WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика та лікування хворих на хронічну критичну ішемію нижніх кінцівок (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Діагностика та лікування хворих на хронічну критичну ішемію нижніх кінцівок (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

*

*

*

Рис. 1 Оцінка рентгенологічного прогресування під впливом засобів базисної терапії в залежності від тривалості хвороби.

Примітка. * р<0,05 – порівняно з групою "ЛФ", критерій Ст'юдента.

Зазначена тенденція спостерігалась і при тривалості хвороби більше 10 років, але різниця між групами недостовірна. У групах "АН" і "МТ" швидкість прогресування рентгенологічних змін не залежала від попередньої тривалості хвороби .

Вивчення річної динаміки деструктивних змін у суглобах за даними МРТ було проведено у 15 хворих з середньою тривалістю захворювання 35,215,96 місяців. За 12 місяців загальна кількість ерозій на рентгенограмах у цих хворих збільшилась на 25. Але під час порівняльного аналізу МР-томограм, отриманих при первинному обстеженні та рентгенограм, зроблених через 12 місяців лікування, виявилось, що 19 із 25 "нових" ерозій були присутні на МР-томограмах на початку дослідження. Отримані результати співпадають з даними інших дослідників (Reiser MF, 1993, Ostergaard M, 1995) і свідчать про високу діагностичну значущість методу МРТ при РА.

Відсутність прогресування хвороби за даними МРТ була зареєстрована у трьох пацієнтів, що приймали ЛФ та у одного, що отримував МТ. В групі "АН" стабілізація деструктивного процесу не відбулася у жодного хворого. Протягом 12-місячного спостереження наявність МР-прогресування зареєстровано у 11 хворих, загальна кількість ерозій у яких збільшилась на 28 (зі 127 (в середньому 9,071,89) до 155 (11,071,97)). Але тільки 4 із 28 "нових" МР-ерозій були присутні на паралельно зроблених рентгенограмах. Необхідно звернути увагу на те, що через 12 місяців у трьох хворих на "ранній" РА з відсутністю рентгенологічного прогресування методом МРТ було виявлено 6 ерозій.

Під час вивчення зв'язку між клінічними та рентгенологічними даними було встановлено, що між клінічною ефективністю за критеріями ACR 70 та швидкістю рентгенологічного прогресування спостерігався слабкий зв'язок (r=-0,43), а між клінічним поліпшенням та МР-прогресуванням зв'язок був взагалі відсутній (r=-0,21). Таким чином, МРТ в порівнянні з показниками клінічної ефективності та рентгенографією дозволяє одержувати більш точні дані про прогресування хвороби та ефективність терапії.

Встановлено, що протягом року відбувалось збільшення не лише загальної кількості, а і об'єму МР-ерозій. В променевій, тригранній, напівмісяцевій та човноподібній кістках збільшення об'єму ерозій, виявлених при первинному обстеженні, переважало над приростом "нових". Статистично вірогідне збільшення кількості ерозій протягом року спостерігалось у кістках першого ряду зап'ястка (тригранній, напівмісяцевій та човноподібній), що може бути пов'язано зі значною гіпертрофією синовіальної оболонки саме в цій області при первинному обстеженні.

З метою верифікації діагнозу, визначення характеру перебігу хвороби і обґрунтованого призначення засобів базисної терапії 23 хворим на початку спостереження одночасно було проведено МРТ однієї кісті та стандартна рентгенографія кистей з подальшим порівняльним аналізом отриманих зображень.

Згідно результатів дослідження ерозії на МР-томограмах (22 хворих, 95,65%) спостерігались у 2 рази частіше (р<0,001), ніж на рентгенограмах (10 хворих, 43,48%). Серед 13 хворих з відсутністю рентгенологічних ознак суглобової деструкції наявність МР-ерозій зареєстровано у 12, семеро з яких були обстежені через 5,861,18 місяців від появи перших симптомів захворювання та шестеро – через 2-4 роки (в середньому 408,0 місяців).

Загальна кількість МР-ерозій (n=358) в 3,3 рази перевищувала таку на рентгенограмах (n=107) (р<0,001). Крім того, ерозії гачковидної і головчатої кісток, які виключені із більшості сучасних методів оцінки рентгенограм, спостерігались відповідно у 72,73% та 31,82% хворих. Найбільшу кількість ерозій за даними МРТ було діагностовано в тригранній (в середньому 2,00,25), напівмісяцевій (2,640,43) та човноподібній кістках (1,910,37), дещо меншу – у головчатій кістці (1,860,29). На рентгенограмах найбільша кількість ерозій спостерігалось в напівмісяцевій кістці (0,950,42), дещо менша – в променевій (0,570,24), тригранній (0,640,27), човноподібній (0,640,31) та трапецієвидній (0,450,23) кістках. На відміну від МРТ на рентгенограмах кистей переважання множинних ерозії над поодинокими зустрічалось лише в напівмісяцевій (80% хворих) та променевій (66,67% хворих) кістках. На МР-томограмах поодинокі ерозії зареєстровано лише у ліктьовій (88,89% хворих) та трапецієвидній (60% хворих) кістках, в той час як в інших кістках переважало чисельне ураження: променева – 73,33% хворих, тригранна – 61,94%, напівмісяцева – 75%, човноподібна – 61,11%, гачковидна – 54,55% та головчата – 72,22%.

В залежності від тривалості захворювання обстежені хворі були розподілені на дві групи: першу групу склали 7 хворих, обстежених до 12 місяців від появи перших симптомів, другу – 16 хворих з тривалістю хвороби від 1 до 10 років. У хворих першої групи ерозії було виявлено лише на МР-томограмах. Серед хворих другої групи на рентгенограмах ерозії було діагностовано у 62,5%, на МР-томограмах у 100%. За даними МРТ у зап'ястку найбільш ураженими за кількістю ерозій та частотою їх виявлення у хворих першої групи були тригранна (85,7%, 1,140,26) та напівмісяцева кістки (71,4%, 1,430,43), у хворих другої групи – тригранна (93,8%, 2,40,31), напівмісяцева (93,8%, 3,20,55), човноподібна (93,8%, 2,470,45) та променева (87,5%, 1,690,25). Серед п'ястних кісток у першій групі ураженими були лише II та II, у другій – з I по V.

Порівняльний аналіз рентген- та МР-зображень показав, що найменша чутливість рентгенографії у виявленні кісткових ерозій зареєстрована в області основи п'ястних кісток, де методом МРТ їх було виявлено у 8,4 рази більше (р<0,001): на МРТ 42 ерозії у 73,9% хворих, на рентгенограмах – 5 у 17,4% (χ2=14,8, р<0,0001). Крім того, при рентгенологічному обстеженні у голівках п'ястних кісток ерозії реєструвалися в 5 разів частіше (83,3%), ніж в основах (16,7%). На МРТ в обох областях ерозії виявлялись з однаковою частотою.

Таким чином, виявлення ерозій у 6 хворих на "ранній" РА дозволило об'єктивно підтвердити діагноз та максимально рано призначити засоби базисної терапії. Наявність ерозій у 3 хворих з тривалістю хвороби більше двох років та виявлення великої кількості МР-ерозій у 6 хворих з II рентгенологічною стадією дозволило переглянути варіант перебігу хвороби і рентгенологічну стадію та внести необхідну корекцію в схеми лікування: збільшення дози або заміна базисного лікарського засобу.

Побічні явища (ПЯ) зареєстровані на фоні прийому ЛФ та МТ в більшості випадків були транзиторними і вимагали відміни препарату у одного (4,16%) і двох (3,45%) хворих відповідно. В період лікування АН ПЯ розвинулися у дев'яти хворих (42,86%) і в усіх випадках вимагали відміни препарату (р<0,05 порівняно з групами "ЛФ" та "МТ"). Не зважаючи на досить низьку частоту відміни МТ внаслідок ПЯ, у 5 (8,62%) пацієнтів препарат був відмінений через розвиток вторинної неефективності через 10-11 місяців лікування, чого не спостерігалося в двох інших досліджуваних групах. Слід зауважити, що спектр ПЯ, що виникли при лікуванні АН, суттєво відрізнявся від ПЯ, зареєстрованих під час терапії ЛФ та МТ. Так, при застосуванні ЛФ найчастіше зустрічалося підвищення сироваткових трансаміназ (не більше ніж у 2-3 рази від верхньої межі норми), трохи рідше – дифузна алопеція (16,67%), діарея (12,5%) та нудота (8,33%), підвищення артеріального тиску (12,5%) і лейкопенія (8,33%). Під час прийому МТ з найбільшою частотою розвиток ПЯ був зареєстрований з боку шлунково-кишкового тракту (20,69%), рідше зустрічалися алопеція (6,89%), лейкопенія (5,17%), загострення хронічного пієлонефриту (6,89%) та розвиток гнійних інфекцій в м'яких тканинах (3,45%). У хворих, яки приймали АН, відміну препарату було здійснено через розвиток протеїнурії (23,8%), дерматиту (9,52%), важкого керато-кон'юнктивіту (4,76%) та тромбоцитопенії (4,76%).

ВИСНОВКИ

Loading...

 
 

Цікаве