WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія тяжкої прееклампсії-еклапсії (автореферат) - Реферат

Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія тяжкої прееклампсії-еклапсії (автореферат) - Реферат

Застосування ларингеальної маски для подолання проблеми невдалої інтубації трахеї у роділей з тяжкою прееклампсією-еклампсією. Наявність клінічних предикторів складних дихальних шляхів (СДШ) була виявлена при первинному огляді анестезіолога в 52 вагітних. Окрім того, із 109 пацієнток, у яких не було клінічних ознак СДШ, у 7 хворих під час ларингоскопії вигляд входу в гортань було оцінено як 3 або 4 ступінь за Кормаком. Частота СДШ у пацієнток з тяжкою ПЕ, які виявлялися при первинному огляді анестезіолога та під час прямої ларингоскопії, у наших спостереженнях була високою - 1:2,9. Реалізація предикторів СДШ у неможливу інтубацію трахеї склала 1:81. Вивчено ефективність застосування ларингеальної маски (ЛМ) для забезпечення прохідності дихальних шляхів та вентиляції легень при 22 випадках неможливої інтубації у пацієнток з тяжкою ПЕ. Під час невдалих спроб інтубації трахеї в 4-х пацієнток спостерігалась критична гіпоксемія. Масочна вентиляція (МВ) у них була неефективною навіть при виконанні двома анестезіологами. У інших 18-и хворих після невдалих спроб інтубації МВ була задовільною, відмінити операцію та змінити план анестезії було неможливо. З метою забезпечення умов для термінової оксигенації та ізоляції дихальних шляхів була застосована ЛМ. У 18 хворих, після успішного введення ЛМ через просвіт ЛМ вводили ЕТТ діаметром 6 мм із роздувною манжетою. Середня тривалість введення ЛМ склала (283) с. При правильному підборі розміру та використанні класичної або модифікованої техніки введення ЛМ була встановлена у коректну позицію з першої спроби у 91% випадків, що забезпечувало прохідність та ізоляцію ДШ, достатню для безперешкодної ШВЛ і оксигенації. Успішне введення ЕТТ через просвіт маски виявилось можливим у 81% хворих. При невдалих спробах провести ЕТТ через просвіт маски, у виключних випадках ШВЛ здійснена через ЛМ, однак для зменшення ризику перероздування шлунка й запобігання регургітації під час наркозу було необхідно застосовувати прийом Селліка. Необхідно підкреслити, що застосування ЛМ, як альтернативи ЕТТ, для проведення планового або невідкладного наркозу при КР у пацієнток без критичного порушення прохідності дихальних шляхів та неможливої інтубації слід вважати абсолютно протипоказаним.

Профілактика та інтенсивна терапія гострої артеріальної гіпотензії та органної гіпоперфузії під час регіонарної анестезії при кесаревому розтині. Порівняльний аналіз впливу преінфузії колоїдами або кристалоїдами на гемодинамічні зміни при спінальній анестезії було проведено в 60 пацієнток із ПЕ. Залежно від об'єму і якісного складу преінфузії перед виконанням СА пацієнтки були розділені на 3 групи по 20 роділей у кожній. У першій групі преінфузію не проводили, а для усунення артеріальної гіпотензії під час анестезії та операції застосовували введення мезатону 10-50 мкг та швидку інфузію 50-100 мл/хв 0,9% розчину натрію хлориду. У групі 2 за 20-30 хвилин до виконання СА проводили преінфузію 20 мл/кг 0,9% розчином натрію хлориду. Пацієнткам групи 3 здійснювали преінфузію 10% розчином гідроксиетилкрохмалю (ГЕК) в об'ємі 6-8 мл/кг. Кількість хворих із гіпотензією при розвитку спінальної анестезії до вилучення плода після застосування ГЕК була у 2,4 рази меншою у порівнянні із групою без преінфузії (ч2=6,83; p=0,009; RR=0,5; 95% ДІ - 0,12-2,06). Таким чином, преінфузія розчинів 10% ГЕК в об'ємі 6-8 мл/кг дозволила запобігти гіпотензії при спінальній анестезії у 65% пацієнток. Преінфузія сольового розчину в обсязі 20 мл/кг виявилася недостатньою для забезпечення підвищеного СІ й профілактики артеріальної гіпотензії у 70% хворих із тяжкою ПЕ.

Порівняльна оцінка адекватності варіантів СА при невідкладному КР проведена в 140 роділей із тяжкою ПЕ: СА 0,5% розчином бупівакаїну (група 1) - 20 роділей; СА 5% розчином лідокаїну (група 2) - 19 роділей; СА 0,5% розчином бупівакаїну з додаванням 0,2 мг 0,2% розчину буторфанолу тартрату (група 3) – 46 роділей; СЕА - субарахноїдальна – 0,5% розчином бупівакаїну з додаванням 20 мкг фентанілу; епідуральна - в післяопераційний період – 0,125% розчином бупівакаїну з додаванням 10 мкг/мл фентанілу (група 4) - 55 пацієнток. Розповсюдженість сенсорного блоку досягала рівня Т6-Т5. Кількість гіпотензивних епізодів, які потребували використання вазопресорів, не відрізнялась між групами. У жінок груп 1 і 2 на травматичному етапі КР спостерігалось істотне, у 1,4 рази, зниження САТ, у 1,5 рази - ЧСС, у 1,2 рази - СІ, у 1,3 рази - DO2 в порівнянні із вихідними значеннями. Несприятливі вегетативні реакції були зумовлені недостатнім антиноцицептивним захистом. При СА із застосуванням суміші локального анестетика з опіоїдом в групах 3 і 4 відзначалось зменшення ІЗПСО, підвищення СІ та DO2 при стабільному рівні САТ. Після індукції СА значної перебудови профілю мозкового кровообігу не відбувалось. При вилученні плода профіль церебральної гемодинаміки не змінювався. У післяопераційному періоді майже у 2 рази зменшилась кількість хворих із гіпоперфузією та збільшилась у 3 рази - із нормоперфузією.

Порівняльна оцінка ефективності методів анестезії у попередженні пологової та післяпологової еклампсії проведена за ретроспективним аналізом клінічних наслідків кесаревого розтину у 1303 роділей з тяжкою прееклампсією, які були розроджені за допомогою КР за період 1996-2002 рр. В залежності від методу анестезії КР, хворі були розподілені на 2 групи: основна група (480 роділей) – регіонарна анестезія (СА, ЕА або СЕА); порівняльна група (823 пацієнтки) - загальна анестезія. Як видно з табл. 2, після КР під загальною анестезією еклампсія виникла у 2,2% породілей, при використанні регіонарних методів анестезії післяпологова еклампсія спостерігалась у 0,4% випадків.

Таблиця 2

Порівняльна оцінка впливу регіонарної та загальної анестезії КР на клінічні результати кесаревого розтину при тяжкій ПЕ

Клінічні результати

РА

Загальна анестезія

RR

95% ДІ

NNT

95% ДІ

Р

Еклампсія післяпологова

0,4%

2,2%

0,19

0,04-0,84

57

13-245

0,024

Анестезіологічні ускладнення

0,4%

3%

0,13

0,03-0,6

38

9-162

0,003

Материнська смерть

0,6%

1,5%

0,43

0,12-1,53

120

33-427

0,275

Використання регіонарної анестезії КР у порівнянні з загальною анестезією супроводжується зменшенням відносного ризику виникнення еклампсії на 81%. У роділей з тяжкою ПЕ застосування регіонарних методів анестезії суттєво, на 87%, скорочує відносний ризик розвитку анестезіологічних ускладнень. Застосування РА для анестезіологічного забезпечення КР у жінок із тяжкою ПЕ дає змогу попередити виникнення післяпологової еклампсії в 1-ої із 57 хворих (від 13 до 245).

Органопротезуюча інтенсивна терапія поліорганної недостатності у породілей із еклампсією. При аналізі синдрому ПОН у 103 породілей із еклампсією встановлено, що при проявах коми, які спостерігались в 100% хворих, вихідна тяжкість енцефалопатії не впливала істотно на виживаємість. Суттєве зменшення виживаємості відзначалося при проявах синдрому ГУЛ-ГРДС та в хворих із циркуляторною недостатністю, яка тривала більше 24 годин. Спостерігалось також зменшення материнської виживаємості при ГНН. Базовий комплекс інтенсивної терапії протягом 3-48 год після розродження був малоефективним: рецидиви конвульсій спостерігали в 29 жінок; прогресування коми - в 35 пацієнток, у інших хворих помітної позитивної динаміки не спостерігалось. Процедури ЗНТ починали через 3-48 годин після розвитку коматозного стану (88 жінкам - у пологових установах, 15 пацієнткам - після їхнього транспортування у ВРІТ багатопрофільних лікарень). Показаннями для ЗНТ були: кома (менше 8 балів за шкалою Глазго); рецидиви нападів еклампсії після розродження; набряк легенів, резистентний до стандартної терапії; гіпергідратація, метаболічний ацидоз, гіпер- або гіпонатріємія, олігоанурія. Протипоказання: ознаки внутрішньочерепного крововиливу; триваюча кровотеча після розродження; не сановані септичні вогнища. У якості стартового методу ЗНТ у 76 пацієнток при проявах розгорнутої клінічної картини ПОН застосовували ІУФ, у 27 хворих - ТУУФ.

Loading...

 
 

Цікаве