WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Медико-соціальна характеристика формування хвороб системи кровообігу у сільського населення та удосконалення надання йому медичної допомоги (авторефер - Реферат

Медико-соціальна характеристика формування хвороб системи кровообігу у сільського населення та удосконалення надання йому медичної допомоги (авторефер - Реферат

Таким чином, з огляду на вищезазначені результати, було зроблено висновок, що застосування лише інгібітора АПФ на тлі базисної терапії не призводило до корекції порушеного стану системи цитокінів у хворих на ішемічну хворобу серця та хронічну серцеву недостатність II – III функціонального класу за класифікацією NYHA. Навпаки, призначення комбінації інгібітора АПФ та бета-адреноблокатора на тлі базисної терапії суттєво впливало на стан системи цитокінів у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою недостатністю (слід зазначити, що нормалізація рівнів цитокінів не була достатньою у хворих з хронічною серцевою недостатністю III функціонального класу за класифікацією NYHA).

З метою корекції дисбалансу в системі цитокінів 20 хворим з ІХС та ХСН IIIФК призначали пентоксифілін у дозі 400 мг 3 рази на добу на протязі 1 тижня, а потім у дозі 200 мг 3 рази на добу на протязі 11 тижнів на тлі традиційної терапії (аспірин (як правило, аспекард по 1 таблетці на добу), пролонговані форми нитратів, діуретик (як правило, гіпотіазид 25 мг щоденно вранці), антагоніст альдостерону (спіронолактон – по 25 мг щоденно вранці) інгібітор АПФ еналаприлу малеат (20 мг на добу у два прийоми), бісопролол у середній дозі 6,25 мг). Ці хворі увійшли у III групу. Вихідні дані та зміни показників після лікування пацієнтів III групи порівнювали з даними пацієнтів IIБ групи (хворі з ІХС та ХСН III ФК, які на протязі 3 місяців приймали еналаприл та бісопролол на тлі базисної терапії).

На фоні прийому пентоксифіліну у пацієнтів III групи достовірно знизились рівні ФНП-α (з 150,39 + 18,12 пг/мл до 53,02 + 4,01 пг/мл, p<0,01), ІЛ-1β (з 42,92 + 3,75 пг/мл до 18,3 + 2,96 пг/мл, p<0,01), а рівень ІЛ-10 достовірно зростав (з 6,1 + 0,71 пг/мл до 13,35 + 2,33 пг/мл, p<0,01), причому відмічалась достовірна різниця рівнів ФНП-α, ІЛ-1β, та ІЛ-10 після лікування у хворих III та IIБ груп (p<0,05).

Через 3 місяці лікування ЧСС у хворих III групи достовірно зменшувалась (з 93,4 + 5,7 до 76,4 + 5,4 ударів за хвилину).

При ехокардіографічному обстеженні виявлено зменшення розміру ЛП, достовірні зміни КСО, КДО, товщини задньої стінки ЛШ, достовірне збільшення ФВ у хворих III групи, причому у порівнянні як з ФВ до лікування, так і з середньою величиною ФВ у хворих IIБ групи. Наприкінці періоду спостереження за даними суточного моніторування ЕКГ виявлено достовірне зменшення кількості епізодів ішемії за добу, середньої тривалості больових нападів, тривалості безбольової ішемії міокарду та сумарної добової тривалості ішемії у хворих III групи, більш істотне у порівнянні з хворими IIБ групи.

За даними 6-хвилинного навантажувального тесту з ходьбою у пацієнтів III групи достовірно (p<0,01) збільшилася толерантність до фізичного навантаження, причому ці зміни були більш суттєвими у хворих, які приймали пентоксифілін (p<0,01), у порівнянні з пацієнтами IIБ групи (середня дистанція у хворих III групи збільшилася з 245,7 + 19,1 м до 340,25 + 18,6 м, у хворих IIб групи – з 254,8 + 18,9 м до 315,5 + 19,1 м)

Через 3 місяці лікування індекс маси міокарду лівого шлуночка декілька зменшувався, причому більш істотні зміни спостерігались у хворих III групи.

Переносність призначеної терапії розцінювалась як добра – побічних ефектів, що призвели до відміни лікування, зареєстровано не було (у одного з пацієнтів IIб2 підгрупи після першого дня прийому пентоксифіліну виникла гіпотензія, дозу пентоксифіліну було зменшено з 1200 мг до 600 мг на добу, у подальшому доза препарата не змінювалася).

Таким чином, з огляду на те, що на фоні прийому пентоксифіліну у пацієнтів III групи рівні прозапальних цитокінів ФНП-α, ІЛ-1β в сироватці крові достовірно знизилися, а рівень протизапального цитокіна ІЛ-10 достовірно зростав, покращились ехокардіографічні показники, виявлене достовірно більше покращення ФВ у порівнянні з хворими IIБ групи, достовірно зменшились кількість епізодів ішемії за добу, середня тривалість больових нападів, тривалість безбольової ішемії міокарду та сумарна добова тривалість ішемії, збільшилась толерантність до фізичного навантаження, не зареєстровані побічні ефекти лікування пентоксифіліном, можна зробити висновок про ефективну корекцію дисбалансу в системі цитокінів та клінічну ефективність пентоксифіліну у цих хворих.

ВИСНОВКИ.

        1. ХСН, що розвилася внаслідок ІХС, супроводжується змінами в системі цитокінів. Рівень секреції цитокінів залежить від важкості ХСН. У пацієнтів з ІХС та ХСН II ФК відзначено збільшення вмісту прозапальних (рівень ФНП-α дорівнював 56,84 + 4,28 пг/мл, а рівень ІЛ-1β – 24,19 + 2,48 пг/мл; у той же час у осіб контрольної групи ці показники дорівнювали 10,7 + 1,2 пг/мл та 7,2 + 0,8 пг/мл відповідно) та антизапальних (рівень ІЛ-10 склав 25,79 + 3,2 пг/мл, а у осіб контрольної групи – 11,7 + 0,93 пг/мл) цитокінів, що свідчить про гіперактивацію системи цитокінів у цих хворих. У пацієнтів з ІХС та ХСН III ФК виявлялися більші рівні підвищення ФНП-α (до 142,6 + 12,4 пг/мл) , ІЛ-1β (до 41,87 + 4,32 пг/мл) та спостерігався низький рівень ІЛ-10 (5,82 + 0,32 пг/мл), що свідчить про розвиток дисбалансу в системі цитокінів по мірі прогресування ХСН.

        2. Динаміка рівнів цитокінів у хворих з ІХС та ХСН залежить від призначаємої терапії.

        3. Застосування інгібітора АПФ не забезпечує адекватної корекції системи цитокінів у хворих з ІХС та ХСН (у хворих з ХСН II ФК рівні досліджуваних цитокінів практично не змінювалися; у хворих з ХСН III ФК відзначалось підвищення рівнів ФНП-α та ІЛ-1β, рівень ІЛ-10 не змінювався).

        4. Призначення комбінації інгібітора АПФ та бета-адреноблокатора зменшує запальний компонент системи цитокінів – рівні ФНП-α та ІЛ-1β у хворих з ІХС та ХСН як II ФК, так і III ФК. Вміст ІЛ-10 зменшується у хворих з ХСН II ФК та не змінюється у хворих з ХСН III ФК, що, можливо, пояснюється недостатнім впливом традиційної терапії на протизапальний компонент системи цитокінів ІЛ-10, особливо при більш важкій ХСН.

5. Застосування пентоксифіліну (у дозі 400 мг 3 рази на добу на протязі 1 тижня, а потім у дозі 200 мг 3 рази на добу на протязі 11 тижнів) на тлі загальноприйнятої терапії хворих на ІХС та ХСН III функціонального класу зменшує прозапальний компонент (достовірно знизились рівні ФНП-α (з 150,39 + 18,12 пг/мл до 53,02 + 4,01 пг/мл, p<0,01) та ІЛ-1β (з 42,92 + 3,75 пг/мл до 18,3 + 2,96 пг/мл, p<0,01)), активує протизапальний (рівень ІЛ-10 достовірно зростав з 6,1 + 0,71 пг/мл до 13,35 + 2,33 пг/мл, p<0,01) компонент системи цитокінів, а отже запобігає прогресуванню дисбалансу в системі про- та антизапальних цитокінів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

Loading...

 
 

Цікаве