WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Роль нейрогуморальної активації, ендотеліальної дисфункції та порушень сигнальної трансдукції в прогресуванні гіпертонічної хвороби і можливості їх ме - Реферат

Роль нейрогуморальної активації, ендотеліальної дисфункції та порушень сигнальної трансдукції в прогресуванні гіпертонічної хвороби і можливості їх ме - Реферат

Ранговий аналіз впливу терапії комбінацією іАПФ та антагоніст кальцію (і тіаз. діуретик) на показники, залучені у формування ГЛШ, встановив, що найбільший нормалізуючий ефект препаратів спостерігався при ексцентричній ГЛШ, помірний - при концентричній ГЛШ, слабкіший ефект - при нормальній геометрії ЛШ.

Вплив комбінації іАПФ та бета-блокатор (і тіаз. діуретик) на гуморальні показники у хворих на АГ з концентричною ГЛШ полягав в зниженні АПФ-опосередкованої активності РАС (збільшення активності реніна, зменшення рівнів ангіотензину II і АПФ) та покращенні функції ендотелію (збільшення концентрації брадикініну, цГМФ, цАМФ, каллікреїну і зниження рівня ендотеліну). На відміну від монотерапії іАПФ призначення комбінації іАПФ і бета-блокатор супроводжувалося меншим підвищенням активності реніна. Активність хімази в процесі терапії знизилася, але не досягла нормальних значень, що слугувало показником збереження напруженості у функціонуванні тканинної ланки РАС (табл. 10). Прийом даної комбінації хворими на АГ з ексцентричною ГЛШ супроводжувався менш значним покращенням співвідношень ендотеліальних факторів (збільшенням концентрації брадикініну, цГМФ і зниженням рівня ендотеліна), ніж при концентричній ГЛШ. Кореляційний аналіз встановив, що комбінацію іАПФ та бета-блокатор (і тіаз. діуретик) слід призначати при концентричній ГЛШ та при ГЛШ, що супроводжується високими значеннями a1-ІП, АПФ і низьким рівнем Са2+-АТФази.

Особливістю дії комбінації АТ1-блокатор та тіаз. діуретик на гуморальні чинники ГЛШ є нейтралізація вазоконстрикторної домінанти, перш за все у хворих на АГ з концентричною ГЛШ (табл. 9). У хворих з ексцентричною ГЛШ ефект лікування був помірним. Тобто, комбінація АТ1-блокатор та тіаз. діуретик більше показана хворим на АГ, що мають концентричну ГЛШ.

Вивчення чинників виникнення резистентності до ліків показало, що як зміни концентрації внутріклітинного Са2+, так і активність Са2+-АТФази, є значущими параметрами ефективності антигіпертензивної терапії. У ході терапії встановлені закономірності: 1) у хворих на АГ з ефективною терапією спостерігається зниження рівня кальцію в клітинах і збільшення активності Са2+-АТФази клітинних мембран; 2) у хворих на АГ з резистентністю до ліків зберігається значно підвищений рівень кальцію в клітинах і низька активність Са2+-АТФази. У хворих на АГ з резистентністю до ліків, у порівнянні з групою з ефективним лікуванням, спостерігалися більш високі рівні АПФ, ендотеліна, протеїнкінази С, актина, нем'язового міозину, 1-ІП, 2-МГ, ЕДФ, базальної та стимульованої концентрації Ca2+ в клітинах і низькі рівні активності реніна, цАМФ, цГМФ, каллікреїна, Nа+,K+-АТФази, Са2+-АТФази.

Відносна роз'єднаність елементів системи гуморального гомеостазу хворих на АГ з резистентністю до ліків не дає змоги одержати терапевтичний ефект, оскільки дія препаратів на один або кілька елементів системи не находить відгуку в інших патогенетичних механізмах, які функціонують в автономному режимі, що підтримує вазоконстрикторний потенціал системи на високому рівні.

Аналіз клінічного і гуморального ефектів різних режимів комбінованої антигіпертензивної терапії дозволив встановити, що найбільш ефективними в подоланні резистентності до ліків у хворих на АГ були такі комбінації препаратів: іАПФ, антагоніст кальцію та тіазидний діуретик, іАПФ, бета-блокатор та тіазидний діуретик, іАПФ, бета-блокатор, антагоніст кальцію і тіазидний діуретик та АТ1-блокатор, іАПФ, антагоніст кальцію та тіазидний діуретик.

Особливістю подолання резистентності до ліків при АГ за допомогою комбінації іАПФ, антагоніст кальцію та тіаз. діуретик було зниження активності циркулюючої РАС (ангіотензину II і АПФ) при збереженні підвищеної активності тканинної РАС (хімази і її інгібіторів - 1-ІП, 2-МГ), покращення функції ендотелію (збільшення рівня брадикініна, цГМФ, цАМФ, зниження ендотеліна), внутріклітинної трансдукції (зниження активності протеїнкінази С, базальної і стимульованої концентрації внутріклітинного Са2+, підвищення активності Са2+-АТФази), зниження рівня ЕДФ і підвищенні активності Na+-K+-АТФази. Загальний потенціюючий ефект комбінації після включення антагоністу кальція склав 5,7 % (табл. 11).

Включення АТ1-блокатора в комбінацію іАПФ, антагоніст кальцію та тіаз. діуретик більш повно знижує активність як циркулюючої, так і тканинної РАС, потенціює гуморальний ефект на 56,6 % у порівнянні з комбінацією, що включає іАПФ без АТ1-блокатора (табл. 11).

Під впливом комбінації іАПФ, бета-блокатор та тіаз. діуретик у хворих на АГ з резистентністю до ліків спостерігалося зниження активності циркулюючої РАС (збільшення активності реніна, зменшення активності ангіотензину II і АПФ). Активність тканинної РАС в процесі терапії не зазнала змін (зберігалася підвищеною активність хімази). Комбінація сприятливо впливає на ендотеліальну функцію (збільшується рівень брадикініна, цГМФ і знижується ендотелін), покращує внутріклітинну трансдукцію, знижує рівень ЕДФ і збільшує активність Nа+,K+-АТФази. Сумарний гуморальний ефект комбінації із застосуванням бета-блокатора був на 7,2 % вищий у порівнянні з групою без використовування бета-блокатора. Призначення комбінації препаратів з включенням бета-блокатора хворим на АГ з резистентністю до ліків переважне при низьких рівнях Са2+-АТФази і активності реніна та високих рівнях ЕДФ і стимульованого кальцію в клітинах (табл. 11).

Під впливом комбінації іАПФ, бета-блокатор, антагоніст кальцію та тіаз. діуретик рівень ендотеліна знижується більшою мірою, ніж при додатковому включенні тільки бета-блокатора або антагоніста кальцію до складу комбінації. Отже, наявність ендотеліальної дисфункції є показанням до призначення даної комбінації препаратів хворим на резистентну до терапії АГ (табл. 11).

Проведене дослідження встановило, що диференційований підхід до лікування рефрактерної АГ, заснований на виявленні патогенетичних механізмів розвитку резистентності до терапії, дозволяє досягти цільового рівня АТ або його зниження більш ніж на 10 % у 93 % хворих.

За п'ять років вивчення нами перебігу АГ встановлено збільшення частоти виникнення ускладнень в процесі прогресування захворювання. Найчастішим ускладненням при всіх ступенях АГ була СН (при помірній АГ – 39,4 %, при тіжкій – 51,2 %, при резистентній – 64,5 %). При помірній АГ на третьому місці за частотою виникнення був – ІМ (7 %), при тяжкій - ІМ (9,9 %) і інсульт (9,9 %), при резистентності до терапії - інсульт (15,7 %) та фатальні ускладнення (15,7 %). Лікування АГ з ефективним контролем рівня АТ сприяє зменшенню ризику серцево-судинних ускладнень. Однак, крім регулярності прийому препаратів на частоту виникнення ускладнень в період терапії істотним чином впливає вид антигіпертензивного препарату у разі монотерапії або властивості препаратів, що входять до складу комбінації.

Комбінації іАПФ або іАПФ та тіаз. діуретик і АТ1-блокатор або АТ1-блокатор та тіаз. діуретик при регулярному їх прийомі хворими на АГ впродовж 5 років асоціювалася з низьким числом випадків ІМ (7 % і 4 %), ГЛШН (5 % і 0 %), СН (47 % і 48 %), смерті від ускладнень (6 % і 0 %). Комбінація іАПФ, бета-блокатор та тіаз. діуретик асоціювалася з низьким числом випадків ІМ (12 %), ГЛШН (5 %), СН (55 %), смерті від ускладнень АГ (8 %). Комбінація іАПФ, антагоніст кальцію та тіаз. діуретик асоціювалася з низьким числом випадків ГЛШН (7 %), інсульту (14 %), смерті від ускладнень АГ (9 %). Комбінація бета-блокатор та тіаз. діуретик асоціювалася з низьким числом випадків ІМ (3 %), СН (47 %), інсультів (0 %). Комбінація антагоніст кальцію та тіаз. діуретик асоціювалася з низьким числом інсультів (11 %). Комбінація бета-блокатор, антагоніст кальцію та тіаз. діуретик (або комб. препарат) асоціювалася з низьким числом випадків ІМ (6 %), СН (42 %), інсультів (6 %), нефатальних ускладнень (53 %).

Число ускладнень АГ у хворих з резистентністю до ліків через 5 років спостереження було на 31 % вище, ніж у хворих з ефективною терапією. У проведеному дослідженні у хворих на АГ з ефективною регулярною терапією в порівнянні з нерегулярною число нефатальних ускладнень було на 33 % менше. У хворих на АГ з резистентністю до терапії даний показник склав усього 12 %. Таким чином, у хворих на резистентнтну до ліків АГ крім збільшення більш ніж на 30 % кількості ускладнень в порівнянні з хворими, що одержують ефективну терапію, скорочується позитивний вплив чинника регулярності прийому препаратів.

Loading...

 
 

Цікаве