WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Емоційна стійкість людинита її діагностика (автореферат) - Реферат

Емоційна стійкість людинита її діагностика (автореферат) - Реферат

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 11 наукових праць, з них 5 статей у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 140 сторінках машинописного тексту. Робота складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису методів дослідження, розділів результатів власних досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків та списку використаних джерел, що містить 126 найменувань. Дисертаційна робота ілюстрована 7 рисунками та 11 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Щоб простежити вплив електромагнітного випромінювання надвисокої частоти на біооб'єкти різних рівнів організації, предметами вивчення стали представники як хребетних, так і безхребетних тварин, а також рослинні організми. Їхньою загальною рисою є те, що вони хоча б на одній із стадій розвитку є гідробіонтами. Саме на цій стадії і були проведні експерименти з опромінення мікрохвильовою радіацією, адже вплив на живі системи може відбутися не лише через повітряний простір, але й через водне середовище.

Описана у представленій роботі методика визначення питомої поглиненої дози мікрохвильової радіації гідробіонтами розроблена нами і застосована вперше. Враховуючи те, що об'єктами дослідження були рослини і холоднокровні тварини, а також те, що ці організми мають великий відсоток (до 85 %) води, їхню температуру, а також поглинальну здатність електромагнітної радіації приблизно визначали за відповідними показниками води, у якій ці об'єкти дослідження перебували. За величиною t= t2 t1, де t1 – температура води до опромінення, а t2 – після опромінення, визначалася доза поглиненої радіації D в одиницях Дж/г, тобто кількість теплової енергії, яка виділилася в одиниці об'єму води за час опромінення . Отже, D = ct, де c – теплоємність води, яка приблизно дорівнює 4.2 Дж/гC.

Таким чином, вибраний нами напрям досліджень полягав у вивченні ефектів опромінення біооб'єктів з контролемпоглиненої дози радіації.

Для більш глибокого вивчення механізму впливу мікрохвильової радіації на зоологічні об'єкти у даній роботі було розроблено і вперше застосовано метод опромінення гідробіонтів з попереднім охолодженням їх у воді. Ми виходили з того, що при дуже низькій початковій температурі вода разом із піддослідними об'єктами при опроміненні може отримати велику дозу, при цьому не дуже нагрівшись, тобто власне температурний ефект буде мінімальним. Для цього піддослідних тварин короткочасно витримували у холодній воді, після чого дослідну групу опромінювали, доводячи температуру води до рівня кімнатної, а у ємність із контрольною групою поступово доливали воду кімнатної температури без опромінення. Так, у дослідах із пуголовками, контрольна група експерименту з попереднім охолодженням перебувала у воді при температурі + 3 C 3 хвилини, тобто стільки, скільки й дослідна група до опромінення в дозі 90 Дж/г; контрольні й дослідні групи личинок комарів у аналогічних дослідах витримували в охолодженій до 0C воді протягом 20секунд, а доза опромінення складала 151 Дж/г. Оскільки початкова температура середовища була низькою, і вода разом із тваринами при опроміненні могла отримати велику дозу, не нагріваючись до критичних температур, то в результаті власне температурний ефект зводився до мінімуму.

З метою подальшого вдосконалення експерименту із тваринними об'єктами і більш точного визначення саме радіаційного, а не теплового ефекту, були задіяні контрольні групи, що піддавалися звичайному нагріванню. Вони були пересаджені у воду, підігріту звичайним термічним шляхом, до тієї ж температури, за якої дослідні групи перебували під дією мікрохвиль, і на той же термін часу. Так, для пуголовків ця температура складала +38.0 C, тобто стільки ж, як і у відповідної дослідної групи у процесі опромінення в дозі 82Дж/г, а тривалість впливу в обох випадках дорівнювала 60секунд. Для личинок комарів температура становила – +40.0 C і +45.0 C, а тривалість – 30 секунд.

Однією із задач була перевірка наявності чи відсутності накопичувального ефекту мікрохвильової радіації. На пуголовках її встановлювали, опромінюючи їх щодня в дозі 40Дж/г протягом 30 cекунд впродовж чотирьох днів, на личинках комарів – опромінюючи щоденно в дозі 44Дж/г протягом 20 cекунд, причому воду в посудині не міняли впродовж усіх двадцяти днів експерименту аж до виходу імаго.

Окрім вищезгаданих, у роботі був застосований метод опосередкованого впливу радіації на організми – через опромінену воду. З метою з'ясування, чи може НВЧ опромінення впливати на організми опосередковано, і чи є водна компонента первинним акцептором при дії поля, піддослідних комах пересаджували у щойно опромінену в дозі 78 Дж/г воду, початкова температура якої була 0 C, а за допомогою мікрохвиль нагріта до +18.5 C.

У процесі опромінення тварини знаходилися у скляній посудині з водою. В експериментах з пуголовками враховували показник викльову та загибелі ікринок, а також смертність пуголовків через добу після опромінення. До того ж, через місяць після опромінення ікри, була визначена кількість пуголовків, що вижили. В експериментах з комарами підраховували вихід імаго.

Цитофізіологічною тест-реакцією, за допомогою якої вивчали вплив радіації на V. spiralis, слугувала швидкість руху цитоплазми валіснерії, яку визначали, спостерігаючи за рухом хлоропластів. Методика (Смирнова идр.,1993), коли для кожної дози опромінення використовують іншу рослину, має свої незручності, оскільки рослини одного виду і навіть листки з однієї рослини дуже відрізняються за своїми фізіологічними особливостями і без впливу опромінення.

З метою уникнення подібної неузгодженості нами була розроблена і використана нова методика, яка полягає в тому, що один листок слугує і контролем, і дослідним опромінюваним зразком. Для цього прикореневу частину листка розрізали поперек на три ділянки довжиною по 1 см таким чином, що ділянка ацеділянка біля самого кореня, ділянка в– наступна за нею, і найдистальніша– ділянка с.

Опромінення проводили за такою схемою:

1-й листок: ділянка а0– контроль, ділянка в1– 1-а доза опромінення, ділянка с2– 2-а доза опромінення;

2-й листок: ділянка а1– 1-а доза опромінення, ділянка в2– 2-а доза опромінення, ділянка с0– контроль;

3-й листок: ділянка а2– 2-а доза опромінення, ділянка в0– контроль, ділянка с1– 1-а доза опромінення.

Застосування такого методу давало змогу виключити вплив відмінностей у швидкостях руху цитоплазми у клітинах різних рослин чи у клітинах різних ділянок однієї і тієї ж рослини. Інакше в ході експерименту важко визначити, з чим пов'язана різниця в швидкості руху цитоплазми контрольних і експериментальних груп – із опроміненням чи з вихідними фізіологічними особливостями рослини. Контрольні та опромінені ділянки в кожному експерименті почергово міняли.

Для визначення стійкості валіснерії до опромінення також було досліджено прижиттєве забарвлення V. spiralis 0.01% водним розчином нейтрального червоного з додаванням спирту (Мусієнко та ін., 2005).

Контроль за темпом росту і розмноженням клітин Ch. vulgaris у культурі під дією мікрохвильової радіації здійснювали на основі підрахунків їх чисельності. Для підрахунку кількості клітин хлорелизастосовували камеру Горяєва, а для вимірювання їхніх розмірів– гвинтовий окуляр-мікрометр.

Контроль пігментного комплексу хлорели здійснювали за змінами хлорофілуа методом диференційної флуорометрії нативних клітин водоростей із використанням планктофлюорометра ФЛ3003М, розробки Красноярського ун-ту (Гольдидр.,1984). Паралельно визначали показник ΔF (різницю інтенсивності флуоресценції до і після внесення симазину як інгібітора електронного транспорту фотосинтезуючих клітин) (Паршикова идр.,2001). Цей показник визначав рівень життєздатності клітин або їх потенційну фотосинтетичну активність. Підрахунки здійснювали на 1-й, 2-й, 3-й та 5-й день експерименту.

Контрольні об'єкти в усіх випадках не опромінювали.

Температуру (t) води в посудині вимірювали до і після опромінення об'єкта дослідження за допомогою попередньо проградуйованої хромель-копелевої термопари.

Як джерело мікрохвильового випромінювання в експериментах було використано магнетрон стандартної побутової мікрохвильової печі з частотою генерації  = 245050 МГц, що відповідає довжині хвилі випромінювання   12 см.

Loading...

 
 

Цікаве