

Антиоксидантні властивості та молекулярна будова природних і синтетичних фенолів та n-вмісних гетероциклів (автореферат) - Реферат

Розроблено та апробовано схему профілактики післяопераційного холедохолітіазу, що зумовило поліпшення результатів лікування хворих на жовчнокам'яну хворобу.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснив розробку теоретичних і практичних положень роботи, провів патентний пошук та аналіз літературних джерел за темою, вивчив результати застосування екстракорпоральної ударнохвильової біліарної літотрипсії (ЕУХБЛ), ендоскопічного транспапілярного, лапароскопічного та відкритого методу хірургічного лікування хворих на післяопераційний холедохолітіаз. Дисертант проаналізував та узагальнив результати дослідження, сформулював висновки та розробив практичні рекомендації.

За особистою участю дисертанта проліковано 68 (60,7%) хворих.

Дисертант (у співавторстві) запропонував спосіб зовнішнього дренування загальної жовчної протоки і підпечінкового простору та спосіб лікування резидуального холедохолітіазу, пріоритетність яких захищена патентами.

Результати дослідження викладені дисертантом у статтях, матеріалах наукових конференцій і конгресів, доповідях. В опублікованих у співавторстві роботах дисертант зібрав матеріал клінічних спостережень, провів статистичне обчислення, узагальнив результати дослідження та підготовку до друку. Співавторство інших дослідників полягало у консультативній допомозі та участі в лікувально-діагностичному процесі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені та обговорені на  конгресі гепатологів України "Дискуссионные проблемы гепатологии на рубеже тысячелетий" (Київ, 2000), міжнародній науково-практичній конференції "Актуальные вопросы хирургического лечения заболеваний гепатопанкреатодуоденобилиарной зоны" (Одеса, 2001), міжнародній науково-практичній конференції "Малоінвазивна хірургія без кордонів" (Тернопіль, 2001), V Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 2001), Першій школі малоінвазивної хірургії жовчних шляхів (Київ, 2001), II Українському конгресі по мінімальній інвазивній і ендоскопічній хірургії (Київ, 2001), міжнародній науково-практичній конференції "Нерешенные и спорные вопросы хирургии гепатопанкреатобилиарной зоны" (Одеса, 2003).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені в опублікованих у співавторстві 14 наукових роботах. Із них: 7 статей у наукових фахових журналах та періодичних виданнях, рекомендованих ВАК України; 2 деклараційні патенти України на винахід; 5 статей і тез – у збірниках праць науково-практичних конференцій та конгресів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 190 сторінках машинопису та складається із вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій. Список використаної літератури налічує 344 бібліографічних джерела. Робота ілюстрована 26 рисунками та 23 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Дослідження грунтується на аналізі результатів лікування 112 хворих з післяопераційним холедохолітіазом, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у відділі лапароскопічної хірургії і холелітіазу Інституту хірургії та трансплантології АМН України та в хірургічному відділенні Хмельницької обласної клінічної лікарні від 1999 до 2002 року.

Залежно від методу лікування холедохолітіазу пацієнтів поділено на чотири групи (рис. 1).


Рис. 1. Розподіл хворих з післяопераційним холедохолітіазом залежно від методу лікування (n=112)

Першу групу складали пацієнти, яким проводили експлорацію загальної жовчної протоки ендоскопічним транспапілярним методом. Таких хворих було 45 (40,2%). Лапароскопічний метод лікування післяопераційного холедохолітіазу був застосований 9 хворим другої групи, що становило 8%. До третьої групи ввійшло 18 (16,1%) пацієнтів, у яких для експлорації холедоха використовували екстракорпоральну ударнохвильову літотрипсію. Традиційний лапаротомний метод оперативного втручання у хірургічному лікуванні післяопераційного холедохолітіазу застосовувався в 40 (35,7%) хворих, які становили четверту групу пацієнтів. Серед досліджуваних хворих було 42 чоловіки і 70 жінок у віці від 22 до 82 років.

Усім хворим раніше виконано втручання на біліарному тракті. Холецистектомію проведено 71 (63,4%) хворому, холецистектомію і холедохолітотомію – 11 (9,8%) пацієнтам, холецистектомію з внутрішнім дренуванням холедоха раніше проводили 1 (0,9%) пацієнту. Хворих після холецистектомії і холедохолітотомії з зовнішнім дренажем холедоха на момент надходження було 18 (16,1%). По декілька операцій на біліарній системі було виконано в 11 (9,8%) хворих. Повторні операції на біліарній системі були обумовлені післяопераційним холедохолітіазом. Серед цих пацієнтів у 7 на момент госпіталізації був зовнішній дренаж холедоха.

Частина пацієнтів з зовнішнім дренажем холедоха не мала скарг, а резидуальний холедохолітіаз виявлено при проведенні черездренажної холангіографії (4 хворих).

Клініка захворювання здебільшого була обумовлена проявами часткової або повної непрохідності жовчних протоків, наявністю тих чи інших ускладнень.

При збиранні анамнезу особливу увагу приділяли встановленню часу і обсягу проведеного оперативного втручання, виникненню ознак і перебігу хвороби перед першим оперативним втручанням, особливостям перебігу раннього і пізнього післяопераційного періоду.

Об'єктивне обстеження хворих було спрямоване на виявлення ознак жовтяниці, панкреатиту, холангіту, – як проявів холедохолітіазу. Лабораторне обстеження пацієнтів з підозрою на холангіолітіаз дозволяло встановити характер жовтяниці і визначити ступінь порушення функції органів гепатопанкреатодуоденальної зони, провести диференційну діагностику паренхімної і механічної жовтяниці.

Разом із результатами об'єктивного обстеження пацієнта і клінічних аналізів для діагностики післяопераційного холангіолітіазу широко застосовували променеві та ендоскопічні методи. Ультразвукове сканування органів черевної порожнини було основним скринінговим методом дослідження хворих з післяопераційним холедохолітіазом. І хоча ультразвукова візуалізація жовчовидільної системи на всій її протяжності, починаючи від сегментних печінкових протоків і закінчуючи великим сосочком дванадцятипалої кишки (ДПК), є не завжди доступною, це дослідження давало можливість запідозрити причину механічної жовтяниці, встановити рівень обструкції, визначити план подальшого обстеження пацієнта.

Для селективної візуалізації жовчовивідних протоків використовували рентгеноконтрастні методи дослідження: ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатикографію (ЕРХПГ), черездренажну холангіографію.

Результати вивчення анамнезу, клінічних, лабораторних та інструментальних методів обстеження дозволили не тільки встановити діагноз, а й оцінити загальний стан хворого, виявити супровідну патологію, визначити спосіб та обсяг хірургічного втручання.

Математичний аналіз отриманих даних включав методи варіаційної й альтернативної статистики, кореляційного аналізу та статистичного моделювання. Їхнє використання було можливим після попередньої обробки інформації для забезпечення вимог доказової медицини.

Результати власних досліджень. Зважаючи на складності діагностики післяопераційного холедохолітіазу, нами був розроблений алгоритм раннього розпізнавання цього ускладнення.

На першому етапі при зверненні пацієнта по допомогу особливу увагу приділяли ретельному збиранню анамнезу й оцінці клінічної симптоматики. Результати анамнезу, об'єктивного обстеження хворого та результати лабораторних досліджень дозволяли запідозрити патологію жовчовивідної системи, що спонукало до подальшого проведення ультразвукового сканування органів черевної порожнини та проведення фіброезофагогастродуоденоскопії (ФЕГДС).

Проведення УЗД органів черевної порожнини та ФЕГДС становило другий етап обстеження пацієнтів з підозрою на післяопераційний холедохолітіаз. Ці обстеження давали змогу встановити наявність конкрементів позапечінкових жовчних протоків, або конкременту, вклиненого у великий сосочок дванадцятипалої кишки, виявити ознаки, характерні для холедохолітіазу.

Для топічної діагностики післяопераційного холедохолітіазу, виявлення супровідної патології дистального відділу загальної жовчної протоки, аномалій розвитку жовчовивідної системи проводили третій етап обстеження пацієнтів. З метою остаточного встановлення діагнозу користувалися методами рентгеноконтрастної селекційної візуалізації жовчовивідних шляхів: черездренажна холангіографія, ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатикографія. За допомогою цих методів встановлювали наявність, положення, кількість і локалізацію конкрементів, супровідну патологію жовчовивідної системи, відповідність розмірів конкрементів діаметра термінального відділу загальної жовчної протоки (рис. 2).

При підозрі на наявність супровідної патології для уточнення діагнозу проводили комп'ютерну томографію або магніторезонансну томографію органів черевної порожнини.

Loading...

 
 

Цікаве