WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Показники метаболізму клітин крові та їх збереженість за умов консервації факторами штучного гіпобіозу (автореферат) - Реферат

Показники метаболізму клітин крові та їх збереженість за умов консервації факторами штучного гіпобіозу (автореферат) - Реферат

Отримані результати свідчать, що включення даних методів впливів на селезінку в другій половині курсу КШМК у комплекс ВЛ істотно підвищує терапевтичний ефект у дітей з БА, який однак був різним залежно від природи використовуваного ЛФЧ.

Включення в комплекс лікування додатково до КШМК інтерференцтерапії сприяє більш вираженому регресу клінічних проявів захворювання порівняно з пацієнтами, що одержали тільки КШМК. Після лікування у всіх пацієнтів були відсутні порушення сну (р = 0,06 порівняно з контрольною групою) і хрипи, а кількість дітей, що кашляють, вірогідно знизилася (OR=8,75; ДІ=1,1?76,1) і була в 2,7 разу менше, ніж у контрольній групі, де кількість хворих з наявністю кашлю знизилася невірогідно (OR=3,18; ДІ=0,7?13,2). Вірогідно зменшилася кількість дітей, що реагують на фізичне навантаження виникненням короткочасного бронхоспазму (OR=4,75; ДІ=1,6?14,3), на відміну від контрольної (OR=2,69; ДІ=0,7?10,2). Кількість нападів утрудненого дихання за тиждень і частота використання -агоністів після лікування були в 1,5 разу менше, ніж у групі дітей, що одержали тільки монотерапію.

Водночас у групі хворих, яким призначалася КШМК у комплексі з лазеротерапією, спостерігається лише трохи більше зниження кількості дітей з кашлем (OR=5,0; ДІ=0,97?25,8), ніж у контрольній (OR=2,64; ДІ=0,63?11,5), а розбіжності після лікування між групами були невірогідними (OR=2,25; ДІ=0,25?2,03). За динамікою інших досліджуваних клінічних показників істотних відмінностей між даними групами також не було виявлено.

Призначення обох допоміжних ЛФЧ супроводжувалося більш істотним поліпшенням спірографічних показників, особливо при додатковому застосуванні інтерференцтерапії, ніж застосування тільки КШМК.

При використанні інтерференцтерапії спостерігається вірогідне поліпшення як основних показників бронхіальної прохідності — ОФВ1 з (64,533,65)% вікової норми до (77,293,07)% і ПОШвид з (67,493,80)% до (79,542,43)%, так і прохідності на рівні дрібних бронхів — МОШ75 з (2,420,19) л/хв до (2,980,18) л/хв. Після лікування в пацієнтів вірогідно збільшується імовірність нормалізації усіх швидкісних спірографічних показників, що не спостерігається в групах пацієнтів після монотерапії і комплексного призначення КШМК із лазеротерапією. При використанні арсенід-галієвого лазера відзначається тільки вірогідне збільшення ПОШвид з (67,804,37)% вікової норми до (79,043,41)% і тенденція (0,1>р>0,05) до збільшення ОФВ1 з (65,134,39)% вікової норми до (75,303,55)%, а при використанні однієї КШМК збільшення всіх показників ФЗД було невірогідним.

Вірогідно збільшилася також після комплексного лікування з включенням інтерференцтерапії імовірність наявності нормальних величин основних швидкісних спірографічних показників ОФВ1 і ПОШвид — відповідно (р<0,001) і (р<0,0001). Тоді як у контрольній групі імовірність збільшення кількості дітей з нормальними величинами даних показників була невірогідною. При цьому імовірність нормалізації величин ОФВ1 і ПОШвид у дітей, що одержали комплексну терапію, була вірогідно більше — відповідно (OR=5,2; ДІ=1,4?19,2) і (OR=8,5; ДІ=2,2?33,7), ніж у хворих після КШМК. Після лікування в групі з додатковим призначенням арсенід-галієвого лазера також вірогідно збільшується імовірність нормалізації значень ОФВ1 (OR=5,2; ДІ=1,4?19,2) і ПОШвид (OR=8,5, ДІ=2,2?33,7).

У всіх хворих, що одержали в комплексному лікуванні інтерференцтерапію, після закінчення лікування добові коливання ПОШвид за результатами пікфлоуметрії не перевищували 20%. Тоді як після лазеротерапії розбіжності між ранковими і вечірніми значеннями показника більше 20% після лікування визначалися в 9,3 % дітей, а в контрольній групі реєструвалися в 14,7 % пацієнтів.

Додаткове призначення інтерференцтерапії сприяє вірогідному зниженню відносного й абсолютного вмісту клітинних елементів крові, що характеризують рівень сенсибілізації організму — еозинофілів відповідно з (8,870,61)% до (5,150,47)% і з (0,760,13) г/л до (0,310,11) г/л і В-лімфоцитів — відповідно з (15,751,05) % до (13,060,72) % і з (0,380,04) г/л до (0,220,03) г/л, тоді як зменшення даних показників при додатковому призначенні на ділянку селезінки лазерного випромінювання й однієї тільки КШМК було невірогідним. Однак при додатковому призначенні лазеротерапії відзначається, на відміну від використання тільки КШМК і КШМК у комплексі з інтерференцтерапією, вірогідне збільшення вмісту комплементу в крові з (58,233,13) за 50% - м гемолізом до (76,482,57) за 50% - м гемолізом.

При включенні в комплекс лікування інтерференцтерапії спостерігається істотна активація фагоцитарної ланки імунної системи — вірогідне збільшення відносної кількості активно фагоцитуючих клітин з (53,261,89)% до (58,111,51)% і фагоцитарного індексу з (2,670,14) до (3,110,09), тоді як у контрольній групі й у дітей з використанням лазеротерапії дані показники змінилися невірогідно. У контрольній групі кількість активних фагоцитів збільшилася з (51,281,73)% до (53,411,24)%, а фагоцитарний індекс із (2,870,13) до (3,040,08).

Після лікування у всіх пацієнтів активуються гістамінзв'язуючі системи крові. Однак у групах дітей, що одержали тільки КШМК і КШМК у комплексі з інтерференцтерапією, гістамінпексичний індекс збільшився невірогідно — відповідно з (7,171,04)% до (11,251,92)% і з (6,911,16)% до (12,351,68)%, тоді як у групі з додатковим призначенням лазеротерапії відзначається вірогідне зростання з (7,070,91)% до (16,342,18)%. В результаті комплексного лікування із застосуванням лазеротерапії на селезінку відзначається також тенденція (0,1>р>0,05) до зниження співвідношення гістамін/гістамінпексичний індекс із (0,0280,001) ум.од. до (0,0120,002) ум.од., тоді як в інших групах зміна співвідношення гістамін/гістамінпексичний індекс була невірогідною. Більш виражена активація гістамінзв'язуючих систем крові в дітей, що одержали КШМК у комплексі з лазеротерапією, спостерігається на фоні вірогідного підвищення рівня гістаміну в крові з (0,150,01) мкг/мл до (0,180,01) мкг/мл, а в інших групах вміст гістаміну дещо знизився (р>0,05).

Водночас вивчення віддалених результатів лікування довело, що додаткове використання випромінювання арсенід-галієвого лазера на ділянку проекції селезінки, на відміну від інтерференцтерапії, сприяє формуванню більш стійкого клінічного ефекту. Якщо після комплексного використання КШМК і лазеротерапії тривалість ремісії становила в середньому 8,2 міс, то в результаті додаткового призначення інтерференцтерапії тільки 6,7 міс (у контрольній групі — 5,7 міс). У середньому кількість загострень за рік у хворих, що одержали КШМК і інтерференцтерапію, практично не відрізнялася від аналогічних показників дітей, що одержали тільки КШМК, — відповідно 2,3 і 2,4, тоді як у групі дітей із впливом арсенід-галієвого лазера вона становила тільки 1,1, що було вірогідно менше (р< 0,0001).

Таким чином, призначення випромінювання арсенід-галієвого лазера на ділянку проекції селезінки, додатково до КШМК, сприяє значному підвищенню ефективності лікування дітей, хворих на БА, що особливо чітко проявляється у віддаленому періоді. В основі механізму лікувальної дії даної методики лежить стимуляція лімфоїдних елементів селезінки, що приводить до активації імунних і алергічних реакцій з наступним включенням гістамінзв'язуючої і комплементарної систем крові, і зрештою сприяє формуванню більш стійкого і пролонгованого клінічного ефекту. Водночас включення інтерференцтерапії в комплекс лікування дітей, хворих на БА, додатково до КШМК, сприяє потенціюванню десенсибілізуючого ефекту комплексної терапії з перших процедур і досягнутий ефект є короткочасним.

У дітей з наявністю активних запальних процесів у бронхолегеневій системі для потенціювання протизапальної і репаративної дії КШМК у якості допоміжного ЛФЧ призначали інгаляції водного розчину препарату "мумійо-Вітас". При цьому комплексна терапія, що складалася з курсу КШМК і інгаляцій мумійо, була значно ефективнішою, ніж використання однієї тільки КШМК.

При аналізі динаміки клінічних проявів БА найбільші розбіжності між групами спостерігаються в зміні частоти наявності хрипів, що вірогідно знизилася в пацієнтів у результаті комплексної терапії (2 = 6,8, р = 0,009) і була нижче, ніж у контрольній групі з імовірністю 0,95 (ОR у діапазоні 1,31–8,34). За іншими клінічними проявами захворювання також відзначається виражена тенденція до збільшення шансів відсутності даних симптомів після лікування між основною і контрольною групами. Кількість дітей, що скаржилися на кашель, знизилася в 4,5 разу, що реагують на фізичне навантаження — в 2,3 разу, тоді як у групі порівняння кількість дітей з даними скаргами зменшилася відповідно тільки в 2,5 і 1,6 разу.

Більш виражений регрес клінічних проявів захворювання спостерігався на фоні вірогідного збільшення (р<0,05) більшості досліджуваних спірографічних показників (ЖЄЛ, ОФВ1, ПОШвид, МОШ25 і МОШ50), тоді як у контрольній групі величини всіх показників ФЗД змінилися невірогідно. Причому ЖЄЛ після закінчення лікування в групі дітей, які одержали комплексну терапію, була вірогідно вище (р<0,05) — (83,492,31)% вікової норми, ніж у групі порівняння — (75,302,57)%. Після закінчення лікування кількість дітей з добовими коливаннями ПОШвид (за результатами пікфлоуметрії) понад 20% в групі дітей, що додатково отримали інгаляції мумійо була в 1,5 разу менше, ніж у контрольній.

У хворих після комплексної терапії відзначалося і більш істотне поліпшення імунологічних показників — вірогідно підвищується кількість активно фагоцитуючих клітин з (52,561,74)% до (58,671,35)% і зростає їхня здатність до фагоцитозу з 2,830,11 до 3,460,08, на відміну від групи порівняння, де збільшення даних показників були невірогідними — відповідно з (51,281,43)% до (53,401,24)% і з 2,910,12 до 3,140,09. Після лікування кількість активних фагоцитів і фагоцитарний індекс були вірогідно вище в групі дітей (р<0,05), що одержали інгаляції мумійо, ніж у групі після монотерапії. Активація макрофагально-лейкоцитарної ланки в пацієнтів, що одержали комплексну терапію, супроводжувалася вірогідним зниженням рівня гістаміну в крові з (0,160,02) мкг/мл до (0,130,01) мкг/л, що можна розцінювати як зменшення сенсибілізації організму, тоді як у контрольній групі зниження рівня гістаміну в крові не відбулося: до лікування — (0,160,02) мкг/л, а після лікування — (0,160,01) мкг/л. Свідченням потенціювання протизапальної дії комплексного призначення КШМК і інгаляцій мумійо є вивчення вмісту загального білка в конденсаті вологи видихуваного повітря. У пацієнтів даної групи вміст загального білка в конденсаті вологи видихуваного повітря зменшився з (0,1060,003) мг/мл до (0,0770,002) мг/мл (р<0,01), тоді як у контрольній групі вміст загального білка в конденсаті вологи видихуваного повітря зменшився менш істотно — з (0,1020,004) мг/мл до (0,0890,003) мг/мл (р<0,05), і був вірогідно менше (р<0,02), ніж у результаті комплексної терапії.

Віддалені результати лікування також підтверджують перевагу комплексної терапії, що свідчить про формування в пацієнтів більш стійкого протизапального терапевтичного ефекту. Тривалість ремісії в хворих після комплексної терапії становила в середньому 5,1 міс, що вірогідно більше (р<0,001), ніж у пацієнтів контрольної групи, — 2,8 міс. Кількість загострень за рік у них після закінчення лікування також була вірогідно менше (р<0,001) – 1,33, тоді як після КШМК – 2,75. Частота використання -агоністів короткої дії через 6 міс після закінчення лікування також була істотно менше (р<0,004) в хворих, що отримали комплексну терапію — у середньому 1,9 на тиждень, ніж у групі порівняння — 2,6.

Таким чином, використання інгаляцій водного розчину препарату "мумійо-Вітас" у дітей, хворих на БА з наявністю активних запальних процесів у слизовій оболонці бронхів і легень, додатково до КШМК, істотно підвищує ефективність лікування. Це проявляється в більш значному регресі клінічних проявів захворювання, зниженні рівня гістаміну крові і вмісту загального білка в конденсаті вологи видихуваного повітря, нормалізації показників ФЗД й імунного гомеостазу. Терапевтична дія інгаляцій мумійо проявляється переважно в потенціюванні десенсибілізуючої і протизапальної дії комплексної терапії, що значною мірою обумовлено стимуляцією функціонального стану макрофагально-лейкоцитарної ланки імунітету.

Loading...

 
 

Цікаве