WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія тяжкої прееклампсії-еклапсії (автореферат) - Реферат

Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія тяжкої прееклампсії-еклапсії (автореферат) - Реферат

Аналіз співвідносин показників церебральної та системної гемодинаміки показав, що на початку пологів у роділей контрольної групи між МК та АТ існував достовірний негативний кореляційний зв'язок. Під час найбільш вираженого болю наприкінці 1-го періоду пологів характер взаємодії МК від САТ змінювався на протилежний, що вказувало на повну втрату ауторегуляції МК. При значному підвищенні системного судинного опору та САТ спостерігалось різке зменшення опору мозкових судин, що призводило до значного збільшення церебральної перфузії, на яке вказувала зміна характеру кореляційної залежності МК від САТ. Перебудова профілю церебральної перфузії під впливом РА заключалась у зменшенні кількості хворих із гіпоперфузією (із 75% у вихідному стані до 40-35% при закінченні пологів та у післяпологовому періоді). Після початку аналгезії на 25% зменшилась кількість хворих з гіпоперфузією, нормоперфузія спостерігалась у 50% роділей. Отримані при аналізі кореляційних структур дані переконують, що під час пологів у роділей із тяжкою ПЕ зміни системного кровообігу, які в значній мірі пов'язані із інтенсивністю пологового болю, суттєво погіршують стан церебральної перфузії. Застосування стадолу майже не захищає від зриву ауторегуляції мозкового кровообігу при гіпертензивних реакціях системної гемодинаміки в найбільш травматичні періоди пологів. Застосування аналгетичних доз кетаміну сумісно з клофеліном зменшує системні і церебральні гемодинамічні реакції на пологовий біль. Майже повну автономізацію церебрального кровообігу під час пологів забезпечує РА, здійснюючи таким чином церебропротективну дію у роділей з тяжкою ПЕ.

Оцінка ефективності спінальних методів аналгезії у попередженні пологової та післяпологової еклампсії. Порівняльна оцінка методів аналгезії у попередженні пологової та післяпологової еклампсії проведена за ретроспективним аналізом клінічних наслідків пологів 1229 роділей з тяжкою прееклампсією, що народжували за період 1999-2004 рр. В залежності від методу аналгезії пологів, хворі були розподілені на 2 групи: основна група (509 роділей) – регіонарна аналгезія; 2 порівняльна група (720 роділей) – сугестивна аналгезія. Як випливає з табл. 1, відзначені достовірні відміни між кількістю випадків пологової та післяпологової еклампсії та тривалістю пологів. Зменшення відносного ризику пологової та післяпологової еклампсії на 75% внаслідок використання РА пологів було значущим. Окрім того, отримані дані дають підставу стверджувати, що нейроаксіальна аналгезія пологів призводить до скорочення тривалості пологів та не впливає на частоту оперативного розродження.

Таблиця 1

Порівняльна оцінка впливу регіонарної аналгезії на клінічні результати пологів при тяжкій ПЕ

Клінічнийвихід

Регіонарна аналгезія

Системна аналгезія

RR

95% ДІ

NNT

95% ДІ

Р

Еклампсія пологова та післяпологова

1,2%

4,7%

0,25

0,1-0,6

28

12-68

0,001

Тривалість пологів більше 12 год

7,0%

39,0%

0,18

0,1-0,4

3,1

1,3-7,4

0,0001

Материнська смерть

0,4%

0,7%

-

-

-

-

0,76

Анестезіологічне забезпечення оперативного розродження при тяжкій прееклампсії-еклампсії.Артеріальна гіпертензія була найбільш частою проблемою, що потребувала невідкладної терапії під час підготовки до КР під загальною анестезією в 63 пацієнток (еклампсія, тяжка ПЕ, серцева та церебральна недостатність). Показанням служив рівень діастолічного АТ більше 120 мм рт.ст., або клінічні прояви ліво-шлуночкової серцевої недостатності чи гіпертензивної енцефалопатії. Метою втручання було підтримання САТ на рівні 126 - 105 мм рт.ст. Для корекції артеріальної гіпертензії застосовували клофелін (2-3 мкг/кг) сублінгвально або внутрішньовенно – у 20 пацієнток, при інтервалі розродження менше 30 хв використовували лабеталол – болюс 20 мг внутрішньовенно з наступною інфузією 1-5 мг/хв – у 19 хворих, або ніфедипін – 10-30 мг сублінгвально – 24 хворих. Після призначення клофеліну максимальне зниження САТ у середньому на 16% від вихідного рівня спостерігалось через 20 хв. Достовірне та більш виражене зменшення ІЗПСО вже через 5-10 хв після введення ніфедипіну або лабеталолу супроводжувалось зниженням САТ на 20-24%. Суттєві відміни полягали у впливі препаратів на церебральну перфузію. Індекс МК після призначення клофеліну поступово зменшувався на 14,7%, майже до нормального рівня. Ніфедипін викликав протилежні зміни – на висоті гіпотензивного ефекту та зменшення ІЗПСО відмічено максимальне підвищення МК на 16,4%. Лабеталол у зазначених дозах та режимі введення суттєво не впливав на середній рівень МК. Синдром церебральної гіперперфузії спостерігався у 63,5% жінок з гіпертензивним кризом, гіпоперфузію відмічено у 24% пацієнток. При використанні клофеліну відносна кількість хворих із церебральною нормоперфузією зросла до 80%. Ніфедипін, навпаки, збільшував кількість пацієнток із гіперперфузією у 1,4 рази. Інфузія лабеталолу майже не змінювала профіль мозкового кровообігу. Таким чином, для невідкладної гіпотензивної терапії у хворих із тяжкою ПЕ перед оперативним розродженням перевагу слід віддавати клофеліну (за наявністю часу для підготовки не менше 30 хв) або лабеталолу (за відсутністю часу). Ніфедипін, у зв'язку з прямою дилятацією судин мозку та підсиленням тахікардії, не придатний для лікування гіпертензивного кризу перед КР у хворих із ПЕ, оскільки може призвести до подальшого підвищення ВЧТ.

Частота надмірної гіпертензивної реакції у відповідь на інтубацію трахеї при тіопенталовому наркозі була достовірно вищою, ніж при клофелін-кетаміновій (ч2=16,3; Р<0,001; RR=0,55; 95% ДІ 0,19-1,6) або фентаніл-кетаміновій (ч2=21,6; Р<0,001; RR=0,47; 95% ДІ 0,16-1,38) загальній анестезії. Також достовірно частішою була артеріальна гіпертензія у відповідь на екстубацію при застосуванні тіопенталу, ніж при клофелін-кетаміновій (ч2=5,03; р=0,025; RR=0,51; 95% ДІ 0,22-1,2) або фентаніл-кетаміновій анестезії (ч2=6,4; Р=0,011; RR=0,45; 95% ДІ 0,19-1,1). Реакція церебрального кровообігу на ларингоскопію та інтубацію при тіопенталовому наркозі полягала в церебральній вазодилятації та розвитку церебральної гіперперфузії, про що свідчило збільшення МК на 26,8% від вихідного значення. При застосуванні клофелін- або фентаніл-кетамінової анестезії МК майже не змінювався, що свідчило про кращий антиноцицептивний захист від інтубаційного стресу у порівнянні з індукцією наркозу тіопенталом. Індукція наркозу тіопенталом збільшувала кількість пацієнток із церебральною гіпоперфузією, а після інтубації вдвічі зростала кількість хворих із гіперперфузією, що пов'язано із зривом ауторегуляції МК на тлі гіпертензивної реакції при ларингоскопії та вилученні плода. Про відновлення ауторегуляції мозкового кровообігу на тлі поглиблення анестезії та зниження гіпертензії свідчило зменшення кількості хворих із гіперперфузією до вихідного рівня й збільшення кількості пацієнток із нормоперфузією при закінченні операції і у ранньому післяопераційному періоді. Після індукції анестезії клофеліном або фентанілом із кетаміном у відповідь на ларингоскопію кількість хворих із нормальними значеннями МК не змінювалась, а в 60% хворих, у порівнянні з попереднім етапом, спостерігалась церебральна гіпоперфузія. Під час вилучення плода гіперперфузія головного мозку спостерігалась в 20% пацієнток, у межах нормоперфузії МК був у 35-45% хворих. Екстубація майже не впливала на церебральну перфузію в цих хворих.

При загальній анестезії КР із використанням тіопенталу співвідношення МК і САТ значно змінювалось. Негативна помірна кореляційна залежність МК від САТ, що спостерігалась у вихідному стані (r=-0,51), дещо підсилювалась під час індукції (r= -0,54). Значне підвищення САТ при інтубації трахеї змінювало характер цієї залежності на позитивний (r=0,48). При вилученні плода сила зв'язку збільшувалась (r=0,6). При екстубації характер та сила залежності майже не змінювались (r=0,55). Лише у післяопераційному періоді залежність МК від САТ зникала. При загальній анестезії КР із використанням як клофеліну із кетаміном, так і фентанілу з кетаміном, у вихідному стані спостерігали негативну кореляційну залежність МК від САТ (r=-0,5). Під час індукції напрям залежності не змінювався, лише спостерігалось її підсилення (r=-0,56). Після народження дитини та стабілізації основних параметрів кровообігу залежність мозкової перфузії від змін системного АТ була недостовірною. При екстубації залежності МК від САТ не було. Вона була відсутня й у післяопераційному періоді після анестезії клофеліном і кетаміном. Зміна напрямку кореляції САТ і МК із негативної на позитивну при інтубації й вилученні плода, що відбувалась при тіопенталовому наркозі, свідчила про зрив ауторегуляції та значне підвищення ризику цереброваскулярної катастрофи саме у цей період розродження. Попередження гіпертензивних реакцій за рахунок випереджаючого антиноцицептивного захисту клофеліном і кетаміном або фентанілом і кетаміном відзначалось відсутністю підвищення САТ та ЧСС під час найбільш уразливих етапів анестезії та операції, що свідчить про достатню нейропротективну активність зазначених анестезіологічних технологій.

Loading...

 
 

Цікаве