WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика та лікування хворих на хронічну критичну ішемію нижніх кінцівок (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Діагностика та лікування хворих на хронічну критичну ішемію нижніх кінцівок (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

В кінці періоду спостереження показники індексу HAQ були значно нижчими у хворих з І рентгенологічною стадією (р<0,05), ніж з ІІ та ІІІ. При цьому серед хворих з І рентгенологічною стадією індекс HAQ був вірогідно нижчий у групі ЛФ (р<0,05).

У пацієнтів з І рентгенологічною стадією індекс HAQ зменшився з 1,830,18 до 0,090,09 у групі "ЛФ", з 1,910,25 до 0,560,25 у групі "АН" та з 1,680,11 до 0,420,06 у групі "МТ", з ІІ – з 1,690,16 до 0,610,08 у групі "ЛФ", з 1,670,11 до 0,650,10 у групі "АН", з 1,780,15 до 0,790,12 у групі "МТ" і з ІІІ з 1,830,16 до 0,60,11 у групі "ЛФ", з 1,790,22 до 0,930,13 у групі "АН" та з 1,960,1 до 0,830,15 у групі "МТ".

Відновлення ФЗ хворих у групах "ЛФ" і "АН" не залежало від початкового ступеню активності хвороби. У групі "МТ" протягом всього періоду спостереження індекс HAQ був вірогідно вищій (р<0,05) у пацієнтів з ІІІ ступенем активності хвороби. Через 12 місяців лікування у групах "ЛФ" і "АН" зареєстровано помірний (0,40,7). Між інтенсивністю болю за ВАШ і індексом HAQ сильний зв'язок спостерігався у всіх трьох групах.

Інтегральний показник активності РА – індекс DAS4 вірогідно зменшувався під впливом всіх трьох засобів базисної терапії, починаючи з першого місяця лікування, але через 1 (р<0,01) і 3 (р<0,05) місяці спостереження найбільша позитивна динаміка була зареєстрована в групі "ЛФ". Протягом року індекс DAS4 зменшився на 50,82% у групі "ЛФ" (з 5,470,21 до 2,690,23), на 39,56% у групі "АН" (з 5,510,2 до 3,330,15) та на 44,65% у групі "МТ" (з 5,420,16 до 3,00,19).

До лікування у 100% пацієнтів за індексом DAS4 було діагностовано високий ступінь активності хвороби. Через місяць зниження активності хвороби до помірного ступеня (2,4≤DAS4≤3,7) відбулося у 43,48% хворих у групі "ЛФ" та у 4,76% у групі "АН". У групі "МТ" у 100% хворих зберігалась висока активність запального процесу. Через 12 місяців терапії кількість хворих з низьким ступенем активності (DAS4<2,4) у групі "ЛФ" (43,49%) значно перевищувала таку у групах "АН" (4,76%, р<0,01) та "МТ" (14,29%, р<0,05).

Розвиток ремісії хвороби (DAS4<1,6) зареєстровано у 21,74% хворих в групі "ЛФ" та у 14,29% в групі "МТ" (р>0,05). В групі "АН" не було хворих, які відповідали критеріям ремісії за індексом DAS4 (р<0,05 порівняно з групою ЛФ).

Аналізуючи ефективність терапії за критеріями ACR 20/50/70, можна зазначити, що в перші три місяці терапії у групі "ЛФ", в порівнянні з групами "АН" і "МТ", вірогідно переважали хворі, які відповідали критеріям ACR 50, а в другому півріччі – критеріям ACR 70 (табл. 3).

Таблиця 3

Оцінка ефективності терапії у хворих на РА за критеріями ACR

Критерії ACR

1 місяць

3 місяці

6 місяців

12 місяців

ЛФ

АН

МТ

ЛФ

АН

МТ

ЛФ

АН

МТ

ЛФ

АН

МТ

ACR 20, %

50

38

28

92

66

79

96

85

93

96

95

93

n

12

8

16

22

14

46

23

18

54

23

20

54

ACR 50, %

21

0

0

42

10

10

71

52

47

88

62

72

n

5

0*

0*

11

2*

6*

17

11

27

21

13

42

ACR 70, %

0

0

0

4

0

0

25

0

5

38

14

12

n

0

0

0

1

0

0

6

0*

3*

9

3*

7*

Відсутність ефекту, %

50

61

72

8

33

21

4

19

7

4

5

7

n

12

13

42

2

7

12

1

4

4

1

1

4

Примітка. * р<0,05– порівняно з показниками у групі "ЛФ" на тому ж періоді спостереження.

У групах "ЛФ" і "МТ" максимальну кількість хворих, які відповідали критеріям ACR 20, було зареєстровано через шість місяців терапії (95,83% та 93,1% відповідно) і цей рівень зберігався до кінця лікування. Серед хворих, де в якості базисного засобу застосовувався АН, максимальну кількість хворих за цими критеріями було отримано лише через 12 місяців.

Аналіз ефективності терапії за критеріями ACR 20/50/70 в залежності від тривалості хвороби показав, що через 12 місяців лікування 70% поліпшення у групах "АН" і "МТ" відбулося лише у хворих з раннім РА (до 2 років), у групі "ЛФ" розвиток 70% поліпшення зареєстровано з однаковою частотою як на початкових, так і на більш пізніх стадіях захворювання.

Добова потреба в ГК зменшилася більше ніж в два рази під впливом всіх застосованих засобів базисної терапії: з 10,941,28 до 4,190,75 мг/добу (р<0,001) у групі "ЛФ", з 10,00,69 до 5,670,43 (р<0,001) у групі "АН" та з 11,580,46 до 5,720,5 (р<0,001) у групі "МТ".

У групі "ЛФ" через 8-9 місяців лікування ГК були відмінені у 20,83% хворих, в групі "МТ" – у 5,17%, у групі "АН" відмінити ГК не вдалося у жодного хворого.

Зменшення добової потреби в НПЗЗ також зареєстровано у всіх трьох досліджуваних групах: у групі "ЛФ" вона знизилась з 131,259,43 мг/добу до 46,887,42 мг/добу (р<0,001) (в перерахуванні на диклофенак), у групі "АН" – з 115,486,56мг/добу до 50,008,96 мг/добу (р<0,001), у групі "МТ" – з 122,024,98 мг/добу до 72,026,61 мг/добу (р<0,001).

Динаміка ерозивного процесу в дрібних суглобах кистей та стоп через 12 місяців лікування була оцінена у 24 хворих із групи "ЛФ", у 21 із групи "АН" та у 32 із групи "МТ" (табл. 4). При первинному обстеженні групи не відрізнялись за кількістю ерозій та ступенем звуження суглобових щілин.

Таблиця 4

Динаміка рентгенологічних показників на фоні 12-місячного застосування лефлуноміду, метотрексату і ауротіомалату натрію(Mm).

Рентгенологічні показники

ЛФ (n=24)

АН (n=21)

МТ (n=32)

До лікування

Після лікування

До лікування

Після лікування

До лікування

Після лікування

Кількість ерозій

18,92

4,14

20,29

4,11

16,29

2,92

20,10*

3,13

18,28

3,31

21,63*

3,34

Δ ерозій

1,38

0,47

3,81#

0,4

3,34#

0,3

Звуження суглобової щілини

57,78

6,38

60,58

6,49

60,05

5,65

63,57*

5,57

53,66

3,71

57,41*

3,83

Δ звуження

2,42

0,56

3,52

0,55

3,75

0,46

Примітка. * р<0,001– порівняно з показниками до лікування в тій же групі, критерій Вілкоксона; 2. # р<0,01 – порівняно з групою "ЛФ", критерій Ст'юдента.

Через 12 місяців терапії у групах "АН" і "МТ" спостерігалось вірогідне (р<0,05) збільшення середньої кількості ерозій (на 3,810,4 та 3,340,3 відповідно), у групі "ЛФ" була зареєстрована лише тенденція до зростання середньої кількості ерозій (Δ ерозій 1,380,47), але різниця не вірогідна (р>0,05).

При індивідуальній оцінці впливу засобів базисної терапії на рентгенологічні показники було виявлено, що під впливом ЛФ стабілізація деструктивного процесу (Δ ерозій=0) відбулась у 37,5% хворих, під впливом МТ – у 12,5% (р<0,05 у порівнянні з групою "ЛФ") та під впливом АН у 4,76% (р<0,05 у порівнянні з групою "ЛФ"). Відповідно до цього кількість хворих з наявністю прогресування суглобової деструкції у групі "ЛФ" була в 2 рази меншою, ніж у групах "АН" та "МТ" (р<0,001). Під час аналізу темпів рентгенологічного прогресування швидкопрогресуючий перебіг (більше 4 ерозій за рік) вірогідно частіше (р<0,001) спостерігався серед хворих у групах "АН" (61,9%) та "МТ" (50%), ніж у групі "ЛФ" (8,33%). Кількість хворих з наявністю помірного прогресування (1-3 ерозії за рік) статистично не відрізнялась у всіх трьох групах і складала у групі "ЛФ" – 41, 67%, у групі "АН" – 33,33% та у групі "МТ" – 37,5%.

Розвиток рентгенологічної ремісії РА (одночасна відсутність збільшення кількості ерозій та ступеня звуження суглобової щілини) зареєстровано у 37,5% пацієнтів групи "ЛФ" та у 9,38% пацієнтів групи "МТ" (р<0,05), у групі "АН" це не відбулося у жодного хворого.

Оцінка темпів прогресування ерозивного процесу в залежності від тривалості захворювання показала (рис 1), що в перші 10 років хвороби приріст кількості ерозій під час прийому ЛФ був вірогідно менший, ніж при терапії АН і МТ (р<0,05 для обох груп).

*

Loading...

 
 

Цікаве