WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан гемодинаміки, оксидантної та антиоксидантної систем при гострих лейкозах у дітей (автореферат) - Реферат

Стан гемодинаміки, оксидантної та антиоксидантної систем при гострих лейкозах у дітей (автореферат) - Реферат

Через 3 місяці після стаціонарного лікування в однаковій (р < 0,05) мірі в обох групах хворих достовірно (р < 0,05) збільшилась кількість пацієнтів з наявністю повного контролю за перебігом БА: в основній групі їх стало (65,3  4,9) %, в контрольній — (57,1  11,1) %. Однак за цей період часу у (7,4  2,7) % хворих основної групи та у (4,8  4,8) % — контрольної виникло загострення недуги, що було зумовлене гострими респіраторними вірусними інфекціями..

Ефективність лікування хворих обох клінічних груп через 6 місяців після стаціонарного лікування була різною. Кількість хворих, у яких була фаза ремісії БА, достовірно (р < 0,05) збільшилась в основній групі до (83,6  4,4) % осіб і практично не змінилась (р > 0,05) в контрольній до (57,9  11,6) % осіб. Слід відмітити протилежну тенденцію щодо кількості хворих цих груп, у яких виникло загострення БА за цей проміжок часу: вона не змінилась в основній групі, однак достовірно (р < 0,05) збільшилась в контрольній до (31,6  11,0) % осіб.

Таблиця 5

Ефективність лікування хворих на БА середньої тяжкості, (M m) %

Ступінь контролю за перебігом БА

Термін спостереження

по закінченню стац. лікування

через 3 міс після стац. лікування

через 6 міс після стац. лікування

контрольна група

(n = 25)

основна група

(n = 112)

контрольна група

(n = 21)

основна група

(n = 95)

контрольна група

(n = 19)

основна група

(n = 73)

Повний (фаза ремісії)

20,0  8,2

30,4  4,4

57,1  11,1*

65,3  4,9*

57,9  11,6*

83,6  4,4*+∆

Неповний (фа-за н/ремісії)

80,0  8,2

69,6  4,4

38,1  10,9*

27,4  4,6*

10,5  7,2* +

8,2  3,2* +

Відсутній (фаза загострення)

4,8  4,8

7,4  2,7

31,6  11,0* +

8,2  3,2 ∆

Примітки:

1.*— р < 0,05 в порівнянні з таким по закінченню стаціонарного лікування;

2. + — р < 0,05 в порівнянні з таким через 3 міс після стаціонарного лікування;

3. ∆ — р < 0,05 в порівнянні з таким контрольної групи в цей же термін спостереження.

Таким чином, у пацієнтів, яким проводили комплексну терапію (поєднання глюкокортикостероїдів і 2-агоністів з уролесаном, темтусином-С та лісобактом), нами відмічена достовірно більш виражена позитивна динаміка досліджуваних клінічних показників — у більшої (р < 0,05) кількості хворих досягли повного контролю за перебігом БА.

Хронічні захворювання, що можуть прогресувати і перебігати із загостренням є тяжким тягарем для суспільства. Для системи охорони здоров'я це означає виділення значних матеріальних ресурсів для надання амбулаторно-поліклінічної і стаціонарної допомоги (Яшина Л.А., 2001, Чучалин А.Г., 1998). Для самих пацієнтів хронічні захворювання зумовлюють не лише додаткові витрати, але і негативно впливають на ЯЖ. Тому для лікаря важливо визначити, яким чином хвороба впливає на пацієнта, зокрема на всі аспекти його життя. Дослідження такого типу, які орієнтовані безпосередньо на пацієнта, відомі як вивчення ЯЖ (Ware J.E., 1992, Новик А.А., 2002). Критерії ЯЖ використовують для визначення ефективності лікування окремого препарату або комбінації препаратів.

Результати аналізу ЯЖ за допомогою опитувальника SF-36 свідчать, що у хворих на персистуючу БА середньої тяжкості наявне різке зниження рівня всіх показників опитувальника. Особливо це відноситься до таких параметрів, як роль фізичних (RF) і емоційних проблем (RE) в обмеженні життєдіяльності, загальне сприйняття здоров'я (GH) і порівняння самопочуття з попереднім роком (CH).

По закінченні стаціонарного лікування у хворих обох груп виявили покращання параметрів ЯЖ. В контрольній групі пацієнтів, які отримували тільки глюкокортикостероїди і 2-агоністи короткої дії, збільшились значення лише таких критеріїв, як роль фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності (RF), загальне сприйняття здоров'я (GH) та соціальна активність (SF). В основній групі хворих, які отримували комплексну терапію, покращання ЯЖ було дещо більш вираженим за критеріями психологічне здоров'я (МН) і соціальна активність (SF) та достовірним за рештою.

Через 3 місяці після стаціонарного етапу лікування збільшення в обох групах кількості хворих з наявністю повного контролю над перебігом БА супроводжувалось значним покращанням рівня показників ЯЖ. Така же тенденція спостерігалася напротязі наступних 3 місяців спостереження. Через 6 місяців по закінченню стаціонарного лікування в основній групі хворих, які отримували комплексну терапію, 7 із 8 показників ЯЖ (за виключенням соціальної активності) досягли середніх популяційних значень. Терапія глюкокортикостероїдами і 2-агоністами короткої дії в меншій мірі спричиняла позитивну динаміку критеріїв ЯЖ — у пацієнтів контрольної групи лише 4 показники ЯЖ (CH, PF, GH, RE) досягли значень групи практично здорових осіб.

Таким чином, результати проведеного дослідження свідчать про доцільність включення в комплексне лікування хворих на БА середньої тяжкості комбінації уролесану, темтусину-С та лісобакту, яка посилює протизапальну дію глюкокортикостероїдів і призводить до зменшення або ліквідації клінічних проявів захворювання, покращання рівня показників функції зовнішнього дихання та ЯЖ.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної задачі сучасної пульмонології — підвищення ефективності лікування хворих на БА середньої тяжкості шляхом застосування комплексного лікування — поєднання глюкокортикостероїдів і 2-агоністів короткої дії з фармакологічними препаратами уролесан, темтусин-С та лісобакт.

1. Включення до складу комплексного лікування хворих на персистуючу БА середньої тяжкості уролесану, темтусину-С та лісобакту призводить до достовірно більш вираженої позитивної динаміки рівня показників, що характеризують бронхіальну прохідність (ОФВ1, ПОШ, МОШ), а також достовірного зменшення гіперреактивності бронхів, особливо через 6 місяців лікування.

2. Використання уролесану, темтусину-С та лісобакту в комплексній терапії хворих на персистуючу БА середньої тяжкості сприяє послідовному зменшенню на етапах спостереження рівня МДА, ДК і метаболітів NO, що призводить до більш вираженого зниження процесів ліпопероксидації, покращання окисно-відновних і метаболічних процесів в ушкоджених структурах бронхолегеневого комплексу. Підвищений рівень метаболітів NO і продуктів ПОЛ в сироватці крові після завершення стаціонарного етапу лікування вказує на збереження активності запального процесу, що вимагає подовження терапії в амбулаторних умовах.

3. Поєднання уролесану, темтусину-С, лісобакту із глюкокортикостероїдами і 2-агоністами короткої дії при лікуванні хворих на персистуючу БА середньої тяжкості дає змогу достовірно в більшій мірі зменшити вираженість ендогенної інтоксикації та рівня "гострофазових білків" запалення.

4. Застосування комплексної терапії — поєднання глюкокортикостероїдів і 2-агоністів короткої дії з уролесаном, темтусином-С та лісобактом — призводить до більш вираженої позитивної динаміки клінічних проявів БА і зменшує в 2,2 рази необхідність в прийомі β2-агоністів короткої дії по завершенню стаціонарного етапу лікування.

5. Комплексна терапія із включенням уролесану, темтусину-С та лісобакту впродовж 6 місяців дає змогу досягти повного контролю за перебігом БА у 83,6% хворих на персистуючу БА середньої тяжкості, що достовірно більше, ніж у разі використання лише глюкокортикостероїдів і 2-агоністів короткої дії.

6. Застосування комплексної терапії у хворих на персистуючу БА середньої тяжкості уролесану, темтусину-С та лісобакту призводить на 18–20 день лікування до покращення критеріїв якості життя хворих, що проявляється підвищенням фізичної активності на 9,5%, зменшення ролі фізичних чинників на 25,4% та підвищення життєдіяльності на 6,4%.


 
 

Цікаве

Загрузка...