WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія тяжкої прееклампсії-еклапсії (автореферат) - Реферат

Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія тяжкої прееклампсії-еклапсії (автореферат) - Реферат

Практичні рекомендації

  1. Для попередження критичних розладів церебрального кровообігу та полого-вої або післяпологової еклампсії у роділей із тяжкою прееклампсією обов'язковим компонентом перипартальної допомоги повинна бути надійна аналгезія пологів.

  2. За відсутності протипоказань необхідно використовувати регіонарні методи (спінально-епідуральну чи епідуральну) аналгезії з обов'язковою катетеризацією епідурального простору. Необхідно застосовувати стартове субарахноїдальне вве-дення суміші опіоїдного аналгетика – фентанілу (0,02 мг) або стадолу (0,1 мг) у 1,5-2,0 мл 0,0625% розчину бупівакаїну. Введення підтримуючих доз (6-12 мл) анестетичної суміші в епідуральний простір необхідне при зниженні рівня сенсорного блоку нижче T10 або інтенсивності пологового болю за ВАШ більше 30 мм. Стандартний інтервал між введеннями підтримуючих доз анестетика – 90-100 хв.

  3. При протипоказаннях до регіонарної аналгезії або при її невдачі необхідно застосовувати тривалу інфузію кетаміну (0,3 мг/кг/год) на тлі інфузії клофеліну (1-2 мкг/кг/год) як резервний метод знеболювання пологів. Інфузія кетаміну дозволяє контролювати аналгетичний ефект препарата, досягати піку дії препарата при максимальній больовій стимуляції та припиняти його введення, коли аналгезія не потрібна. При аналгезії кетаміном в 50% роділей спостерігається надмірна седація, а в 17% - психози, які не потребують спеціального лікування.

  4. Для анестезіологічного забезпечення кесаревого розтину у роділей із тяжкою прееклампсією-еклампсією, за відсутності протипоказань, слід застосовувати регіонарну (спінальну або спінально-епідуральну) анестезію субарахноїдальним введенням суміші 0,02 мг фентанілу (або 0,1 мг стадолу) у 2,0-2,2 мл гіпербаричного 0,5% розчину бупівакаїну. Стабільність системного і матково-плацентарного кровообігу слід забезпечувати преінфузією 6-8 мл/кг 10% розчину гідроксиетилкрохмалю та фракційним введенням 10-50 мкг мезатону і швидкою інфузією 100-200 мл плазмозамінника чи кристалоїдного розчину при артеріальній гіпотензії.

  5. Показанням до невідкладної антигіпертензивної терапії у роділей із тяжкою прееклампсією перед оперативним розродженням служить розвиток гіпертензив-ного кризу (підвищення діастолічного артеріального тиску вище 120 мм рт.ст. або клінічні прояви ліво-шлуночкової серцевої недостатності чи гіпертензивної енце-фалопатії). Метою втручання є зниження та підтримання середнього артеріального тиску в межах 105-126 мм рт.ст. або діастолічного артеріального тиску в межах 80-105 мм рт.ст. У якості антигіпертензивних засобів при наявності часу до початку операції більше 30 хв слід застосовувати клофелін (2-3 мкг/кг) сублінгвально або внутрішньовенно, а при короткому інтервалі розродження (менше 30 хв) - лабеталол – болюс 20 мг із наступною інфузією 1-5 мг/хв.

  6. Загальну анестезію із штучною вентиляцією легень у пацієнток із прееклампсією слід застосовувати виключно при наявності протипоказань до регіонарної анестезії або при кесаревому розтині для закінчення пологів без епідурального катетера, при гострій внутрішньоутробній гіпоксії плода з інтервалом розродження менше 30 хв, а також при коагулопатії та некомпенсованій крововтраті.

  7. Для швидкої індукції анестезії та попередження інтубаційного стресу необхідно застосовувати внутрішньовенну анестезію клофеліном або фентанілом у сполученні із кетаміном. За 10 хв перед індукцією слід внутрішньовенно ввести 1 мкг/кг клофеліну, або за 1-2 хв до індукції - 3 мкг/кг фентанілу. Прекураризацію слід здійснювати 0,05 мг піпекуронія-броміду. Індукцію наркозу - проводити введенням 0,07 мг/кг діазепаму із послідовним повільним (60 сек) введенням кетаміну (0,8-1,0 мг/кг) на тлі преоксигенації (5-6 форсованих вдихів 100% кисню через маску). Після введення 1,5-2 мг/кг сукцинілхоліну через 30 сек інтубують трахею з прийомом Селліка. Вентиляцію легень слід проводити газовою сумішшю 50% азоту діоксиду у нормокапнічному режимі з FiО2=0,3. Після вилучення плода анестезію слід підтримувати фракційним введенням або інфузією фентанілу (5 мкг/кг/год) та кетаміну (3 мкг/кг/хв).

  8. При наявності предикторів складної інтубації (найбільш інформативною є оцінка за Маллампаті) та при відсутності протипоказань до регіонарної анестезії слід діяти відповідно пункту 4 рекомендацій. При протипоказаннях до регіонарної анестезії чи неможливості її виконання з інших причин необхідно провести невідкладну підготовку хворої до наркозу як при "повному" шлунку.

  9. Після трьох підряд невдалих спроб інтубації трахеї спроби ларингоскопії та інтубації слід припинити, необхідно негайно ввести ларингеальну маску, використовуючи стандартну, чи модифіковану методику її введення та постійно виконуючи прийом Селліка. При успішному введенні ларингеальної маски слід провести штучну вентиляцію легень і оксигенацію протягом 3-5 хв, після чого, видаливши конектор із тубуса, через просвіт ларингеальної маски провести в трахею ендотрахеальну трубку діаметром 6 мм із манжетою. Успішність "сліпої" інтубації сладає 85%.

  10. Показанням для штучної вентиляції легень у породілей із еклампсією слід вважати коматозний стан ( менше 8 балів за шкалою Глазго) або розвиток екламптичного статусу. При меншій глибині коми додатковими показаннями слід вважати ознаки вентиляційної або паренхіматозної дихальної недостатності. Для проведення штучної вентиляції з метою зменшення ризику ушкодження легень необхідно використовувати стандартизовані параметри: середній інспіраторний об'єм (5,51,8) мл/кг, режим позитивного кінцево-експіраторного тиску (3-6 см вод.ст.), FECO2 – 38-45 мм рт.ст., FIO2 відповідно до досягнення SpO2 не менше 91%. По мірі підвищення PaO2/FIO2 більше 200 мм рт.ст. та при відновленні спонтанної вентиляції й зменшенні глибини коми до 9-10 балів шкали Глазго слід продовжити штучну вентиляцію у режимі синхронізованої перемежованої примусової вентиляції (SIMV). Рішення про припинення ШВЛ та екстубацію слід приймати після відновлення захисних рефлексів верхніх дихальних шляхів, свідомості - більше 12 балів шкали Глазго, PaO2/FIO2 більше 300 мм рт.ст., відсутності гіпертермії, рухового збудження, судом, тахіпное та ознак кровотечі, стабільних показниках кровообігу та достатній кисневій ємності крові. Протягом 3-12 год. після екстубації слід проводити сеанси спонтанного дихання із постійним позитивним тиском та інгаляцію кисню через щільну маску.

  11. З метою зменшення метаболічного боргу ЦНС, зменшення судомної активності, зниження внутрішньочерепного тиску, зменшення споживання кисню організмом, забезпечення адекватної синхронізації хворої з респіратором й усунення вегетативних ефектів післяопераційного або післяпологового болю необхідно під час штучної вентиляції легень використовувати тривалу внутрішньовенну інфузію 0,01 – 0,05 мг/кг/год діазепаму або 1-6 мг/кг/год пропофолу або тіопенталу 1,0 – 1,5 мг/кг/год на тлі безперервної інфузії 1-3 мкг/кг/год фентанілу та 0,5–1,0 мг/год сульфату магнія (в 25% пацієнток для синхронізації із респіратором необхідно застосування міорелаксантів (ардуан) протягом 12-36 годин). Необхідно щогодинно контролювати глибину седації за шкалою Ramsay, корекцію дози седативних препаратів та аналгетиків слід проводити для досягнення рівня седації 3-4, який вважається ідеальним.

  12. Показаннями для застосування ізольованої інтермітуючої або тривалої уповільненої ультрафільтрації слід вважати ознаки внутрішньочерепної гіпертензії та церебральної гіпоперфузії (кома менше 8 балів за шкалою Глазго, рецидиви судом), набряк легень, PaO2/FiO2 менше 200 мм рт.ст., ознаки тотальної або позаклітинної гіпергідратації при олігоанурії. Протипоказаннями до застосування ультрафільтрації слід вважати ознаки гострого вогнищевого ушкодження мозку (ішемічного інсульту або крововиливу), не зупинену кровотечу, не санований септичний ендометрит, дегідратацію та гіповолемію.

  13. Процедури ізольованої або тривалої уповільненої ультрафільтрації слід проводити на капілярних діалізаторах (коефіцієнт ультрафільтрації від 4,2 до 6,6 мл/мм рт.ст./год). Перфузію крові слід здійснювати з об'ємною швидкістю від 60 до 220 мл/хв через катетери із внутрішнім діаметром не менше 1,4 мм у магістральних венах. Для профілактики тромбоутворення у діалізаторі слід застосовувати інфузію 10-25 Од/кг/год гепарину. Необхідно підтримувати оптимальний (від 4,5 до 10,0 мл/кг/год) темп вилучення фільтрату регулюванням швидкості перфузії крові та рівня трансмембранного тиску.

  14. Для кондиціювання критичних породілей із еклампсією до міжлікарняного транспортування слід за 3-6 годин до перевезення провести ультрафільтрацію із вилученням 2,5-3,5 л ультрафільтрату. Транспортувати породілей із еклампсією необхідно обладнаним реанімобілем у супроводі кваліфікованого анестезіолога.

СПИСОК опублікованих ПРАЦЬЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Самостійні (22)

  1. Букін В.Є. Варіанти спинальної анестезії при невідкладному кесаревому розтині у породілей з прееклампсією // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. - К., 2000. - Вип.9., кн.2. - С. 713-718.

  2. Букин В.Е. Анестезия и интенсивная терапия при эклампсии, осложненной острой кортикальной слепотой // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – 2000. - №4. - С. 24-28.

  3. Букин В.Е. Интенсивная терапия обеспечивающая гомеостаз при эклампсии // Зб. наук. пр. Асоціації акушерів-гінекологів України / Ред. Б.М. Венцьківський. - К.: Абрис, 2000. – С. 122-125.

  4. Букін В.Є. Спінально-епідуральна аналгезія пологів 0.0625% бупівакаїном з фентанілом у роділлей з прееклампсією // Репродуктивне здоров'я жінок Запорізького регіону / Під ред. А.Д. Візір, А.В.Жарких, Д.Є.Барковського. – Запоріжжя: Вид-во ЗДМУ, 2002. - С. 53-58.

  5. Букін В.Є. Невідкладна антигіпертензивна терапія при важкій прееклампсії // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2002. - Вип.11., кн.3. - С. 25-29.

  6. Букин В.Е. Результаты применения изолированной ультрафильтрации при эклампсии у родильниц //Укр. мед. часопис. – 2002. – Т.31, №5. – С. 125-130.

  7. Букин В.Е. Применение ларингеального масочного воздуховода при неудавшейся интубации трахеи в акушерской анестезиологии // Неотложная медицинская помощь: Сб. ст. / Ред. А.Е. Зайцев, В.В. Никонов. – Харьков: Основа, 2002. - Вып. 5. - С. 93-95.

  8. Букин В.Е. Обеспечение безопасности межбольничной транспортировки паци-енток с эклампсией // Зб.наук. пр. ЗДІУЛ. - Запоріжжя, 2002.–Вип.63.-С. 34-37.

  9. Букин В.Е. Влияние постоянной медленной ультрафильтрации на оксигенирующую способность легких при остром респираторном дистресс-синдроме в акушерстве // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗДІУЛ. – Запоріжжя, 2003. - Вип.64., кн.1. - С. 141-146.

  10. Букін В.Є. Порівняльна оцінка комбінованої спінально-епідуральної та епіду-ральної аналгезії пологів у роділей з прееклампсією // Зб. наук. пр. співробіт-ників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2003. - Вип.12., кн.1. - С. 741-748.

  11. Букін В.Є. Спінально-епідуральна аналгезія пологів при прееклампсії з вико-ристанням фентанілу і стадолу // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. – 2003. - № 4. – С. 74-78.

  12. Букин В.Е. Влияние премедикации клофелином на адекватность внутривенной анестезии кетамином при кесаревом сечении у рожениц с преэклампсией // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – 2004. - №1. – С. 8-9.

  13. Букин В.Е. Экстракорпоральная коррекция гомеостаза при полиорганной недостаточности в акушерстве // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2004. - Т.9, №1. - С. 34-40.

  14. Букін В.Є. Міжлікарняне транспортування породілей з прееклампсією та еклампсією // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. – 2004. - №2. – С. 23-26.

  15. Букин В.Е. Профилактика артериальной гипотензии у пациенток с преэкламп-сией в течение спинальной анестезии при кесаревом сечении // Таврический медико-биологический вестник. - 2004. - Т.7., №2. - С. 30-33.

  16. Букин В.Е. Оценка безопасности применения ларингеальной маски в случаях неудавшейся интубации при экстренном кесаревом сечении // Актуальні пита-ння медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗМАПО. - Запоріжжя, 2004. - Вип.66., кн.3. - С. 29-33.

  17. Букин В.Е. Анестезиологическое обеспечение кесарева сечения при преэк-лампсии у беременных с патологическим ожирением // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗМАПО. - Запоріжжя, 2004. - Вип.66., кн.1. - С. 244-254.

  18. Букин В.Е. Эпидуральная и спинально-эпидуральная аналгезия родов при пре-эклампсии // Критические состояния в акушерстве и неонатологии: Материалы ІІ Всеросс. науч. практ. конф. - Петрозаводск: ИнтелТек, 2004. – С. 223-226.

  19. Букин В.Е. Применение ларингеальной маски в случаях неудавшейся интубации при кесаревом сечении // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – 2004. - №4. – С. 14-16.

  20. Букин В.Е. Влияние стратегии заместительной почечной терапии на исходы полиорганной недостаточности // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗМАПО. - Запоріжжя, 2005. - Вип.68., кн.1. - С. 381-387.

  21. Букин В.Е. Анестезиологическое обеспечение кесарева сечения у беременной с массивной инсульт-гематомой и преэклампсией. Клиническое наблюдение и обзор литературы // Патологія. – 2005. - Т.2., №3. - С. 70-75.

  22. Букін В.Є. Вплив нейроаксіальних методів аналгезії пологів на ризик виникнення пологової та післяпологової еклампсії у роділей з тяжкою прееклампсією // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗМАПО. – Запоріжжя, 2005. - Вип.68., кн.2.- С. 37-43.

Loading...

 
 

Цікаве