WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан гемодинаміки, оксидантної та антиоксидантної систем при гострих лейкозах у дітей (автореферат) - Реферат

Стан гемодинаміки, оксидантної та антиоксидантної систем при гострих лейкозах у дітей (автореферат) - Реферат

Таблиця 2

Динаміка показників ФЗД у хворих на персистуючу БА середньої тяжкості (M m)

Показник, % від належних

Група хворих

контрольна

основна

до стац. лікування (n=25)

після стац. лікування (n=25)

через 3 міс після стац. лікування (n=21)

через 6 міс після стац. лікування (n=19)

до стац. лікування (n=112)

після стац. лікування (n=112)

через 3 міс після стац. лікування (n=95)

через 6 міс після стац. лікування (n=73)

ФЖЄЛ

74,821,73

81,312,02*+

86,223,00*

95,183,56*

75,531,68

91,952,87*+Δ

103,362,23*+Δ

110,212,45*+Δ

ОФВ1

62,262,59

80,422,92*+

85,132,56*

91,213,65*

63,313,29

88,802,73*+Δ

96,322,51*+Δ

105,222,68*+Δ

ПОШ

52,842,11

64,622,16*+

72,863,64*

79,243,54*

55,512,64

73,362,41*+Δ

82,352,87*+Δ

91,352,84*+Δ

МОШ25

46,611,82

54,612,16*+

60,313,15*

69,113,24*

45,643,93

66,69,49*+Δ

73,32,15*+Δ

81,212,17*+Δ

МОШ50

39,791,78

52,612,27*+

59,613,67*

69,264,01*

39,621,56

59,642,29*+Δ

70,263,12*+Δ

79,852,65*+Δ

МОШ75

28,872,66

38,312,81*+

46,323,89*

55,683,87*

35,211,85

45,872,08*+Δ

55,792,41*+Δ

65,783,02*+Δ

Зворотність ОФВ1

29,352,56

21,332,21*+

18,542,56*

15,362,35*

32,113,24

20,183,11*+

11,212,35*+Δ

8,112,23* Δ

Примітки:

  1. * — р < 0,05 в порівнянні з таким цієї ж групи хворих до стаціонарного лікування;

  2. + — р < 0,05 в порівнянні з таким цієї ж групи хворих на попередньому етапі обстеження;

  3. Δ — р < 0,05 в порівнянні з таким контрольної групи в цей же етап спостереження.

Таблиця 3

Динаміка рівня показників ПОЛ, АОС і метаболітів ОА у хворих на персистуючу БА середньої тяжкості (M m)

Показник,

одиниця виміру

Практично здорові особи (n=25)

Група хворих

контрольна

основна

до стац. лікування (n=25)

після стац. лікування (n=25)

через 3 міс після стац. лікування (n=20)

через 6 міс після стац. лікування (n=18)

до стац. лікування (n=112)

після стац. лікування (n=112)

через 3 міс після стац. лікування (n=93)

через 6 міс після стац. лікування (n=71)

МДА, нмоль/л

54,657,45

92,135,590

81,183,560

76,253,840*

71,263,370*

93,816,350

71,903,010*+Δ

63,353,11*+Δ

61,563,44*Δ

ДК,ум. од.

1,450,37

5,890,740

4,180,540

3,550,270*

2,870,380*

5,640,680

3,010,230*+Δ

2,160,23*+Δ

1,790,36*Δ

ЦП,ум. од.

31,613,26

44,174,020

33,453,65*

34,013,11*

32,263,98*

42,992,730

35,012,94*+

34,563,29*

33,112,45*

ТФ,ум. од.

0,220,03

0,310,020

0,320,030

0,310,030

0,320,030

0,290,010

0,310,020

0,300,020

0,310,030

Метаболіти NO, мкмоль/л

5,600,30

6,790,410

6,720,400

6,350,45

6,130,23

6,840,390

5,880,28*+

5,950,38

5,740,45

Примітки:

1. 0 — р < 0,05 в порівнянні з таким групи практично здорових осіб;

2. * — р < 0,05 в порівнянні з таким цієї ж групи хворих до стаціонарного лікування;

3. + — р < 0,05 в порівнянні з таким цієї ж групи хворих на попередньому етапі обстеження;

4. Δ — р < 0,05 в порівнянні з таким контрольної групи в цей же етап спостереження.

Таким чином, у хворих на персистуючу БА середньої тяжкості, у фазу загострення відбувається напруження компенсаторних механізмів за достовірного зростання інтенсивності процесів пероксидації ліпідів. Наявний високий рівень ПОЛ сприяє мембранодеструктивним змінам і відіграє важливу роль у прогресуванні і хронізації запального процесу в дихальних шляхах (Барабадзе К.А. і співавт., 2001).

По закінченні стаціонарного етапу лікування у пацієнтів контрольної групи зменшення рівня МДА до (81,18  3,56) нмоль/л було не достовірним (р > 0,05). Через 3 та 6 місяців після стаціонарного лікування за наявності лише тенденції (р > 0,05, при порівнянні з попереднім етапом обстеження) до подальшого зниження рівень МДА (76,25  3,84) нмоль/л та (71,26  3,37) нмоль/л, відповідно став достовірно меншим такого до початку стаціонарного лікування, однак так і не зрівнявся з таким групи практично здорових осіб.

У хворих основної групи після стаціонарного етапу лікування рівень МДА достовірно (p < 0,05) знизився до (71,90 3,01) нмоль/л і став достовірно (p < 0,05) меншим такого пацієнтів контрольної групи, однак ще залишався достовірно (p < 0,05) більшим такого (54,65  7,45) нмоль/л групи практично здорових осіб.

Через 3 місяці після стаціонарного лікування продовжилось подальше достовірне (p < 0,05) зниження рівня МДА до (63,35  3,11) нмоль/л, який зрівнявся з таким групи практично здорових осіб. Через 6 місяців після стаціонарного лікування значення МДА (61,56  3,44) нмоль/л практично не відрізнялись (р > 0,05) від таких попереднього етапу обстеження.

Аналогічною була динаміка ДК в процесі спостереження за хворими обох клінічних груп.

По закінченні стаціонарного етапу лікування у пацієнтів контрольної групи зменшення рівня ДК до (4,18  0,54) ум. од. було недостовірним (р > 0,05). Через 3 та 6 місяців після стаціонарного лікування за наявності лише тенденції (р > 0,05), при порівнянні з попереднім етапом обстеження до подальшого зниження рівень ДК (3,55  0,27) ум.од. та (2,87  0,38) ум. од., відповідно став достовірно меншим такого до початку стаціонарного лікування, однак так і не зрівнявся з таким групи практично здорових осіб.

У хворих основної групи після стаціонарного етапу лікування рівень ДК достовірно (p < 0,05) знизився до (3,01 0,23) ум. од. і став достовірно (p < 0,05) меншим такого пацієнтів контрольної групи, однак ще залишався достовірно (p < 0,05) більшим такого (1,45  0,37) ум. од.) групи практично здорових осіб.

Через 3 місяці після стаціонарного лікування продовжилось подальше достовірне (p < 0,05) зниження рівня ДК до (2,16  0,23) ум. од., який зрівнявся з таким групи практично здорових осіб. Через 6 місяців після стаціонарного лікування значення ДК (1,79  0,36) ум. од. практично не відрізнялись (р > 0,05) від таких попереднього етапу обстеження.

На початку стаціонарного лікування рівень активності Цп у хворих контрольної групи складав (44,17  4,02) ум. од., у хворих основної — (42,99  2,73) ум. од., що достовірно (p < 0,05) більше, ніж у групі практично здорових осіб (31,61  3,26) ум. од.

У хворих обох клінічних груп значення активності Цп після курсу стаціонарного лікування достовірно (p < 0,05) зменшились контрольної — до (33,45  3,65) ум. од., основної — до (35,01  2,94) ум. од. і зрівнялись (р > 0,05) з такими групи практично здорових осіб (р  0,05), а через 3 та 6 місяців після стаціонарного лікування залишались в цих же межах.

Loading...

 
 

Цікаве