WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Механізми розвитку стравохідно-шлункових кровотеч (автореферат) - Реферат

Механізми розвитку стравохідно-шлункових кровотеч (автореферат) - Реферат

В табл. 8, представлені результати дослідження рівня відновлення трофічної функції оперованого нерва у 57 хворих з ушкодженнями сідничного та великогомілкового нервів, нервові стовбури яких несуть найбільшу трофічну функцію. При цьому позначали: (–) — відсутність відновлення; (+) — мінімальні ознаки відновлення; (++) — відчутне відновлення, що реєструється лікарем-дослідником та самим хворим; (+++) — відновлення близьке до повного.

Таблиця 8

Результати відновлення трофічної функції оперованих нервів

Нервові стовбури

Рівень відновлення

(–)

(+)

(++)

(+++)

Сідничний нерв (всього 45)

Невроліз (всього 26 операцій)

-

4

11

11

Шов (всього 12 операцій)

1

2

7

2

АНП (всього 7операцій)

2

2

3

-

Великогомілковий нерв (всього12)

Невроліз (всього 3 операції)

-

-

2

1

Шов (всього 2 операції)

-

-

2

-

АНП (всього 7 операцій)

1

1

5

-

Всього

4

9

30

13

Відсоток

8%

15,8%

52,6%

23,6%

З отриманих даних видно, що при задовільних умовах для регенерації різні рівні відновлення трофіки спостерігались близько 92%, при цьому корисне відновлення досягало 76,2% випадків, що свідчить про достатні регенераторні можливості оперованого периферичного нерва.

На наш погляд найбільш показовими спостереженнями відновлення трофічної функції нерва є загоєння нейротрофічної виразки підошовної поверхні ступні. Загоєння або стабільна позитивна динаміка трофічної виразки підошовної поверхні ступні вважали найбільш яскравим відображенням відновлення трофічної функції ушкоджених нервів нижніх кінцівок. Ми звернули увагу на значно більшу роль нервів нижніх кінцівок у забезпеченні трофіки її тканин, ніж у нервів верхньої кінцівки. Критеріями оцінки ефективності операцій невролізу та невротизації була позитивна динаміка нейротрофічного процесу у вигляді його стабілізації, зменшення розмірів виразки. Результати загоєння трофічної виразки представлені в табл. 9.

Таблиця 9

Динаміка загоєння трофічних виразок після операцій

на нервах нижньої кінцівки

Оперований нерв

Трофічна виразка

Стабілізація рани

Зменшення

розмірів рани

Загоєння

рани

Сідничний нерв

- невроліз

1

3

2

- невротизація

2

1

-

Великогомілковий нерв

- невроліз

-

1

1

- невротизація

-

1

-

всього

3

6

3

Стабільність процесу ліквідації виразки визначали за супутнім відновленням чутливості (больової, тактильної та дискримінаційної) на покривних тканинах навколо виразки. Больова чутливість відновлена у всіх випадках після проведення невролізу та в 2 хворих після невротизації. Ще у двох випадках відновлення чутливості не відмічалось і при цьому спостерігалась тільки стабілізація стану виразки. Тактильна і навіть дискримінаційна чутливість відновилась у трьох хворих. У всіх цих випадках спостерігали загоєння виразки. Слід звернути увагу на те, що на стан виразки впливає стан невроми проксимального кінця нерва. Так, при виконанні невротизації у двох випадках ми виконали резекцію невроми і занурення культі нерва в здорові тканини, а у двох випадках залишили проксимальну культю без змін. Саме у цих двох випадках реакція на відновну операцію була мінімальною і зберігалась клініка подразнення невроми.

Нами оперовано 39 хворих з цукровим діабетом. У 35 були прояви компартмент-синдрому, у 4 — ушкодження периферичних нервів: сідничного (2), великогомілкового (1) та загального малогомілкового (1). У 35 хворих з компартмент-синдромом з практично повною втратою функції коротких м'язів ступні підфасціальний тиск коливався від 24 до 38 мм рт. ст. На плантографії площа опори в середньому на 35% відсотків перевищувала площу опори нормальної ступні. З усіх видів чутливості у 35 хворих залишилась лише больова, у 14 з них тактильна, дискримінаційна чутливість відсутня у всіх, що пов'язуємо з явищами нейропатії, яка потенціювала прояви компартмент-синдрому. Після фасціотомії та декомпресії трьох компартментів підфасціальний тиск зменшувався в середньому до 12 мм рт. ст., коливався від 8 до 18 мм рт. ст. і залишався стабільним у 21 хворого, у яких показники глюкози крові були знижені за рахунок комплексного лікування і не перевищували 8 ммоль на літр. В цій групі збільшився рівень чутливості до появи у всіх тактильної чутливості, а у 11 — навіть і дискримінаційної (біля 35–30 мм), що свідчить про ефективність фасціотомії як складової частини в лікуванні ускладнень цукрового діабету. В групі з 14 хворих, у яких не вдалося стабілізувати рівень цукру крові, а значить усунути базові причини для розвитку ускладнень діабету, показники відновлення прямо корелювали з рівнем глюкози крові. При проведенні плантографії у першій групі, яка складалася з 21 хворого, показники наближалися до нормальних величин і площа опорної поверхні ступні на 14–16% перевищувала нормальні показники; у другій групі, яка складалась з 14 хворих, показники коливались від 20 до 30% відносно норми. Це свідчило про мінімальний успіх операції. Було зроблено висновок, що фасціотомія основних компартментів гомілки та ступні є ефективним методом лікування ускладнень цукрового діабету і її якість залежить від зниження та стабілізації рівня цукру крові.

У 4 хворих з цукровим діабетом, оперованих з приводу травми у ранньому та пізньому післяопераційному періодах відмітили значну затримку і практично повну відсутність проявів регенерації.

Хірургічне лікування ушкоджень нервів нижніх кінцівок на тлі ішемічних ушкоджень тканин, продемонструвало пряму залежність ефективності лікування від рівня компенсації. У всіх 22 хворих глибина ішемії була на рівні суб- та декомпенсації. У 12 хворих це були оклюзійні захворювання артерій, а у 10 — їх травматичне ушкодження. Зважаючи на результати експериментальних досліджень ми дійшли до висновку, що регенерація стає неможливою при мінімальному рівні забезпечення тканин артеріальною кров'ю. Тому відновним операціям на нервових стовбурах передували реконструктивні операції на магістральних артеріях. Відновити рівень артеріального забезпечення до рівня стійкої компенсації вдалося у 9 хворих першої групи та 8 хворих другої. У 5 хворих — проведення реконструктивних операцій було неможливим з причин ураження дистального артеріального русла та розповсюдженості процесу. Часткова ішемія була ліквідована шляхом інтенсивного медикаментозного лікування. Ще у трьох хворих виникли ускладнення у вигляді тромбозів артеріального русла і лікували їх в подальшому медикаментозно. 22 хворих оперовані на ушкоджених нервах, 14 з них на тлі компенсації артеріального кровообігу, а 8 хворих — при його субкомпенсації. Отриманий рівень відновлення функції оперованих нервів продемонстрував пряму залежність регенерації від рівня артеріального забезпечення тканин травмованої кінцівки.

Loading...

 
 

Цікаве