WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-лабораторна оцінка перебігу вагітності при гіперфункції щитоподібної залози (автореферат) - Реферат

Клініко-лабораторна оцінка перебігу вагітності при гіперфункції щитоподібної залози (автореферат) - Реферат

Дослідження впливу опромінення дозами 50 і 100 Гр на термоіндуковані зміни конформації САЛ концентрації 5 мг/мл, показало, що дія радіації особливо сильно виявляється в області високих температур – від 35 до 60 °C і пов'язана зі значним збільшенням гідратації САЛ з ростом дози опромінення.

Концентрація макромолекул САБ у розчині істотно впливає на зміни діелектричних параметрів, а також ступеня гідратації білка в залежності від температури (рис. 2). За абсолютним значенням отримані величини ступеня гідратації САБ при температурі 20 °C складають 0,25 і 0,2 г/г при концентраціях 50 і 100 мг/мл відповідно. З рис. 2 видно, що із зростанням температури ступінь гідратації САБ у цілому зменшується. Однак в інтервалах температур 25-35 °C, 38-55 °C і 55-62 °C відбувається збільшення ступеня гідратації білка, що досягає екстремальних значень при 30 і 47 °C для концентрації 50 мг/мл і 34, 44і 57 °C для концентрації 100 мг/мл. Ці зміни обумовлені, очевидно, конформаційними перебудовами САБ. Ступінь гідратації САБ при концентрації білка 50 мг/мл вище, ніж при 100 мг/мол практично на всьому дослідженому інтервалі температур.

Концентрація білка також впливає на час діелектричної релаксації диполів води, однак це виявляється тільки при температурах вище 40°C (рис.3). У цій області температур спостерігається збільшення рухливості молекул об'ємної води. Це визначається, очевидно, різним структурним станом води в розчинах: із збільшенням концентрації білка структура вільної води стає більш розвпорядкованою, що може бути обумовлено руйнуванням стійких асоціатів і водяних кластерів при розчиненні білка.

Урозділі 4 представлено результати дослідження впливу -опромінення й температури на конформацію і гідратацію фібриногену людини в розчині методом НВЧ-діелектрометрії. Встановлено вплив концентрації білка на радіаційно-індуковані зміни його структури.Приводяться результати дослідження діелектричних характеристик неопроміненого й опромінених дозами 20, 60 і 100 Гр розчинів фібриногену в області температур 4–70 °C, обчислені значення ступеня гідратації фібриногену й рухливості молекул води в білкових розчинах. Виявлено конформаційні переходи фібриногену при температурах 25-33, 45-53 °C. Встановлено, що вплив -опромінення призводить до розвпорядкування структури об'ємної води у розчині в області плавлення термолабільних ділянок фібриногену, причиною чого може бути відокремлення C-доменів.

В області концентрацій до 5мг/мл величини s опромінених дозами 15 і 30Гр розчинів білка збігаються з контрольними. При більш високих концентраціях фібриногену s опромінених розчинів зменшується. Це свідчить про збільшення в системі кількості зв'язаної води, що, імовірно, обумовлено зростанням ступеня гідратації фібриногену.

Для контрольних зразків у межах похибки залежності ' і '', а також s в інтервалі концентрацій до 16 мг/мл мають лінійний характер. Цей факт свідчить про те, що діелектричні властивості об'ємної води не залежать від концентрації білка, а діелектрична проникність розчину визначається співвідношенням розчинника і розчиненої речовини.

Для з'ясування впливу -опромінення на структурні зміни молекули фібриногену досліджували залежність гідратації від дози опромінення в інтервалі доз 5-200 Гр (рис. 4). Особливості зміни гідратації від дози, очевидно, обумовлені структурними переходами в макромолекулі білка. В області доз до 35 Гр ступінь гідратації зростає і при дозі 35 Гр досягає максимуму. Оскільки молекули асоційованої води утворюють водневі зв'язки в основному з полярними центрами молекули білка, то можна припустити, що збільшення кількості гідратної води пов'язано зі збільшенням кількості доступних для молекул розчинника ділянок зв'язування в результаті розпушення поверхні білка та фрагментації макромолекули.

З ростом температури гідратація фібриногену в цілому зменшується. Однак для нативного білка ці зміни немонотонні, вони характеризуються наявністю декількох температурних інтервалів де гідратація збільшується: 10, 25-33, 45-53 і 63 °C. При цих температурах відбуваються конформаційні зміни молекули фібриногену. Це пояснюється наявністю у молекули багато доменної структури і Ії великою рухливістю. Крім того, відомо, що молекула фібриногену має 12 кооперативних ділянок з різною температурою плавлення.

Залежності часу діелектричної релаксації молекул води в розчинах фібриногену від температури в координатах Арреніуса розбиваються на два інтервали температур. До 40 °C енергія активації дипольної релаксації води залишається постійною і складає близько 22 кДж/моль. При більш високих температурах залежність стає не арреніусовою. На цій ділянці час релаксації молекул води в білкових розчинах менше часу релаксації, характерного для чистої води, а величина в опромінених зразках менше контролю. Це свідчить про розвпорядкування об'ємної води і зміну її структурного стану в розчинах фібриногену, що може бути наслідком руйнування сітки водневих зв'язків, утворених молекулами води в чистому розчиннику, макромолекулами білка. До ще більшого розвпорядкування структури води призводить опромінення розчинів білка. Таким чином, очевидно, зміна структурного стану фібриногену впливає і на розчинник.

Розділ 5 присвячено дослідженнювпливу режимів заморожування й -опромінення на діелектричну проникність сироватки кордової крові методом НВЧ-діелектрометрії. Зразки СКК отримували з кордової (плацентарної) крові жінок під час пологів.

Проведені дослідження показали, що значення ' сироватки після повільного заморожування усіх досліджених жінок в області кімнатних температур нижче контролю (рис. 5). Це свідчить про зменшення кількості вільної води в системі, що може бути результатом підвищення ступеня гідратації макромолекул СКК. При повільному заморожуванні ушкодження біоструктур, насамперед, викликано дією підвищених концентрацій солей і метаболітів, що утворяться при поступовому переході води з рідкої у тверду фазу. Такі ушкодження погіршують збереження сироватки при температурі -20 °C, що близька до евтектичної для присутніх іонів. При цій температурі вимерзає тільки вільна вода, зв'язана ж і жорстко зв'язана вода (температури замерзання від - 35 °C до -50 °C і від -120 °C до -130 °C, відповідно) залишається в рідкому стані. Такі умови можуть призводити до порушення структури ліпопротеїнів і біомакромолекул, що виявляються в розпушенні поверхневих поліпептидних ланцюгів. У результаті цього відбувається звільнення додаткових ділянок зв'язування для молекул води, що призводить до збільшення ступеня гідратації молекул СКК.

Вплив швидкого заморожування СКК на значення ' має протилежну стосовно повільно заморожених зразків спрямованість у порівнянні з контролем, або не відрізняються від нативних зразків. Імовірно, у цьому випадку порушення, викликані заморожуванням сироватки, незначні. В інших випадках значення ' сироватки після швидкого заморожування вірогідно перевищують контрольні. Це свідчить про збільшення в системі кількості вільної води, що може бути наслідком кріоагрегації молекул СКК.

При дослідженні впливу охолодження на структурний стан молекул СКК в інтервалі температур від +40 °C до +5 °C, тобто на початковому етапі кріоконсервування, було встановлено, що температурна залежність діелектричної проникності має складний характер. В усьому дослідженому інтервалі температур залежності діелектричної проникності характеризуються немонотонними змінами ' при температурах 26-32 °C і 15-20 °C як для нативних зразків, так і для заморожених. При цих же температурах спостерігаються немонотонні зміни діелектричних втрат '' і статичної діелектричної проникності s.

Практично на всьому дослідженому інтервалі температур для зразків СКК, опромінених дозами 50 і 100 Гр, значення статичної діелектричної проникності s нижче контролю (рис. 6 а), що свідчить про збільшення в опромінених зразках кількості зв'язаної води. Значення діелектричних втрат на температурному інтервалі 20-50 °C також нижче контрольних. Ефекти, що спостерігаються, корелюють з результатами, отриманими для водяних розчинів САБ і фібриногену, опромінених цими ж дозами. Тому зниження діелектричних параметрів СКК можна пояснити розпушенням поверхні білків сироватки, що призводить до збільшення їхньої ступені гідратації.

На рис. 6 б приведені арреніусові залежності часу діелектричної релаксації молекул води  у СКК. Видно, що при температурах до 40 °C час релаксації об'ємної води в СКК більше, ніж  чистої води. Отже, в СКК молекули води більш загальмовані. Однак, починаючи з 40 °C, величина  у СКК знижується, що свідчить про розпорядковування молекул об'ємної води.

Відмінності в температурних інтервалах, у яких спостерігаються особливості в зміні діелектричних параметрів, пов'язані з індивідуальними особливостями СКК жінок. Однак при цьому загальний характер температурних залежностей діелектричних параметрів СКК різних жінок зберігається незмінним.

Loading...

 
 

Цікаве