WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетичні механізми формування хронічного гломерулонефриту у дітей (автореферат) - Реферат

Клініко-патогенетичні механізми формування хронічного гломерулонефриту у дітей (автореферат) - Реферат

Контейнер сформовано за рахунок обмеження частини об'єму дренажу вклеєними біосумісним клеєм основою та напівсферичним елементом, виробленим з рентгенконтрастного полівінілхлориду (ПВХ). У циліндричній частині контейнеру проробляли численні отвори діаметром 1 мм. Контейнер заповнювали біосумістною речовиною (БР), що має в основі полівініловий спирт (ПВС)- синтетичний полімер аліфатичного ряду, нетоксичний і повністю індиферентний до тканин живого організму. БР виготовлена у вигляді фармако-біополімерної плівки, що містила ПВС та поєднаний з ним антибіотик широкого спектру дії.

Фармако-біополімерна плівка була отримана шляхом введення в ПВС масу того чи іншого з вище перелічених лікарських препаратів з подальшим видаленням при температурі 38-39°С, розчинника (води). Отримана лікарська форма у вигляді плівок-смуг, або подрібнених плівок уміщувалась до контейнерів дренажних трубок у кількостях відповідних питомій сорбційній ємкості (ПСЄ) сорбенту. Було використано ПВС марки Мовіоль 20-98 та 18-88. Готовий виріб піддавався гамма-стерилізації. Було виготовлено дренажну трубку (нефростомічний дренаж) - ПВХ трубка із вмонтованим контейнером, наповненим подрібненою фармако-біополімерною плівкою, що має рентгенконтрастні елементи. Довжина трубки - 40 см, діаметр відповідав № 1416 шкали Шарьєра. Діаметр трьох дренажних отворів, розміщених нижче основи контейнеру - 2,5 мм, довжина контейнеру - 15 мм.

Стерильні вироби поміщено до пластикових пакетів та піддано у-стерилізації.

Проведені клінічні дослідження по вивченню ефективності досліджуваних дренажів. З цією метою досліджуваний дренаж встановлювався у верхні сечові шляхи 22 хворим з обструктивною уропатією, що супроводжувалася гострим пієлонефритом і вимагала обов'язкового призначення антибактеріальних препаратів. Перед встановленням у верхні сечові шляхі дренажів хворим виконувалися внутрішньошкірні проби з відповідним антибіотиком. Після встановлення дренажної трубки у ВСШ хворих на протязі 1-ї доби кожні 4 години і кожні 6 годин на протязі всіх послідуючих діб вивчалася антибактеріальна активність сечі. Отримані результати свідчать про те, що тривалість суттєвого антибактеріального ефекту нефростомічних дренажів становила 5 діб з послідуючим стрімким його зниженням на протязі наступної доби. Слід підкреслити, що в жодному випадку при використанні досліджуваних дренажних трубок у хворих не було зафіксовано активізації інфекційного запального процесу сечових шляхів, в той час, як серед 29 хворих, де були використані звичайні дренажі, частота гостро-запальних ускладнень досягла 13,7% (4 осіб), що потребувало люмботомії.

Отримані позитивні результати використання дренажів з антибактеріальним ефектом обумовили доцільність використання засобів інтраопераційної профілактики загострень хронічного пієлонефриту у практиці при проведенні ендоурологічних операцій з приводу обструкції верхніх сечових шляхів.

Розроблений засіб для інтраопераційної профілактики та лікування гострого пієлонефриту об'єднує в собі можливість виконання дренуючої функції і забезпечення ефективної антибактеріальної дії у порожнині ниркової миски. Використання цього засобу дозволяло швидше ліквідувати запальний процес в нирці. Нормалізація температури, зміни в загальному аналізі крові (зниження ШОЄ та лейкоцитозу, зменшення паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів) відмічались вже на 2-3 добу, тоді як у хворих, яким було проведено відкрите операційне втручання такі зміни відбувались на 7-10 добу. Середній ліжко-день серед хворих, яким було виконано ЧПНС, становив 7 діб, тоді як у хворих з відкритим операційним втручанням – 12 діб.

Для вирішення питань щодо функціонального стану контралатеральної і ураженої нирки, відновлення останньої після дренування нирки шляхом ЧПНС, її резервних можливостей застосовували радіоізотопну ренографію з визначенням показників сумарного і роздільного ефективного ниркового плазмоплину.

За наявності у пацієнтів збереження резервних можливостей ураженої нирки після виконання черезшкірної пункційної нефростомії 10 хворим (66,6%) було проведено органозберігаючі (реконструктивні) операції. У разі відсутності відновлення функції і резервних можливостей ураженої нирки 5 хворим (33,4%) було здійснено нефректомію.

Таким чином, для розв'язання питань стосовно діагностики і лікування хворих на гострий і хронічний обструктивний пієлонефрит необхідно здійснювати диференційний підхід, що дозволяє обрати оптимальні й раціональні методи для обстеження цієї категорії урологічних хворих, а також проводити їх лікування шляхом виконання черезшкірної пункційної нефростомії.

Порушення пасажу сечі верхніми сечовими шляхами під час вагітності є актуальною і заслуговує на особливу увагу урологів і акушерів-гінекологів. У понад 80 % жінок у другій половині вагітності діагностується розширення верхніх сечових шляхів, зумовлене стисненням сечоводу між вагітною маткою і кістками таза, що є фактором високого ризику розвитку гострого пієлонефриту у вагітних.

В урологічному відділенні ООКЛ за період 2000 – 2002 роки лікуванню підлягали 23 жінки з гестаційним пієлонефритом (віком від 18 до 35 років) у термінах вагітності від 14 до 36 тижнів.

Провідну роль у діагностиці порушення пасажу сечі з верхніх сечових шляхів у вагітних відіграло ультразвукове дослідження нирок як скринінговий, повторюваний (100%) і практично нешкідливий діагностичний метод, що має велику дозвільну здатність. Ультразвуковий моніторинг дозволяв оцінити ступінь розширення чашечково-мискової системи нирок у процесі лікування, а також виявити вогнищеві ураження паренхіми. Покращення пасажу сечі з верхніх сечових шляхів досягалося застосуванням позиційної дренувальної терапії (34,7%), катетеризацією нирок (8,9%), встановлення внутрішнього стента (26%). Проте наявність супровідної інфекції, ризик виникнення міхурово-сечовідного і міхурово-мискового рефлюксів і пов'язаного з цим розвитку запальних ускладнень, а також наявність аномалії розвитку сечової системи, супровідної калькульозної уропатії знижують ефективність внутрішнього дренування нирок або роблять останнє неможливим. Альтернативою внутрішньому дренуванню нирок, тим більш відкритій нефростомії, була ЧПНС під контролем ультразвукового наведення. Черезшкірне дренування виконували, коли не можна було здійснити катетеризацію ниркової миски. ЧПНС була проведена у 30,4% вагітних, серед яких двобічну пункційну нефростомію виконано в 1 випадку. Застосування черезшкірної пункційної нефростомії забезпечувало задовільне відведення сечі, на тлі якого здійснювана комплексна етіотропна і патогенетична терапія приводила до купірування гострих явищ гестаційного пієлонефриту. Термін перебування пацієнтів у стаціонарі тривав від 7 до 10 днів.

Передчасних пологів не спостерігалося жодного разу. Після пологів (5 випадків – фізіологічні пологи, 2 – оперативне розродження) була проведена антеградна пієлографія, у результаті якої з'ясувалися причини обструкції верхніх сечових шляхів, а саме: стеноз МСС правої нирки – 2 випадки; двобічне стенозування уретеросигмоанастомозу – 1 випадок; стиснення сечоводу між вагітною маткою і кістками таза – 4 випадки.

Таким чином, сьогодні застосування декомпресійної ЧПНС у вагітних є ефективним методом вибору дренування верхніх сечових шляхів.

ВИСНОВКИ

В дисертації приведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукового завдання по підвищенню ефективності лікування хворих на гострий та хронічний обструктивний пієлонефрит шляхом науково обґрунтованого вибору засобу відновлення пасажу сечі на основі оцінки клінічної ефективності.

  1. Черезшкірна пункційна нефростомія (ЧПНС) дозволила ліквідувати явища обструкції у 100% хворих з обструкцією верхніх сечових шляхів. ЧПНС у хворих на гострий обструктивний пієлонефрит, виконана у стадії серозного запалення, дозволила привести до ліквідації гострих явищ у 92,1%.

  2. У пацієнтів на хронічний обструктивний пієлонефрит здійснювати дренування нирки необхідно не тільки з метою лікування запального процесу, але й з метою подальшої оцінки функціонального стану і резервних можливостей ураженої нирки. Оцінка функціонального стану і резервних можливостей ураженої нирки після виконання ЧПНС з допомогою радіофункціональних методів у хворих на хронічний обструктивний пієлонефрит дало підстави визначати тип операції – органозберігаючу в 66,6% та нефректомію в 33,4 %.

3. Використання розробленого алгоритму лікування хворих з обструкцією верхніх сечових шляхів за допомогою ЧПНС призвело до покращення функції ураженої нирки на 4-5 добу, скорочує ліжко-день майже удвічі , у порівнянні з хворими, яким проведено відкрите операційне втручання.

4. Застосування антибактеріальноактивних дренажів під час виконання ЧПНС при гострому обструктивному пієлонефриті в стадії серозного запалення забезпечує адекватне дренування нирки, стійкий локальний антибактеріальний ефект, дозволило швидко ліквідувати гостри явища запального процесу в нирці вже на 2-3 добу, тоді як у хворих, яким було проведено відкрите операційне втручання такі зміни відбулись на 7-10 добу.

Loading...

 
 

Цікаве