WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Функціональний стан вегетативної нервової системи при гострому та хронічному пієлонефриті у дітей старшого шкільного віку (автореферат) - Реферат

Функціональний стан вегетативної нервової системи при гострому та хронічному пієлонефриті у дітей старшого шкільного віку (автореферат) - Реферат

Головним завданням національного виховання на сучасному етапі є формування громадянина України, готового до розбудови української держави. Громадянські риси особистості включають в себе національну самосвідомість, високу духовність, моральність, художньо-естетичну, правову, трудову культуру, активну життєву позицію.

Отже, формуючи національну самосвідомість учнів, досягаючи високих рівнів її сформованості засобами шкільних курсу історії України, враховуючи вікові особливості учнів 7–9 класів, які є найбільш сензитивними для формування національної самосвідомості, можна формувати життєві орієнтири та компетентності, ефективно виховувати громадянські риси особистості.

Виховання історією є важливим фактором стабільності, єдності суспільства, національної консолідації, утвердження національної державності.

До найважливіших завдань формування національної самосвідомості учнів слід віднести:

– глибоке і свідоме засвоєння знань, які дають українознавчі дисципліни, і в першу чергу, історія України;

– опанування національних і загальнолюдських цінностей;

– формування позитивної самооцінки учнів, переконаності в тому, що людина – унікальна, неповторна особистість;

– досягнення національної самоідентифікації кожним учнем, усвідомлення приналежності його до українського народу;

– виховання любові до України, рідної землі, малої батьківщини, народу; толерантного ставлення до всіх народів, що проживають на території нашої країни;

– формування готовності до повсякденної роботи задля процвітання країни, зміцнення української держави та готовності до її захисту.

Таким чином, у результаті вивчення філософської, психолого-педагогічної, історичної, політологічної та історико-методичної літератури встановлено, що проблемі формування самосвідомості людей у всі часи надавали великого значення; з'ясовано, що національну самосвідомість покликані виховувати всі навчальні дисципліни в усіх типах загальноосвітніх шкіл, серед яких важливу роль повинен відігравати шкільний курс історії України.

У другому розділі„Формування національної самосвідомості школярів у навчально-виховному процесі" – визначаються шляхи формування національної самосвідомості учнів у процесі вивчення історії України, способи реалізації проблеми, аналізуються результати дослідницько-експериментальної роботи.

На нашу думку, формування національної самосвідомості учнів на уроках історії України необхідно здійснювати через вивчення:

– історії виникнення української національної ідеї, ознайомлення зі спробами її реалізації;

– історії розвитку української культури, історії рідного краю, історії складання української національної і державної символіки.

– історії національно-визвольної боротьби українського народу за свою незалежність, за відновлення української державності;

– життя і діяльності історичних діячів, в першу чергу борців за незалежність України;

– історії української державності, її етнічної території; зовнішньополітичної діяльності державних утворень на території України.

Для виявлення рівня сформованості національної самосвідомості учнів нами було вивчено рівень їхніх знань з історії України. До уваги бралися повнота, точність, усвідомлення, глибина знань, вміння застосовувати їх у повсякденному житті.

Науково-дослідницька робота була спрямована на перевірку робочої гіпотези, висунутої на початку дослідження. Вона мала на меті визначити рівні сформованості національної самосвідомості учнів 7–9 класів, розробити методику їх виявлення та оцінки.

Методика реалізації науково-дослідницького експерименту передбачала три етапи дослідження.

Перший етап – констатуючий експеримент першого порядку – був спрямований на визначення рівня смислових атитюдів (ставлення) національної самосвідомості учнів та рівня їх життєвої позиції.

Другий етап – власне формуючий експеримент – реалізовувався за допомогою спеціально побудованої нами експериментальної моделі розвиваючих та формуючих впливів на формування рівня національної самосвідомості учнів 7–9 класів загальноосвітніх шкіл. У дослідженні брала участь основна група учнів, задіяних у експерименті.

Третій етап – констатуючий експеримент другого порядку. На даному етапі нами було проведене контрольне дослідження, в якому брали участь обидві групи учасників (основна та контрольна). Метою цього дослідження було зняття емпіричних показників рівнів сформованості національної самосвідомості учнів.

Одним із важливих завдань організації і проведення констатуючого експерименту була розробка методики виявлення та оцінки рівнів сформованості національної самосвідомості учнів.

Розглядаючи формування національної самосвідомості як організований цілеспрямований процес у ході вивчення історії України, нами було взято за основу такі головні компоненти поняття "національна самосвідомість": раціонально-логічний або пізнавальний, емоційно-спонукальний або почуттєвий,потенційно-діяльнісний або поведінковий. Виходячи із зазначеного, нами визначено критерії педагогічної оцінки рівнів її сформованості.

У ході експериментальної роботи особливий акцент ставився на вихованні національної гордості, духовності, на формуванні в учнів високої громадянськості, любові до рідного краю, поваги до борців за незалежність України, до людей праці, на навчанні учнів методології самостійного здобуття знань; виробленні вміння використовувати набуті знання на практиці, на наданні методичної допомоги вчителям історії.

У нашому дослідженні важливими стали визначення змісту навчального матеріалу, вибір ефективних методів та прийомів навчання і виховання, розробка методики одержання інформації про засвоєння учнями навчального матеріалу, а також формування у них національної самосвідомості.

Гіпотеза про те, що уроки історії України є ефективним засобом формування національної самосвідомості учнів, зумовила вибір методів дослідження. Вона дозволила встановити причинний зв'язок між підходом, що перевірявся, та його результатами, тобто рівнем знань і вмінь учнів, розвитком їх здібностей, духовності, моральності, свідомості, самовизначеності.

Учителі, які брали участь у експерименті, спрямовували уроки на особистість учнів, враховуючи рівень їхньої діяльності, їхні пізнавальні можливості, інтереси, здібності; формували мотиви і потреби навчання. Варіативність і гнучкість структури уроку давали вчителям змогу реалізовувати диференціацію навчання, єдність його форм і змісту. Запропоновані нами методичні рекомендації спонукали вчителів під час експериментальних уроків зосереджуватися на найістотнішому у навчальному матеріалі, орієнтуватися на кінцевий результат, співвідносити його із завданнями нашого експерименту.

Під час експерименту раціонально поєднувалися колективні, фронтальні, індивідуальні форми навчання, використовувалися різні типи уроків.

Така організація навчально-виховного процесу дала змогу досягти високих результатів у формуванні національної самосвідомості учнів.

Отримані результати підтверджують значущість створюваних умов цілеспрямованого використання комплексу формуючих завдань в урочній та позаурочній роботі з учнями 7–9 класів загальноосвітніх шкіл. Вони сприяють поглибленню знань та розширенню змісту понятійного матеріалу, пізнавального та почуттєвого компонентів національної самосвідомості учнів. Порівняння динаміки розвитку основних компонентів національної самосвідомості у цілісному процесі формування громадянських рис особистості учнів підтвердило, що за період дослідницько-експериментальної роботи збільшилась кількість учнів з проявами щирої любові до Батьківщини, своєї нації, гордості за свій край, небайдужості та відповідальності за майбутнє України. Так, в основних групах (експериментальних класах) динаміка росту рівнів сформованості національної самосвідомості учнів змінилася в позитивну диспозицію до закінчення формуючого експерименту: кількість учнів з високим рівнем зросла на 24,1 %; в той час з середнім зменшилася на 0,3 %; низьким – на 23,8 %. У контрольних групах (контрольних класах) відбулися такі зміни: кількість учнів з високим рівнем зросла на 5,8 %; середнім – на 3,6 %; в той час з низьким зменшилася на 9,4 %.

Таким чином, проведена дослідницько-експериментальна робота забезпечила зростання рівня сформованості національної самосвідомості учнів 7–9 класів від низького до більш високого. Про це свідчать дані, наведені в таблиці1.

Loading...

 
 

Цікаве