WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Повторні оперативні втручання після реконструктивних операцій на артеріальних судинах (автореферат) - Реферат

Повторні оперативні втручання після реконструктивних операцій на артеріальних судинах (автореферат) - Реферат

При наявності геометричних обмежень Pп = PпА (D/DА)Wn, де D – коефіцієнт дифузії досліджуваної речовини в порі, DA-коефіцієнт дифузії молекули, яка дифундує крізь пору без геометричних обмежень. Оскільки, як відомо (Котык А., Яначек К., 1980), в розчині DM-1/2, де M – молекулярна маса речовини, що дифундує, то Pп =PпА (MА /M)1/2 Wn. Припустимо, що а=12. При такому розмірі пор серед усіх досліджених речовин тільки максимальний розмір молекули ацетаміду не перевищує діаметра пори і тому можна ототожнити коефіцієнт дифузії цих молекул в мембранній порі з DA, тобто прийняти РпА=2,13210-6 мс-1. Отже

Рп=2,13210-6 мс-1 А/M)1/2Wn

За допомогою цієї рівності можна обчислити ефективний коефіцієнт Pn проникності тої чи іншої речовини крізь мембранні пори. Результати розрахунків представлені в табл.1 (остання шпальта). Цілком задовільне узгодження експериментальних і розрахованих значень Рп свідчить на користь адекватності побудованої нами моделі проникання невеликих електрично нейтральних молекул крізь гідрофільні мембранні пори разом з гідратною оболонкою.

Таблиця 1

Експериментальні та розраховані значення коефіцієнтів проникності мембран еритроцитів для низки речовин та геометричні параметри молекул цих речовин.

Для подальшого вивчення цього питання ми провели дослідження проникності мембран еритроцитів людини для гліцерину та його моноалкілових ефірів. Вибір речовин обумовлювався можливістю дослідити вплив енергії водневих зв'язків молекул з водою на їх проникання крізь водні білкові пори мембран еритроцитів. В результаті проведених досліджень були отримані коефіцієнти проникності для гліцерину та його ефірних похідних нативних еритроцитів та після їх інкубації з сульфгідрильним реагентом pCMBS (табл.2).

Оскільки гліцерин виділяється своєю надзвичайно високою гідрофільністю (коефіцієнт розподілу в системі "n-октанолвода" майже в 50 разів менший (0,0027), ніж для етиленгліколю (0,012) (Leo A. et al., 1971), природно було очікувати, що проникання гліцерину відбувається, принаймні частково, по гідрофільних білкових каналах. Але наші дослідження показали, що обробка сульфгідрильним реагентом не змінює коефіцієнт проникності мембран еритроцитів для гліцерину. Ці дані свідчать про те, що білкові канали є недоступними для молекул гліцерину. Цей висновок підтверджують також дані про розміри молекули гліцерину (діаметр становить 4,7). До того ж, така висока гідрофільність означає більший розмір гідратної оболонки, що збільшує ефективні розміри молекул.

Таблиця 2

Експериментальні та розраховані значення коефіцієнтів проникності мембран еритроцитів для гліцерину та його моноалкілових ефірів.

Речовина

Р106,

м/c

Рl106, м/с

Рp106, м/c

h,

de=

d+2h,

le=

l+h,

Wп

Pp106 розр.

Гліцерин

0,038

0,038

0

-

-

-

-

-

-

1-ММЕГ

1,52

0,95

0,57

2,3

9,3

8,5

0,746

0,37

0,58

1-МЕЕГ

2,62

1,94

0,68

1,8

8,3

9,3

0,701

0,437

0,65

1-МІПЕГ

2,57

1,98

0,59

1,8

8,3

9,4

0,663

0,406

0,59

Молекули ефірів гліцерину за діаметром не перевищують розмір гліцерину, але мають більшу довжину. В той же час, результати показують, що обробка еритроцитів сульфгідрильним реагентом значно зменшує їх проникність для цих речовин. А це означає, що вони частково проникають крізь білкові гідрофільні пори. Результати розрахунку проникання молекул моноалкілових ефірів гліцерину крізь гідрофільні пори, аналогічного проведеному для діолів та амідів, цілком задовільно узгоджуються з експериментальними даними (табл. 2). А коефіцієнт кореляції між проникністю для моноалкілових ефірів гліцерину проінкубованих з pCMBS еритроцитів (тобто проникністю крізь ліпідний бішар) та коефіцієнтами розподілу між гідрофільною та гідрофобною фазами є достатньо високим і становить 0,97. Таким чином, у результаті проведених досліджень показано, що гліцерин не проникає крізь водні пори, утворені білком смуги 3. Порівняння проникності нативних та проінкубованих з сульфгідрильним реагентом еритроцитів для гліцерину та його моноалкілових ефірів свідчить про те, що причиною цього є не тільки розміри самої молекули гліцерину, але і її гідратної оболонки.

Аналіз результатів дослідження впливу температури на проникність мембран еритроцитів для 1,2-пропандіолу та диметилсульфоксиду свідчить про існування термоіндукованих змін енергії активації проникності еритроцитарних мембран при температурах 8-12оС, 18-20оС та 25-30оС для обох досліджених речовин. Зміни енергії активації для 1,2-ПД є більш вираженими, але вірогідність різниці енергій активації для всіх пар суміжних діапазонів температур для обох речовин становить 0,99. Задовільно збігаються також температури зламів ареніусових залежностей для всіх донорів (табл.3.). Визначені температури зламів ареніусових залежностей лежать в інтервалах температур, відомих як критичні, в яких відбуваються зміни швидкостей багатьох біологічних процесів, пов'язаних з мембранами еритроцитів. Слід зазначити, що залежність величини видимої енергії активації від температури в інтервалі 25-30-37оС є більш пологою, ніж в інших точках зламів, що свідчить про безперервні поступові зміни у стані мембрани.

Отримані температурні залежності пасивної проникності мембран еритроцитів людини до неелектролітів можна інтерпретувати таким чином. При зниженні температури середовища від фізіологічного (тобто від 37оС) текучість мембрани поступово зменшується, що викликає поступове збільшення енергії активації пасивного проникання неелектролітів крізь ліпідний бішар. Енергія активації набуває при цьому найбільшого значення в інтервалі температур 25-20оС. Очевидно, що при температурі 20оС цей процес переходить з кількісної фази в якісну. Різке зменшення енергії активації пасивного проникання неелектролітів при цій температурі може бути наслідком розділення фаз в багатокомпонентній фосфоліпідній системі, на яку вказують в роботі (Minetti M. et al. 1984). Цей процес приводить до появи дефектів упаковки ліпідних молекул на границях розділу фаз, а, отже, і до збільшення проникності. Енергія активації в діапазоні 20-12оС набуває низьких значень. Повторне ж різке збільшення енергії активації пасивного проникання електронейтральних молекул при температурах 12-8оС пов'язано з глобальним структурним переходом в мембранах еритроцитів, в який залучені всі компоненти мембрани як ліпідні, так і білкові. При цьому структурний перехід торкається як периферійних білків цитоскелетного комплексу, так і інтегральних білків мембрани, зокрема білка смуги 3. Залучення до структурного переходу, що відбувається в інтервалі температур 12-8оС інтегрального білка смуги 3 призводить, очевидно, до різкого зменшення проникності по білкових каналах, або зовсім усуває цей шлях проникання малих електронейтральних молекул.

Loading...

 
 

Цікаве